Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
19 вересня 2025 року № 520/1893/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 13.09.2024 № 2407149-2417-2023-UA63120270000028556 за формою "Ф", яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 23185,35 гривень за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за податковий період 2023 рік у частині нарахування податкових зобов'язань на суму 22 784,85 грн.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 9211,20 гривень, з яких 1211,20 грн. - розмір судового збору за подачу позову, 8000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області 13.09.2024 винесено податкове повідомлення-рішення №2407149-2417-2023-UA63120270000028556 від 13.09.2024 року, яким визначено суми податкових зобов'язань Бєляєва Ігоря Володимировича з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке перебуває у власності фізичної особи, яким ГУ ДПС у Харківській області визначено суму податкового зобов'язання за 2023 рік у розмірі 23185,35 грн. із розрахунку із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості яка розташована за адресою: Україна, Харківська обл., Харків, Карачівське шосе, 6, у розмірі 1384.20м2. Позивач вважає податкове повідомлення - рішення №2407149-2417-2023-UA63120270000028556 від 13.09.2024 року протиправним, у зв'язку із чим звернулась з даним позовом, яким просить вказане рішення скасувати.
Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, надав відзив в якому зазначив, що, в спірних відносинах діяв правомірно, просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав.
Судом встановлено, що у власності позивача у 2023 році були наступні нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: місто Харків, Карачівське шосе, 6:
1) нежитлова будівля літ. «Б-3», загальною площею 2816,8 м2, про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.12.2011 та витяг про державну реєстрацію прав №32746728 від 30.12.2011. Призначення нежитлової будівлі: цех, склад, що вказано у технічному паспорті від 28.10.2011 на виробничий будинок місто Харків, Карачівське шосе, 6, літера «Б-3», загальною площею 2816,8 м2 .
У Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 14.12.2011 №ХК 14311103273, а саме цеху зі складськими приміщеннями літ. «Б-3» за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, 6, вказано код будівлі 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості» відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018- 2000, затвердженого і введеного в дію наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507.
2) нежитлова будівля літ. «А-2», загальною площею 305,8 м2, про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27.12.2011 та витяг про державну реєстрацію прав 32746728 від 30.12.2011.
У Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 14.12.2011 №ХК 14311103273, а саме адміністративної будівлі літ. «А-2» за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, 6, вказано код будівлі 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості» відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507.
3) нежитлова будівля літ. «Ж-1», на підставі договору дарування від 20.04.2000, посвідченого приватним нотаріусом Харквського міського нотаріального округу Курас С.О. реєстровий номер 965. У технічному паспорті від 28.10.2011 на нежитлову будівлю місто Харків, Карачівське шосе, №6, літера «Ж-1», загальною площею 265,69 м2 вказано назву будівлі «виробничий будинок». З експлікації до Технічного паспорту у будівлі розміщуються цехи, склади, комори.
ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем з основним видом економічної діяльності 32.99 КВЕД 2010 - Виробництво іншої продукції, н. в. і. у.
Позивач зазначає, що у вказаних приміщеннях в межах підприємницької діяльності позивач здійснював виготовлення промислової продукції, а саме текстильних товарів: застібок, блискавок, шнурів з поліестеру, тасьм різних видів (крошетні та жакардові), декоративних виробів з SOFT PVC, нашивок, інших комплектуючих та виробів для легкої, швейної, текстильної промисловості. Нежитлові приміщення літера «Б-3», літера «А-2» та літера «Ж-1», які знаходяться за адресою: місто Харків, Карачівське шосе, 6, використовувалися у господарській діяльності за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Частково вказані приміщення здавалися позивачем в оренду, а саме: 1) приміщення загальною площею 154,8 кв.м., які розташовані у нежитловій будівлі Б-3, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору оренди нерухомого майна №18 від 01.10.2020. 2) приміщення загальною площею 84,3 кв.м., які розташовані у нежитловій будівлі А-2, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору оренди нерухомого майна №17 від 01.10.2020.
Головним управлінням ДПС у Харківській області 13.09.2024 року винесено податкове повідомлення-рішення, якими визначено суми податкових зобов'язань Бєляєва Ігоря Володимировича з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке перебуває у власності фізичної особи:
- № 2407149-2417-2023-UA63120270000028556 за формою "Ф", яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 23185,35 гривень за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за податковий період 2023 рік у частині нарахування податкових зобов'язань на суму 22 784,85 грн..
Позивач вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з абз. 2 пп. "ґ" пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України).
Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що у разі наявності об'єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов'язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Відповідно до п. «є» пп. 266.2.2. п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (в редакції, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві від 16 січня 2020 року № 466-IX, яка набрала чинності 23.05.2020 та діяла у періоді за який нараховано податок), не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України до об'єктів нежитлової нерухомості, зокрема, відносять об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які належать до класу 1251 «Будівлі промислові», відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 (надалі - ДК 018-2000)(який був чинний у період за який визначено податкове зобов'язання у ППР).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018- 2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
ДК 018-2000 використовується у даному випадку не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі. Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному ним у постанові від 31.01.2018 у справі №822/2624/16.
ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Як вбачається з відомостей з Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 14.12.2011 №ХК 14311103273 та технічних паспортів, нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що належали позивачу на праві власності, згідно з ДК 018-2000, належать до класу 1251 «Будівлі промислові».
Вказані будівлі у 2023 році використовувалися ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, а саме під час виробництва у межах КВЕД 32.99 КВЕД 2010 - Виробництво іншої продукції, н. в. і. у, який відноситься до секції С КВЕД ДК 009:2010.
А отже, на нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , та належать на праві власності ОСОБА_1 , поширюється п. «є» пп. 266.2.2. п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, та такі будівлі не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, крім тих приміщень, що здаються в оренду.
01.11.2024 року позивачем подано до ГУ ДПС У Харківській області заяву про проведення звірки даних з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2024 року № 2407149- 2417-2023-UA63120270000028556 на підставі підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, з усіма правовстановлюючими документами на нежитлові будівлі, для проведення звірки даних щодо: об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у моїй власності як платника податку; розміру загальної площі об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у моїй власності як платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
Листом №57742/6/20-40-24-17-23 від 29.11.2024 ГУ ДПС у Харківській області повідомило, що підстави для надання пільги з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а саме звільнення від сплати податку за 2023 рік відсутні. При цьому ГУ ДПС у Харківській області не було враховано, що розмір загальної площі об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності позивача, як платника податку, не відповідає розміру за який нараховано податок.
Верховний Суд у постанові від 04.04.2024 у справі №520/6531/19 зазначив, що встановлення обставин звернення позивача до контролюючого органу із заявою про проведення звірки даних має визначальне значення у цій справі, оскільки може вплинути на результат вирішення спору.
До вказаних висновків Верховний Суд дійшов керуючись постановою від 29 червня 2023 року (справа №520/342/21), ухваленій у подібних до цієї справи правовідносинах, Верховний Суд, застосовуючи наведену вище норму податкового законодавства, виснував, що платник податків не позбавлений можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподатковуваних будівель для правильного розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом застосування відповідних коефіцієнтів для обчислення такого податку. Суд касаційної інстанції у цій справі також зазначає, що у випадку нереалізації платником податків права на проведення звірки даних відсутні підстави для посилань в подальшому на відомості, що можуть мати вплив або на віднесення належного йому нерухомого майна до об'єкта оподаткування взагалі, або ж на розмір ставки податку.
Подібний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 09 серпня 2022 року (справа №819/1339/16).
З огляду на вищевикладене ГУ ДПС у Харківській області при винесенні податкового повідомлення-рішення від 13.09.2024 року № 2407149-2417- 2023-UA63120270000028556 було відомо про належність позивачу не однієї, а трьох будівель, розташованих за адресою: м.Харків, Карачівське шосе, 6, їх площу, функціональне призначення та використання у господарській діяльності, що свідчить про незаконність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 13.09.2024 року № 2407149-2417-2023- UA63120270000028556.
Щодо приміщень, які здавалися в оренду.
Як зазначалося вище ОСОБА_1 у 2023 році здавав в оренду наступні нежитлові приміщення.
1) приміщення загальною площею 154,8 кв.м., які розташовані у нежитловій будівлі Б-3, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору оренди нерухомого майна №18 від 01.10.2020;
2) приміщення загальною площею 84,3 кв.м., які розташовані у нежитловій будівлі А-2, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору оренди нерухомого майна №17 від 01.10.2020;
Отже, з урахуванням п. «є» пп. 266.2.2. п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 має сплачуватися податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за приміщення, які здавалися в оренду у 2023 році загальною площею 239,1 м2.
В оскаржуваному ППР від 13.09.2024 № 2407149-2417-2023- UA63120270000028556 року, у графі «Тип об'єкта» зазначено «нежитлова будівля», без конкретизації його приналежності.
Однак, з розрахунку до ППР від 13.09.2024 №2407149-2417-2023- UA63120270000028556, вбачається, що при обрахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за адресою: місто Харків, Карачівське шосе, буд. 6, контролюючим органом застосовано ставку податку 1% від мінімальної заробітної плати.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з п. 10.3 ст. 10 ПК України питання встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених ПК України.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному ПК України (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).
Підпунктом 12.3.2 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Згідно із додатком №1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 №542/17 ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: будівлі готельні - 1 відсоток; будівлі офісні - 1 відсоток; будівлі торговельні - 1 відсоток; -гаражі - 0,1 висотка; -виключений; будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; -господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; інші будівлі -0,1 відсотка.
Аналізуючи вище викладене, враховуючи, що вказаний об'єкт за вимогами ДК 018-2000 належить до класу (код 1251) «Будівлі промислові та склади», а отже оскільки п.п. 5 п. 5 (будівлі промислові та склади) рішенням Харківської міської ради від 28.11.2018 №1294/18 був виключений, то нежитлові будівлі «Будівлі підприємств легкої промисловості» належить до п. п.8 п. 5 Додатку 1 до рішення Харківської міської ради Харківської області від 22.02.2017 №542/17 - інші будівлі.
Крім того, з 01.04.2023 по 31.12.2023 відповідно до пункту 8 рішення 25 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 30.04.2024 року № 564/24 «Про пільги з місцевих податків» з урахуванням змін, внесених згідно з рішенням 29 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 19.08.2024 року № 633/24 «Про продовження дії пільг з місцевих податків» за період з 01 квітня 2023 року по 31 грудня 2023 року встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що перебуває у власності фізичних осіб, на рівні 0 відсотків.
Таким чином, з аналізу положень рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17 та підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, будівлі, які розташовані за адресою: Україна, Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, будинок 6, які належать Позивачу на праві власності, належать до категорії «інші будівлі», у розумінні пункт 5 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 №542/17.
Отже, контролюючим органом при визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке розташоване за адресою: Україна, Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, будинок 6, мала враховуватись ставка податку - 0,1%.
З урахуванням п. «є» пп. 266.2.2. п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України та рішень 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» від 22.02.2017 №542/17 та 25 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 30.04.2024 року № 564/24 «Про пільги з місцевих податків», ОСОБА_1 має сплачуватися податок за період січень-березень 2023 року за передані в оренду нежитлові приміщення виробничих будівель загальною площею 239,1 м2, який розраховується наступним чином: 239,1*6700*0,1%/12*3=400,50 грн.( 239,1 - площа приміщень переданих в оренду; 6700 - мінімальна заробітна плата у 2023 році; 0,1% - ставка податку інші будівлі 0,1; 12 - календарний рік; 3 - термін нарахування податку за ставкою 0.1%)
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, який підлягає сплаті ОСОБА_2 становить 400,50 гривень.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 11.11.2019 по справі №803/1672/16, у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов'язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 13.09.2024 № 2407149- 2417-2023-UA63120270000028556 в частині нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, у розмірі 22 784,85 грн. прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, отже є необґрунтованим, що в свою чергу дає підстави для його скасуванню в частині визначення податкових зобов'язань на суму 22 784,85 грн.
Стосовно заяви позивача про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що до матеріалів справи позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу додані наступні докази: Договір про надання правничої (правової) допомоги від 16.01.2025; Акт прийому-передачі до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 16.01.2025від 17.01.2025; Платіжне доручення №307 від 17.01.2025
Згідно з ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.1, 4 ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи та надані адвокатом послуги.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши рівень витрат позивача на правничу допомогу, з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а також те, що позов задоволено, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 13.09.2024 № 2407149-2417-2023- UA63120270000028556 за формою "Ф", яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за податковий період 2023 рік в частині нарахування податкових зобов'язань на суму 22 784,85 грн. (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 85 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рубан В.В.