справа № 362/1743/25 головуючий у суді І інстанції Марчук О.Л.
провадження № 22-ц/824/14203/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
17 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Кияшко К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Марчук О.Л., в місті Васильків, дата складання повного судового рішення 09 червня 2025 року, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Міністерство оборони України про оголошення особи померлою, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в якій просила суд:
- оголосити померлим за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України зниклого безвісти військовослужбовця, стрільця-снайпера механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 виданий органом № 3238 від 17.11.2023).
- визнати датою смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 виданий органом №3238 від 17.11.2023), ІНФОРМАЦІЯ_2 , а місцем смерті населений пункт Победа, Донецької області.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 отримала сповіщення про зникнення без вісти її чоловіка ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем Збройних Сил України. За матеріали службового розслідування військової частини, її чоловіка визнано зниклим без вісти за особливих обставин (ймовірно загинув при виконанні завдань). Заявниця вказує, що у зв'язку із зазначеними подіями за ч. 1 ст. 115 КК України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження щодо смерті її чоловіка.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на аналогічні обставини викладенні нею в заяві про оголошення особи померлою.
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України, вказує, що доводи апеляційної скарги не відповідають дійсності, є безпідставними, не мають законодавчого обґрунтування, через що не можуть бути задоволені, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
20 серпня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 , адвоката Реви О.О. надійшла заява про залишення без розгляду апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.
За змістом ч. 1, 3 ст. 217 ЦПК України, у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошенням головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
Отже чинним законодавством чітко визначене строк, протягом якого позивач має право подати заяву про залишення позову без розгляду, а саме до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, клопотання представника ОСОБА_1 про залишення заяви без розгляду на стадії апеляційного провадження, підлягає залишенню без розгляду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скарги залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_5 виданим 14 вересня 2004 року (а.с. 8 - 9).
ОСОБА_4 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_4 виданим 17 листопада 2023 року (а.с. 11).
Між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 13 квітня 2022 року (а.с. 16).
ОСОБА_3 - є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 23 листопада 2005 року (а.с. 15).
ОСОБА_1 отримано від ІНФОРМАЦІЯ_3 , сповіщення сім'ї № 1/1888 (вих. № 1/1888 від 22.03.2024 року), за змістом якого її чоловік ОСОБА_4 зник без вісти 14 березня 2024 року приблизно о 04 годині 45 хвилин під час виконання бойового завдання, при передачі позиції, внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Побєда, Донецької області (а.с. 17).
З витягу із Наказу № 75 від 14 березня 2024 року командира військової частини НОМЕР_8 , вбачається, що солдат ОСОБА_4 вважаєтьсятаким, що зник без вісти 14 березня 2024 року приблизно о 04 годині 45 хвилин під час мінометного обстрілу в районі населеного пункту Побєда Донецької області (а.с. 24).
Відповідно до витягу з ЄРДР вбачається, що здійснюється і триває досудове розслідування кримінального провадження № 12024111140000210 від 22 березня 2024 року за ч. 1 ст. 115 КК України за заявою ОСОБА_1 стосовно зникнення без вісти її чоловіка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 04 годині 45 хвилин під час виконання бойового завдання, при передачі позиції, внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Побєда, Донецької області (а.с. 126).
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, з огляду на те, що під час розгляду справи в судовому засіданні судом не встановлено юридичного факту що ОСОБА_4 дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання ним обов'язків військової служби в селі Побєда, Мар'їнської міської територіальної громади, Покровського району, Донецької області.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.
У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб'єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв'язку із тривалою безвісною відсутністю.
Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.
Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов'язують оголошення фізичної особи померлою у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв'язку з воєнним станом як таким.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).
За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):
- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;
- бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);
- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;
- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.
Збройний конфлікт - це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).
Законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан».
Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов'язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24).
У постанові від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.
У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.
Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з вказаного Наказу, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.
Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що обчислення шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності.
У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.
У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв'язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
У справі, що переглядається, встановлено, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про оголошення її чоловіка ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання в селі Побєда, Мар'їнської міської територіальної громади Покровського району, Донецької області - померлим.
Із Наказу № 75 від 14 березня 2023 року командира військової частини НОМЕР_8 , вбачається, що солдат ОСОБА_4 вважається таким, що зник без вісти 14 березня 2024 року приблизно о 04 годині 45 хвилин під час мінометного обстрілу в районі населеного пункту Побєда Донецької області (а.с. 24).
05 червня 2025 року Верховна Рада підтримала перейменування села Побєда Покровського району на село Перемога. 18 червня 2025 року перейменування набуло чинності.
Відповідно до Переліку у розділі І Територій, на яких ведуться (велися) бойові дії в Мар'їнській міській територіальній громаді за винятком с. Бажане Друге, с. Бажане Перше, с. Зоряне, м. Красногорівка, с. Новомихайлівка, с. Олександропіль, с. Парасковіївка, с. Славне, бойові дії велись з 24 лютого 2022 року по 16 січня 2025 року.
Відповідно до розділу II Переліку Тимчасово окуповані рф території України зазначено, що Мар'їнська міська територіальна громада за винятком с. Бажане Друге, с. Бажане Перше, с. Зоряне, м. Красногорівка, с. Новомихайлівка, с. Олександропіль, с. Парасковіївка, с. Славнеокупована з 17 січня 2025 року.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована російською федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Колегія суддів враховує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786встановлено, що бойові дії в Мар'їнській міській територіальній громаді велись з 24 лютого 2022 року по 16 січня 2025 року, проте в даному випадку необхідно враховувати, що з 17 січня 2025 року та станом на час розгляду справи зазначена територія є тимчасово окупованою.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки тіло ОСОБА_4 знайдено не було, достовірних та беззаперечних доказів його загибелі заявником не надано, село Перемога, Мар'їнської міської територіальної громади Покровського району, Донецької області є тимчасово окупованим - відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що бойові дії в Мар'їнській міській територіальній громаді велись з 24 лютого 2022 року по 16 січня 2025 року, а з позовом до суду позивач звернулася 11 березня 2025 року, тобто до спливу шестимісячного строку, визначеного ст. 46 ЦК України.
З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, зазначене є окремою, достатньою підставою до відмови в задоволенні заяви.
Отже висновки суду першої інстанції про відсутність підстав до задоволення заяви, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою до залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.