19 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/3239/25
Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
В січні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просив визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області щодо видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 15.11.2022 року та від 04.09.2024 року №№ 5- 2312/22вих, 5-2313/22вих, 3657/24вих, 3658/24вих станом на 2021-2024 р.р., в яких суддівська винагорода розрахована виходячи з базового посадового окладу судді виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн., який встановлений вимогами Законів України про Державний бюджет України на 2021- 2024 роки для визначення базового розміру посадового окладу судді;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2021 року, з 01.01.2022 року, з 01.01.2023 року, з 01.01.2024 року виходячи із суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270 грн.), 1 січня 2022 року (2481 грн.), 1 січня 2023 року (2684 грн.), 1 січня 2024 року (3028 грн.);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2021 року, виходячи із суддівської винагороди у розмірі 153225 грн. з розрахунку посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270 грн.) та з урахуванням коефіцієнту 1,25 - 85125 грн., доплати за вислугу років 60% від посадового окладу - 51075 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді в суді 10% від посадового окладу - 8512,50 грн., доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10% від посадового окладу - 8512,50 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2022 року виходячи із суддівської винагороди у розмірі 167467,50 грн. з розрахунку посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року (2481 грн.), та з урахуванням коефіцієнту 1,25 - 93037,50 грн., доплати за вислугу років 60% від посадового окладу - 55822,50 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді в суді 10% від посадового окладу - 9303,75 грн., доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10% від посадового окладу - 9303,75 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2023 року виходячи із суддівської винагороди 181170 грн. з розрахунку посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2023 року (2684 грн.), та з урахуванням коефіцієнту 1,25 - 100650 грн., доплати за вислугу років 60% від посадового окладу - 60390 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді в суді 10% від посадового окладу - 10065 грн., доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10% від посадового окладу - 10065 грн.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2024 року виходячи із суддівської винагороди 204390 грн. з розрахунку посадового окладу 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року (3028 грн.), та з урахуванням коефіцієнту 1,25 - 113550 грн., доплати за вислугу років 60% від посадового окладу - 68130 грн., доплати за перебування на адміністративній посаді в суді 10% від посадового окладу - 11355 грн., доплати за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці 10% від посадового окладу - 11355 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102,00 грн. є неправомірним.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової Адміністрації України в Одеській області у видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік, розраховані із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової Адміністрації України в Одеській області видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" із застосуванням встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 року, ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01 січня 2022 року, ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01 січня 2023 року ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у розмірі 2270, 00 грн., 2481,00 грн., 2684, 00 грн., 3028, 00 грн, відповідно. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що Територіальне управління не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, на власний розсуд здійснювати визначення розміру (обрання) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовуються для визначення базового розміру посадового окладу судді ніж це прямо передбачено законодавством України. Апелянт зазначає, що норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Розмір прожиткового мінімуму для визначення посадового окладу судді встановлюють інші закони, які доповнять частину третю статті 135 Закону 1402-VIII і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді. В обґрунтування своєї правової позиції посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04 листопада 2020 року в справі №200/9195/19-а. Вказує, що з 01 січня 2021 року, з 01 січня 2022 року, з 01 січня 2023 року та з 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн., тому, на думку апелянта, використовувати величну іншу ніж прямо передбачено Законом, у відповідача не було правових підстав. Таким чином, на думку апелянта, при виготовлені довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці за 2021, 2022, 2023 та 2024 рік, в яких зазначено розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102, Територіальне управління діяло правомірно, застосовувало приписи чинного законодавства вірно. Також, апелянт просить врахувати висновки Великої Палати ВС викладені у постанові від 24.04.2025 №240/9028/24 під час апеляційного розгляду справи № 420/3239/25.
Відзивів на апеляційну скаргу позивачем та другим відповідачем до суду не надано.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Одеській області видані довідки за номерами 5-23/2/21-вих - за 2021; 5-2313/22-вих - за 2022; 3658/24-вих - за 2023; 3657/24-вих - за 2024 р. р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Позивач, не погодившись з діями відповідача, вважаючи, що розмір суддівської винагороди має бути розрахований із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2021, 2022, 2023, 2024 років, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, наведений у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Таким чином, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв'язку з чим при складанні довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування абзацу п'ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", абзацу п'ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", абзацу п'ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", абзацу п'ятого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.
Отже, видаючи довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода має бути розрахована на підставі ч. 2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 року, ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01 січня 2022 року, ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01 січня 2023 року ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у розмірі 2270, 00 грн., 2481,00 грн., 2684, 00 грн., 3028, 00 грн, відповідно.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно виготовлено довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці за 2021, 2022, 2023 та 2024 рік, в яких зазначено розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважав за необхідне зобов'язати Територіальне управління Державної судової Адміністрації України в Одеській області видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розраховану на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" із застосуванням встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 року, ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з 01 січня 2022 року, ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01 січня 2023 року ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у розмірі 2270, 00 грн., 2481,00 грн., 2684, 00 грн., 3028, 00 грн, відповідно.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нездійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2021 року, з 01.01.2022 року, з 01.01.2023 року, з 01.01.2024 року виходячи із суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270 грн.), 1 січня 2022 року (2481 грн.), 1 січня 2023 року (2684 грн.), 1 січня 2024 року (3028 грн.) та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначив про їх передчасність та відсутність підстав для задоволення, оскільки у спірних правовідносинах ТУ ДСА в Одеській області ще не видано оновлених довідок про розмір довічного грошового утримання судді у відставці, тому задоволення позову у вказаній частині буде свідчити про вирішення спору на майбутнє, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.
При цьому, суд зазначив, що після отримання пенсійним органом оновлених довідок, у останнього виникає право на здійснення автоматичного перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VII від 02.06.2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Згідно з ч. 7 ст.48 Закону України «Про судоустрій та статус судів» при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Відповідно до ст. 130 Конституції України, Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Частиною 1 статті 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частинами 3, 4 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Згідно з частинами 5, 6 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2270 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн. В статті 7 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 установлено в розмірі 2684 грн. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн.
Водночас згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті колегія суддів зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому має застосовуватись для визначення посадового окладу позивачів в такій категорії спорів.
Вказаний висновок відповідає правовому висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2025р. у справі №240/9028/24, для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», “Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме: 2102,00 грн.
Враховуючи наведені положення законодавства, обставини справи та докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко