Провадження № 22-ц/803/5810/25 Справа № 207/1541/25 Суддя у 1-й інстанції - Притуляк С. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
19 вересня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду, у складі судді Притуляка С.А.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів передано на розгляд до Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позов пред'явлено до фізичної особи, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Донецької області, Бахмутського району та підлягає направленню за територіальною підсудністю до Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Не погодившись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховані обставини щодо зареєстрованого місяця перебування позивача та малолітньої дитини на території, що підсудна Баглійському районному суду м. Дніпродзержинська, не враховані положення частини 1 статті 28 ЦПК України, що призвело до помилкового висновку про передачу справи на розгляд до іншого суду.
Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є територією Донецької області, Бахмутського району, а тому справа не підсудна Баглійському районному суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області і підлягає передачі на розгляд до іншого суду.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з огляду на таке.
При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Стаття 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, для яких передбачена підсудність за вибором позивача.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, коли позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів лише у деяких категоріях справ, коли доцільно або необхідно зробити судовий захист суб'єктивних прав більш зручним для позивача.
У відповідності з положеннями частини 1 статті 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка з 23 червня 2023 року, відповідно наявної в матеріалах справи довідки № 1206-5002829630 від 23 червня 2023 року фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення праві свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Статтею 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" є спеціальним законом щодо статусу вказаних осіб, який підлягає застосуванню.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", згідно статті 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Кабінетом Міністрів України 01 жовтня 2014 року прийнято Постанову №509 "Про облік осіб, які перемістилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" і затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або районів проведення антитерористичної операції.
Вказане узгоджується із висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі №646/9427/23.
Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги зміст позову та додані до нього письмові докази, колегія суддів вважає передчасними висновки суду про непідсудність даної справи Баглійському районному суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 19 вересня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна