справа №756/1735/22 Головуючий у суді І інстанції: Шевчук А.В.
провадження №22-ц/824/12712/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
17 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Коваленка Олександра Миколайовича, який представляє інтереси Державного підприємства «Судовий будівельно-експертний центр» на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Судовий будівельно-експертний центр», третя особа: Державна судова адміністрація України про стягнення заборгованості,
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ДП «Судовий будівельно-експертний центр» про стягнення заборгованості за договором безпроцентної поворотної позики.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14.06.2023 року по справі відкрито провадження із призначенням розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ухвали суду відповідач протягом п'ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень.
13.12.2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
14.12.2022 року ДП «Судовий будівельно-експертний центр» звернулося до суду із зустрічною позовною заявою та просило визнати договір № 06022019/1 безпроцентної поворотної позики від 06 лютого 2022 року, додаткову угоду № 1 від 02 січня 2020 року до договору № 06022019/1 безпроцентної поворотної позики від 06 лютого 2022 року, додаткову угоду №2 від 28 січня 2021 року до договору №06022019/1 безпроцентної поворотної позики від 06 лютого 2022 року недійсними.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 11 липня 2023 року у прийнятті зустрічного позову ДП «Судовий будівельно-експертний центр» відмовлено. Повернуто зустрічну позовну заяву ДП «Судовий будівельно-експертний центр».
Постановою Київського апеляційного суду від 24.01.2024 року ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 11.07.2023 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з підстав необхідності з'ясувати поважність причин пропуску процесуального строку на подання зустрічної позовної заяви та надання їм відповідної оцінки.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Державного підприємства «Судовий будівельно-експертний центр» до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину. Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернуто відповідачу.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 05 червня 2025 року Коваленко О.М., який представляє інтереси Державного підприємства «Судовий будівельно-експертний центр», подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття до спільного розгляду з первісним позовом зустрічної позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що оскаржувана ухвала містить ряд неточностей і технічних помилок.
З огляду на те, що такі помилки вплинули на прийняте судом рішення про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви, апелянт вважає за необхідне зазначити про них. Так, суд першої інстанції помилково вказав, що:
провадження у справі відкрито 14 червня 2023 року, натомість правильною датою є 14 лютого 2022 року;
відзив на позовну заяву подано 13 грудня 2021 року, натомість правильною датою є 13 грудня 2022 року;
зустрічну позовну заяву подано 14 грудня 2022 року, натомість правильною датою є 13 грудня 2022 року.
Описані вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції формально поставився до повторного розгляду питання про прийняття зустрічного позову та продублював ухвалу від 22 травня 2025 року з тими ж самими помилками, що й ухвала від 11 липня 2023 року.
Апелянт вказував, що в ухвалі від 22 травня 2025 року відсутнє належне обґрунтування щодо того, чому наведені аргументи в зустрічній позовній заяві не можуть бути визнані достатніми доказами.
У зустрічному позові було зазначено, що внаслідок виникнення обставин, пов'язаних із військовою агресією росії, через високу активність обстрілів території України, пошкодження енергетичної інфраструктури України відбуваються планові та аварійні відключення електроенергії. Крім того, під час оголошення повітряної тривоги у місті Києві робота працівників державного підприємства призупиняється. Такі ситуації носили системний характер, що у свою чергу призвело до великого завантаження підприємства (яке в таких умовах забезпечує діяльність інших державних установ) та зумовило накопичення неопрацьованих документів і неможливість їх вчасної підготовки, у тому числі процесуальних документів. Зауважили, що першочергові зусилля державного підприємства були направлені на виконання завдань та обов'язків з експлуатації й обслуговування адміністративних споруд та приміщень судів, установ воєнного стану. З огляду на такі обставини було пропущено строк подачі зустрічної позовної заяви та відзиву.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вказав, що лише посилання учасників справи на введений в Україні воєнний стан безумовно не свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку. Суд зазначив, що представник ДП «СБЕЦ» вказав лише про загальновідомі факти військової агресії, високу активність обстрілів території України, пошкодження енергетичної інфраструктури, оголошення повітряних тривог, однак не конкретизував інформацію і не зазначив належних та допустимих доказів на підтвердження наслідків, спричинених таким станом.
