П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
09 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2349/25
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Дата і місце ухвалення 24.06.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Лук'янчук О.В.
суддів Бітова А.І.,
Ступакової І.Г.
за участю секретаря - Потомського А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року по справі за позовом товариства обмеженою відповідальністю “ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У січні 2025 року товариство обмеженою відповідальністю “ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 38607/15-32-04-06 від 12.09.2024 року, яким до товариства застосовано штраф за порушення термінів сплати самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, товариство обмеженою відповідальністю “ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД» подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт посилався на те, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання лише щодо податкових обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 30 травня 2022 року. Однак такий висновок суду апелянт вважає помилковим, оскільки, на думку апелянта, граничний термін для виконання податкових зобов'язань згідно із абз. 21 пп. 69.1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України перш за все пов'язаний із днем повернення на ту систему, на якій платник податків перебував до обрання спрощеної системи 2% і виконання обов'язку по сплаті податкових зобов'язань наступає через 60 днів після настання обставин, за яких платник податків повертається на ту систему оподаткування, на якій перебував до застосування спрощеної системи третьої групи 2%. Тобто, оскільки період перебування позивача на спрощеній системі оподаткування 2% становив з 01.04.2022 року до 01.08.2023 року, тому, як вважає апелянт, обов'язок сплати податкових зобов'язань на загальних умовах настав лише 29.09.2023 року (з 01.08.2023 року + 60 днів).
З огляду на викладене апелянт вважає застосування до платника податків штрафних санкцій в означений період протиправним.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам позивача щодо не застосування контролюючим органом приписів п. 113.6 ст. 113 ПК України, якими визначено, що у разі наявності хоча б однієї обставини, що пом'якшує відповідальність, розмір штрафу становить 50 відсотків від розміру, встановленого відповідною статтею цього кодексу. Такими обставинами позивача вважає збройну агресію російської федерації проти України, яка розпочалась у лютому 2022 року, що різко спричинило занепад економічної активності в Україні, призвело до різкого та стрімкого зменшення відповідних доходів суб'єктів господарювання, зокрема і позивача у справі, дохід якого зменшився у двічі, що і призвело до несвоєчасного виконання товариством зобов'язань.
Також апелянт посилався на те, що товариство знаходилось у матеріальній залежності від орендарів, які через повномасштабне вторгнення призупинили будь-які платежі за договорами оренди, а також і постачальників, які фактично могли призупинити виконання робіт/надання послуг за відсутності відповідної оплати.
В апеляційній скарзі позивач вказав на те, що контролюючий орган при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення також не застосував приписи, визначені підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності.
Апелянт звернув увагу на допущені контролюючим органом помилки та неточності при розрахунку штрафних санкцій згідно оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Так апелянт вважає, що розрахунок кількості днів затримки сплати сум грошових зобов'язань для визначення розміру штрафних санкцій, передбачених п. 124.1 ПКУ, здійснюється з 02.08.2022 року. Однак, як вказує апелянт, розрахунок контролюючого органу наведений у рядку 6, 7, 12 додатку до оскаржуваного ППР не відповідає приписам підпункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, оскільки контролюючий орган вказав на те, що граничним строком є нібито 30.05.2022 та 30.06.2022 року.
Також апелянт вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив доводи позивача щодо порушення принципу правової визначеності та наявності прогалин у законодавстві, які існували на момент правовідносин, зокрема до 06 вересня 2022 року через те, що Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України та переліків документів на підтвердження, затверджений наказом Міністерства фінансів від 29 липня 2022 року №225, набрав чинності лише 06 вересня 2022 року. Апелянт вважає, що до цього моменту він був взагалі позбавлений права, у разі необхідності, довести неможливість виконання обов'язків, визначених у п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.
На думку апелянта, у період існування законодавчих прогалин (відсутності правового регулювання), до спірних правовідносин слід застосовувати вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 року та постановити нове, яким позовні вимоги ТОВ “ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД» задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що у серпні 2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області була проведена фактична перевірка щодо порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з плати за землю (орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності) ТОВ “ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД», за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки № 32522/15-32-04-06/39130359 від 05.08.2024 р.
При перевірці використано податкову декларацію з плати за землю за 2022 рік -від 17.02.2022 року № 9033751327; за 2023 рік від 16.02.2023 року № 9026969567; за 2024 рік від 20.02.2024 року № 90364304638.
Відповідно до Акту фактичної перевірки № 32522/15-32-04-06/39130359 від 05.08.2024 року, контролюючим органом встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю (орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності) протягом строків, визначених п. 287.3 ст. 287, п. 288.7 ст. 288 ПК України у загальній сумі 4 451 663,99 за звітний (податковий) період 2022-2024 роки.
Встановлено факти затримки на 28, 29, 29, 1, 1, 30, 1, 1, 29, 1, 1, 29, 30, 61, 92, 29, 60, 29, 31, 32, 59, 61, 93, 62, 92, 60, 88, 91, 62, 62, 1 календарних днів сплати грошового зобов'язання.
28.08.2024 року позивачем подано до ГУ ДПС в Одеській області заперечення на акт № 32522/15-32-04-06/39130359 від 05.08.2024.
Рішенням від 11.09.2024 року № 12234/КПР/15-32-04-06-06 за результатами розгляду заперечень ГУ ДПС в Одеській області залишило без змін висновки акту камеральної перевірки від 05.08.2024 № 32522/15-32-04-06/39130359, а заперечення без задоволення.
На підставі Акту перевірки було складено податкове повідомлення-рішення від 12.09.2024 року № 38607/15-32-04-06, яким позивачу нараховано штрафні санкції на загальну суму 319926,67 грн (2504794,53 грн x 5% + 1946869,46 грн х 10%) на підставі ст. 124 ПК України.
Податкове повідомлення-рішення від 12.09.2024 року № 38607/15-32-04-06 позивач оскаржив до ДПС в адміністративному порядку.
Рішенням про результати розгляду скарги від 13.12.2024 року № 37387/6/99-00-06-03-02-06 ДПС залишило без змін ППР ГУ ДПС в Одеській області від 12.09.2024 року № 38607/15-32-04-06, а скаргу без задоволення.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 12.09.2024 року № 38607/15-32-04-06 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничного терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з плати за землю (орендної плати за земельну ділянку).
Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
За положеннями п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За змістом положень статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п.287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
За положеннями п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
З урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов'язок платників земельного податку забезпечити своєчасну сплату визначеного у податковій декларації податкового зобов'язання щодо плати за землю.
Сплачуючи податкові зобов'язання за межами визначеного податковим законодавством строку платник податків неналежно виконує вимоги ПК України, що становить закінчене податкове правопорушення.
Пунктом 124.1 статті 124 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну сплати такого грошового зобов'язання, передбаченого пунктом 3 статті 287 ПК України.
Розмір штрафної (фінансової) санкції встановлений ст. 124 ПК України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов'язань, з урахуванням положень ст. 124 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, і до дня фактичної сплати боргу.
Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Таким чином строк затримки сплати має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.
18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX (далі - Закон № 533- IX).
У зв'язку із набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:
«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
порушення вимог законодавства в частині:
обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;
обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку;
порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».
Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів сплати податків та зборів у відповідний період.
Карантин був встановлений Кабінетом Міністрів України на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.
Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).
Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України був доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Підпунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Підпунктом 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було встановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В подальшому Законом України № 2142-IX від 24 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» були внесені зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».
12.05.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27 травня 2022 року.
Згідно вказаного Закону № 2260-IX з 27 травня 2022 року підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:
«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.
Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Отже, з 27.05.2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
З огляду на зазначене безпідставними є доводи позивача стосовно того, що оскільки порушення вимог податкового законодавства в частині сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з плати за землю допущені товариством у період дії карантину, то в силу положень п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за такі порушення штрафні санкції не застосовуються.
Слід зазначити, що Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно яких для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.
Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX, який набрав чинності 03 січня 2023 року, підпункт 69.1 викладено в новій редакції, згідно якої, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Крім того згідно внесених змін до цього пункту, платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов'язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків щодо: строків сплати податків та зборів за звітні (податкові) періоди - 2021 рік (для річного звітного (податкового) періоду), I квартал 2022 року (для квартального звітного (податкового) періоду), січень-травень 2022 року (для місячного звітного (податкового) періоду), за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року (для сплати податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору - не пізніше 31 грудня 2022 року).
Отже, якщо платником податків порушено граничний строк сплати узгоджених податкових зобов'язань за звітні періоди, які припадали на період дії мораторію (січень - травень 2022 року), а сплата таких податкових зобов'язань відбулась з порушенням строку після 01 серпня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України (а саме за порушення строків сплати податків та зборів після 01.08.2022 року по день фактичної сплати податкових зобов'язань).
У другому випадку платник податків звільнявся від відповідальності у разі, якщо у нього відсутня можливість виконати свій податковий обов'язок.
Таким чином з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.
Вносячи до ПК України зміни в частині особливостей справляння податків і зборів на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, законодавець виходив з того, що внаслідок настання указаних обставин з'явились дві категорії платники податків: ті, що мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, і ті, у яких така можливість відсутня. Про існування такого поділу свідчить і зміст пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення ПК України в редакції Закону № 2118-IX, водночас, Законом № 2260-IX ці положення були уточнені.
Для тих платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, законодавець передбачив можливість звільнення від відповідальності, зокрема за несвоєчасну сплату податків і зборів, за умови, що така сплата буде здійснена у строк до 01 серпня 2022 року.
Для тих же платників, у яких відсутня можливість своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема, щодо сплати податків і зборів, законодавець передбачив звільнення від відповідальності за умови виконання такого обов'язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
При цьому встановлене абзацом першим підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України звільнення від відповідальності є залежним від отримання рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов'язку відповідно до вимог Порядку № 225.
Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2022 року за № 967/38303, було затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України (далі - Порядок № 225). Цей Порядок набрав чинності 06 вересня 2022 року.
При цьому та обставина, що Порядок № 225 набрав чинності лише 06 вересня 2022 року, у будь-якому випадку не позбавляла платників податків права довести у визначений спосіб факту неможливості своєчасно виконати свій обов'язок і після указаної дати, вказавши у заяві про відповідний період, що прямо передбачено указаним Порядком.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі № 520/18349/23, від 16 липня 2024 року у справі № 440/2936/23.
Отже, той платник податків, у якого була відсутня можливість своєчасно виконати податковий обов'язок із сплати податків і зборів за січень-травень 2022 року повинен довести обставини неможливості виконання податкового обов'язку шляхом подання відповідної заяви та документів до контролюючого органу відповідно до вимог Порядку № 225. За умови отримання відповідного рішення контролюючого органу щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов'язку відповідальність, передбачена статтею 124 ПК України, до цього платника податків не застосовується.
У поданому позові ТОВ «ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД» посилалось на те, що воно не мало можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок в частині плати землю через збройну агресію з боку російської федерації.
Колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець визначив чіткий алгоритм дій для платників податків, у яких була відсутня можливість виконати податковий обов'язок, а саме шляхом звернення до податкового органу із заявою відповідно до вимог Порядку № 225.
Доказів звернення позивача до контролюючого органу з приводу підтвердження відсутності можливості виконання товариством податкового обов'язку, зокрема, щодо сплати орендної плати за землю, а також прийняття контролюючим органом відповідного рішення про неможливість виконання платником податків податкових обов'язків позивачем до суду не надано.
Таким чином позивачем не доведено факту неможливості виконання податкового обов'язку у спірний період, а тому ТОВ «ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД» віднесено до категорії платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, і, відповідно, позивач підлягає притягненню до фінансової відповідальності на підставі статті 124 ПК України за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Як вбачається з акту перевірки, майже у всіх випадках (крім одного), контролюючим органом виявлено порушення термінів сплати позивачем самостійно визначених грошових зобов'язань з плати за землю, граничний термін сплати яких припадав на період після травня 2022 року (а саме періоди 30.06.2022, 01.08.2022, 30.08.2022, 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, 30.12.2022, 30.01.2023, 02.03.2023, 30.03.2023, 01.05.2023, 30.05.2023, 27.06.2023, 28.06.2023, 30.08.2023, 30.10.2023, 31.10.2023, 30.01.2024, 30.05.2024).
Узгоджені податкові зобов'язання були сплачені товариством з пропуском визначених Податковим кодексом України строків сплати таких податкових зобов'язань.
В свою чергу в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що узгоджене податкове зобов'язання згідно податкової декларації з плати за землю від 17.02.2022 року № 9033751327 № 9033751327 у сумі 255 853,92 грн., граничний строк сплати якого припадав на 30.05.2022 року було сплачено 31.08.2022 року, і кількість днів прострочення склала 93 дні.
Колегія суддів вважає, що контролюючим органом при розрахунку кількості днів прострочення сплати податкових зобов'язань не було враховано положень підпункту 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині звільнення від відповідальності платників податків за несвоєчасне виконання обов'язків за період січень-травень 2022 року.
З огляду на зазначену норму підпункту 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, колегія суддів вважає, що контролюючий орган мав підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку сплати податкового зобов'язання лише після 01.08.2022 року, а тому, оскільки узгоджене податкове зобов'язання було сплачено платником 31.08.2022 року, кількість днів прострочення склала лише 30 днів, а не 93, як розраховано контролюючим органом.
