19 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/9315/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
15.08.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 , щодо нарахування та виплати йому щомісячного грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із застосуванням, як розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 забезпечити здійснення перерахунку та доплати, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - за період перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_3 , здійснити перерахунок та доплату йому щомісячного грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 12.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX) станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 забезпечити здійснення перерахунку та доплати, а військову частину НОМЕР_1 - за період перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та доплату йому щомісячного грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 1928-IX станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачі, обчислюючи та виплачуючи йому грошове забезпечення у вказані вище періоди впродовж 2022 - 2023 років у заниженому розмірі діяли протиправно, оскільки у зв'язку із підвищенням у 2022 - 2023 роках посадового окладу та окладу за військовим званням через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом про бюджет станом на 01 січня відповідного календарного року, його грошове забезпечення та одноразові грошові виплати (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), які визначаються урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, мали бути визначені відповідачем шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними законами станом на: 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 19.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзивах на позовну заяву представники відповідачів заперечуючи проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, вказує на те, що військова частина НОМЕР_2 , у якій проходив службу позивач, нараховувала та виплачувала належне йому грошове забезпечення із дотриманням чинного законодавства, визначаючи розмір грошового забезпечення позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Позивач, у період з 24.02.2022 по 06.05.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка у період по 31.07.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з 01.08.2022 - у військовій частині НОМЕР_1 .
Зокрема, у період з 24.02.2022 по 19.05.2023 позивачу нараховувалось та виплачувалось належне йому грошове забезпечення, розмір якого визначався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати йому в період з 24.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 1928-IX станом на 01.01.2022, встановленого Законом № 2710-IX станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови № 704, звернувся до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзац п'ятий статті 17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Частина перша статті 43 Закону №2232-XII встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Отже нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Вимогами статті 92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.
Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до статті 95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Згідно зі статтею 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до статті 23 Закону №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені постановою №704.
Пунктом 4 постанови №704 в редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова №103), встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 постанови №103 вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою №103, пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції:
«4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103.
Таким чином, з 29.01.2020 пункт 4 постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), що відповідно до пункту 1 вказаного розділу набрав чинності з 1 січня 2017 року.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже положення пункту 4 постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто: з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704; співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII не впливає.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою №103, щодо внесення змін до постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування пункту 4 в редакції постанови №103.
Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
Законами №294-IX, №1082-IX, №1928-IX, №2710-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.01.2018, на 2020-2023 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.
Про наявність правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, вказував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в своїх постановах від 11.02.2021 у справах №240/11952/19, №200/3757/20-а та №200/3774/20-а.
Таким чином, з 29.01.2020 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами №294-IX, №1082-IX, №1928-IX, №2710-IX у осіб з числа військовослужбовців та деяких інших осіб, розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати щомісячного грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023.
Щодо вимог позивача в частині, що стосується матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, , суд вважає за необхідне вказати на таке.
Суд враховує, що визначення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, знаходяться в залежності від розмірів, зокрема посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань здійснюється відповідно до розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), пунктом 1 якого визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 9 розділу XXIV Порядку № 260).
Відповідачами не заперечується, що зазначений вище вид грошового забезпечення позивача здійснювались у спірний період із застосуванням при їх обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, який складав 1762, 00 грн).
За таких обставин, виплачені позивачу за спірний період матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань також має обчислюватись із використанням для її розрахунку, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
При цьому, щодо позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 , то як було встановлено судом з наданих сторонами пояснень, військова частина НОМЕР_2 не має свого фінансово-економічного органу та, відповідно, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів третього рівня, вона знаходиться на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , а у період з 24.02.2022 по 30.06.2022 нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за вказаний період здійснював ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні, а тому позовні вимоги до військової частини НОМЕР_2 задоволенню не підлягають.
При цьому, суд відхиляє посилання представників відповідачів на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки заявлені позовні вимоги охоплюються періодом, коли строк звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці - не застосовувався та припадає на період дії запровадження на території України карантину, пов'язаний з COVID-19, що відповідно до сформованих Верховним Судом висновків, зокрема у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, є безумовною правовою підставою для продовження строків звернення до суду, встановлених у статті 233 Кодексу законів про працю України.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення адміністративного позову у спосіб визначений судом шляхом: визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 , щодо нарахування та виплати позивачу з 24.02.2022 по 19.05.2023 щомісячного грошового забезпечення у відповідні періоди, у які військова частина НОМЕР_2 перебувала на їх фінансовому забезпеченні, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із застосуванням, як розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 за період перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та доплату йому щомісячного грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 1928-IX станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум; зобов'язання військову військову частину НОМЕР_1 - за період перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та доплату позивачу щомісячного грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом № 1928-IX станом на 01.01.2022, встановленого Законом № 2710-IX станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум; в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Враховуючи предмет даного позову, відповідно до статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 123, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 та військової частини НОМЕР_1 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 19.05.2023 щомісячного грошового забезпечення у відповідні періоди, у які військова частина НОМЕР_2 перебувала на їх фінансовому забезпеченні, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік із застосуванням, як розрахункової величини для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 за період перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 30.06.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 12.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 - за період перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення за період з 01.07.2022 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 12.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_4 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_6 ).
Суддя Марія ДУБІНА