З цього приводу апелянт зауважує, що саме у період із другої половини жовтня 2022 року розпочалися масовані ракетні обстріли міста Києва, які до цього часу не застосовувалися.
Наведена інформація щодо масованих ракетних обстрілів України у жовтні-грудні 2022 року, включаючи місця, дати, тривалість повітряних тривог та наслідки для інфраструктури, є загальновідомою і знаходиться у відкритому доступі в мережі Інтернет.
Апелянт вважає, що зазначені обставини, це не просто загальне посилання на воєнний стан, а конкретне відображення реальних, задокументованих обставин - масованих ракетних ударів по місту Києву та повітряних тривог і небезпек, які мали місце у чітко визначені календарні дати й місця та співпали з процесуальним періодом, упродовж якого необхідно було подати зустрічний позов.
Вважає, що суд першої інстанції не надав оцінку обставинам, що саме у період із другої половини жовтня 2022 року факти обстрілів міста Києва та пошкодження енергетичної інфраструктури України є загальновідомими і триваючими, такими, що тривали в момент перебігу процесуального строку для подання зустрічної позовної заяви, а тому згідно з положеннями статті 82 Цивільного процесуального кодексу України є такими, які не потребують доказуванню.
У зазначений час діяльність ДП «СБЕЦ» була ускладнена не лише через необхідність дотримання заходів безпеки, а й через невідкладне виконання обов'язків, зумовлених його функціональним призначенням.
Специфіка діяльності ДП «СБЕЦ» як державного підприємства, що забезпечує експлуатаційне обслуговування об'єктів судової та критичної інфраструктури, є тісно пов'язаною з безперервною підтримкою належного технічного стану будівель, мереж і систем критичної важливості. Після масованих ракетних атак, які спричинили масштабні пошкодження енергетичної інфраструктури України, підприємством вживалися невідкладні стабілізаційні заходи, зумовлені безпосередньою загрозою виходу з ладу систем енергозабезпечення, зв'язку, водопостачання, вентиляції та інших інженерно-технічних систем на об'єктах критичної інфраструктури.
Під час повітряних тривог та ракетних обстрілів працівники ДП «СБЕЦ» відповідно до вимог безпеки евакуйовувалися до укриттів, що призводило до призупинення виконання поточних службових завдань, у тому числі пов'язаних із підготовкою процесуальних документів. Після завершення тривоги фахівці оперативно поверталися до виконання першочергових та визначальних обов'язків, зокрема до усунення наслідків обстрілів та проведення технічних заходів, спрямованих на стабілізацію роботи інфраструктури.
У зазначений період листопада-грудня 2022 року ДП «СБЕЦ» цілодобово виконувало аварійно-відновлювальні роботи, до складу яких входили: діагностика та перевірка працездатності систем електропостачання і резервного живлення; виявлення й усунення пошкоджень електромереж та слаботочкових систем; відновлення функціональності систем освітлення та сигналізації, що мають критичне значення для безпеки об'єктів; перевірка та налагодження систем водопостачання й опалення; зміцнення захисту слабкострумових та телекомунікаційних ліній, з урахуванням високого ризику збоїв у роботі систем через нестабільну напругу.
Таким чином, як зазначає апелянт, пропуск строку подання зустрічного позову був спричинений реальними та підтвердженими обставинами, що випливали з характеру діяльності ДП «СБЕЦ» і ситуації, яка склалася внаслідок активної фази збройної агресії.
14 серпня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від представника ОСОБА_1 - адвоката Клюца С.О., в яких зокрема зазначав, що представник ДП «Судовий будівельно-експертний центр» в апеляційній скарзі не довів обставини, на які посилається, не надав жодних письмових чи електронних доказів на підтвердження власної позиції, тому апеляційна скарга не є обгрунтованою та не підлягає задоволенню.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у прийнятті зустрічної позовної заяви Державного підприємства «Судовий будівельно-експертний центр» до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що представник ДП «Судовий будівельно-експертний центр» вказано лише про загально відомі факти військової агресії росії, високу активність обстрілів території України, пошкодження енергетичної інфраструктури, оголошення повітряних тривог, однак не конкретизовано інформації, не зазначено належних та допустимих доказів на підтвердження наслідків, спричинених таким станом, що об'єктивно унеможливили подання зустрічної позовної заяви у визначені строки до Оболонського районного суду.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для поновлення строку та прийняття зустрічної позовної заяви ДП «Судовий будівельно-експертний центр» до спільного розгляду з первісним, у зв'язку з чим повернув зустрічну позовну заяву заявнику.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Відповідно до ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2023 року в справі № 459/1490/21 (провадження № 61-12807 св 22) вказано, що: «відповідно до частин першої, другої та третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом. Отже, прийняття зустрічного позову можливе за дотримання умов, передбачених частиною другою статті 193 ЦПК України, і залежить від того, наскільки суд вважає за доцільне розглядати цей позов у одному провадженні з первісним.
Відповідно до ч. 1, 3 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлено, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Судовий будівельно-експертний центр» про стягнення заборгованості до розгляду. Роз'яснено право відповідачу не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, що він має право надіслати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову до суду з підтвердженням направлення позивачу, копії відзиву та доданих до нього документів (а.с. 23 том 1).
Матеріали справи не містять доказів вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу. А також повторного направлення ухвали про відкриття провадження та позовної заяви з додатками.
13 грудня 2022 року від відповідача ДП «Судовий будівельний-експертний центр» надійшов до суду першої інстанції відзив на позовну заяву (а.с. 45-53 том 1).
14 грудня 2022 року до суду першої інстанції надійшов зустрічний позов ДП «Судовий будівельний-експертний центр» про визнання недійсним правочину (а.с. 68-76 том 1).
Звертаючись з зустрічною позовною заявою позивач просив суд поновити строк на його пред'явлення.
Щодо поновлення процесуального строку та поважності причин пропуску позивач зазначав, що копію ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 14 лютого 2022 року (про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 ) отримано представником ДП «СБЕЦ» 21 листопада 2022 року.
Також, зазначав, що внаслідок виникнення обставин, які пов'язані з військовою агресією росії, через високу активність обстрілів на території України, пошкодженням енергетичної інфраструктури України, відбуваються планові та аварійні відключення електроенергії.
Крім того, під час оголошення повітряної тривоги у м. Києві робота працівників державного підприємства призупиняється.
Такі ситуації носять системний характер, що у свою чергу призвело до великого завантаження підприємства та зумовило накопичення неопрацьованих документів і неможливість вчасної підготовки, у тому числі процесуальних документів.
В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначав, що зокрема, 10 жовтня 2022 року російські війська завдали першого масованого ракетного удару по енергетичній інфраструктурі України, а також наймасованішого від початку повно масштабного вторгнення ракетного удару по всій території України. Станом на 11 годину ранку 10 жовтня внаслідок ударів пошкоджено 11 важливих об'єктів інфраструктури у 8 регіонах та місті Києві. Ураження критичної інфраструктури призвело до запровадження тимчасових обмежень на постачання електричної енергії споживачам (віялові відключення). Сигнал повітряної тривоги в Києві лунав у проміжку часу з 06 год 47 хв до 12 год 24 хв і став найтривалішим від початку повно масштабного російського вторгнення на територію України.
Другого масованого ракетного удару по енергетичній інфраструктурі України російські війська завдали 22 жовтня 2022 року. Повітряна тривога у місті Києві у цей день тривала із 01 год 38 хв до 03 год 31 хв, з 07 год 31 хв до 10 год 52 хв, з 11 год 15 хв до 12 год 40 хв..
Третій масований ракетний удар по енергетичній інфраструктурі України, який за кількістю випущених ракет- 78 одиниць - є одним із наймасовіших обстрілів, російські війська здійснили 31 жовтня 2022 року. Повітряна тривога у місті Києві у цей день тривала з 01 год. 00 хв. до 01 год. 23 хв., 07 год. 00 хв. до 10 год. 02 хв.
Наймасштабніший обстріл року, під час якого було завдано значної шкоди енергетичній інфраструктурі, відбувся 15 листопада 2022 року; повітряна тривога тривала майже чотири години - з 14 год. 21 хв. до 18 год. 20 хв..
Наступні обстріли відбулися 17 листопада 2022 року (повітряна тривога у місті Києві у цей день тривала з 08 год. 00 хв. до 10 год 56 хв.) та 20 листопада 2022 року (повітряна тривога у місті Києві у цей день тривала з 09 год. 13 хв. до 10 год. 46 хв.).
П'ятий масований ракетний удар по енергетичній інфраструктурі України російські війська здійснили 23 листопада 2022 року. Було завдано 70 ракетних ударів, з них 51 ракета перехоплена ППО, а 19 влучили по важливих енергетичних об'єктах у Києві та області, а також Львівській, Вінницькій та Кіровоградській областях. 23 листопада 2022 року уперше в історії одночасно зупинилися всі чотири діючі українські АЕС. Менш ніж за добу електрику подали до всіх областей, втім екстрені відключення тривали ще тиждень, зокрема у столиці. Повітряна тривога у місті Києві у цей день тривала з 12 год 46 хв до 15 год 08 хв.
Наступні обстріли відбулися 29 листопада 2022 року (повітряна тривога у місті Києві у цей день тривала з 12 год 41 хв до 12 год 52 хв), 01 грудня 2022 року (повітряна тривога у місті Києві у цей день тривала з 14 год 19 хв до 15 год 36 хв), 03 грудня 2022 року (повітряна тривога у місті Києві у цей день тривала з 14 год 34 хв до 14 год 53 хв).
Шостого масованого ракетного удару по енергетичній інфраструктурі України, у рамках російського вторгнення в Україну, російські війська завдали 05 грудня 2022 року (повітряна тривога у м. Києві у цей день тривала з 13 год. 10 хв. до 16 год. 10 хв.).
Також ракетна небезпека оголошувалась у місті Києві 11 грудня 2022 року (повітряна тривога у м. Києві у цей день тривала з 13 год. 20 хв. до 13 год. 39 хв.) та 12 грудня 2022 року (повітряна тривога у м. Києві у цей день тривала з 00 год. 24 хв. до 00 год. 54 хв.).
Наведена інформація щодо масованих ракетних обстрілів України у жовтні-грудні 2022 року, включаючи місця, дати, тривалість повітряних тривог та наслідки для інфраструктури, є загальновідомою і знаходиться у відкритому доступі в мережі Інтернет.
Суд апеляційної інстанції враховує правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі №199/8478/21: «Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Слід також зауважити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
У відповідності до правової позиції, висловленої в Постанові Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22, згідно якої при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
Враховуючи наведене, судом першої інстанції при постановленні ухвали було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції про відмову в прийнятті зустрічного позову в зв'язку з його поданням поза межами встановленого судом строку є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи.
Дослідивши виділені матеріали справи, доводи відповідача щодо причин пропуску строку на подачу зустрічної позовної заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, приймаючи відзив на позов та відмовляючи в поновленні строку на подачу зустрічного позову, вдався до надмірного формалізму ставлячи у залежність до доступу до правосуддя надмірний тягар доказування обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та неможливості виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом встановленого законом строку, та відповідно, вчасності подачі зустрічної позовної заяви.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме ст. 127, 185, 193, 194 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною і обґрунтованою, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат.
Відповідно до пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Коваленка Олександра Миколайовича, який представляє інтереси Державного підприємства «Судовий будівельно-експертний центр» задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «18» вересня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко