19 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/6121/24 пров. № А/857/33020/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Ільчишин Н.В.
Гуляка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 500/6121/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїМартиць О.І.
дата складання повного тексту рішення11 листопада 2024 року.
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила суд:
визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку,
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 20 липня 2024 року.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 500/6121/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №192650011654 від 02.08.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 484,48 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що однією з обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796 є документально підтверджений факт того, що особа постійно проживала чи працювала в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 роки.
За результатом розгляду поданих ОСОБА_2 документів, документально підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993, лише 3 роки 11 місяців 22 дні.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, право позивачки на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796 - відсутнє, оскільки згідно норм чинного законодавства, однією із обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796 є постійно проживати чи постійно працювати в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлявся шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що Тернопільською обласною державною адміністрацією 25.02.1993 видано ОСОБА_1 посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_1 . Таким чином наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджена, вказане посвідчення є чинним і вказує на факт проживання (роботи) останньої на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням категорії 4 серія НОМЕР_1 , виданим 25.02.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією.
26.07.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, рішенням якого №192650011654 від 02.08.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зі змісту спірного рішення видно, що вік заявниці становив 55 років 6 днів, страховий стаж - 37 років 1 місяць 10 днів.
Однією з обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796 є документально підтверджений факт того, що особа постійно проживала чи працювала в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше 4 роки, документами підтверджено факт проживання станом на 01.01.1993 - 3 роки 11 місяців 22 дні.
Не враховано період проходження ОСОБА_1 практики в зоні гарантованого добровільного відселення згідно виписки з наказу №101/К від 11.06.1990, оскільки відсутній наказ про припинення практики. Даний період можливо буде врахувати після акту зустрічної перевірки.
Не погоджуючись з такими діями територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку, позивач звернулася до суду цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №796-ХІІ).
Згідно із статтею 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до вимог статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 цієї правової норми передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років вік виходу на пенсію зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Враховуючи вищевикладене, для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років (у разі підтвердження права на відповідне зниження) необхідний страховий стаж повинен становити не менше 25 років.
Судом першої інстанції встановлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 37 років 1 місяць 10 днів.
Період проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року становить 03 роки 11 місяців 22 днів, що не дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Зі змісту довідки Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Чортківської міської ради від 10.01.2024 №15-10/26 видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 15.08.1975 по 30.08.1988, по АДРЕСА_2 з 15.05.1991 по теперішній час згідно поквартирної карточки та паспорта громадянина України НОМЕР_2 , виданого Чортківським РВ УМВС України в Тернопільській області 31.07.1997.
Актом про фактичне проживання від 12.06.2024 стверджується те, що ОСОБА_1 постійно проживала з 01.06.1989 по 29.08.1989, з 01.06.1990 по 30.08.1990 без реєстрації за адресою АДРЕСА_3 .
Згідно наказу Чортківського районного вузла зв'язку від 08.06.1990 №101/К ОСОБА_1 прийнята електромонтером станційного обладнання МТЗ ЛАЗ (без оплати) на час проходження виробничої практики з 08 червня по 30 серпня 1990 року включно.
В рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1926500011654 від 02.08.2024 вказано «Не враховано період проходження ОСОБА_1 практики в зоні гарантованого добровільного відселення згідно виписки з наказу №101/К від 11.06.1990, оскільки відсутній наказ про припинення практики. Даний період можливо буде врахувати після акту зустрічної перевірки".
Дане твердженням колегія суддів не бере до уваги оскільки згідно наказу №101/К від 11.06.1990, в пункті 1,3 зазначено, що час проходження виробничої практики є з 08 червня по 30 серпня 1990 року включно.
За таких обставин колегія суддів вважає, що приймаючи рішення №1926500011654 від 02.08.2024 без врахування відповідачем періоду з 08 червня по 30 серпня 1990 року є протиправним, а тому зазначене рішення підлягає скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що період постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю складає понад 4 роки.
Окрім цього, згідно матеріалів справи позивачем отримано від Тернопільської обласної державної адміністрації 25.02.1993 посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_1 .
Таким чином наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджена також вказаним посвідчення, дане посвідчення є чинним і вказує на факт проживання (роботи) останньої на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини у справі, тому апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміни в частині викладення мотивів про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі № 500/6121/24 змінити в частині викладення мотивів про часткове задоволення позовних вимог.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк