19 вересня 2025 року справа № 580/6173/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобідської сільської ради про визнання протиправним та скасування розпорядження,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Слобідської сільської ради (далі - Слобідська С/Р, відповідач), в якому просить в якому просить протиправним та скасувати розпорядження Слобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 73-ОС від 01.05.2025 про скасування розпорядження № 36-ОС від 27.02.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що чинним законодавством передбачене право органу місцевого самоврядування з власної ініціативи змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт, в тому числі з мотивів невідповідності Конституції чи законам України.
Разом з тим, спірне розпорядження є протиправним, адже розпорядження № 36-ОС від 27.02.2025 є ненормативним правовим актом одноразового застосування, вичерпало свою дію фактом його виконання, відтак воно не може бути скасоване самим органом місцевого самоврядування.
Ухвалою від 11 червня 2025 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
27.06.2025 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що наведена позивачем судова практика вказує на правові акти органу місцевого самоврядування, однак у спірних правовідносинах предметом спору є розпорядження сільського голови. Звернув увагу на висновки КЦС ВС у постанові від 12.02.2024 у справі № 753/8086/21, відповідно до яких роботодавець не обмежений у праві самостійно скасувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулося помилково, тому скасування наказу про звільнення позивачки самим відповідачем має наслідком поновлення працівника на роботі з дати звільнення та виплату йому заробітної плати за весь період вимушеного прогулу. Також вказав, що позивача було поновлено на роботі до дати звернення до суду, з цим адміністративним позовом. Позивач був належним чином повідомлений про поновлення на роботі, але фактично проігнорував і не приступив до роботи, маючи на меті стягнути з роботодавця грошові кошти в якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за увесь час судових проваджень.
09.07.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив у якій вказав, зокрема, що розпорядження Слобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 73-ОС від 01.05.2025 є ненормативним правовим актом органів та посадових осіб місцевого самоврядування, як зазначено в ч. 10 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування», яку офіційно тлумачив Конституційний Суд України. Вказав, що відповідно до ст. 10 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування» голова має лише повноваження приймати та звільняти працівників органів місцевого самоврядування, однак відсутні повноваженні голови на поновлення раніше незаконно звільненого працівника. Спірне розпорядження вважає перевищенням повноважень сільського голови та порушенням трудових прав позивача. Звернув увагу, що у разі якщо Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування» не передбачено повноваження голови на поновлення раніше незаконно звільненого працівника, то це категорично заборонено. Також зазначив про нерелевантність практики Верховного Суду, наведеної відповідачем до спірних правовідносин з огляду на різні категорії справ, правовідносин та предмет спору.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Суд встановив, що ОСОБА_1 з 05.04.2021 призначений на посаду начальника відділу земельних відносин, житлово-комунального господарства, соціально-економічного розвитку та інвестицій виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради згідно розпорядження № 108-ОС від 31.01.2021, що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 .
04.01.2022 позивач переведений на рівнозначну посаду начальника відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Червонослобідської сільської ради згідно розпорядження № 460-ОС від 31.12.2021.
Розпорядженням голови Слобідської сільської ради від 27.02.2025 № 36-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Слобідської сільської ради з 28.02.2025 у зв'язку із скороченням чисельності та штату апарату виконавчого комітету сільської ради згідно п. 1 ст. 40 КЗпП.
Розпорядженням голови Слобідської сільської ради від 01.05.2025 № 73-ОС скасовано розпорядження від 27.02.2025 № 36-ОС “Про звільнення ОСОБА_1 » від 27.02.2025 № 36-ОС. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу земельних відносин та екології виконавчого комітету Слобідської сільської ради з 01.03.2025.
Спірне розпорядження позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144 Конституції України)
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР у редакції, чинній на час виникнення правовідносин).
Згідно з п. 10, 20 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР сільський голова:
- призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, керівників юридичних осіб, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, якщо призначення керівників юридичних осіб віднесено законом до компетенції наглядових рад таких юридичних осіб, а також крім випадку, передбаченого частиною другою статті 21 Закону України “Про культуру»;
- видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Згідно ч. 10 ст. 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
У рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 Конституційний Суд вказав, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є “гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Згідно ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Суд врахував, що розпорядження № 36-ОС від 27.02.2025, як ненормативний правовий акт посадової особи місцевого самоврядування, є актом одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання (позивачу видано на руки трудову книжку та здійснено виплату компенсацій та допомоги у зв'язку зі звільненням), у зв'язку із чим вищевказане розпорядження не може бути скасоване чи змінене посадовою особою місцевого самоврядування після його виконання.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
Перевіряючи спірне розпорядження на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що воно прийняте з порушенням вищевказаних вимог, у зв'язку із чим його належить визнати протиправним та скасувати.
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає про відсутність у позивача підстав для звернення з цим позовом оскільки спірним розпорядженням відновлено права позивача.
Під час надання оцінки вказаному покликанню суд зазначає, що правомірність підстав звільнення позивача з посади у межах цієї справи не досліджується, оскільки розпорядження № 36-ОС від 27.02.2025 не є предметом цього спору. З урахуванням зазначеного, покликання представника відповідача суд відхиляє.
Покликання представника відповідача на висновки Верховного Суду у постанові від 12.02.2024 у справі № 753/8086/21 суд також відхиляє, оскільки у вказаній справі обставини справи та нормативне регулювання суттєво відрізняються від обставин, які досліджуються у справі, що розглядається, а тому робить їх висновки не релевантними до спірних правовідносин.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для прийняття рішення по суті спору.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Слобідської сільської ради Черкаського району Черкаської області № 73-ОС від 01.05.2025 “Про скасування розпорядження від 27.02.2025 № 36-ОС».
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач - Слобідська сільська рада (19604, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Слобода, вул. Соборна, 2/1, код ЄДРПОУ 04408778).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 19.09.2025.
Суддя Василь ГАВРИЛЮК