За вказане порушення відповідачем застосовано штрафну санкцію у розмірі 10 % від суми сплаченого податкового зобов'язання - 25585,39 грн. (рядок 12 розрахунку штрафних санкцій), однак, оскільки кількість днів прострочення складає 30 днів, розмір штрафної санкції, яка мала бути застосована до позивача складає 12792,70 грн. (5 % від суми податкового зобов'язання 25585,39 грн.).
Таким чином податкове повідомлення-рішення № 38607/15-32-04-06 від 12.09.2024 року є протиправним в частині застосування до ТОВ «ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД» штрафної санкції на суму 12792,70 грн, а тому в цій частині підлягає скасуванню.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно того, що у разі виявлення випадку протиправного нарахування контролюючим органом штрафної санкції навіть в частині, оскаржуване податкове повідомлення підлягає скасуванню у повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові від 15 липня 2021 року у справі № 580/2729/19 Верховний Суд вказував на те, що констатуючи часткову правомірність нарахування податковим органом штрафних санкцій на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд не позбавлений можливості скасувати рішення суб'єкта владних повноважень у частині так само як і не позбавлений можливості виділити із загального обсягу грошових зобов'язань (штрафних санкцій) суму, яка збільшена (нарахована) правомірно за умови наявності відповідного розрахунку в матеріалах справи. Такі дії суду не є підміною повноважень контролюючого органу, а є способом відновлення порушених прав та інтересів та справедливості в цілому, що відповідає повноваженням адміністративного суду.
Аналогічне правозастосування викладене в постановах Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 806/2049/18, від 26 грудня 2018 року у справі № 2а/0370/3780/11 та від 23 жовтня 2018 року у справі № 808/3458/16.
Щодо доводів апелянта стосовно того, що товариство з 01.04.2022 до 01.08.2023 року було платником єдиного податку за ставкою 2%, а тому згідно приписів абц. 21 пп. 69.1. підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» ПК України обов'язок сплати податкових зобов'язань на загальних умовах у товариства настав лише 29.09.2023 року, у зв'язку з чим позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов'язків за період 29.09.2023 року, колегія суддів зазначає наступне:
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ (набрав чинності 17 березня 2022 року) підрозділ 8 розділу ХХ ПК України доповнено пунктом 9, згідно якого тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу ХІV цього Кодексу застосовуються з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті. Підпунктом 9.5 цього пункту було передбачено, що платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Згідно із пп. 9.5 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2142-ІХ (набрав чинності 05 квітня 2022 року) платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов'язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та при ввезенні товарів на митну територію України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою. Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов'язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом. Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Для осіб, реєстрація яких платником податку на додану вартість є призупиненою відповідно до цього пункту, обрахунок показників, визначених статтею 2001 цього Кодексу, призупиняється на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом. Не враховуються в обрахунку показника суми податку на додану вартість за отриманими платником податку на додану вартість податковими накладними та/або розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, що складені за операціями, дата виникнення податкових зобов'язань за якими припадає (припадала) на період, протягом якого платник податку застосовував спрощену систему оподаткування з урахуванням особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.
Відповідно до п. 9.8 п. 9 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України суб'єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом: з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року.
Згідно пп.69.1 підрозд.10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, платники єдиного податку групи 3, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2%, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2% за умови виконання ними таких податкових обов'язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з дня переходу на систему оподаткування, на якій такі платники податку перебували до обрання особливостей оподаткування єдиним податком за ставкою 2% (пп.69.1 підрозд.10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України).
Таким чином вказаною законодавчою нормою передбачено звільнення платників єдиного податку групи 3, які використовують особливості оподаткування єдиним податком за ставкою 2%, від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2%.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування з 01.04.2022 року.
В свою чергу, відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).
Таким чином, платник єдиного податку третьої групи за ставкою 2 %, який здійснює надання земельних ділянок в оренду, сплачує земельний податок на загальних підставах (без врахування особливостей, визначених пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ).
Враховуючи викладене, позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування як платник третьої групи за ставкою 2%, після переходу таких платників на застосування особливостей оподаткування єдиним податком третьої групи за ставкою 2%, не звільнений від обов'язку сплати орендної плати за землю.
З огляду на викладене колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на те, що граничний термін для виконання податкових зобов'язань згідно із абз. 21 пп. 69.1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПК України перш за все пов'язаний із днем повернення на ту систему, на якій платник податків перебував до обрання спрощеної системи 2% і виконання обов'язку по сплаті податкових зобов'язань наступає через 60 днів після настання обставин за яких платник податків повертається на ту систему оподаткування, на якій перебував до застосування спрощеної системи третьої групи 2%, з огляду на невірне трактування позивачем норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Що стосується посилань позивача на наявність форс-мажорної обставини, якою є військова агресія російської федерації проти України, слід зазначити наступне:
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 27.02.2025 (справа №520/2941/24), форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
При цьому дослідженню підлягає сукупність доводів і доказів, якими заінтересована особа обґрунтовує вплив форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) на можливість виконання нею, зокрема, щодо своєчасного виконання вимог податкового законодавства.
В даному випаду позивачем не надано доказів, які б у своїй сукупності свідчили про наявність форс-мажорних обставин, які б виключали наявність вини в діях платника податків, та як наслідок могли б бути підставою для звільнення від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень.
Щодо наявності пом'якшуючих відповідальність обставин, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно п. 113.6 ст. 113 ПК України, у разі наявності хоча б однієї обставини, що пом'якшує відповідальність, розмір штрафу становить 50 відсотків від розміру, встановленого відповідною статтею цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1121 ПК України, до обставин, що пом'якшують відповідальність особи за вчинення правопорушень, належать: вчинення діяння під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність; вчинення діяння при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення (крім складів правопорушень, передбачених статтями 123 та 125-1 цього Кодексу).
Пунктом 1121.2 ст. 1121 ПК України передбачено, що контролюючий орган може визнати обставинами, що пом'якшують відповідальність особи, також і інші обставини, не передбачені пунктом 112-1.1 цієї статті.
В акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що в ході проведення перевірки не отримував від платника податків інформації щодо наявності пом'якшуючих обставин (ст. 1121 ПК України) або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності (ст. 112ПК України).
У поданому позові, ТОВ «ППІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД» в якості пом'якшуючих обставин посилалось на те, що через збройну агресію російської федерації проти України відбувся занепад економічної активності в Україні, що призвело до різкого зменшення доходів суб'єктів господарювання та падіння доходів самого товариства, а також знаходження товариства у матеріальній залежності від орендарів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до податкового органу щодо відсутності у нього можливості здійснити сплату самостійно визначених податкових зобов'язань у встановлений законом строк, як сумлінного платника податків, який усвідомлює наявність порушення з свого боку.
При цьому, будь-яких доказів у підтвердження наявності обставин, які пом'якшують відповідальність позивачем ні до контролюючого органу, ні до суду не надано.
З встановлених контролюючим органом в ході перевірки обставин вбачається, що позивач мав можливість у період з травня 2022 року по травень 2024 року та сплачував відповідні суми податкового зобов'язання з плати за землю, однак здійснював таку сплату з порушенням граничних строків.
З огляду на встановлене за наслідком проведення камеральної перевірки податкове правопорушення, допущене ТОВ «ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД», контролюючим органом було вірно притягнуто позивача до відповідальності на підставі п. 124.1 ст. 124 ПК України.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що контролюючим органом невірно здійснено розрахунок кількості днів затримки сплати сум грошових зобов'язань для визначення розміру штрафних санкцій, передбачених п. 124.1 ПК України.
З акту перевірки, а також з наданого розрахунку штрафних санкцій вбачається, що контролюючим органом визначено дати граничних термінів сплати податкових зобов'язань, а також вказано дати фактичної сплати позивачем суми податку/грошового зобов'язання, з урахуванням яких і розраховано кількість днів прострочення, починаючи з наступного дня після граничного терміну сплати податкових зобов'язань.
При цьому колегією суддів не встановлено факту невірного розрахунку кількості днів прострочення за винятком одного випадку, про який зазначено вище, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним на суму 12792,70 грн.
Слід зазначити, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов'язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність правових підстав для звільнення позивача від фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань, а також не доведення факту наявності обставин, які пом'якшують фінансову відповідальність платника податків, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції передбачені п. 124.1 ст. 124 ПК України за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань, на суму 307 133,97 грн., а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД».
Керуючись ст.ст., 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД» задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов товариства обмеженою відповідальністю “ПІВНІЧНИЙ РИНОК ЛТД» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 38607/15-32-04-06 від 12.09.2024 року в частині застосування штрафу на суму 12 792,70 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 19 вересня 2025 року .
Суддя-доповідач: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова