19 вересня 2025 р. Справа № 520/16044/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/16044/25
за позовом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 )
до ОСОБА_1
про стягнення суми,
НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) суму в розмірі 27 537,80 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску та доказів на їх підтвердження .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем заявлено позов з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України тримісячного строку звернення до суду, а також не наведено поважних причин пропуску такого строку.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що строк пропущено з поважних причин, оскільки вперше позов вчасно подано в порядку цивільного судочинства про повернення безпідставно отриманого грошового забезпечення військовослужбовця. Проте, ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2025 року по справі №159/8669/2 відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено, що розгляд заявлених вимог віднесено до адміністративної юрисдикції в порядку КАС України.
Також зазначає, що військова частина брала (та продовжує по цей день) безпосередню участь у заходах з оборони держави в умовах збройної агресії російської федерації проти України, відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» та Указів Президента України про воєнний стан, що є також поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відповідач правом подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що в ході роботи аудиторської групи ІНФОРМАЦІЯ_1 в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) виявлено незаконне отримання коштів ОСОБА_1 .
Комісією НОМЕР_1 прикордонного загону проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 11.10.2024 та встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 24.04.2024 по справі № 175/5564/24, ОСОБА_1 , як підозрюваному у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти військової служби правопорядку строком до 22.06.2024 включно.
Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 по справі № 175/7838/24 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, та призначено покарання тримання у дисциплінарному батальйоні на строк 2 роки.
Вирок набрав законної сили 20.07.2024 року.
ОСОБА_1 за період не виконання обов'язків військової служби, а саме з 24.04.2024 по 30.04.2024, виплачене грошове забезпечення та додаткова винагорода за час перебування на гауптвахті на загальну суму 27 537,80 грн.
НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - дізнався про факт вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_1 передбаченого ч. 4 ст.409 КК України - 30.04.2024.
Позивач звернувся до суду в порядку цивільного судочинства, проте ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.02.2025 року по справі №159/8669/24, відмовлено у відкритті провадження.
18.06.2025 позивач звернувся з цим позовом до Харківського окружного адміністративного суду.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України тримісячний строк звернення до суду з позовом та поважних причин його пропуску судом не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
Таким чином, чинне законодавство обмежує право позивача на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати коли розпочався перебіг цього строку
Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 визнано винним за ч. 4 ст.409 КК України та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі, вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 по справі № 175/7838/24. На підставі статті 62 КК України замінено покарання у виді двох років позбавлення волі на два роки тримання у дисциплінарному батальйоні.
ОСОБА_2 здійснено виплату грошового забезпечення за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 в сумі 24 299,40 грн (ЄСВ 22% - 5 345,87 грн, компенсація ПДФО 18% - 4 373,89 грн), згідно архівної відомості.
Відповідно до наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 30.04.2024 № 394-ОС «Про особовий склад» на підставі листа начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 26.04.2024 № 03.2/4645-24-Вих «Про надання інформації» штаб-сержанта ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника НОМЕР_1 прикордонного загону та припинено виплату грошового забезпечення з 24.04.2024.
Таким чином, у спірних правовідносинах календарною датою, коли позивач достеменно довідався про факт вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_1 , є 30.04.2024.
До окружного адміністративного суду позивач звернувся з позовом 18.06.2025.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, позивач, посилається та звернення в межах 3 місячного строку до суду в порядку цивільного судочинства, проте в подальшому 12.02.2025 судом відмовлено у відкритті провадження та роз'яснено право звернення до суду з цим позовом в порядку адміністративного судочинства. 18.06.2025 позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.
Колегія суддів вважає, що наведені скаржником доводи не є поважними причинами пропуску строку на звернення до суду виходячи з наступного.
Перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду. Однак, якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг строку звернення до суду не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Аналогічна правова позиція щодо переривання строків звернення до суду викладена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 по справі №6-1763цс16 та у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 по справі № 6-895цс15.
Також така позиція підтримана у постанові Верховного Суду у справі № 400/3065/19 від 14.07.2020 року.
Отже зазначені заявником обставини не є поважними.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.
Колегія суддів зазначає, що встановлення законом процесуальних строків має на меті дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ст. 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.
Таким чином, особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, в тому числі процесуальних строків її подачі.
Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування судом безпосередньої участі відповідача у заходах з оборони держави в умовах збройної агресії та запровадженням на території України воєнного стану у зв'язку із збройною агресією російської федерації , колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд неодноразово в своїх постановах, зокрема, у постанові від 12.09.2024 у справі № 140/26462/23, від 30.01.2025 у справі № 320/26833/23 звертав увагу, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на звернення до суду, та їх обчислення до КАС України не вносилось.
Так, суд першої інстанції вірно зазначив, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України, не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку.
Колегія суддів враховує, що введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, юридичних осіб. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) в апеляційній скарзі посилається на введення воєнного стану на території України, як підставу пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
При оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Вказане узгоджується з правовою позицією постанови Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21.
У матеріалах справи відсутні докази того, що саме воєнний стан став причиною пропуску відповідного процесуального строку.
Отже, лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло та обумовило пропуск строку на звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в ухвалі від 23 травня 2022 року у справі № 640/11534/21.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано належних і допустимих доказів поважності пропуску цього строку, а судом як першої, так і апеляційної інстанції не знайдено підстав для його поновлення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 по справі № 520/16044/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський