Провадження № 22-ц/803/6394/25 Справа № 204/6034/24 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
17 вересня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М. Свистунової О.В.
за участю секретаря: Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради про визнання безпідставною відмову, визнання права на приватизацію і зобов'язання здійснити приватизацію квартири
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2025 року,-
18 червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради про визнання безпідставної відмови, визнання права на приватизацію і зобов'язання здійснити приватизацію квартири (а.с.2-6), та в подальшому позивачем була подана заява про зміну предмету позову (а.с.142-151), в якій позивач просив визнати безпідставною відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради провести приватизацію квартири на його ім'я; визнати право на приватизацію житла за заявою від 13.06.2023, зареєстрованою в реєстрі №243, засвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловою Надією Борисівною та за відсутністю оригінала ордера на жиле приміщення; зобов'язати здійснити приватизацію 47/100 частин квартири АДРЕСА_1 на позивача; стягнути судові витрати. В обґрунтування поданої заяви, позивач посилався на те, що він постійно з 04.10.1984 року по теперішній час проживає та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 на підставі обмінного ордеру №3825 серія від 21.09.1984 року, виданого відповідно до рішення комісії по обміну житлової площі Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 12.09.1984 року. Зазначений житловий будинок перебуває на балансі Комунального підприємства «Житлове господарство Красногвардійського району» Дніпровської міської ради, та належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради. З метою, скористатись своїм правом на приватизацію, позивач 16.05.2024 року, повторно, через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до відділу приватизації і надав оформлену заяву на приватизацію квартири АДРЕСА_1 з відповідним пакетом документів. Проте, позивачу було вдруге відмовлено у приватизації житла у зв'язку з ненаданням необхідних документів для приватизації. Позивач не погоджуючись із відмовою у листі від 30.05.2024 №3/16-2846, вимушений звернутись до суду із зазначеною заявою.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2025 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради про визнання безпідставною відмову, визнання права на приватизацію і зобов'язання здійснити приватизацію квартири - відмовлено (а.с. 222-224).
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, при повторному зверненні, 16.05.2024 року, до відділу приватизації із заявою на приватизацію квартири АДРЕСА_1 з відповідним пакетом документів, позивачу було вдруге відмовлено у приватизації житла, у зв'язку з ненаданням необхідних документів для приватизації.
Апелянт зазначає, що не може подати документи про які зазначено у відмові від 30.05.2024 року згідно заяви на приватизацію, оскільки будинок, в якому знаходиться квартира не обслуговується жодним управителем і відповідно відсутній керівник обслуговуючого підприємства. Квартира належить до державного житлового фонду і підлягає приватизації у відповідності з Законом. До пакету документів на приватизацію було надано копію ордера, єдине що є в нього, засвідчену КП «Жилсервіс-2» ДМР - останньою обслуговуючою компанією будинку АДРЕСА_2 . Оригінал ордеру, або його корінець згідно відповідей Управління архівної справи Дніпровської міської ради, КП «Міські Активи» ДМР, КП «Жилсервіс-2» ДМР, відсутній.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 04.10.1984 року по теперішній час проживає та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджено копією паспорта позивача з відміткою про місце проживання та витягом з реєстру територіальної громади щодо реєстрації місця проживання особи від 01.03.2023 року, де зазначено дату проведення реєстраційної дії - 04.10.1984 року по теперішній час (а.с.7,8,38).
На підставі обмінного ордеру № 3825 серія від 21.09.1984 року, виданого відповідно до рішення комісії по обміну житлової площі Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 12.09.1984 року, позивача було вселено у квартиру АДРЕСА_1 (а.с.26).
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 перебуває на балансі Комунального підприємства «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради, та належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Власником 53/100 часток квартири АДРЕСА_1 є фізична особа ОСОБА_3 (а.с.158), власником інших 47/100 часток зазначеної квартири є Територіальна громада міста в особі Дніпровської міської ради (а.с.157).
Відповідно до технічного паспорту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , складеного 14.04.2023 року, загальна площа квартири становить 76,8 кв.м., житлова 40,5 кв.м. (а.с.160-162).
Позивач з метою приватизації квартири, в особі представника, звернувся до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради. Листом Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 30.05.2024 №3/16-2846, розглянувши заяву позивача щодо приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_3 , повідомлено, що останнім ненадані необхідні документи для приватизації (а.с.11).
Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради не розглядав заяву позивача про приватизацію спірної квартири, не приймав будь-яких рішень з цього питання, тобто не вчиняв дій, які б свідчили про невизнання органом приватизації прав ОСОБА_1 на приватизацію квартири, а має характер повідомлення та роз'яснення про вчинення певних дій, необхідних для розгляду питання про приватизацію квартири. Тобто, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради, були порушені права позивача, а саме: відмовлено позивачу у розгляді заяви про приватизацію квартири, а тому, вимоги позивача про зобов'язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради здійснити приватизацію 47/100 частин квартири є передчасними, оскільки вказана вимога є похідною від визнання безпідставної відмови відповідача у проведенні приватизації квартири у задоволенні якої відмовлено.
Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).
У справі, що переглядається, позивач, звернувшись із позовом про визнання безпідставної відмови Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради провести приватизацію квартири, визнання права на приватизацію житла, за відсутності ордера на жиле приміщення та зобов'язання здійснити приватизацію квартири, визнати право на приватизацію житла, за заявою від 13.06.2023 року, зареєстрованою в реєстрі № 243, засвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловою Надією Борисівною та за відсутності оригінала ордера на жиле приміщення, зобов'язати здійснити приватизацію 47/100 частини квартири АДРЕСА_1 , на ОСОБА_1 , посилався на те, що був вселений до спірного житла на законних підставах згідно ордеру № 3825 серія від 21.09.1984 року, виданого Бюро по обміну житлової площі Дніпропетровської міської ради народних депутатів, у жовтні 1984 року. Був зареєстрований з 04.10.1984 року і постійно проживає по теперішній час. Реєстрація в оскаржуваному помешканні підтверджується Витягом з реєстру Дніпровської територіальної громади про місце проживання та копією паспорта. Дата реєстрації співпадає з часом отримання ордеру. З моменту реєстрації в спірній квартирі право позивача на користування житловим приміщенням ніким, в тому числі балансоутримувачами не оскаржувалося. Із позовними вимогами до суду про визнання позивача таким, що втратив право користування житловим приміщенням не зверталися.
Згідно з довідкою про склад сім'ї, або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 009035 від 16.05.2024 року позивач являється єдиним наймачем квартири.
Водночас на повторне звернення до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, як органу приватизації, про приватизацію квартири АДРЕСА_1 отримав вдруге відмову з огляду на те, що заява на приватизацію не встановленого зразка, а саме, заява не оформлена належним чином в частині зазначення форми власності та не засвідчена належним чином керівником підприємства по обслуговуванню житла, копія ордера № 3825 від 21.09.1984 не засвідчена належним чином.
Частиною 2 ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 9 ЖК України, передбачено, що громадяни України мають право на приватизацію державного житлового фонду.
Приватизація державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, затвердженим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 року за № 109/17404.
Відповідно до ст. 2 Закону, до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей ); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Зазначений перелік є вичерпним.
Відповідно до ст. 3, 5 Закону приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.
Відповідно до ст. 8 Закону органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Компетенція і порядок утворення органів приватизації передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Вказаними законодавчими актами визначена відповідна процедура здійснення передачі квартир державного та комунального житлового фонду у власність громадян, яка здійснюється лише уповноваженими на те органами.
За змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатись таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є законним квартиронаймачем спірного житла і у відповідності до чинного законодавства двічі звертався до відповідача про приватизацію квартири.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував на те, що відповідачем не прийнято позитивного рішення про приватизацію через відсутність у нього засвідченого належним чином копії ордера та заява на приватизацію не встановленого зразка.
Відповідачем, всупереч вимогам закону, не ухвалено вмотивованого рішення за результатами розгляду заяви. Також, є безпідставним посилання, як на одну з підстав відмови у приватизації квартири, копія ордера не засвідчена належним чином.
З огляду на вказане, листи-відповіді Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 30 травня 2024 року та від 12 липня 2023 року апеляційний суд розцінює як відмову позивачеві у праві на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду хоча й вирішуюються судом, однак належним способом захисту у разі порушення такого права є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обов'язку на останнього оформити приватизацію житлового приміщення.
Відповідно до ст.58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР. Ордер видається за єдиною формою, що встановлена у додатку № 7 до Правил квартирного обліку. Бланк ордера складається із самого ордера і його корінця. Ордер видається громадянину, на ім'я якого він виписаний, а корінець залишається у виконкомі, що видав ордер.
Ордер на житлове приміщення дійсний протягом 30 днів. Після закінчення цього строку ордер автоматично втрачає свою силу. Однак при наявності поважних причин пропуску 30-денного строку він може бути продовжений виконкомом органу місцевого самоврядування, що його видав. Бланки ордерів зберігаються як документи суворої звітності. Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера.
Згідно п. 72 Правил квартирного обліку при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.
Матеріалами справи встановлено, що позивач з 04 жовтня 1984 року по теперішній час постійно проживає та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 на підставі обмінного ордеру №3825 серія від 21.09.1984 року.
На переконання колегії суддів, тривале проживання позивача у житловому приміщенні є достатньою підставою для того, щоб вважати це нерухоме майно його житлом у розумінні статті 8 Конвенції, й таким, що підлягає приватизації відповідно до положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Окремо колегія суддів звертає увагу на той факт, що відсутність оригіналу ордера на вселення у це житлове приміщення саме по собі не є підставою для висновку, що займане позивачем житлове приміщення не є житлом у розумінні пункту 1 статті 8 Конвенції, враховуючи значний тривалий зв'язок з конкретним місцем проживання.
У частині десятій статті 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України від 04 вересня 2008року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону № 500-VI, частина друга статті 2 Закону № 2482-XII).
З врахуванням вищезазначених норм права у органа приватизації, а саме Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради не було правових підстав вимагати у відповідача долучення до заяви про приватизацію копію ордеру та заяви на приватизацію в частині зазначення форми власності не засвідченої належним чином керівником підприємства по обслуговуванню житла, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, через не доведення позивачем своїх вимог.
За таких обставин відмова Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 30.05.2024 року № 3/16-2846 як органу приватизації державного житлового фонду в передачі у власність ОСОБА_1 в порядку приватизації квартири АДРЕСА_1 є неправомірною як така, що суперечить діючому законодавству та порушує право позивача на приватизацію житла.
Колегія суддів вважає, що визнання за позивачем права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , а також зобов'язання Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести за позивачем приватизацію зазначеної квартири є належним та ефективним способом захисту його порушеного права, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки аргументи апеляційної скарги є обґрунтованими, спростовують висновки суду першої інстанції, тому, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір, пропорційно розміру задоволених вимог, за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн. та апеляційної скарги у розмірі 5451,00 грн, що разом становить 6 662,20 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради про визнання безпідставною відмову, визнання права на приватизацію і зобов'язання здійснити приватизацію квартири - задовольнити.
Визнати відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 30 травня 2024 року № 3/16-2846 як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 в порядку приватизації квартири АДРЕСА_1 неправомірною.
Визнати право на приватизацію житла, за заявою від 13.06.2023 року, зареєстрованою в реєстрі № 243, засвідченою приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловою Надією Борисівною.
Зобов'язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради як орган приватизації державного житлового фонду провести за ОСОБА_1 приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 38114671 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 662,20 грн.
Вступна та резолютивна частини проголошені 17 вересня 2025 року.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2025 року.
Судді: