19 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3460/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-2), з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №241670073404 від 12.07.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області зарахувати їй, ОСОБА_1 , до спеціального стажу роботи період роботи з 01.01.1992 по 16.08.1994 та призначити їй пенсію з 03.07.2024 відповідно до пункту "е" частини першої статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтований тим, що відповідач 2 протиправно не зарахував до страхового стажу позивачки період роботи з 01.01.1992 по 16.08.1994 на посаді старшої піонервожатої оскільки з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019, з 04.06.2019 є чинними положення пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, котрі передбачають, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Позивач вказувала, що відповідно до Переліку №909 в розділі "Освіта" серед іншого включені заклади та посади, зокрема, педагоги-організатори. Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою КМ України від 14.06.2000 №963, до посад педагогічних працівників віднесено: педагог-організатор, культорганізатор, які введені замість посад старших піонервожатих.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало до суду відзив, в якому вказував, що ним не здійснювався розгляд заяви позивача, оскільки за принципом екстериторіальності її передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для прийняття рішення. Також зазначали, що відповідач 2 розрахував страховий стаж ОСОБА_1 згідно вимог чинного законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду Українці в Донецькій області, подало відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнало та просило відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування вказав, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей, вік позивачки на час звернення 54 роки 2 місяці, страховий стаж становить 38 років 5 місяців 16 днів, спеціальний стаж роботи 25 років 6 місяців 13 днів. В той же час, до спеціального стажу не зараховано позивачки період роботи з 01.01.1992 по 16.08.1994 на посаді старшої піонервожатої, оскільки починаючи з 01.01.1992 ця посада не передбачена постановою Кабінету Міністрів від 04.11.1993 №909.
Оскільки позивачка не має необхідного страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років, вирішено відмовити позивачці у її призначенні.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
03.07.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" тапункту2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
12.07.2024 розглянувши вказану заяву позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло рішення №241670073404, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" тапункту2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" по причині відсутності необхідного спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV).
Питання призначення пенсії за вислугою років працівникам освіти врегульовано Законом №1788-XII.
Пунктом "е" статті 55 цього Закону право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №1436 від 26.09.2002, затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з даним Переліком, користуються правом на призначення пенсії за вислугу років особи, які працювали в загальноосвітніх навчальних закладах на посадах учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, навчальних сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Таким чином, Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, не передбачає посади старшої вожатої.
Разом з цим, відповідно до роз'яснень Департаменту економіки та фінансування Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06.10.2011, посада педагога-організатора загальноосвітнього навчального закладу входить до Переліку посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. У Тимчасових типових штатних нормативах загальноосвітніх навчально-виховних закладів, затверджених Наказом Міністерства освіти України від 09.08.1996 №264, які діяли з 01.09.1996, передбачалось введення у школах посади педагога-організатора (або старшого вожатого).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що оскільки посадові обов'язки за цими посадами ідентичні, період роботи на посаді старшого піонервожатого може бути зарахований до стажу для призначення пенсії за вислугу років, а отже твердження відповідача про те, що позивач не має права на пенсію за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, передбачено, що записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.
Назви посад, зазначені у штатних розписах загальноосвітніх навчальних закладів, мають відповідати професійним назвам робіт, зазначеним у Класифікаторі професій. Тому керівники навчальних закладів, оформлюючи необхідну документацію (трудові книжки, накази, тарифікаційні списки тощо), мають записувати назви посад працівників відповідно до Класифікатору професій.
Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальну середню освіту" штатні розписи державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладів, незалежно від підпорядкування і типів, встановлюються відповідним органом управління освіти на підставі Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти України.
З дослідженої копії трудової книжки позивача, судом встановлено, що ОСОБА_1 , 15.08.1989 прийнята на посаду старшої піонервожатої до Ожівської восьмирічної школи, яка згодом перереєстрована на Ожівський навчально-виховний комплекс Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, а 01.09.2021 реорганізовано в Ожівську початкову школу-філію опорного закладу "Василівський ліцей Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області".
З 17.08.1994 позивач переведена на посаду педагога-організатора, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
При цьому, судом встановлено, що вказані записи не містять виправлень, описок, підчищень, та місять посилання на накази, а тому є належними та допустимими доказами які підтверджують період її роботи.
Постановою колегії Мінпраці УРСР від 29.03.1991 №25 "Про умови оплати праці та розміри ставок заробітної плати й посадових окладів працівників народної освіти в Українській РСР" замість посади старшого піонервожатого з 01.04.1991 введена посада педагога-організатора. Із того часу в жодному нормативному акті немає посади старшої піонервожатої і відповідно не визначені для неї посадові оклади.
Відповідно до Методичних рекомендацій із питань порядку формування штатів загальноосвітніх навчально-виховних закладів, наданих Міністерством освіти і науки України від 19.06.2001 №1/9-234, посада педагога-організатора ототожнюється з посадою старшого вожатого та вводиться у школах залежно від кількості 1-9 класів, виходячи з відповідних нормативів.
При цьому, в листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 06.10.2011 №10/2-724 стверджується про ідентичність посадових обов'язків працівників, які займають посади педагогів-організаторів або старших вожатих, та відповідно про можливість зарахування періоду роботи на посаді старшого вожатого до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Отже, період роботи позивача з 01.01.1992 по 16.08.1994, має бути зарахований до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років, оскільки судом встановлено, що замість посади старшого піонервожатого законодавством передбачалось введення у школах посади педагога-організатора (або старшого вожатого).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправно не зараховано періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 16.08.1994 до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, передбаченої п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Враховуючи, що протиправно не зарахувавши до спеціального стажу позивача періоди її роботи, відповідач передчасно дійшов висновку про відсутність необхідного спеціального стажу у позивача, тому суд визнає протиправним та скасовує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 12.07.2024 №241670073404.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, вчинити дії по призначенню ОСОБА_1 з 03.07.2024 відповідно з пунктом "е" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява № 61406/00, пункт 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі", заява № 30210/96, пункт 158) (пункт 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов'язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі №380/12913/21.
У даній справі предметом судового контролю було рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке обґрунтоване певними мотивами, що були в подальшому перевірені судом на їх відповідність фактичним обставинам справи та нормам законодавства.
Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення йому пенсії за вислугою років.
Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст. 55 Закону №1788-ХІІ та п.2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, зарахувавши періоди роботи позивачки з 01.01.1992 по 16.08.1994 на посаді піонервожатої Ожівської восьмирічної школи до спеціалного стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Щодо визначення належного органу пенсійного фонду, яким має здійснювати розгляд заяви позивача з урахуванням висновків суду у цій справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення, (перерахунок) позивачці пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви до суду, позивачкою було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією №ПН215600426655 від 01.08.2024.
Оскільки, позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи приписи ч. 3 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, рішення якого і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 241670073404 від 12.07.2024.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2024 зарахувавши періоди роботи з 01.01.1992 по 16.08.1994 на посаді піонервожатої Ожівської восьмирічної школи до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн.
5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58002, код ЄДРПОУ 40329345);
Відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ( вул. Генерала Батюка, 8, м. Слов'янськ, Донецька область, 84100, код ЄДРПОУ 13486010).
Суддя В.О. Григораш