Справа № 420/23158/25
19 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за участі третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії № 154450009957 від 12 червня 2025 року;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.10.2006 року по 06.05.2019 року у Комунальному некомерційному підприємстві "Обласна психіатрична лікарня №4" Одеської обласної ради» в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та прийняти відповідне рішення з врахуванням вимог вказаного Закону. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звернувся з заявою про призначення пенсії за віком разом з тим, в призначенні пенсії відмовлено з підстав відсутності страхового стажу. Позивач вважає вказану відмову необгрунтованою та безпідставною, оскільки у нього страховий стаж підтверджено записами трудової книжки, та стаж роботи в психіатричній лікарні повинен зараховуватися у подвійному розмірі.
Ухвалою судді від 21.07.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало пояснення, в якому вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, та зазначає, що відповідно до ст. 60 Закону № 1788 до страхового стажу у пільговому обчисленні зараховуються періоди роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Однак, відповідно до п. 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Отже, Законом №1058 чітко визначено, що положення Закону №1788 застосовуються виключно в частині призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій осіб та будь-який закон або інший нормативно-правовий акт застосовується тільки у разі якщо він не суперечить положенням Закону № 1058.
Враховуючи, що ст. 60 Закону № 1788 суперечить положенням ст. 24 Закону № 1058 в порядку обчислення страхового стажу, такі положення не можуть бути застосовані.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надало відзив у якому вимоги не визнало та зазначило, що відповідно до частини 3, 4 статті 24 Закону 1058 страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Оскільки, Закон №1058 набрав чинності 01.01.2004, то в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону Х° 1788-ХІІ підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004 року. Для періодів роботи після 01.01.2004 року законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу працівників відділень закладів охорони здоров'я. Відповідно до абз. 1, 2 п.16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058 встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині відзначення права на пенсію за вислугу рокі для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Ухвалою суду від 19.09.2025 року виправлена описку в ухвалі суду від.21.07.2025 року.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся 04.06.2025 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком до якої додав трудову книжку та довідки.
Згідно записів трудової книжки позивача, з 02.06.2006 року по 06.05.2019 року, що становить 12 років 6 місяців 26 днів позивач працював на посаді молодшої медсестри палатної, молодшої медичної сестри з догляду за хворими, сестри медичної стаціонару палатної в обласні психіатричній лікарні №4 м.Білгород-Дністровський Одеської області.
Заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Та Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №154450009957 від 12 червня 2025 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком за Списком № 2 та зазначено:
«...згідно з наданими документами страховий стаж становить 20 років 6 місяців 26 днів 01 день., в тому числі стаж роботи за Списком №2 - 12 років 6 місяців 26 днів. Вік заявника на дату звернення становить 55 років 3 місяці 22 дня. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до загального страхового стажу та стажу роботи за Списком №2 враховані всі періоди».
Враховуючи вищевикладене, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутність страхового стажу 30 років.
Не погодившись з відмовою позивач звернувся до суду.
Спірним питання по справі є - чи зараховується стаж роботи позивача в закладі охорони здоров'я в період з 02.10.2006 року по 06.05.2019 року у подвійному розмірі.
Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час звернення позивача із заявою).
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XIІ), у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із п. 2 ч. 2 якої на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Вказана норма набула чинності з 01.10.2017.
Позивач вказує, що стаж його роботи в період з 02.10.2006 року по 06.05.2019 року набутий в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна психіатрична лікарня №4» Одеської обласної ради, яка утворилась шляхом перетворення з КУ «Обласна психіатрична лікарня №4» яка в свою чергу до перейменування мала назву Обласна психіатрична лікарня №4 та стаж роботи в неї становить -12 років 6 місяців 26 днів, який відповідач не зарахував у подвійному розмірі.
Відповідач не заперечує набуття позивачем стажу в закладі охорони здоров'я з психіатричної допомоги, та проведення атестації робочих місць у ньому в спірному періоді.
Проте вказує, що страховий стаж до 1 січня 2004 року обчислюється з урахуванням норм статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказана вище норма Закону України Про пенсійне забезпечення кореспондується із положеннями Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії (далі - Порядок №637), відповідного до яких основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Стосовно доводів пенсійного органу про те, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стосується наявного стажу роботи до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №1058-IV, суд зазначає про таке.
Так, за змістом п.2 розділу XV прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно із п.3 ст. 40 Закону №1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і №2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Приписами ч. 2 ст. 24 Закону №1058 передбачено, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому, як зазначено в частині 3 вказаної статті, страховий стаж ураховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом, зокрема, за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Вимогами п.4 ст. 24 Закону №1058-IV установлено, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Як наголошувалось судом раніше, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Суд зауважує, що редакція ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є чинною на теперішній час.
При цьому стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не зупиняє її дію. Водночас, нормами ст. 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.
Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 11 грудня 2018 року у справі № 310/385/17(2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі № 485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 462/1713/17.
Стаж роботи позивача в період з 02.06.2006 року по 06.05.2019 року на посаді молодшої медсестри палатної, молодшої медичної сестри з догляду за хворими, сестри медичної стаціонару палатної в обласні психіатричній лікарні №4 м.Білгород-Дністровський Одеської області підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 02.10.2006 року та був перевірений третьою особою згідно акту від 02.07.2025 року №1500-0904-1/5063, та відповідно дає право позивачу на зарахування цього стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його стажу у подвійному розмірі періоду роботи з 02.06.2006 року по 06.05.2019 року на посадах молодшої медсестри палатної, молодшої медичної сестри з догляду за хворими, сестри медичної стаціонару палатної в обласні психіатричній лікарні №4 м.Білгород-Дністровський Одеської області .
Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.
Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії за віком.
З огляду на зазначене, для повного та ефективного захисту прав позивача та дотримання гарантій щодо остаточного вирішення спору між сторонами, суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі період роботи з 02.06.2006 року по 06.05.2019 року на посаді молодшої медичної сестри палатної інфекційного відділення Комунального некомерційного підприємства "Обласна психіатрична лікарня №4" Одеської обласної ради» (раніше КНП «Центральна районна лікарня Ренійської райради Одеської області»).
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що позивач при подачі позову сплатив судовий збір у сумі 1211,20грн. то відповідно до ст.139 КАС України з Головного управління Пенсійного фонду України у в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сума 1211,20грн..
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 12 червня 2025 року;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 02.10.2006 року по 06.05.2019 року у Комунальному некомерційному підприємстві "Обласна психіатрична лікарня №4" Одеської обласної ради» в подвійному розмірі та повторно розглянути заяву від 04.06.2025 року, про призначення пенсії за віком, та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_3 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15) код ЄДРПОУ 20551088.
Третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна. 83) . код ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Е.А.Іванов