18 серпня 2025 року м.Дніпросправа № 160/30019/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі № 160/30019/24 (суддя Златін С.В., справа розглянута в порядку загального позовного провадження) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування розпорядження,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач) № 350-рл від 09.10.2024 року в частині анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами: №04670311202400887, №04670311202406031, №04610311202406037, №04680311202406041, №04030311202400726, №04330311202400730, №04030311202400733, №04260311202400737, №04030311202400839, №04030311202401767, №04030311202400734, №04030311202400738, №04030311202400739, №04030311202400826, №04030311202401765, що видані ФОП ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року позовні вимоги позивача було задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неналежну оцінку доказів у справі, відповідач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в ході виходів на фактичні перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено факти відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцем провадження діяльності, які зазначені у виданих ліцензіях, про що складено відповідні акти. Також, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в ході виходів на фактичні перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено факти відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 ПК України, про що також складено відповідні акти. Таким чином, на виконання вимог абзацу 11 частини 52 статті 15 Закону №481/95-BP, ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято розпорядження №350-рл від 09.10.202 в частині анулювання ліцензій № 04670311202400887, 04670311202406031, 04610311202406037, 04680311202406041, 0403031120240072 04330311202400730, 04030311202400733, 04260311202400737, 04030311202400839, 04030311202401767, 04030311202400734, 04030311202400738, 04030311202400739, 0403031120240082, 04030311202401765, яке сформовано та направлено в електронній формі.
Відповідач наполягає, що спірне розпорядження контролюючим органом прийнято у відповідності до норм ПК України, а тому у суду були відсутні підстави для його скасування.
Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.
Перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід змінити з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що позивач має ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № № 04670311202400887, 04670311202406031, 04610311202406037, 04680311202406041, 04030311202400726, 04330311202400730, 04030311202400733, 04260311202400737, 04030311202400839, 04030311202401767, 04030311202400734, 04030311202400738, 04030311202400739, 04030311202400826, 04030311202401765.
Розпорядженням ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 350-рл від 09.10.2024 року анульовано ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами № 04670311202400887, 04670311202406031, 04610311202406037, 04680311202406041, 04030311202400726, 04330311202400730, 04030311202400733, 04260311202400737, 04030311202400839, 04030311202401767, 04030311202400734, 04030311202400738, 04030311202400739, 04030311202400826, 04030311202401765, що видані ФОП ОСОБА_1
Підстава для анулювання ліцензій:
-відмова у допуску до проведення перевірки, про що складено акт;
-відсутність суб'єкта господарювання за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, про що складено акт.
У матеріалах справи містяться акти про відмову у допуску до проведення перевірки та акти про відсутність суб'єкта господарювання за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню.
Вважаючи розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області №350-рл від 09.10.2024р. в частині анулювання виданих йому ліцензій протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що відповідач допустив порушення вимог Закону України “Про адміністративну процедуру», оскільки відсутні докази повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, результатом якої стало анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Суд вказав, що відповідач не забезпечив гарантування права позивача бути заслуханим шляхом подання своїх пояснень та/або заперечень до анулювання ліцензії за порушення Закону №481/95. Крім того, за висновками суду, наданих відповідачем доказів недостатньо, щоб стверджувати, що саме працівники позивача не допустили до перевірки представників контролюючого органу.
Колегія судів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, проте вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в спірному випадку були, враховуючи наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначені Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон № 481/95).
Згідно статті 1 Закону № 481/95 анулювання ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.
Порядок видачі, анулювання ліцензій на виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального врегульовано статтею 3 вказаного вище Закону України.
Імпорт, експорт, оптова і роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального врегульовано статтею 15 вказаного вказаного Закону.
Спірне розпорядження обгрунтовано посиланням на статтю 15 Закону № 481/95.
Відповідно до приписів ст. 15 Закону №481/95, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі:
-акта, що засвідчує факт відмови суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або його посадових (службових) осіб без законних підстав у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, складеного відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 Податкового кодексу України. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису;
-акта про встановлення факту відсутності суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню. До такого акта долучається мультимедійна інформація щодо фіксації зазначеного факту технічними приладами та/або технічними засобами, що здійснюють або мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису, та/або засобами фото-, кінозйомки, відеозапису чи звукозапису.
Наказом ДПС України від 04.09.2020 № 470 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, розроблено відповідно до вимог ПК України та рекомендовано для застосування посадовими особами органів ДПС (з урахуванням визначених ст. 19-1 Кодексу функцій) при організації, проведенні та реалізації матеріалів документальних перевірок платників податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а також фактичних перевірок щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 1.4.5 цього Положення, визначено організацію роботи у разі неможливості проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням.
У разі, коли при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення (у тому числі у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням) посадовими (службовими) особами територіального органу ДПС, невідкладно складається у двох примірниках у довільній формі та підписується акт про неможливість проведення перевірки, що засвідчує цей факт.
У такому акті рекомендується зазначати інформацію про дату встановлення факту та причини неможливості проведення перевірки (у тому числі у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, у зв'язку з отриманням інформації оператора поштового зв'язку щодо неможливості вручення платнику податків або повернення без вручення письмового запиту територіальному органу ДПС про надання пояснень та їх документальних підтверджень, надісланого такому платнику податків з метою організації перевірки тощо), адресу місцезнаходження платника податків, за якою встановлено відсутність платника, інформацію про підстави для проведення перевірки (реквізити наказу, направлень тощо - зазначаються у випадку, якщо факт неможливості проведення перевірки встановлено після їх оформлення) та інші фактичні обставини, що засвідчують такі факти. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені у такому акті.
Зазначений акт не пізніше наступного робочого дня після його складання реєструється у електронному Спеціальному журналі реєстрації актів.
У такому ж порядку реєструються інші передбачені Методичними рекомендаціями акти (крім актів (довідок) перевірок).
При складанні акта йому присвоюється номер, який містить, зокрема, але не виключно, порядковий номер з єдиного електронного Спеціального журналу реєстрації актів у межах територіального органу ДПС, який склав акт, та комплексний індекс підрозділу, який склав акт (довідку).
Другий примірник акта про неможливість проведення перевірки разом з копіями матеріалів надсилається територіальним органом ДПС платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПК України.
При цьому, підрозділ територіального органу ДПС, який здійснює (очолює) перевірку та встановив неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням, протягом 2 робочих днів з дня, наступного за днем складання цього акта, доповідною запискою повідомляє про це керівника (його заступника або уповноважену особу) територіального органу ДПС та готує запит на встановлення місцезнаходження платника податків.
До запиту додаються копія акта про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням, копія наказу про проведення перевірки (у разі його складання) та інші документи (або їх копії), що підтверджують відсутність платника податків за місцезнаходженням.
При отриманні органом ДПС від відповідного органу інформації щодо встановлення місцезнаходження платника податків, структурним підрозділом, який здійснює (очолює) перевірку (ініціатором запиту), вживаються заходи з організації та проведення перевірки платника податків, у разі отримання відповіді про невстановлення місця знаходження платника податків за його місцезнаходженням - вживаються заходи щодо встановлення місця знаходження платника податків до настання обставин, які унеможливлюють проведення відповідної перевірки (наприклад, у зв'язку з припиненням діяльності платника податків, спливом визначених законодавством термінів давності для проведення перевірки тощо).
Таким чином, висновку про відсутність платника податків за місцезнаходженням передує направлення контролюючим органом запиту на встановлення місцезнаходження платника податків із повідомленням керівника цього органу про відсутність платника податків за його місцезнаходженням.
Судом встановлено, що всі акти про відмову у допуску до проведення перевірки обгрунтовані наступним: продавець ФОП (без зазначення його ПІБ) відмовив у допуску до проведення перевірки. Ні прізвища продавця акт не містить, ні його фото, ні свідків, які б підтвердили такий факт.
Всі акти про встановлення факту відсутності суб'єкта господарювання за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, обгрунтовані відсутністю позивача за місцем знаходження кіоску.
Відповідач надав суду в якості додатків до актів про відмову у допуску до перевірки та актів про встановлення факту відсутності суб'єкта господарювання мультимедійні докази: фотографії.
Однак, як вірно встановив суд, на фотографіях не відображено назву вулиці (не зафіксовано адресу), на якій знаходиться кіоск (щоб було можливо ідентифікувати місце розташування об'єкта та його прив'язку до господарської діяльності позивача); у ліцензіях, що видані позивачу вказано місце знаходження кіосків, у яких здійснюється роздрібна торгівля тютюновими виробами, із зазначенням міста, району міста та вулиці.
Отже, не можливо дійти однозначного та беззаперечного висновку про те, що на фотографіях відображено саме кіоски позивача за адресами, які вказані у ліцензіях, що видані позивачу.
Також на фотографіях не зафіксовано представника позивача, який не допускає представників відповідача до проведення перевірки. Інших мульмедійних доказів (як то відео) до актів не долучено.
При цьому, суд вірно звернув увагу, що у наказах про проведення фактичної перевірки позивача зазначено дату початку перевірки та її тривалість - 10 днів. Однак, відповідач лише один раз вийшов на місце розташування об'єктів та одразу склав акти про відмову у допуску до перевірки та про неможливість проведення перевірки.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач у спірному випадку не довів належними засобами доказування факту відмови у допуску до проведення перевірки, як і не довів факту відсутності суб'єкта господарювання за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню.
За встановлених обставин є підстави стверджувати про протиправність спірного розпорядження відповідача в частині анулювання ліцензій позивача на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
В той же час колегія суддів важає помилковими висновки суду першої інстанції про недотримання відповідачем процедури розгляду справи, що визначена Законом України “Про адміністративну процедуру».
На думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно вдався до оцінки спірного розпорядження на предмет його відповідності вимогам Закону України «Про адміністративну процедуру».
Закон України «Про адміністративну процедуру» регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов'язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.
Так, п.1, 3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» наведено значення адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації; адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
Тобто, для застосування Закону України «Про адміністративну процедуру» у спірних правовідносинах, суд мав встановити, що оспорюване рішення є адміністративним актом, а відповідач, під час його прийняття, здійснював функції публічної адміністрації.
В спірному випадку процедура видачі, анулювання ліцензії, підстави для її анулювання визначені Законом України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а процедура призначення, проведення фактичних перевірок, їх оформлення, як і повноваження податкового органу визначена Податковим кодексом України. Відповідач як контролюючий орган не розглядав адміністративну справу відносно позивача у розумінні положень Закону України «Про адміністративну процедуру».
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте вважає за необхідне змінити рішення суду в частині обґрунтування мотивів такого задоволення позову.
Розподіл судових витрат згідно вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст. 317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі № 160/30019/24, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року у справі № 160/30019/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак