19 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/9339/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
16.08.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 18.08.2025), у якому просить:
визнати протиправною та скасувати відмову військової частини НОМЕР_1 у призначенні належної йому частини одноразової грошової допомоги, визначеної пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168) та відповідно до пункту 7 Інструкції з призначення і виплати в Державній прикордонній службі України одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів країни від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.2022 №383 (далі - Інструкція 383);
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 призначити та виплатити належну йому частину одноразової грошової допомоги, визначеної пунктом 2 постанови № 168 та відповідно до пункту 7 Інструкції №383, у розмірі 5 000 000 грн (п'ять мільйонів гривень 00 коп.).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що новою редакцією статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) уточнено перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги та, зокрема, визначено, що право на виплату мають діти військовослужбовця без прив'язки до повноліття, тому відмова відповідача призначити та виплатити належну йому частину одноразової грошової допомоги, визначеної пунктом 2 постанови № 168 та відповідно до пункту 7 Інструкції №383 з мотивів досягнення ним повноліття, є протиправною.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 19.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на вказану позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданого 26.08.1994.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був військовослужбовцем, солдатом, та займав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника першої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_5 .
27.12.2024 солдат ОСОБА_4 , беручи участь в бойових діях та здійснюючи заходи з оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі групи військовослужбовців Національної гвардії України на околиці населеного пункту Глушківка Харківської області отримав поранення, несумісні із життям та загинув, що підтверджується актом про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби від 10.02.2025 № 56/1-2025; витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень та травм від 31.03.2025 №193, довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 24.04.2025 № 08194, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , видане 17.01.2025.
Позивач, ОСОБА_2 (мати ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 (дружина ОСОБА_4 ) з метою реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної пунктом 2 постанови №168, у квітні 2025 року звернулись до відповідача із відповідними заявами з усіма необхідними документами.
Розглянувши отримані заяви та документи відповідач призначив частину одноразову грошову допомогу, передбачену передбаченої пунктом 2 постановою № 168 ОСОБА_2 (мати ОСОБА_4 ) та ОСОБА_3 (дружина ОСОБА_4 ).
Водночас на засіданні комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 з питань виплат одноразової грошової допомоги (далі - Комісія) було розглянуто заяву позивача та документи щодо призначення йому частини одноразової грошової допомоги визначеної пунктом 2 постанови № 168 та відповідно до пункту 7 Інструкції № 383, прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з мотивів того, що він є повнолітнім сином загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , не має правового статусу дитини, в зв'язку з набуттям повноліття і відповідно до пунктів 1, 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які мають право на призначення та отримання такої одноразової грошової допомоги, про що позивача було повідомлено відповідачем листом від 12.05.2025 № 03 7/Р-8338/9657 .
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у призначенні належної йому частини одноразової грошової допомоги, визначеної пунктом 2 постанови №168 та відповідно до пункту 7 Інструкції №383, він звернувся до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до вимог підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно із частиною третьою статті 16-2 Закону № 2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням того, що розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень.
Особи, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначені у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, пунктом 1 якої визначено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Так, згідно із пунктом 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом 2 постанова № 168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.
Відповідно до Закону № 2011-ХІІ та постанови № 168 Міністерство внутрішніх справ України наказом від 22.06.2022 № 383 «Про затвердження Інструкції з призначення і виплати в Державній прикордонній службі України одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» затвердило Інструкцію № 383, яка визначає механізм оформлення документів і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД), передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у разі загибелі внаслідок збройної агресії під час дії воєнного стану військовослужбовців Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці), а також тих, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого в період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок № 975).
Пунктом 7 вказаної Інструкції визначено, що за результатами розгляду поданих заявником документів комісія приймає рішення у формі висновку про призначення ОГД або про відмову в її призначенні, який затверджується керівником відповідного органу Держприкордонслужби.
Аналіз викладених норм свідчить, що державою гарантовано виплату одноразової грошової допомоги особам, які згідно з Законом № 2011-ХІІ мають право на її отримання, у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Спір у цій справі виник з приводу права позивача як повнолітнього сина загиблого військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови № 168.
Суд зазначає, що коло осіб, які мають право на одержання такої допомоги, визначено статтею 16-1 Закону №2011-XII.
Пунктом 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги виникає з дати загибелі (смерті) військовослужбовця, що зазначена у свідоцтві про смерть, яке може бути реалізоване колом осіб, які мають право на одержання такої допомоги, визначеного статтею 16-1 Закону №2011-XII, впродовж трьох років з дня виникнення у них такого права в силу вимог пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
Станом на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_4 - 27.12.2024, пункт 1 статті 16-1 Закону № 2011-XII визначав, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті, яким, зокрема визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.
Суд враховує, що за загальним правилом, визначеним Сімейним кодексом України, зокрема, згідно із статтею 3 сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття.
На підставі статті 199 Сімейного кодексу України виникає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, а саме: якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Так, на час смерті ОСОБА_4 позивач досяг повноліття.
Водночас, в контексті спірних відносин суд враховує, що Законом України від 09.12.2023 № 3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», який прийнятий з метою дотримання принципу соціальної справедливості при призначенні одноразової грошової допомоги, та який набрав чинності 29.03.2024, статтю 16-1 викладено в редакції, яка передбачає, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті, а пунктом 4 встановлено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, за новою редакцією статті 16-1 Закону № 2011-XII, дітей, незалежно від умови досягнення чи не досягнення ними повноліття, включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім'ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, зважаючи на те, що на момент звернення позивача з відповідною заявою про призначення йому одноразової грошової допомоги, діяла нова редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII, якою дітей, не залежно від умови досягнення ними повноліття, було включено до складу членів сімей загиблих (померлих) осіб, які (члени сім'ї) мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з мотивів того, що він є повнолітнім сином загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , не має правового статусу дитини, в зв'язку з набуттям повноліття і відповідно до пунктів 1, 4 статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які мають право на призначення та отримання такої одноразової грошової допомоги, є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, внаслідок чого її слід визнати протиправною та скасувати.
У свою чергу, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №826/4418/14).
Оскільки в силу положень пункту 2 постанови № 168 у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України “Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках, та з огляду на те, що двом особам вже призначено одноразову грошову допомогу, то позивач має право на призначення йому такої допомогу в розмірі 5 000 000, 00 грн (15 000 000, 00 грн/3).
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, а також внутрішнього переконання, дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
На виконання частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частина друга вказаної статті передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 л №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).
Таким чином, послуги зі складання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг є різновидом правової допомоги, витрати на яку включаються до складу судових витрат.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмету спору.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (пункт 268).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги від 05.08.2025; Додаток №1 до Договору №0508-25 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 05.08.2025, платіжну інструкцію від 06.08.2025 № 8387-0695-3231-1743 на суму 52 000, 00 грн з призначенням платежу «Послуги правової допомоги адвоката згідно Додатка №1 до Договору №0508-25 від 05.08.2025 про надання професійної правової (правничої) допомоги», ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000906 від 15.05.2020, видане Радою адвокатів Чернігівської області.
При цьому, судом встановлено, що згідно із Додатком №1 до Договору №0508-25 про надання професійної правової (правничої) допомоги від 05.08.2025, відповідно до пункту 1.3. Договору Сторони погодили наступний замовлений Клієнтом конкретний обсяг послуг правової (правничої) допомоги, який Адвокат зобов'язується надати за Договором в рамках відмови Клієнту у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю батька Клієнта внаслідок поранення, отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини (надалі - «Справа»):
1.1. Ознайомлення із матеріалами Справи;
1.2. Надання Клієнту усних та письмових консультацій щодо обставин Справи;
1.3. Виробітка правової позиції та стратегії оскарження відмови у Справі;
1.4. Збір доказів, підготовка документів та складання позовної заяви у Справі;
1.5. подання скарги (позовної заяви) на відмову Клієнту у призначенні одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів;
1.6. складання та подання клопотання про забезпечення позову у Справі;
1.7. складання відзиву та відповіді на відзив в рамках Справи;
1.8. Представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції у Справі.
Відповідно до п. 3.2. Договору Сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката, за надання обсягу послуг правової (правничої) допомоги, що передбачений цим Додатком, становить 52000,00 (п'ятдесят дві тисячі гривень, 00 коп.), без ПДВ, що включає:
2.1. гонорар за послуги правової допомоги згідно п. 1.1. цього Додатку у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч гривень, 00 коп.);
2.2. гонорар за послуги правової допомоги згідно п.1.2. цього Додатку у розмірі 6000,00 (шість тисяч гривень, 00 коп.);
2.3. гонорар за послуги правової допомоги згідно п.1.3. цього Додатку у розмірі 8000,00 (вісім тисяч гривень, 00 коп.);
2.4. гонорар за послуги правової допомоги згідно п. 1.4. цього Додатку у розмірі 10000,00 (десять тисяч гривень, 00 коп.);
2.5. гонорар за послуги правової допомоги згідно п.1.5. цього Додатку у розмірі 4000,00 (чотири тисячі гривень, 00 коп.);
2.6. гонорар за послуги правової допомоги згідно п.1.6. цього Додатку у розмірі 6000,00 (шість тисяч гривень, 00 коп.);
2.7. гонорар за послуги правової допомоги згідно п.1.7. цього Додатку у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч гривень, 00 коп.);
2.8. гонорар за послуги правової допомоги згідно п.1.8. цього Додатку у розмірі 8000,00 (вісім тисяч гривень, 00 коп.).
Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов'язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред'явлений до суду, розрахунок витраченого адвокатом часу, вартість та перелік наданих ним послуг, які віднесені Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до правничої допомоги.
Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 викладено критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторони.
Так, відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Водночас, суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа № 810/3806/18) та від 10.12.2019 (справа № 10.12.2019).
З огляду на вказане, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на те, що предметом цього спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також критерію необхідності їх понесення, суд приходить до висновку про те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є необґрунтованою через призму наведених вище критеріїв, тому суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 10 000,00 грн.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень, а також судовий збір в розмірі 1211,20 грн згідно із квитанцією від 15.08.2025 № 7672-5299-4243-4998.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 260 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати відмову військової частини НОМЕР_1 у призначенні ОСОБА_1 частини одноразової грошової допомоги, визначеної пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та відповідно до пункту 7 Інструкції з призначення і виплати в Державній прикордонній службі України одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів країни від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.2022 №383.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 призначити та виплатити ОСОБА_1 частину одноразової грошової допомоги, визначеної пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та відповідно до пункту 7 Інструкції з призначення і виплати в Державній прикордонній службі України одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів країни від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.2022 №383, у розмірі 5 000 000 грн (п'ять мільйонів гривень 00 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень та судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп сплачений нею згідно із квитанцією від 15.08.2025 № 7672-5299-4243-4998.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: АДРЕСА_4 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 (адреса АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ).
Суддя Марія ДУБІНА