Справа № 420/32271/24
19 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказ в.о. начальника Одеської митниці Чердинцева Ю. ««Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 »» №159-дс від 02.10.2024 року, -
До Одеського окружного адміністративного суду 16.10.2024 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказ в.о. начальника Одеської митниці Чердинцева Ю. ««Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 »» №159-дс від 02.10.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно наказу в.о. начальника Одеської митниці Ю. Чердинцева «Про порушення дисциплінарного провадження» від 23.08.2024 р. №109-дс - порушено дисциплінарне провадження відносно начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Південний-порт» Одеської митниці, ОСОБА_2 . На підставі наказу в.о. начальника Одеської митниці Ю Чердинцева «Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 » №159-дс від 02.10.2024 року ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання основних обов'язків державного службовця, визначених п.п. 1,6,7,8 та останнього абз. ч.1 ст. 8 та останнього абз. ч.1 ст. 8 ЗУ «Про державну службу», вчинення дисциплінарного проступку - прогул 18.08.2024 року у період з 12.45 по 17.00, тобто був відсутній на службі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Наказ в.о. начальника Одеської митниці Ю Чердинцева «Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 » №159-дс від 02.10.2024 року, в порушення ст. 77 ЗУ «Про державну службу» - винесений на 12 календарний день, після внесення подання від 20.09.2024 року Дисциплінарної комісії, а отже даний наказ винесений з порушенням порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності та за відсутності підстав для притягнення до відповідальності ОСОБА_1 . Оскаржуваний наказ отриманий позивачем особисто 07.10.2024р., отже 10-денний строк на оскарження даного наказу, визначений ст.78 ЗУ «Про державну службу», почав свій перебіг 08.10.2024 р.
Позивач вважає вищезазначений наказ №159-дс від 02.10.2024 року - незаконним, протиправним та таким, що має бути скасований.
Як стверджує позивач, виданням протиправного та незаконного оскаржуваного наказу порушено трудові права та інтереси позивача, в зв'язку з чим він змушений звернутися до адміністративного суду з наявним позовом задля скасування оскаржуваного наказу. Позивач не порушував жодної правової норми, сумлінно виконує свої посадові обов'язки, а отже жодних підстав для видання оскаржуваного наказу не існує в об'єктивній дійсності, та зворотного відповідач не доведе.
Ухвалою суду від 21.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
06.11.2024 року за вх.№ЕС/60985/24 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, в якому зазначено, що Одеська митниця вважає адміністративний позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню.
У відзиві, з покликанням на обставини справи вказано, що строк розгляду керівником подання дисциплінарної комісії для прийняття відповідного рішення почав відраховуватися з 23.09.2024 (після направлення ОСОБА_1 та відповідно до п. 36 Порядку № 36 закінчувався 02.10.2024 (на момент підписання оскаржуваного наказу), тому дисциплінарне провадження проведено, а оскаржуваний наказ винесений у відповідності до Порядку № 1039.
Відповідач вважає, що посилання позивача на порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності не можуть мати зв'язку з об'єктивністю встановлення причин притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 . Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Щодо встановлених порушень, то у відзиві зазначено, що доповідною запискою управління забезпечення митного контролю та оформлення Одеської митниці від 20.08.2024 № 17/17-02/38116 керівника Одеської митниці проінформовано про відсутність на робочому місці 19.08.2024 року у період з 12.45 год. до 17.00 год. начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний-порт» Одеської митниці ОСОБА_2 . Щодо покликань позивача про його передування 19.08.2024 року у ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідач зазначає, що 18.09.2024 року до Одеської митниці надійшов лист-відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.09.2024 № 10р/17300 (вх. Одеської митниці № 25536 від 18.09.2024), в якому зазначено, що згідно журналу відвідувачів, 19.08.2024 року ОСОБА_1 на території ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебував. Крім того, в зв'язку з відсутністю номеру повістки, співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_1 не вдалось встановити факт видачі або не видачі повістки.
Відповідач вказує, що як виходить із матеріалів справи, та підтверджується позивачем у поясненнях від 15.09.2024, «він був відсутнім на роботі 19.08.2024 з 12.00 до 17.00». Так, дата 19.08.2024 фігурує в усіх матеріалах дисциплінарного провадження, починаючи з акту про відсутність на роботі від 19.08.2024 року, та завершуючи Поданням дисциплінарної комісії від 20.09.2024. Вказаний факт, на думку Одеської митниці, дозволяє зробити очевидний висновок, що оскаржуваний наказ містить технічну помилку у частині визначення дати вчинення дисциплінарного проступку, тож Одеська митниця критично ставиться до твердження позивача про відсутність у оскаржуваному наказі мотивів застосування до нього дисциплінарного стягнення з посиланням на відсутність обов'язку перебувати на робочому місці у вихідний день та виконувати свої посадові обов'язки, оскільки встановлені порушення були здійснені у понеділок 19.08.2024 - у робочий час ОСОБА_1 . Відповідач звертає увагу, що єдиним аргументом позивача на користь протиправності та незаконності видання даного наказу є неможливість притягнення до відповідальності за відсутність на роботі у вихідний день, що є нещирим використанням технічної помилки у власних цілях. З метою виправлення даної технічної помилки, Одеською митницею було видано Наказ № 164-дс від 22 жовтня 2024 року «Про внесення змін до наказу Одеської митниці від 02.10.2024 №159-дс», яким викладено преамбулу вказаного Наказу, зокрема, у такій редакції: «В ході здійснення дисциплінарного провадження встановлено, що ОСОБА_3 , внаслідок неналежного виконання основних обов'язків державного службовця, визначених пунктами 1,6,7,8 та останнього абзацу частини першої статті 8 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу», вчинив дисциплінарний проступок - прогул 19.08.2024 у період з 12.45 год. до 17.00 год, тобто був відсутній на службі більше 3 годин протягом робочого дня без поважних причин».
Отже, зазначено у відзиві, Одеська митниця вважає, що матеріали справи містять вичерпну кількість доказів, які підтверджують вчинення Позивачем дисциплінарного проступку саме 19.08.2024, що було належним чином встановлено дисциплінарною комісією та не спростовувалося ОСОБА_1 в ході здійснення дисциплінарного провадження.
Відповідач вказує, що зі змісту подання Дисциплінарної комісії та наказу Одеської митниці вбачається, що дисциплінарною комісією були встановлені всі елементи дисциплінарного проступку, а саме: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Зважаючи на вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову до Одеської митниці у повному обсязі.
06.11.2024 року за вх.№ЕС/60985/24 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи № 420/32271/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці здійснювати за правилами загального позовного провадження.
У даному клопотанні представник відповідача також просить суд у випадку відмови здійснювати розгляд справи № 420/32271/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці за правилами загального позовного провадження, розгляд справи № 420/32271/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці здійснювати в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що справа № 420/32271/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці не може бути віднесена до справ незначної складності, які перелічені у частині 6 статті 12 КАС України, в тому числі і у пункті 1 частини 6 статті 12 КАС України, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 займав посаду категорії "Б" посад державної служби - начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний-порт» Одеської митниці, і тому її належить розглядати в порядку загального позовного провадження.
13.11.2024 року за вх.№ЕС/63448/24 від представника позивача до суду надійшла заява про зміну підстав позову.
У заяві вказано, що наказ №159-дс від 02.10.2024 року (із змінами згідно наказу №164-дс від 22.10.2024р.) позивач вважає незаконний, протиправний та є таким, що має бути скасований. Виданням протиправного та незаконного оскаржуваного наказу - порушено трудові права та інтереси позивача, в зв'язку з чим він змушений звернутися до адміністративного суду з наявним позовом задля скасування оскаржуваного наказу. Позивач не порушував жодної правової норми, сумлінно виконує свої посадові обов'язки, а отже жодних підстав для видання оскаржуваного наказу не існує в об'єктивній дійсності, та зворотного відповідач не доведе.
Як зазначено позивачем, 19.08.2024 року в обідню перерву на вулиці позивача було зупинено співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , з огляду на закінчення відстрочки, позивачу видано Повістку для явки 19.08.2024 року о 13.00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19.08.2024 року позивач відповідно до повістки бн від 19.08.2024р., нотаріально завірена копія якої знаходиться в матеріалах дисциплінарного провадження перебував на території ІНФОРМАЦІЯ_1 в кабінеті №24 та №25 з метою подання документів для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з огляду на наявність дружини-інваліда. Приблизно о 13 годині, перебуваючи на території ІНФОРМАЦІЯ_1 , на першому поверсі біля чергового ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач зустрів ОСОБА_4 , який на даний час займає посаду Начальника Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України та має безперешкодний доступ до ТЦК та СП, та позивач разом з ОСОБА_4 , без реєстрації в журналі відвідувачів у чергового ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідали кабінети №24 та №25 з метою подання документів для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (вказані обставини ОСОБА_4 підтвердить особистими поясненнями та за необхідності буде свідчити в суді) Так, дочекавшись свої черги до каб.№25 позивач надав спеціалістці ТЦК та СП копії документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, заповнив заяву встановленої форми. Після перегляду документів, спеціаліст вимагала додатково надати «Індивідуальну програму реабілітації інваліда», яка виписується МСЕК, всі документи залишила у себе та сказа, що чекає мене на наступний день. Надалі, спеціалістом ТЦК та СП в каб. №24 на зворотній стороні повістки було проставлено відмітку про час мого перебування на території ТЦК та СП та закріплено її номерною печаткою. На питання позивача, чому на його повістці не має номеру, спеціаліст ТЦК та СП в каб. №24 відповів, що номер ставлять тільки тим, хто в розшуку. Наступного дня - 20.08.2024 року, позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому що захворів. 21.08.2024 року - день, коли в ІНФОРМАЦІЯ_1 відбувається засідання Комісії по наданню відстрочки від мобілізації, тому в даний день не приймають документи на відстрочку. 22.08.2024 в другій половині дня позивач прибув знову до ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації в журналі відвідувачів у чергового ІНФОРМАЦІЯ_5 потрапив до каб. №25, надав «Індивідуальну програму реабілітації інваліда», в той же день в нього прийняли заяву на надання відстрочки від мобілізації та зареєстрували її, та, відповідно 28.08.2024 року позивачу начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_5 було видано довідку від 28.08.2024 року№ М/15443.
Як вказано у заяві, згідно відзиву позивача вбачається, що листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.09.2024 № юр/17300 Одеську митницю повідомлено про те, що згідно журналу відвідувачів 19.08.2024 р. позивач начебто не перебував на території ТЦК та СП. Але, позивач не контролював дії чергового по ІНФОРМАЦІЯ_7 , якому надавав паспорт під час пропуску в приміщення ТЦК та СП, черговий лише запитав у який кабінет направляється позивач і через хвилину повернув паспорт.
Позивач стверджує, що ані 19.08.2024 року, ані 22.08.2024 року під час перебування в ІНФОРМАЦІЯ_1 перебування позивача ніяким чином не фіксувалося та таке фіксування не передбачене жодною правовою нормою, а доказом перебування позивача 19.08.2024 року є: - повістка з відміткою про час та дату перебування в ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - пояснення ОСОБА_4 ; - відсутність протоколів та Постанов про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ухилення від мобілізації.
ОСОБА_1 стверджує, що він був відсутнім на роботі 19.08.2024 з 12.00 до 17.00 з поважних причин, але повідомити про поважну причину відсутності не міг, оскільки мобільні телефони, з метою безпеки, всі відвідувачі лишають у чергового, а він видає номерок ячейки, а після виходу повертає телефон та забирає номерок.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності було проведено незаконно, що на мою думку дає підстави суду дійти висновку про неправомірність виданого відповідачем наказу.
Зважаючи на вказане позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Одеської митниці Чердинцева Ю. ««Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 »» №159-дс від 02.10.2024 року (зі змінами згідно наказу в.о. начальника Одеської митниці А. Колівера №164-дс від 22.10.2024 «Про внесення змін до наказу Одеської митниці №159-дс від 02.10.2024 року»).
Ухвалою суду від 14.11.2024 року задоволено заяву позивача про зміну підстав позову по справі №420/32271/24, прийнято до розгляду позов ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу в редакції заяви за вх.№ ЕС/63448/24 від 13.11.2024 року.
Так, в ухвалі зазначено, що враховуючи предмет та підстави позову, ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, а тому суд, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження, якщо дійде такого висновку.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 29.06.2023 року по справі № 640/25787/19.
19.11.2024 року від представника відповідача до суду надійшли пояснення.
Відповідач зазначає, що з письмових пояснень ОСОБА_2 , які отримала та розглядала дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарної справи, жодної інформації про зустріч з ОСОБА_4 та відвідування кабінетів №24 та №25 без реєстрації в журналі відвідувачів у чергового ІНФОРМАЦІЯ_1 - дисциплінарна комісія не мала, а отже вони не можуть та не могли враховуватися при прийнятті рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності та виданні оскаржуваного наказу.
Одеська митниця вважає, що усі додаткові посилання позивача на обставини, які не були описані ОСОБА_1 у його письмових поясненнях, а отже не враховані дисциплінарною комісією під час розгляду дисциплінарної справи, не можуть бути взяті до уваги та вважатися належними підставами для визнання протиправним та скасування наказу в.о. начальника Одеської митниці Чердинцева Ю. ««Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 »» №159-дс від 02.10.2024 року зі змінами, внесеними наказом №164-дс від 22 жовтня 2024 року «Про внесення змін до наказу Одеської митниці від 02.10.2024 №159-дс».
Крім того, відповідач вважає, що оскільки повістка, на яку посилається позивач, видана з порушенням порядку, встановленого Постановою №560, вона не може вважатися допустимим доказом у розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому з її допомогою неможливо підтвердити присутність ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_1 у день вчинення дисциплінарного правопорушення.
21.11.2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 02.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №420/32271/24 за правилами загального позовного провадження та про розгляд справи №420/32271/24 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
04.12.2024 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення.
Станом на дату вирішення даної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, поясненнями, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив таке.
Позивач проходить службу в Одеській митниці на посаду начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний-порт».
Між Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України та позивачем, який призначається на посаду начальника відділу митного оформлення №1 митного поста «Південний-порт» Одеської митниці (далі особа), з іншої сторони, укладено контракт від 14.03.2024 року №348. Строк дії контракту з 18.03.2024 року по 17.03.2027 року.
Відповідно до абз. 4 п.10 Контракту про проходження державної служби особа зобов'язана, зокрема, дотримуватися службової дисципліни, обмежень та заборон, пов'язаних з проходженням державної служби, інформувати безпосереднього керівника (у разі його відсутності - керівника вищого рівня) про обставини, що унеможливлюють подальше проходження служби, перебування на займаній посаді або виконання умов цього контракту.
Відповідно до доручення Одеської митниці від 25.07.2024 № 28-12/1-Д, у зв'язку із відстороненням від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження, порушеного наказом Одеської митниці від 24.07.2024 № 101-дс «Про порушення дисциплінарного провадження», на час відсторонення від виконання посадових обов'язків ОСОБА_6 визначено місцем роботи адміністративний будинок Одеської митниці (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21а). ОСОБА_6 встановлено п'ятиденний робочий тиждень (понеділок-п'ятниця), з наступним режимом роботи: початок роботи - 08:00 перерва - з 12:00 до 12:45 закінчення роботи - 17:00 закінчення роботи у п'ятницю - 15:45. Визначення робочого місця та забезпечення обліку робочого часу на час відсторонення від виконання посадових обов'язків ОСОБА_6 покладено на начальника управління забезпечення митного контролю та оформлення Одеської митниці Олександра Холопова.
Судом встановлено, що доповідною запискою управління забезпечення митного контролю та оформлення Одеської митниці від 20.08.2024 № 17/17-02/38116 керівника Одеської митниці проінформовано про відсутність на робочому місці 19.08.2024 у період з 12.45 год. до 17.00 год. начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний-порт» Одеської митниці ОСОБА_2 .
У доповідній записці вказано, що 19.08.2024 у період з 12.45 год. до 17.00 год. встановлено відсутність на робочому місці ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , у зв'язку чим 19.08.2024 складено акт про відсутність зазначених посадових осіб на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин (прогул).
Копія відповідного акту надана відповідачем до суду.
Наказом Одеської митниці №109-фс від 23.08.2024 року відповідно до статей 65, 68, 69, 71 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039, з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, на підставі доповідної записки управління забезпечення митного оформлення Одеської митниці від 20.08.2024 № 17/17-02/38116, контролю порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний-порт» Одеської митниці ОСОБА_2 .
Як зазначено у відзиві, 16.09.2024 року від адвоката Ольги Чирки, представника ОСОБА_2 , до Одеської митниці надійшов лист, в якому вона просила провести засідання дисциплінарної комісії за відсутності ОСОБА_8 , долучивши до матеріалів дисциплінарного провадження письмові пояснення ОСОБА_2 від 15.09.2024. Копію даних пояснень надано до суду.
Так, у поясненнях вказано, що 19.08.2024 року в обідню перерву на вулиці його було зупинено співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після перевірки документів працівники звернули його увагу на те, що в нього вже більше семи днів прострочена відстрочка від призову на військову службу, відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». З метою звірки даних ОСОБА_6 було вручено повістку для явки 19.08.2024 року о 13.00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , куди ОСОБА_9 з'явився та в порядку живої черги звірив свої облікові дані. Він планував встигнути звірити дані за одну годину та прибути на роботу вчасно, але за наявності великої черги вибув з ІНФОРМАЦІЯ_5 о 17:00. ОСОБА_3 зазначив, що під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_1 телефони відвідувачів лишаються у чергового при вході у вимкненому стані, тому він не зміг повідомити про причини неприбуття на роботу. До пояснень було прикріплено копію повістки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.08.2024 № б/н.
Копію повістки було надано разом із вказаними поясненнями.
В матеріалах дисциплінарної справи щодо позивача також містяться пояснення ОСОБА_1 , від 19.09.2024 року, які були подані відповідачу разом із нотаріально засвідченою копією повістки від 19.08.2024 року №б/н.
З метою підтвердження відвідування ІНФОРМАЦІЯ_1 листом Одеської митниці від 16.09.2024 № 7.10-1/13/8.2/16545 було направлено запит до ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо надання витягу з Журналу реєстрації повісток (додаток 3 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560), що засвідчує факт видачі повістки ОСОБА_1 від 19.08.2024 № б/н, витягу з Журналу реєстрації входу/виходу громадян до ІНФОРМАЦІЯ_1 з відміткою про прибуття 19.08.2024 о 13 год 00 хв. ОСОБА_1 та засвідчені належним чином копії інших документів, що підтверджують виклик та перебування ОСОБА_1 19.08.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18.09.2024 року до Одеської митниці надійшов лист-відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.09.2024 № 10р/17300 (вх. Одеської митниці № 25536 від 18.09.2024), в якому зазначено, що згідно журналу відвідувачів, 19.08.2024 року ОСОБА_1 на території ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебував. Крім того, в зв'язку з відсутністю номеру повістки, співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_1 не вдалось встановити факт видачі або не видачі повістки.
За даним фактом Головою дисциплінарної комісії направлено доповідну записку виконуючому обов'язки начальника Одеської митниці від 20.09.2024 № 13/13/43693.
20.09.2024 року дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи № 13/13/43707 складено подання на адресу в.о. начальника Одеською митниці, відповідно до якого за результатами дисциплінарного провадження встановлено, що ОСОБА_1 без поважних причин був відсутній на робочому місці 19.08.2024 з 12:45 до 17:00, тобто вчинив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 12 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» (далі Закону).
У подання викладено пропозиції, а саме: відповідно до ст.ст.65, 65, 66 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.12 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу», запропоновано застосувати до начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний-порт» ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення догани.
02.10.2024 року Одеською митницею прийнято наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 » №159-дс, яким на підставі статей 63, 64, пункту 12 частини другої статті 65, частини третьої статті 66 Закону № 889-VIII, подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи від 20.09.2024 № 13/13/43707, матеріали дисциплінарної справи, пояснення ОСОБА_2 від 30.09.2024, наказано застосувати дисциплінарне стягнення у виді догани начальнику відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний-порт» Одеської митниці ОСОБА_1 , визначивши датою притягнення до дисциплінарної відповідальності перший робочий день після закінчення відпустки.
У наказі зазначено, що Дисциплінарною комісією розгляду дисциплінарної справи результатами здійснення дисциплінарного провадження, порушеного наказом Одеської митниці від 23.08.2024 № 109-дс «Про порушення дисциплінарного провадження», стосовно начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний-порт» Одеської митниці ОСОБА_2 , встановлені порушення законодавства України. Відповідно до Доручення Одеської митниці від 25.07.2024 № 28-12/1-Д, на час відсторонення від виконання посадових обов'язків під час здійснення дисциплінарного провадження, порушеного наказом Одеської митниці від 24.07.2024 № 101-дс, ОСОБА_6 визначено місцем роботи адміністративний будинок Одеської митниці (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а) та встановлено п'ятиденний робочий тиждень (понеділок-п'ятниця), з 08.00 год. до 17.00 год., перерва з 12.00 до 12.45 год., закінчення роботи у п'ятницю о 15.45 год. В ході здійснення дисциплінарного провадження встановлено, що ОСОБА_3 , внаслідок неналежного виконання основних обов'язків державного службовця, визначених пунктами 1, 6, 7, 8 та останнього абзацу частини першої статті 8 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), вчинив дисциплінарний проступок прогул 18.08.2024 у період з 12.45 год. до 17.00 год., тобто був відсутній на службі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. У поясненні перед притягненням до дисциплінарної відповідальності від 30.09.2024 ОСОБА_3 своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку не усвідомив та не визнав.
22.10.2024 року Одеською митницею прийнято наказ «Про внесення змін до наказу Одеської митниці від 02.10.2024 № 159-дс» №164-дс, яким з метою виправлення технічної помилки наказано внести зміну до наказу Одеської митниці від 02.10.2024 № 159-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення у відношенні ОСОБА_1 », виклавши преамбулу в такій редакції: «Дисциплінарною комісією розгляду дисциплінарної справи за результатами здійснення дисциплінарного провадження, порушеного наказом Одеської митниці від 23.08.2024 № 109-дс «Про порушення дисциплінарного провадження», стосовно начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста «Південний-порт» Одеської митниці ОСОБА_2 , встановлені порушення законодавства України. Відповідно до Доручення Одеської митниці від 25.07.2024 № 28 - 12/1 - Д на час відсторонення від виконання посадових обов'язків під час здійснення дисциплінарного провадження, порушеного наказом Одеської митниці від 24.07.2024 № 101-дс, ОСОБА_6 визначено місцем роботи адміністративний будинок Одеської митниці (м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-а) та встановлено п'ятиденний робочий тиждень (понеділок-п'ятниця), з 08.00 год. до 17.00 год., перерва з 12.00 до 12.45 год., закінчення роботи у п'ятницю о 15.45 год. В ході здійснення дисциплінарного провадження встановлено, що ОСОБА_3 , внаслідок неналежного виконання основних обов'язків державного службовця, визначених пунктами 1, 6, 7, 8 та останнього абзацу частини першої статті 8 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII), вчинив дисциплінарний проступок прогул 19.08.2024 у період з 12.45 год. до 17.00 год., тобто був відсутній на службі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. У поясненні перед притягненням до дисциплінарної відповідальності від 30.09.2024 ОСОБА_3 своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку не усвідомив та не визнав.».
Вважаючи наказ в.о. начальника Одеської митниці Чердинцева Ю. ««Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 »» №159-дс від 02.10.2024 року (зі змінами згідно наказу в.о. начальника Одеської митниці А. Колівера №164-дс від 22.10.2024 «Про внесення змін до наказу Одеської митниці №159-дс від 02.10.2024 року») протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Утвердження правової держави відповідно до приписів ст. 1, другого речення ч. 3 ст. 8, ст. 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Згідно зі статтею 51 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Суспільні відносини з приводу проходження громадянами України публічної служби в органах Державної митної служби України регламентовані, насамперед, приписами глави 79 Митного кодексу України.
Так, згідно з ч.1 ст.569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.
За приписами ч.3 ст.569 Митного кодексу України відносини, що виникають у зв'язку з прийняттям на державну службу до митних органів, проходженням та припиненням державної служби в митних органах, визначаються законодавством про державну службу, крім особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.5 ст.570 Митного кодексу України з особами, які приймаються на службу до митних органів на посади державної служби категорій "Б" і "В", укладаються контракти про проходження служби в митних органах відповідно до цього Кодексу. Типова форма та порядок укладення контракту про проходження служби в митних органах затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон - №889-VIII) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Згідно частин 1 - 3 статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №889-VIII державна служба - це це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Частиною 2 ст. 1 Закону №889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Основні обов'язки державного службовця закріплені статтею 8 Закону №889-VIII.
Так, приписами даної статті визначено, що державний службовець зобов'язаний:
1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;
3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;
4) з повагою ставитися до державних символів України;
5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;
6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;
7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);
8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;
9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;
10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;
11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;
12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;
13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
Відповідно до статті 36 Закону №889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки», та з чого слідує, несумлінне виконання державним службовцем його посадових обов'язків та інших законних вимог, що нерозривно пов'язано, та об'єктивно має наслідком порушення Присяги таким державним службовцем.
У силу застереження п.1 ч.1 ст.61 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» службова дисципліна забезпечується шляхом дотримання у службовій діяльності вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та виконання правил внутрішнього службового розпорядку.
Додатково до положень ст.8 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» коло обов'язків державного службовця також окреслено законодавцем у ст.62 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу», де указано, що державний службовець зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів (ч.1 ст.62); державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов'язки (ч.2 ст.62).
Відповідно до статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ст. 65 Закону № 889-VIII).
Згідно з ч.2 ст. 65 Закону №889-VIII, дисциплінарним проступками є:
1) порушення Присяги державного службовця;
2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;
8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
9-1) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "А" або "Б";
10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;
15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Отже, за приписами п.12 ч.2 ст.65 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є протиправним, умисним, усвідомленим і винним діянням фізичної особи - громадянина, прямо кваліфікованим законом у якості дисциплінарного проступку державного службовця.
При цьому, з урахуванням приписів ч.3 ст.65 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» достатній поза розумним сумнівом обсяг об'єктивних даних, котрі висвітлюють обставини згаданого у п.12 ч.2 ст.65 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» діяння державного службовця за загальним правилом повинен бути з'ясований суб'єктом владних повноважень у межах 6 місяців від календарної дати відсутності державного службовця за місцем роботи (робочому місці) без поважних причин, а присікальним (преклюзивним) строком застосування дисциплінарного покарання за вчинення названого діяння є один рік від календарної дати відсутності державного службовця за місцем роботи (робочому місці) без поважних причин.
Окремо суд відзначає, що у відносинах з проходження публічної служби і суб'єкт владних повноважень, і публічний службовець одночасно підпадають під дію ч.2 ст.19 Конституції України, а тому повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким порядком дій відносно державного службовця є, зокрема, виконання у взаємовідносинах із суб'єктом владних повноважень - державним органом за місцем проходження публічної служби вимог ст.91 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу», де указано, що державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов'язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв'язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів (ч.3 ст.91); Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення (ч.4 ст.91).
Статтею 66 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» обумовлено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби (ч.1 ст.66).
У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених п. 4, 5, 12 та 15 ч.2 ст. 65 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» суб'єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану (ч.3 ст.66).
Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців встановлена Порядком здійснення дисциплінарного провадження (затверджений постановою КМУ від 04.12.2019р. №1039; далі за текстом - Порядок №1039) пунктом 4 якого визначено, що дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
Відповідно до п.25 Порядку №1039, а також частини другої статті 73 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» дисциплінарна справа повинна містити:
дату і місце її формування;
підстави для відкриття дисциплінарного провадження;
характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця;
відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень;
пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень;
пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження;
пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності);
належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності;
опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
Згідно п.27 Порядку №1039 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дисциплінарна справа формується з урахуванням вимог порядку обліку та роботи з дисциплінарними справами, затвердженого НАДС.
Тривалість формування дисциплінарної справи не може перевищувати 20 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб'єктом призначення, але не більш як до 30 календарних днів.
Формує дисциплінарну справу та здійснює її підготовку до розгляду:
Комісією - комітет з дисциплінарних проваджень;
дисциплінарною комісією - секретар. (п.29 Порядку №1039).
Після завершення формування дисциплінарної справи комітет з дисциплінарних проваджень або секретар дисциплінарної комісії передають її відповідно Комісії або дисциплінарній комісії та повідомляють про це головуючому на засіданні Комісії або голові дисциплінарної комісії з метою призначення дати засідання для її розгляду.
