Справа № 11-кп/824/2826/2025
№ 756/12204/24
Категорія КК: ч. 1 ст. 307 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
16 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Яблунівка Смілянського району Черкаської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -
Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнано винним в тому, що не пізніше 16.10.2023 у м. Києві, у нього виник умисел спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну, із метою збуту. ОСОБА_6 замовив в мобільному додатку «Телеграм» психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін за 1 000 грн та в подальшому у невстановлені день, час та місці незаконно придбав та розпочав зберігати при собі вказану психотропну речовину з метою збуту.
Під час здійснення контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки 16 жовтня 2023 року, близько о 10 год. 30 хв. особа, відносно якої застосовано заходи безпеки - ОСОБА_8 , з метою узгодження часу та місця, де буде відбуватися зустріч, зателефонував з номеру мобільного телефону НОМЕР_1 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , яким фактично користується ОСОБА_6 та здійснив замовлення двох грам психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін.
У подальшому ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_8 , що для отримання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, останньому необхідно прибути до гаражного кооперативу «Захисник», що розташований за адресою: місто Київ, вул. Бережанська, буд. 12-в.
Так, 16.10.2023, близько о 14 години, за попередньою домовленістю ОСОБА_8 , прибув до вказаного місця де зустрівся з ОСОБА_6 та передав останньому грошові кошти у сумі 1 400 гривень. У цей момент, ОСОБА_6 дістав зі свого рюкзака який був при ньому пакунок із психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін загальною масою - 0,471 грам та збув її ОСОБА_8 .
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить скасувати вказаний вирок в частині призначеного покарання, встановлення обставин, які пом'якшують покарання та вирішенні питання щодо речових доказів у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 307 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Конфіскувати в дохід держави у ОСОБА_6 вилучені грошові кошти в сумі 68500 гривень та 10176 доларів США.
В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок та застосовуючи положення ст. 75 КК України, дійшов помилкового висновку про наявність обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого щире каяття.
Сторона обвинувачення звертає увагу, що будь-які дані, які підтверджували б наявність щирого каяття матеріали судового провадження не містять, а визнання обвинуваченим вини мають лише формальний характер. ОСОБА_6 під тиском беззаперечних доказів визнав вину, що є свідченням лише намагання уникнути справедливого покарання за вчинене. Дії по збуту розфасованої психотропної речовини ОСОБА_6 припинені поліцейськими під час оперативної закупки, а тому у обвинуваченого не залишалось іншого вибору, як визнати вину.
Водночас місцевим судом належним чином не враховано підвищений ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. Так, незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів завдає значної шкоди не тільки здоров'ю населення та генофонду нації, але є також реальною та серйозною загрозою національній безпеці будь-якої держави.
Обвинувачений з метою збагачення займався збутом психотропної речовини, обіг якої обмежено, що могло призвести до тяжких негативних наслідків. Зазначена у вироку відсутність матеріальних збитків від злочинної діяльності обвинуваченого, на думку прокурора, не має значення для призначення кримінального покарання, оскільки жодним чином не впливає на тяжкість конкретного кримінального правопорушення та його кримінально-правову кваліфікацію.
Наведене вище, на думку прокурора, свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Крім того, прокурор вважає помилковим рішення суду першої інстанції про скасування арешту на грошові кошти в сумі 68500 гривень та 10176 доларів США, які були вилучені під час обшуку за місцем проживання обвинуваченого. Прокурор вважає помилковим рішення суду про повернення вказаних коштів ОСОБА_6 . Апелянт звертає увагу, що обвинувачений вчинив тяжкий корисливий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Оскільки вказані кошти мають ознаки набутих злочинним шляхом, прокурор вважає, що вони підлягають конфіскації в дохід держави на підставі ст. 96-1, ст. 100 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення захисника та обвинуваченого, які заперечили проти скасування вироку та призначення більш суворого покарання, а також конфіскації коштів, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими судом доказами, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, і в апеляційній скарзі не заперечується.
Кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 307 КК України є правильною.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як вбачається з матеріалів судового провадження суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 307 КК України, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дані про особу обвинуваченого.
Хоча судом враховано, що ОСОБА_6 раніше не судимий, однак поза увагою суду залишилось дійсне ставлення обвинуваченого до скоєного. Так, обвинувачений під час судового розгляду та апеляційного перегляду не висловлював осуд своєї поведінки, з його пояснень не вбачається, що він бажає виправити ситуацію, яка склалась, готовий нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Судом враховано ту обставину, що на утриманні обвинуваченого перебуває малолітня дружина та дитина. Натомість колегія суддів вважає, що документальне підтвердження вказаних обставин в матеріалах судового провадження відсутнє. З копії свідоцтва про народження, яка міститься в матеріалах судового провадження вбачається, що ОСОБА_6 не є батьком дитини - ОСОБА_10 . Документального підтвердження, що обвинувачений дійсно утримує матір, дружину чи дитину, з огляду на відсутність у нього тривалий час офіційного доходу, матеріали судового провадження також не містять. Згідно наданої стороною захисту податкової накладної за перший квартал 2025 року, загальний дохід ОСОБА_6 склав 11 823 грн 49 к.
Колегія суддів звертає увагу на дані характеристик ОСОБА_6 , наданих директорами ТОВ «Реформ» ОСОБА_11 , ТОВ «СП «МЕТАЛІНВЕСТ» ОСОБА_12 , з яких вбачається, що обвинувачений дійсно позитивно характеризується за місцем роботи. Разом з тим, тривалість працевлаштування ОСОБА_6 лише близько 3 місяців та двох тижнів, відповідно, не може бути фактично єдиною підставою для застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Врахування судом першої інстанції тієї обставини, що злочинними діями ОСОБА_6 не було заподіяно матеріальної шкоди, на думку колегії суддів, з огляду на фактичні обставини скоєного злочину, також є безпідставним.
При цьому колегія суддів вважає, що обраний судом вид та розмір покарання ОСОБА_6 у виді 5 років позбавлення волі не відповідає положенням статті 65 КК України внаслідок суворості. Враховуючи викладені вище дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, призначення покарання у виді 4 років позбавлення волі, на думку колегії суддів, сприятиме досягненню мети, визначеної у ст. 50 КК України.
Слушними, на думку колегії суддів, є доводи апеляційної скарги прокурора про помилкове застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
На думку колегії суддів, вирок суду містить врахування судом одних і тих самих обставин як при призначенні покарання, так і при прийнятті рішення про звільнення від його відбування.
Даних, які б істотно знижували ступінь суспільної небезпечності особи обвинуваченого в матеріалах судового провадження відсутні і у вироці суду не наведені.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 тривалий час не працевлаштований, під час апеляційного розгляду стороною захисту також не надано відомостей щодо джерела доходу обвинуваченого на даний час. Відсутність реальних дій ОСОБА_6 , спрямованих на виправлення ситуації, яка склалась та доведення бажання виправлятись, на думку колегії суддів, свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.
Таким чином, дані про особу обвинуваченого в сукупності з тяжкістю кримінального правопорушення та конкретними обставинами кримінального провадження свідчать про неможливість його виправлення без відбування покарання, а отже застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не сприятиме меті покарання.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність спеціальної конфіскації коштів, вилучених у обвинуваченого під час обшуку.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержано внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.
З огляду на положення КПК України, тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи і вказати, що саме підлягає спеціальній конфіскації - гроші, цінності тощо, та чи вирішувалось питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Матеріали судового провадження не містять жодних доказів того, що вилучені в ході обшуку 04 вересня 2024 року у квартирі АДРЕСА_3 грошові кошти на суму 10 176 доларів США та 68 500 грн ОСОБА_6 отримав унаслідок вчинення інкримінованого йому злочину чи інших злочинних дій, й обвинувачення в цій частині останньому не пред'являлось. Фактично позиція прокурора щодо походження цих грошових коштів у розмірі 10 176 доларів США та 68 500 грн начебто від продажу наркотичних засобів чи психотропних речових в цьому кримінальному провадженні ґрунтується на припущеннях. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора в цій частині колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню на підставі ст. 413, ст. 420, ст. 421 КПК України в частині призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, із ухваленням апеляційним судом свого вироку.
Керуючись ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 420, ст. 421 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати в частині призначення покарання.
Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 307 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
В решті вирок Оболонського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяця з дня його проголошення.
Судді:
__________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3