Справа № 420/13220/25
19 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за результатом якого позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 28 листопада 2022 року по березень 2023 року та з листопада 2023 по грудень 2023 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період з 28 листопада 2022 року по березень 2023 року та з листопада 2023 по грудень 2023 року позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, будучи відрядженим на підставі Рішення командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.11.2022 року № 92, що підтверджується Витягом з наказу № 171 від 27.11.2022 року, № 11 від 28.11.2022 року, № 61 від 09.03.2023 року. Наказом КВОК «ПІВНІЧ» № 54 від 06.02.2023 року Позивач був звільнений в ЗАПАС за п. «б» за станом здоров'я на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби. При звільненні Позивачеві не були виплачені всі суми грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000 грн. відповідно до п.1 Постанови № 168 у період з 28 листопада 2022 року по березень 2023 року та з листопада 2023 по грудень 2023 року. Позивач вважає, що відповідачем було незаконно та необґрунтовано позбавлено його додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн., що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 05.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову та вказує, що позивач під час військової служби як військовослужбовець на даний час відряджений згідно витягу з наказу від 27.11.2022 № 171 до діючого угруповання військ (сил) ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », був включений до складу сил і засобів згідно витягу з наказу № 11 від 28.11.2022, де виконував певні завдання в інтересах саме цього угруповання. В інтересах військової частини в зазначений період військовослужбовцем не виконувались завдання.
При надходженні довідок виданих на ім'я Позивача, діючим угруповання військ (сил), військовою частиною, де перебував у відряджені, що відповідає вимогам Окремого доручення Міністра оборони України № 5718/з від 06.03.2023 року «Щодо виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168» військовою частиною буде проведено належну виплату додаткової винагороди за вказаний період з урахуванням вже виплачених сум.
Відповідач вказує, що відсутні підстави для видачі наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди Позивачу безпосередню участь підпорядкованих військовослужбовців у складі інших військових частин, у яких не були зазначені бойові накази (бойові розпорядження) та /або рапорти командирів підрозділів цих військових частин, які стали підставою для підтвердження періодів безпосередньої участі у бойових діях; відсутні підстави видати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди Позивачу без зазначення документів, визначених п. 3 Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 Міністра оборони України «Щодо порядку та умов виплати додаткової винагороди та видачі довідок про безпосередню участь у бойових діях військовослужбовцям органів військового управління і військових частин (підрозділів) включених до складу одного з діючих угрупувань військ», які стали підставою для включення військовослужбовця до наказу про виплату збільшеного розміру додаткової винагород. Немає підстав видати наказ командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди Позивачу за періоди їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, які не підтверджені рапортами командирів підрозділів про безпосередню участь цих військовослужбовців у виконанні бойових завдань, визначених бойовими наказами (бойовими розпорядженнями).
За приписами ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 27 від 31.01.2024 позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Як вказує позивач, у період з 28 листопада 2022 року по березень 2023 року та з листопада 2023 по грудень 2023 року він брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, будучи відрядженим на підставі рішення командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.11.2022 року № 92, що підтверджується витягом з наказу № 171 від 27.11.2022 року, № 11 від 28.11.2022 року, № 61 від 09.03.2023 року.
При цьому, при звільненні позивачеві не були виплачені всі суми грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100000 грн. відповідно до п.1 Постанови № 168 у період з 28 листопада 2022 року по березень 2023 року та з листопада 2023 по грудень 2023 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням безпосередньої участі в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 28 листопада 2022 року по березень 2023 року та з листопада 2023 по грудень 2023 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Закон України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч.1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Згідно з ст.1-2,9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п.2,3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Згідно з положеннями п.2 Розділу 1 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень. Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до положень п.2,3,4 Розділу 34 «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії; на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника; з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів; з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах);
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління); з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
23.06.2022 року Міністром оборони України прийнято Окреме доручення № 912/з/29 про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України.
Відповідно до пункту 1 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 року під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем, у тому числі: бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або Штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ оборони держави.
Згідно з абз. 4 п. 3 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022 року про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Позивач в обґрунтування позову зазначає, що в якості підстав для виплати збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди за період з 28 листопада 2022 року по березень 2023 року та з листопада 2023 по грудень 2023 року є його участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, будучи відрядженим на підставі рішення командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.11.2022 року № 92, що підтверджується витягом з наказу № 171 від 27.11.2022 року, № 11 від 28.11.2022 року, № 61 від 09.03.2023 року.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу командира військової частина НОМЕР_1 № 171 від 27.11.2022 року позивача відряджено до оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » АДРЕСА_3 з 28.11.2022 року до окремого розпорядження з метою забезпечення діяльності центру розвідки ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та якісного виконання завдань за призначенням.
Наказом командувача оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.11.2022 року № 11 позивач прибув до складу сил і засобів оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою виконання службових (бойових) завдань.
На підставі наказу командира військової частина НОМЕР_1 № 61 від 09.03.2023 року позивач прибув та приступив до виконання службових обов'язків з відрядження 09.03.2023 року з військової частини НОМЕР_4 .
Суд зазначає, що безпосередня участь військовослужбовця в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій - це виконання бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), що ведуть воєнні (бойові) дії у складі створених або діючих угруповань, на підставі визначених вищим керівництвом завдань у районі ведення бойових дій.
Також, це можуть бути завдання із всебічного забезпечення угруповань Сил оборони держави в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями, інші бойові або спеціальні завдання, бойові завдання щодо руху опору на тимчасово окупованих територіях, завдання з ведення оперативної розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих територіях. Це є й такі завдання, що виконують армійці як в районах бойових дій, так і поза їх межами. Це бойові завдання з відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, бойові завдання з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань, виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, здійснення польотів та ведення повітряного бою, виведення сил та засобів з-під удару противника, виконання бойових завдань кораблями, катерами та морськими суднами.
При цьому, для підтвердження безпосередньої участі в бойових діях відряджених військовослужбовців видається довідка командира військової частини, де перебуває військовослужбовець. У такій довідці зазначається військове звання, прізвище, ім'я та по батькові військовослужбовця, частина, де проходить службу військовий, термін участі в бойових діях або виконання бойових завдань, посилання на накази командира частини, в яких зазначено, що військовослужбовець виконував відповідні обов'язки.
Така довідка в обов'язковому порядку повинна бути підписана посадовими особами військової частини, скріплена гербовою печаткою та зареєстрована в діловодстві частини.
Суд зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» розділяє розмір додаткової винагороди на дві суми, а саме до 30000 грн. - для всіх військовослужбовців за час виконання обов'язків військової служби протягом місяця та додаткову суму збільшення такої винагороди у розмірі до 70000 грн. для тих військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів протягом місяця.
Тобто, вказана частка суми до 70000 грн. підлягає розрахунку відповідно до загальної тривалості участі військовослужбовця безпосередньо в бойових діях та здійсненні інших заходів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168.
Отже, додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. виплачується за умов що військовослужбовець протягом всього місяця брав безпосередню участь в бойових діях та інших заходах, в той час як у разі менш тривалої участі частка суми в 70000 грн. відповідно зменшується прямо пропорційно часу участі у таких діях та заходах протягом місяця.
При цьому, під час розгляду справи позивач не надав до суду в підтвердження своїх позовних вимог належних та допустимих доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів за період з 28 листопада 2022 року по березень 2023 року та з листопада 2023 по грудень 2023 року, визначених у «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та постанові КМУ № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», які б підтверджували його безпосередню участь у бойових діях або те, що він забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за спірний період, а саме лише посилання на безпосередню участь в бойових діях не підтверджує участі позивача у вказаних діях та заходах.
Таким чином, факт перебування позивача на військовій службі та виконання службових обов'язків у складі Військової частини НОМЕР_1 у вказаний період без доказів безпосередньої участі у бойових діях або залученні до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не є достатньою та беззаперечною підставою для нарахування та виплати йому відповідачем збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 гривень щомісячно, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168.
Крім того, позивач не надав до суду належних та допустимих доказів невірності вказаних розрахунків про виплату відповідачем йому додаткової винагороди в спірний період на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, оскільки посилання на грошовий атестат та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії вказані обставини жодним чином не підтверджують.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки доказів безпосередньої участі у бойових діях або залученні до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у період з 28 листопада 2022 року по березень 2023 року та з листопада 2023 по грудень 2023 року позивач не надав, тому доводи про порушення відповідачем приписів постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року під час нарахування грошового забезпечення є безпідставними.
Під час розгляду справи суд не встановив порушень відповідачем порядку нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100000 гривень у зв'язку з безпосередньою участю у бойових діях або залученні до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів за період з 28 листопада 2022 року по березень 2023 року та з листопада 2023 по грудень 2023 року.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, № 303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко
.