Головуючий І інстанції: Бабаєв А.І.
19 вересня 2025 р. Справа № 520/12593/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/12593/25
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНІЯ»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНІЯ», в якому просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНІЯ» (вулиця Золочівська, буд. 4/А, м. Харків, Харківська обл., 61177, Україна, код ЄДРПОУ 44385031) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 6 поверх, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14070760, отримувач: ГУК Харків обл/МТГ Харків/50070000, код: 37874947, р/р IBAN: UА658999980313171230000020649, Банк отримувача: Казначейство України) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 111191,41 грн. (сто одинадцять тисяч сто дев'яносто одна грн.41 коп.).
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році на відповідача покладено обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції.
У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись із вимогами Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів зазначив, що ним здійснено всі заходи для працевлаштування інвалідів, зокрема, повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.25 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Стягнуто з Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ЄДРПОУ 14070760, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 6 поверх, м. Харків, 61022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНІЯ» (ЄДРПОУ 44385031, вулиця Золочівська, буд. 4 А, м. Харків, Харківська обл., 61177) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Позивач, не погоджуючись із рішенням суду в частині стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати з прийняттям нового про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на рахунку територіального відділення Фонду відсутні бюджетні асигнування призначені для відшкодування судових витрат понесені Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНІЯ» на надання йому правничої допомоги, оскільки першочергово кошти виділяються в інтересах осіб з інвалідністю України, які потребують своєчасної державної допомоги, у тому числі для забезпечення протезно ортопедичними виробами та іншими допоміжними засобами реабілітації осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, учасників бойових дій, та інших категорій населення, які постраждали під час військової агресії рф проти України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на його користь 5 000,00 грн.
Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення заяви та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною 3 ст. 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат позивач надав суду копії: договір про правничу допомогу від 19.05.2025 з додатковою угодою, акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.06.2025 № 01, рахунок на оплату №1 від 25.06.2025.
Судом встановлено, що представництво інтересів позивача здійснювалося в особі адвоката Гребінка А.М. на підставі договору про надання правової допомоги 19.05.2025 (далі Договір)
Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 25.06.2025 № 01 за договором про правничу допомогу від 19.05.2025, адвокат надав наступну правничу допомогу:
ознайомлення з матеріалами справи №520/12593/25
аналіз матеріалів справи №520/12593/25
надання консультацій та роз'яснень за наслідками ознайомлення з матеріалами справи №520/12593/25
аналіз судової галузевої направленості
ознайомлення з доказами наданими Клієнтом та підтвердження правової позиції
підготовка відзиву на позовну заяву та його подача до суду з урахуванням вимог ст. 75 КАС України
складання процесуальних документів в ході розгляду справи
вчинення інших юридичних дій пов'язаних з представництвом інтересів ТОВ "Таня" по справі №520/12593/25
Так, згідно рахунку на оплату №1 від 25.06.2025 визначено загальну суму 5 000 грн.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правову допомогу в розмірі 5000, 00 грн, судом першої інстанції заява задоволена повністю та стягнуто на користь позивача 5000, 00 грн.
Колегія суддів не погоджується з оцінкою судом першої інстанції наданих адвокатом послуг, та зазначає, що такі послуги ознайомлення з матеріалами справи №520/12593/25, аналіз матеріалів справи №520/12593/25, надання консультацій та роз'яснень за наслідками ознайомлення з матеріалами справи №520/12593/25, аналіз судової галузевої направленості, ознайомлення з доказами наданими Клієнтом та підтвердження правової позиції є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання відзиву на адміністративний позов, до якого входить вивчення, аналіз, складання документів, з огляду на що окреме їх виділення є необґрунтованим.
Отже, в контексті здійснення представництва інтересів відповідача у даній справі реальним результатом є складання відзиву на позовну заяву.
Також у приймання-передачі виконаних робіт не конкретизовано, які саме були вчиненні інші юридичні дії пов'язані з представництвом інтересів ТОВ "Таня" по справі №520/12593/25, отже акт не містить детального опису наданої послуги.
Колегія суддів зазначає, що дана справа є справою незначної складності, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, предмет спору у цій справі не є складним, спірні правовідносини не потребують складних правових досліджень, вивчення обсягу фактичних даних, складність складених процесуальних документів не є значним, а тому не може бути відшкодована за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
Велика Палата Верховного Суду також вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Дослідивши докази, надані на підтвердження понесених витрат на правову допомогу та матеріали справи, колегія суддів вважає, що визначена судом першої інстанції сума до стягнення - 5 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та доцільності таких витрат з огляду на наступне.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, визначена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн є невиправданою та має бути зменшена.
Колегія суддів враховує, що ст. 134 КАС України покладає обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач, на виконання вимог процесуального законодавства, подав до суду першої інстанції заперечення на заяву щодо розподілу судових витрат, отже суд першої інстанції мав можливість зменшити належний до стягнення розмір судових витрат, ураховуючи критерії співмірності, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а розумності їхнього розміру, проте таких дій не вчинив.
Ураховуючи викладене, заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторони, надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що слід відшкодувати відповідачу за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю витрати на правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 2 000,00 грн, оскільки саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам.
Суд зазначає, що позивач в апеляційній скарзі не спростовує надання правничої допомоги, при цьому, заява щодо незгоди з витратами на правничу допомогу не містить вимоги щодо зменшення судових витрат, а відповідач фактично наполягає на відмові у стягненні судових витрат, що за наявністю підтвердження надання правничої допомоги, не передбачено чинним законодавством.
Натомість, при ухваленні додаткового рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи та доводи сторін, не вірно надано оцінку доказам, а тому наявні підстави для його зміни.
Відповідно до ч. 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини .
Керуючись ст. ст. 243, 250, , 315, , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 по справі № 520/12593/25 - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:
Стягнути з Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (ЄДРПОУ 14070760, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 1 під., 6 поверх, м. Харків, 61022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНІЯ» (ЄДРПОУ 44385031, вулиця Золочівська, буд. 4 А, м. Харків, Харківська обл., 61177) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло