Справа № 361/3072/24
№ апеляційного провадження: 22-з/824/918/2025
17 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Зарудяного Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення збитків, моральної шкоди та пені,-
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом у якому просить стягнути із ФОП ОСОБА_2 збитки у розмірі 24 000 грн (попередню оплату за договором), 31 039 грн - збитки (витрати, які особа зробила для відновлення порушеного права), 10 000 грн - моральної шкоди та 43 200 грн - пені відповідно до п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму збитків (предоплата) в розмірі 24 000 грн, пеню у розмірі 15 000 грн, моральну шкоду у розмірі 1 000 грн та судовий збір у розмірі 448 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з указаним рішенням адвокат Бандурченко Ю.В. в інтересах ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2025 року апеляційну скаргу адвоката Бандурченко Ю.В. в інтересах ФОП ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2024 року залишено без змін.
16 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява адвоката Зарудяного А.В. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 100 грн.
Заява обґрунтована тим, що відповідно до відзиву на апеляційну скаргу в цій справі позивачка повідомила, що очікує понести витрати за надання правової допомоги у розмірі 5 000 грн та просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Вказує, що в судовому засіданні, що відбулось 11 червня 2025 представником позивачки було зроблено заяву про те, що докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила у зв'язку з розглядом справи буде подано до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Посилається на те, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачкою надано:
- договір про надання правничої допомоги №12/03_24 від 12 березня 2024 року, додаткову угоду № 3 від 18 лютого 2025 року та додаткову угоду № 4 від 15 квітня 2025 року до цього договору;
- акт №16/16 приймання наданих послуг від 16 червня 2025 року;
- інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 19 лютого 2025 року, інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 17 квітня 2025 року, інформаційне повідомлення про зарахування коштів від 12 червня 2025 року.
Звертає увагу, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Посилається на те, що в матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивачки на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачкою в розмірі 5 100 грн.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належно.
Від адвоката Зарудяного А.В. в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі позивачки та її представника.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Згідно частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
Згідно ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники подають докази у справі безпосередньо до суду, у строк, визначений законом або судом.
Відповідно до частини 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані заявником у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена до суду та належним чином обґрунтована.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано наступне: «З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23)).
Відповідно до матеріалів, у відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача вказала орієнтовний розмір витрат на правову допомогу 5 000 грн та те, що відповідні докази будуть надані в подальшому.
До заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем долучено договір про надання правової допомоги від 12 березня 2024 року, додаткову угоду № 3 до договору від 18 лютого 2025 року, акт приймання наданих послуг від 16 червня 2025 року (а.с. 109-115 т.2).
Установлено, що позивач лише після прийняття рішення одночасно з поданням заяви про ухвалення по справі додаткового рішення у якості додатків до заяви долучено докази на підтвердження несення таких витрат.
Разом з тим, всупереч положенням статті 246 ЦПК України, у заяві до суду не наведено жодних поважних причин щодо неможливості подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви адвоката Зарудяного А.В. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правову допомогу, оскільки заява не містять обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Керуючись ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 246, ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви адвоката Зарудяного Андрія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: