19 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/9365/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
14.08.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом (зареєстрований у суді 18.08.2025), у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) від 11.07.2025 № 974200113466 про відмову в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ);
зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, періоди його роботи з 10.09.1977 по 02.08.1985 та з 01.04.1988 до 24.10.1990, з 08.07.1994 по 13.09.1995 та з 16.12.2020 по 28.02.2025 згідно записів у трудовій книжці від 02.10.1973 та у трудовій книжці серія НОМЕР_1 та з 14.05.1975 по 16.05.1977 згідно військового квитка серії НОМЕР_2 та зобов'язати перевести його з 04.07.2025 з призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» і обчислити пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ з урахуванням складових заробітної плати відповідно до довідок від 02.07.2025 №02-25/1997, №02-25/1998, виданих Варвинською селищною радою, та виплатити недоотримані кошти (з урахуванням раніше виплачених сум).
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-XII, незарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи в органах місцевого самоврядування та період проходження військової служби, оскільки ці періоди в силу законодавства мають бути зараховані до стажу державної служби.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 19.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на вказану позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
04.07.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком № 3723-ХІІ, додавши до неї необхідні документи.
Звернення позивача із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ опрацьовано за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області, яке прийняло рішення від 11.07.2025 № 974200113466 про відмову в переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ через недостатність стажу на посадах державної служби, оскільки 04.06.2010 позивач був звільнений з посади державної служби та на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 889-VII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VII) не займав посади державної служби, зарахувавши позивачу стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців 16 років 10 місяців та 2 дні.
Листом від 17.07.2025 за № 2500-0210-8/47710 Головне управління ПФУ в Чернігівській області повідомило позивача, що за результатами розгляду його заяви від 04.07.2025 № 506 щодо переходу на інший вид пенсії з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ прийнято відповідне рішення про відмову в перерахунку пенсії.
При цьому судом встановлено, що позивачу не зараховано до стажу державної служби період проходження військової служби з 14.05.1975 по 16.05.1977 (02 роки 0 місяців 03 дні), що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_3 .
Згідно записів у трудовій книжці від 02.10.1973 та від 16.08.1985 серії НОМЕР_4 позивач з 10.09.1977 по 22.11.1982 працював на посаді завідуючого відділом комсомольських організацій Варвинського РК ЛКСМУ, на яку був обраний Пленумом РК ЛКСМУ постанова від 08.09.1977;
з 23.11.1982 по 02.08.1985 на посаді першого секретаря Варвинського райкому ЛКСМ України, (обраний на підставі постанови IV Пленуму РК ЛКСМУ від 23.11.1982),
з 01.04.1988 до 24.10 1990 на посадах завідуючого промислово-транспортним відділом Варвинського райкому компартії України (обраний постановою Пленума райкому компартії від 15.04.1988 протокол № 11); заступника завідуючого організаційним відділом райкому партії (обраний постановою бюро райкому партії протокол №Б-14/25 від 14.12.1989), що становить всього 10 років 05 місяців 16 днів.
Крім того, як підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач:
з 08.07.1994 прийнятий по переводу у Варвинську районну Раду, де його затверджено керівником секретаріату та виконкому;
24.11.1994 позивачем прии?нята Присяга державного службовця;
13.09.1995 увільнений з посади керівника секретаріату районної Ради та виконкому в порядку переводу у районну державну адміністрацію, п.5 ст.36 КЗпП України;
з 16.12.2020 обраний на посаду секретаря Варвинської селищної ради; прийняв Присягу посадової особи місцевого самоврядування; позивачу присвоєно 5 ранг посадової особи місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними рішення відповідача про відмову в переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав на законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити, що Конституція України - це Основний Закон України, що закріплює головні засади організації держави та суспільства, утверджує конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, конституційний (державний і суспільний) лад.
Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
У свою чергу, частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій або невчинення їх у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Названі конституційні приписи, перебуваючи у взаємозв'язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов'язують наділених державною владою суб'єктів діяти виключно відповідно до установлених Конституцією України та законами України цілей їх утворення, в межах повноважень та у визначений спосіб..
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист - є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно із Законом № 889-VII та постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
Водночас, статтею 37 Закону №3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01.05.2016 набрав чинності Закон № 889-VIII, підпунктом 1 пункту 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень якого визначено визнати такими, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Тобто, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV.
При цьому, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Законом № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
При цьому, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством (пункт 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII).
Питання обчислення стажу державної служби у зазначений вище період регулювалося Порядком обчислення стажу державної служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283), та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 (далі - Порядок № 229), який набрав чинності 01.05.2016.
Так, згідно із пунктом 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Окрім того, відповідно до пункту 3 Порядку № 283 до стажу державної служби включається також час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.
Абзацами 1, 2 та 3 пункту 2 Порядку № 283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку № 283 до державної служби включається також час роботи в організаціях, передбачений абзацом 4 пункту 3 Положення № 1049.
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 № 1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 Кодексу законів про працю України.
Приписами статті 118 Кодексу законів про працю України визначено, що до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років зараховується, зокрема, стаж роботи в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних посадах.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 03.06.1994 № 4-5-1156, погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії статті 6 Конституції УРСР і внесення змін до статті 7 Конституції УРСР (до 24 жовтня 1990 року). Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Таким чином, вищезазначеними нормами передбачено зарахування стажу роботи в партійних організаціях до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 334/4034/16-а(2-а/334/217/16).
Отже періоди роботи позивача з 10.09.1977 по 02.08.1985 та з 01.04.1988 до 24.10.1990 у Варвинському райкомі компартії України мають бути зараховані до стажу державної служби.
У свою чергу, суд зазначає, що пунктом 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-ІІІ) дію Закону України «Про державну службу» поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Пунктом 4 Порядку № 229 визначено, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування.
Пунктом 4 частини другої статті 46 Закону № 889-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493-III.
Аналіз викладених норм свідчить, що законодавство, яке діяло у спірний період, передбачало віднесення до стажу державної служби час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом № 2493-III.
Статтею 14 Закон № 2493-III в редакції, яка діяла станом 01.05.2016 було визначено, що в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування.
Тобто, період перебування позивача, у тому числі на посаді керівника секретаріату районної ради має бути зарахований до стажу державної служби, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ.
Судом встановлено, що відповідачем позивачу до стажу державної служби зараховано окремі періоди його роботи до 04.07.2001.
Проте, не зараховано період проходження позивачем строкової військової служби та періоди роботи на посаді керівника секретаріату районної ради з 08.07.1994 по 13.09.1995 та з 16.12.2020 по 28.02.2025 згідно записів у трудовій книжці від 02.10.1973 та у трудовій книжці серія НОМЕР_1 та з 14.05.1975 по 16.05.1977 згідно військового квитка серії НОМЕР_2 , які мають бути зараховані до стажу державної служби позивача, як особи за якою збереглось право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016.
За таких обставин ГУ ПФУ в Харківській області безпідставно не зарахувало позивачу періоди його роботи в органах місцевого самоврядування, у зв'язку із чим суд вважає оспорюване у цій справі рішення протиправними та таким, що підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1) передбачено можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
При цьому, цим пунктом визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 визначено право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тобто згідно із законодавством, органи Пенсійного фонду зобов'язані сприяти в реалізації права на призначення особі пенсії шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення документів, а у випадку їх невідповідності, роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення вказаних недоліків.
У свою чергу, суд зазначає, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини вказав, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява №38722/02).
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Суд звертає увагу, що в національному законодавстві відсутні правові норми, які б врегульовували питання призначення/переведення з одного виду пенсії на інший в рамках різних законів.
Враховуючи, що Закон № 3723-ХІІ передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-IV, суд зауважує, що у випадку призначення особі пенсії за віком відповідно до положень Закону № 1058-IV, і в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, має місце саме призначення пенсії, а не переведення.
За змістом частин другої та четвертої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що станом на 01.05.2016 стаж державної служби позивача становив більше ніж 20 років, що дає йому право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3772-ХІІ.
З матеріалів справи видно, що заява позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 3732-ХІІ була розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Харківській області і оспорюване рішення про відмову в переведенні на пенсію держслужбовця було прийнято саме вказаним пенсійним органом, дії зобов'язального характеру щодо прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що відмовся призначати позивачу пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Харківській області.
До того ж, суд зазначає, що Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі - Порядок № 622), пунктом 4 якого передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 5 Порядку № 622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Так, вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям визначені положеннями постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям» (далі - Постанова № 1-3).
З матеріалів справи видно, що при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію держслужбовця від 04.07.2025 позивачем, з-поміж іншого, були подані довідки від 02.07.2025 №02-25/1997, №02-25/1998, видані Варвинською селищною радою.
Зазначені вище довідки складені за формами, що відповідають формам затвердженим Постановою № 1-3 та містять відображення складових заробітної плати на які нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Оскільки відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за останньою займаною ним посадою державної служби, з якої він був звільнений, суд дійшов висновку, що вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
При цьому не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача виплатити недоотримані кошти, з урахуванням виплачених сум, оскільки пенсія позивачу відповідно до Закону № 3772-ХІІ ще не призначена, та позивач не перебуває на обліку у відповідача, тому він невправі виплачувати позивачу пенсію.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх часткового задоволення у визначений судом спосіб.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частин першої та третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 14.08.2025 № 2184087414 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.
За наслідками розгляду справи судом задоволено всі заявлені позовні вимоги, хоча і частково, що носить кількісний показник.
Таким чином, суд вважає, що правильним буде визначення розміру компенсації позивачу судових витрат зі сплати судового збору виходячи з кількості, а не розміру задоволених / не задоволених позовних вимог, а саме, повернення позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати у розмірі 1211, 20 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково у визначений судом спосіб.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.07.2025 № 974200113466 про відмову в переведенні ОСОБА_1 з призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, періоди його роботи з 10.09.1977 по 02.08.1985 та з 01.04.1988 до 24.10.1990, з 08.07.1994 по 13.09.1995 та з 16.12.2020 по 28.02.2025 згідно записів у трудовій книжці від 02.10.1973 та у трудовій книжці серія НОМЕР_1 та з 14.05.1975 по 16.05.1977 згідно військового квитка серії НОМЕР_2 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 04.07.2025 пенсію за віком згідно із Законом України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу», з урахуванням складових заробітної плати відповідно до довідок від 02.07.2025 №02-25/1997, №02-25/1998, виданих Варвинською селищною радою.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі у розмірі 1211, 20 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 14.08.2025 № 2184087414.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14099344; місцезнаходження юридичної особи: вул. майдан Свободи, 5, Держпром, 3, під. 2, м. Харків, 61022).
Суддя Марія ДУБІНА