Під час проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії дистанційно в режимі відеоконференції ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи членів Комісії, дисциплінарної комісії забезпечується відповідно комітетом з дисциплінарних проваджень або секретарем дисциплінарної комісії шляхом застосування технічних засобів та/або шляхом надання електронних копій матеріалів дисциплінарної справи з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації, зокрема персональних даних(п.30 Порядку №1039).
Зі змісту згаданих вище норм права витікає, що дисциплінарне провадження складається із таких стадій: 1) прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; 2) формування дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи дисциплінарною комісією із наданням пропозицій керівнику; 4) прийняття керівником на підставі пропозиції комісії рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття провадження.
За приписами ч.2 ст.73 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» та п.25 Порядку №1039 на стадії формування дисциплінарної справи доповідач повинен отримати від державного службовця, щодо якого порушене дисциплінарне провадження, пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, а також пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та підготувати подання з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 2 ч.2 ст.68 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються), зокрема, на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб'єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб'єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
Частиною 1 ст.74 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Згідно із ч.1 ст. 77 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення.
Підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків з'ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб'єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи.
Згідно з правовим висновком постанови Верховного Суду від 28.04.2020р. у справі №822/46/18 об'єктивною стороною дисциплінарного проступку є вчинення державним службовцем дій чи бездіяльності, або прийняття рішення, що містять ознаки протиправності, тобто суперечать вимогам законодавства. Водночас, з суб'єктивної сторони дисциплінарний проступок характеризується наявністю вини державного службовця, під чим розуміється ставлення останнього до своїх протиправних дій чи бездіяльності, або рішення і їх шкідливих наслідків.
За правовою позицією постанови Верховного Суду від 10.12.2020р. у справі № 812/831/16 складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Застосування вимог ст. 66 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» має бути здійснене із обов'язковим врахуванням принципу індивідуалізації покарання, що випливає із норм ст.ст. 67, 74 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу».
Словосполучення "може бути оголошено догану" вказує на те, що при виборі виду стягнення, яке може бути застосоване у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 ч.2 ст.65 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» суб'єкт призначення або керівник державної служби має виходити із того, що догана в даному випадку є видом більш суворого стягнення, ніж зауваження, що може застосовуватися до державного службовця.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2018р. у справі № 804/8684/16.
Згідно з п.4 ч.1 ст.87 Закону України від 10.12.2015р. №889-VII «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Так, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за прогул 19.08.2024 у період з 12.45 год. до 17.00 год., тобто був відсутній на службі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.
Згідно правових висновків, які викладені у постанові Верховного суду від 09.07.2025 року по справі № 380/9508/22 причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров'я.
Суд вважає, що таким обов'язком, є в тому числі, обов'язок військовозобов'язаного прибути за викликом по повістці.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 зазначено, що: «прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності».
Варто зазначити, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.
За твердженням позивача 19.08.2024 року в обідню перерву на вулиці позивача було зупинено співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , з огляду на закінчення відстрочки, позивачу видано повістку для явки 19.08.2024 року о 13.00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підтвердження вказаних доводів позивачем надано до суду копію відповідної повістки.
Також судом встановлено, що нотаріально засвідчену копії даної повістки було надано ОСОБА_1 і відповідачу.
Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Постанова №560), цей Порядок визначає, зокрема, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи.
Згідно пункту 29 Постанови №560, у повістці зазначаються: прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Згідно пункту 30 Постанови №560, повістка формується за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або бланк повістки заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зі змісту повістки, яка була надана відповідачу вбачається, що позивачу необхідно було з'явитися 19.08.2024 року о 13:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_9 з метою уточнення військово-облікових даних, проходження військово-лікарняної комісії.
Надана повістка містить відтиски печатки ІНФОРМАЦІЯ_9 , дату її складення, посаду, прізвище і ім'я та підпис особи, яка її склала.
З впевненістю можна стверджувати, що дана повістка є бланком повістки, який заповнено представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В той же час, повістка не містить її реєстраційного номеру.
Однак, як зазначено самим же відповідачем реєстраційний номер повістки фіксується саме в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Тобто, відсутність зазначення такого номеру не може бути підставою для твердження про недійсність вказаної повістки.
Розглядаючи дану справу, суд враховує, що у листі ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.09.2024 № 10р/17300 (вх. Одеської митниці № 25536 від 18.09.2024) не було вказано, що повістка позивачу не вручалась, оскільки твердження: «не вдалось встановити факт видачі або не видачі повістки» не є тотожним поняттю її невидання.
Також, суд враховує, що у даному листі зазначено, що згідно журналу відвідувачів, 19.08.2024 року ОСОБА_1 на території ІНФОРМАЦІЯ_1 не перебував.
З вказаного не вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_10 заперечує фактичне перебування позивача в ІНФОРМАЦІЯ_11 , логічним наслідком чого було б з'ясування у позивача обставин його ймовірного перебування в територіальному центрі.
З наданих до суду доказів, судом з'ясовано, що не лише факт отримання повістки, на думку позивача, підтверджує його обґрунтовану відсутність на роботі 19.08.2024 року після 13:00 год.
Так, позивач вказав на існування свідка, який такі обставини міг би підтвердити. Однак, зважаючи на те, що відповідач при розгляді дисциплінарної справи щодо позивача обмежився лише направленням запиту та не надав позивачу можливість надати додаткові докази та пояснення щодо відсутності його вини у вчиненні дисциплінарного проступку, такі обставини Одеською митницею перевірені не були.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що направляючи запит до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач не намагався з'ясувати чи дійсно особи, які прибули в територіальний центр зобов'язані вимкнути свої телефонні засоби.
Зі слів позивача 19.08.2024 року він відвідав в територіальному центрі кабінети №24 та №25 з метою подання документів для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Після перегляду документів, спеціаліст вимагала додатково надати «Індивідуальну програму реабілітації інваліда», яка виписується МСЕК, всі документи залишила у себе та сказала, що чекає позивача на наступний день. 20.08.2024 року позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому що захворів (на підтвердження чого до суду надано копію документа щодо його непрацездатності). 21.08.2024 року - день, коли в ІНФОРМАЦІЯ_1 відбувається засідання Комісії по наданню відстрочки від мобілізації, тому в даний день не приймають документи на відстрочку. 22.08.2024 в другій половині дня позивач прибув знову до ІНФОРМАЦІЯ_4 , без реєстрації в журналі відвідувачів у чергового ІНФОРМАЦІЯ_5 потрапив до каб. №25, надав «Індивідуальну програму реабілітації інваліда», в той же день в нього прийняли заяву на надання відстрочки від мобілізації та зареєстрували її, відповідно 28.08.2024 року позивачу начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_5 було видано довідку від 28.08.2024 року№ М/15443. Копію відповідної довідки надано до суду.
Дані обставини не перевірялись відповідачем під час дисциплінарного провадження щодо позивача.
З 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено режим воєнного стану.
В Україні триває загальна мобілізація, оголошена після запровадження воєнного стану у зв'язку з військовим вторгненням російської федерації. Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» передбачає, що чоловіки віком від 18 до 60 років зобов'язані за викликом з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відповідно виклик здійснюється шляхом вручення повісток.
Суд погоджується з твердженнями позивача, що за неявкою про повістці передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність інформація про які наведена на зворотній стороні повістки.
Судом встановлено, що протоколи про адміністративну відповідальність за неявку по врученій позивачу повістці на ім'я не складалися. Тобто, вказані обставини дають об'єктивні підстави вважати, шо відповідні порушення позивачем не були вчинені та що 19.08.2024 року від таки перебував у територіальному центрі комплектування.
З встановлених судом обставин, з урахуванням нормативного врегулювання спірних правовідносин у суду відсутні підстави стверджувати, що відповідачем встановлено поза розумним сумнівом обставини вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Суд вважає, що в даному випадку не достатньо навести лише твердження про наявність поршень порушення трудової дисципліни для того, щоб стверджувати про доведеність вчинення особою дисциплінарного проступку.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Не заперечуючи наявність у керівника органу повноважень надавати оцінку дотримання службової дисципліни, а також рівня професійної компетентності та ухвалювати рішення за наслідками дисциплінарного провадження, суд зауважує, що така дискреція не може бути свавільною, а повинна ґрунтуватися на приписах закону.
За загальним правилом під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Належна мотивація рішення (як форма зовнішнього вираження дискреційних повноважень) дає можливість перевірити, як саме (за якими ознаками) відбувалася процедура службового розслідування та чи була дотримана процедура його прийняття.
Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом обговорення, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи/пояснення поліцейського взято до уваги і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався керівник, коли приймав відповідне рішення, тобто встановити мотиви ухваленого рішення. Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про застосування до особи суворого виду стягнення, з огляду на наслідки, які це потягне.
Суд зазначає, що оскаржуваний наказ та подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці не містять оцінки необхідності застосування такого виду дисциплінарного стягнення як догана.
Суд зазначає, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №826/6528/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 819/330/18, від 10 січня 2020 року у справі № 2040/6763/18).
В той же час, п.2 оскаржуваного наказу та висновок за результатами службового розслідування не відповідає вказаним критеріям.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а отже про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу в.о. начальника Одеської митниці Чердинцева Ю. ««Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 »» №159-дс від 02.10.2024 року (зі змінами згідно наказу в.о. начальника Одеської митниці А. Колівера №164-дс від 22.10.2024 «Про внесення змін до наказу Одеської митниці №159-дс від 02.10.2024 року»).
Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 1211,20 грн. судового збору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу в - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. начальника Одеської митниці Чердинцева Ю. ««Про застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 »» №159-дс від 02.10.2024 року (зі змінами згідно наказу в.о. начальника Одеської митниці А. Колівера №164-дс від 22.10.2024 «Про внесення змін до наказу Одеської митниці №159-дс від 02.10.2024 року»)
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя O.A. Вовченко