справа № 759/23765/19 головуючий у суді І інстанції Ул'яновська О.В.
провадження № 22-ц/824/14072/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
17 вересня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Кияшко К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Ул'яновської О.В., у м. Києві, повний текст ухвали суду складено 03 червня 2025 року, у справі за скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачук Руслан Володимирович, на дії державного виконавця, -
У травні 2025 року ПАТ «АТ «КИЇВВОДОКАНАЛ» звернулося до суду зі скаргою, у якій, просило суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачука Р.В. з винесення 06 травня 2025 року постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
- скасувати постанову головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачука Р.В. від 06 травня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі №759/23765/19;
- зобов'язати головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачука Р.В. вжити належних і повних дій виконання рішення суду.
Скарга обґрунтована тим, що 12 вересня 2022 року старшим державним виконавцем Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Король К.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2. 04 квітня 2024 року ПАТ «АТ «КИЇВВОДОКАНАЛ» було подано до Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) заяву про надання інформації про вчинення виконавчих дій, оскільки останні запити щодо перевірки майнового стану Боржника, були зроблені Виконавцем 28 листопада 2023 року. 06 травня 2025 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові про повернення виконавчого документу стягувачу було зазначено, що в ході провадження виконавчих дій, заходи здійснені державним виконавцем щодо розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення виявились безрезультатними. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_2 в Автоматизованій системі виконавчих проваджень (за інтернет-адресою: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) ПАТ «АТ «КИЇВВОДОКАНАЛ» виявлено, що в матеріалах виконавчого провадження відсутній акт державного виконавця про перевірку майнового стану боржника та неможливості провести стягнення заборгованості за рахунок іншого майна боржника чи його доходів. Отже, після відкриття виконавчого провадження 12 вересня 2022 року № НОМЕР_2, державним виконавцем не було використано всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 року у задоволенні скарги ПАТ «АТ «КИЇВВОДОКАНАЛ» відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «АТ «КИЇВВОДОКАНАЛ» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через не повне з'ясування судом обставин справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПАТ «АТ «КИЇВВОДОКАНАЛ» посилається на аналогічні обставини викладенні у скарзі та зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги, що матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2 в Автоматизованій системі виконавчого провадження (за інтернет-адресою: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) ПрАТ «АК «Київводоканал» не містять інформації щодо складання державним виконавцем акту про перевірку майнового стану боржника та неможливості провести стягнення заборгованості за рахунок іншого майна боржника чи його доходів. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні запити, а саме: до Держспоживслужби щодо наявності сільськогосподарської техніки у Боржника; реєстру національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Державного реєстру цивільних повітряних суден України, Державного суднового реєстру України. Відсутні відомості про здійснення перевірки майнового стану Боржника, в тому числі наявність/відсутність майна за місцем проживання (перебування). Також державний виконавець мав повноваження викликати боржника для з'ясування інформації щодо майнового стану, доходів, причин невиконання рішення суду та іншої інформації про боржника, які необхідні державному виконавцю в цілях вжиття заходів примусового виконання рішення або здійснити вихід за адресою, встановленою виконавчим документом, та здійснити дії перевірки майнового стану боржника. Однак матеріали виконавчого провадження не містять такої інформації.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем здійснювалися дії щодо проведення дій для виконання рішення суду у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», натомість скаржником не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами факту неправомірності дій державного виконавця.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19)).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказував у своїх рішеннях, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», № 18357/91, § 40).
Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.
Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід'ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень (рішення у справах «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Ясіун'єне проти Литви» від 06 березня 2003 року, «Руйану проти Румунії» від 17 червня 2003 року, «Півень проти України» від 29 червня 2004 року).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25 липня 2013 року).
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Згідно з частиною п'ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Згідно частин 2,3 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Отже за змістом вказаних норм закону, обов'язковою умовою для задоволення скарги є встановлення факту порушення прав заявника.
Судом встановлено, що 01 грудня 2020 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/23765/19 було задоволено позов ПрАТ «АК «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 9 198,98 грн., 3% річних у розмірі 570,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 288,69 грн., а також судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн.
18 липня 2022 року Святошинським районним судом м. Києва у справі № 759/23765/19 видано виконавчий лист.
12 вересня 2022 року старшим державним виконавцем Святошинського районного ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Король К.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1.
12 вересня 2022 року старшим державним виконавцем Святошинського районного ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Король К.С. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Постановою старшого державного виконавця Святошинського районного ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Король К.С. від 03 жовтня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 .
Старшим державним виконавцем Святошинського районного ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачуком Р.В. 22 червня 2023 року винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.
07 липня 2023 року старшим державним виконавцем Святошинського районного ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачуком Р.В. винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника ОСОБА_1
06 травня 2025 року головним державним виконавцем Святошинського районного ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачуком Р.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення частина перша 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Обов'язок державного виконавця вживати передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною 3 статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час відкритті виконавчого провадження) визначені права виконавця під час здійснення виконавчого провадження. Так, виконавець має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Зокрема, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов'язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів, здійснити заходи щодо виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника, провести опис та арешт виявленого майна (коштів) боржника (про що виноситься відповідна постанову), відповідно до статей 68 - 70 Закону здійснити дії з організації примусового виконання рішень, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок здійснення відрахувань, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів (копія зазначеної постанови залишається у виконавчому провадженні на контролі), тощо.
Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави повернення виконавчого документу стягувачу. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Разом з тим, докази того, що державний виконавець викликав боржника, направляв йому вимогу про надання інформації та її документального підтвердження, необхідної для примусового виконання рішення суду, направляв вимогу про надання пояснень за фактами невиконання рішення суду та законних вимог виконавця, іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, у матеріалах виконавчого провадження та даної справи відсутні.
Як обґрунтовано вказує скаржник, в матеріалах виконавчого провадження відсутні запити, а саме: до Держспоживслужби щодо наявності сільськогосподарської техніки у Боржника; реєстру національної комісії з цінних паперів та фондового ринку; Державного реєстру цивільних повітряних суден України, Державного суднового реєстру України. Відсутні відомості про здійснення перевірки майнового стану Боржника, в тому числі наявність/відсутність майна за місцем проживання (перебування).
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що державний виконавець не вчинив всіх необхідних дій у виконавчому провадженні, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, не надав оцінки факту відсутності в матеріалах виконавчого провадження доказів вчинення виконавцем усіх передбачених законом заходів, направлених на виконання судового рішення, зокрема і тих, на які посилався скаржник.
З огляду на викладене, апеляційна скарга в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачука Р.В. з винесення 06 травня 2025 року постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та скасування постанови головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачука Р.В. від 06 травня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі №759/23765/19 підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимоги скарги про зобов'язання головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачука Р.В. вжити належних і повних дій для виконання рішення суду, згідно із Законом України «Про виконавче провадження» задоволенню не підлягає, оскільки такий обов'язок лежить на виконавцеві в силу вимог Закону, а саме ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак забезпечення виконання державним виконавцем даних вимог закону окремого судового рішення не потребує.
Відповідно пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог скарги.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ» задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 23 травня 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.
Скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «КИЇВВОДОКАНАЛ», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Головний державний виконавець Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачук Руслан Володимирович, на дії державного виконавця задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачука Р.В. з винесення 06 травня 2025 року постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Скасувати постанову головного державного виконавця Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачука Р.В. від 06 травня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі №759/23765/19.
В іншій частині скарги відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повне судове рішення складено 18 вересня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.