18 вересня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11250/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163950029197 від 30 липня 2025 року про відмову у призначенні пенсії;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 03.10.1991 року по 04.12.1991 року та з 23.04.1992 року по 27.01.1998 року та призначити з 23.07.2025 року пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-17.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.07.2025 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163950029197 від 30.07.2025 року відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Позивач зазначала, що відповідач проігнорував записи трудової книжки та безпідставно не зарахував до страхового стажу такі періоди трудової діяльності: з 03.10.1991 року по 04.12.1991 року - оскільки наявне виправлення в даті звільнення; з 23.04.1992 року по 27.01.1998 року - оскільки відсутній підпис відповідальної особи у записі про звільнення. ОСОБА_1 не погоджується з вказаним рішенням та вважає його протиправним, оскільки відповідальність за ведення та оформлення трудової книжки покладається на роботодавця.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
У відзиві на позовну заяву /а.с. 25-29/ представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обґрунтованість винесеного рішення. Зазначав, що відповідно до положень пунктів 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а тому невідповідність будь-яких записів у ній унеможливлює врахування всіх (деяких) записів у ній.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звертав увагу суду, що до страхового стажу не зараховано період з 03.10.1991 по 04.12.1991, оскільки наявне виправлення в даті звільнення. Відповідно до п. 2.3. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, записи у трудову книжку здійснюються акуратно, чорнилами чорного, синього чи фіолетового кольору. Відповідно до п. 2.9. в розділах «Відомості про роботу» трудової книжки закреслення раніше внесених неточних записів чи виправлення записів не допускається. Посилався на те, що для підтвердження зазначеного періоду позивачем надано уточнюючу довідку від 08.08.2024 р. №01/08, видану Торгівельно-технічним центром «Електроприлад», проте вищезазначена довідка не може бути взята до уваги, оскільки у довідці не вказані накази на прийняття та звільнення з роботи.
Окрім того, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначав, що до страхового стажу не зараховано період з 23.04.1992 по 27.01.1998 р., оскільки відсутній підпис відповідальної особи у записі про звільнення. Для зарахування даного періоду згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючу довідку.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/11250/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.09.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшли витребувані судом документи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 23 липня 2025 року до органуПФУ у із заявою про призначення пенсії за віком, яка була зареєстрована за №4680 /а.с. 64-65/.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Під час розгляду заяви позивача від 23.07.2025 у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області були наявні, зокрема, наступні документи: копія ID-картки НОМЕР_1 /а.с. 75-76/, копія трудової книжки НОМЕР_2 /а.с. 79-87/, копія довідки від 08.08.2024 №01/08 /а.с. 109/, оскільки вказані документи долучались позивачем до попередніх заяв про призначення пенсії.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 30.07.2025 №163950029197 про відмову в призначенні пенсії за віком /а.с. 67-68/.
Зазначеним рішенням відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 року.
У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить - 26 років 4 місяці 20 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви:
-за наданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання на підготовчому відділенні з 01.12.1989 р. по 15.07.1990 р., згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки навчання на річних підготовчих курсах при вищих навчальних закладах не зараховується до трудового стажу;
-період роботи з 03.10.1991 по 04.12.1991, оскільки наявне виправлення в даті на звільнення. Для підтвердження періоду роботи заявницею надано уточнюючу довідку від 08.08.2024 р. №01/08, видану Торгівельно-технічним центром "Електроприлад", проте вищезазначена довідка не може бути взята до уваги, оскільки у довідці відсутні накази на прийняття та звільнення;
-період роботи з 23.04.1992 р. по 27.01.1998 р., оскільки відсутній підпис відповідальної особи у записі про звільнення. Для зарахування періоду роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючу довідку.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163950029197 від 30 липня 2025 року про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У силу пункту 1 частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, зокрема, такі пенсійні виплати, як пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування /частина друга статті 24 Закону №1058-IV/.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; надалі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Аналіз викладених правових норм свідчить, що умовами для призначення пенсії за віком є досягнення особою віку 60 років та наявність страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Предметом спору у цій справі є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163950029197 від 30 липня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №163950029197 від 30.07.2025 про відмову в призначення пенсії /а.с. 67-68/ слідує, що підставою для відмови позивачу в призначенні пенсії послугувала недостатність страхового стажу.
У рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить - 26 років 4 місяці 20 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання на підготовчому відділенні з 01.12.1989 р. по 15.07.1990 р., згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки навчання на річних підготовчих курсах при вищих навчальних закладах не зараховується до трудового стажу; період роботи з 03.10.1991 по 04.12.1991, оскільки наявне виправлення в даті на звільнення. Для підтвердження періоду роботи заявницею надано уточнюючу довідку від 08.08.2024 р. №01/08, видану Торгівельно-технічним центром "Електроприлад", проте вищезазначена довідка не може бути взята до уваги, оскільки у довідці відсутні накази на прийняття та звільнення; період роботи з 23.04.1992 р. по 27.01.1998 р., оскільки відсутній підпис відповідальної особи у записі про звільнення. Для зарахування періоду роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючу довідку.
Суд вказує, що позивачем в позовній заяві не оскаржується факт не зарахування періоду навчання на підготовчому відділенні з 01.12.1989 р. по 15.07.1990 р., згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , відтак суд не надає оцінку вказаній частині рішення.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню в частині, що оскаржується позивачем, суд виходить з такого.
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 /а.с. 79-87/ містить записи, зокрема:
- від 03 жовтня 1991 року, згідно з яким позивача прийнято в Кременчуцьку дільницю майстром по ремонту годинників, учнем на завод "Ремпобуттехніка, відповідно до наказу №104к від 03.10.1991 року;
-від 04 грудня 1991 року, згідно з яким позивача звільнено за власним бажанням, стаття 38 КЗоТ УССР, відповідно наказу №120к від 04.12.1991 року;
-від 23 квітня 1992 року, згідно з яким позивача прийнято на м/п "МКМ" головним бухгалтером, відповідно до наказу №1 від 23.04.1992 року;
-від 27 січня 1998 року, згідно з яким позивача звільнено за власним бажанням, стаття 38 КЗоТ УССР, відповідно до наказу №21 від 27.01.1998 року.
Судом встановлено, що дійсно у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 1) запис про звільнення позивача від 04.12.1991 містить виправлення року звільнення ОСОБА_1 цифри "1991", 2) в записі про звільнення позивача від 27.01.1998 міститься посада та прізвище відповідальної особи, печатка підприємства, однак відсутній підпис.
Водночас суд бере до уваги, що на час початку спірного періоду роботи позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20 червня 1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно пір'яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Згідно з пунктом 2.5. Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагороди та заохочення та ін., виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений запис.
Пунктом 4.1 Інструкції № 162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, не застосовується із прийняттям Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Згідно з пунктом 1.2. Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що відповідно до законодавства відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 , у постанові від 09 серпня 2019 року по справі № 654/890/17 та ін.
У постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
З огляду на викладене, суд констатує, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на роботодавця і позивач не може бути позбавлений права на соціальний захист внаслідок порушення правил заповнення трудової книжки роботодавцем.
Суд зауважує, що запис про прийняття на роботу позивача від 03.10.1991 містить чітку дату прийняття - 03.10.1991, дату наказу - 03.10.1991. Запис про звільнення позивача засвідчений підписом уповноваженої особи роботодавця та печаткою установи, а відтак виправлення у році звільнення позивача не спростовує період роботи позивача. Крім того, суд наголошує, що дата наказу про звільнення відповідає даті, яка зазначена з виправленням.
Стосовно відсутності в записі про звільнення позивача від 27.01.1998 підпису відповідальної особи, суд зазначає наступне.
У спірному випадку у поданій трудовій книжці записи щодо прийняття та звільнення з роботи в Малому колективному підприємстві "МКМ" містять відповідні дати та номери документів, на підставі яких внесено записи, записи є зрозумілими. Крім того, запис про звільнення позивача від 27.01.1998 містить відтиск печатки установи.
Відтак, сумнівів у достовірності такої інформації у суду немає, а тому відсутність підпису відповідальної особи не може бути перешкодою у зарахуванні цих періодів трудової діяльності.
Суд вказує, що відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудової книжки або іншими документами, визначеними у Порядку №637.
Отже, недоліки у трудовій книжці позивача мають формальний характер не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Окремо суд звертає увагу на неможливість отримання позивачем підтверджуючих архівних довідок за періоди роботи з 03.10.1991 по 04.12.1991 у Кременчуцькій дільниці підприємства "Ремпобуттехніка" та з 23.04.1992 по 27.01.1998 у малому колективному підприємстві "МКМ", про що свідчить лист Архівного відділу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 27.06.2025 № 02-04/2/0763-Ч, яким повідомлено позивача, що документи з особового складу Кременчуцької дільниці підприємства "Ремпобуттехніка" та малого колективного підприємства "МКМ" на архівне зберігання не надходили.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що пенсійним органом протиправно не зараховано періоди роботи позивача з 03.10.1991 по 04.12.1991 та з 23.04.1992 по 27.01.1998 до загального страхового стажу, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд бере до уваги, що на момент досягнення позивачем віку 60 років (07.06.2024) для призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV необхідний страховий стаж становив - 31 рік.
Страховий стаж позивача, який врахований пенсійним органом, складає 26 років 04 місяці 20 днів. З урахуванням періоду роботи з 03.10.1991 по 04.12.1991 та з 23.04.1992 по 27.01.1998, загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить більше ніж 31 рік, що є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи те, що позивач звернулась з заявою про призначення пенсії 23.07.2025, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, позивачу повинна бути призначена пенсія з дня звернення з відповідною заявою.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області №163950029197 від 30.07.2025 про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.10.1991 року по 04.12.1991 року та з 23.04.1992 року по 27.01.1998 року, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 23.07.2025.
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22, м. Вінниця, 21005, ідентифікаційний код 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області №163950029197 від 30.07.2025 про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 03.10.1991 року по 04.12.1991 року та з 23.04.1992 року по 27.01.1998 року, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 23.07.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол