Справа № 420/12847/25
19 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової допомоги відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову допомогу відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Ухвалою суду від 13.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивачі у позовній заяві зазначили, що у зв'язку із смертю свого батька, ОСОБА_3 , внаслідок нещасного випадку на виробництві, позивачі звернулися до ГУ ПФУ в Херсонській області за призначенням одноразової грошової допомоги, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, однак листом від 21.03.2025 року № 2100- 0311-8/11119 та листом від 21.03.2025 року № 2100-0311-8/11117 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області позивачам було відмолено в призначенні одноразової допомоги, яка виплачується сім'ї померлого, оскільки наявними документами не підтверджено факт проживання однією сім'єю та ведення побуту з померлим ОСОБА_3 , та не підтверджений факт, що позивачі є єдиними членами сім'ї ОСОБА_3 . Позивачі, вказавши, що відмова відповідача не підтверджуються жодними документами та спростовуються доданими до позовної заяви доказами, просять суд задовольнити позов у повному обсязі.
28.05.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Як вказав відповідач, Відділом призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління було розглянуто заяви ОСОБА_1 . ОСОБА_2 про призначення страхової виплати у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання трудових обов'язків у період роботи в комунальному підприємстві “Міське дорожнє управління» Херсонської міської ради, відповідно до Закону № 1105. При розгляді документів доданих до заяв та відповідно до довідки відділу реєстрації місця проживання Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради від 29.10.2024 № 6371 було встановлено, що у період з 17.10.2024 по 19.10.2024 (на день смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 разом з померлим зареєстровано 3 осіб, а саме: - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, ОСОБА_1 не є єдиною хто зареєстрований за вказаною адресою разом з померлим. Водночас, реєстрація місця проживання з померлим за однією адресою не підтверджує постійного спільного проживання разом. Крім того, як вказав відповідач, частинами 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. У зв'язку з чим, оскільки відсутні підтверджуючи документи про проживання однією сім'єю та ведення спільного побуту з померлим, а також не підтвердженням, що ОСОБА_1 є його єдиним членом сім'ї, право на одноразову виплату відсутнє. Поряд з цим, відповідно до наданого свідоцтва про шлюб (виданого Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області 08.09.2017 сер. НОМЕР_1 , актовий запис № 278) вбачається, що ОСОБА_2 має свою створену на підставі шлюбу сім'ю між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У зв'язку з чим, як зазначив відповідач, оскільки відсутні підтверджуючи документи про проживання однією сім'єю та ведення спільного побуту з померлим, а також враховуючи те, що ОСОБА_2 має свою створену на підставі шлюбу сім'ю, право на одноразову виплату відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону № 1105 - відсутнє.
05.06.2025 до суду від представника позивачів надійшла відповідь на відзив у якій представник позивачі вказав, що не погоджується із відзивом відповідача з підстав, викладених у адміністративному позові та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 (а.с.18-19).
18.02.2025 року Спеціальною комісією, утвореною наказом Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 22.10.2024 року №545/ПД, було складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 18.10.2024 близько о 09 год. 30 хв. в КП «Міське дорожнє управління» Херсонської міської ради, затверджений 20.02.2025 року начальником Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (а.с. 25-29).
Згідно висновків акту розслідування нещасного випадку, що стався 18.10.2024 близько о 09 год. 30 хв., на підставі підпункту 2 пункту 52 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, встановлено, що нещасний випадок з дорожнім робітником КП «МДУ» ХМР визнається таким, що пов'язаний з виробництвом. Прийнято рішення скласти по ньому акт за формою Н-1/П та взяти нещасний випадок на облік КП «МДУ» ХМР.(а.с.28).
17.03.2025 року позивачі звернулися до ГУ ПФУ у Херсонській області із заявами про призначення одноразової допомоги сім'ї загиблого, як доньки померлого ОСОБА_3 .
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 21.03.2025 року № 2100- 0311-8/11119 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті допомоги, оскільки реєстрація місця проживання не підтверджує факт постійного проживання та заявником не підтверджено, що вона постійно спільно проживала з померлим та вела спільний побут (а.с.32-33).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від
21.03.2025 року № 2100-0311-8/11117, відмолено ОСОБА_7 у виплаті допомоги, оскільки реєстрація місця проживання не підтверджує факт постійного проживання, а вона має чоловіка, тобто створила свою сім'ю, а тому не є членом сім'ї ОСОБА_3 . (а.с.30-31).
Не погодившись з рішенням відповідача позивачі звернулися до суду з позовом.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1105-ХІV).
Частиною 1 статті 4 Закону №1105-XIVпередбачено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів, зокрема, є здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону(пункт 2 частини 1статті 5 Закону №1105-XIV).
Згідно з частиною 1статті 30 Закону №1105-XIVстраховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".
Відповідно до частини 3 статті 30 Закону №1105-XIV підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Пунктом 2 частини 7статті 30 Закону №1105-XIV передбачено, що страхові виплати складаються з страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а також дитина, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Відповідно до частини 2статті 35 Закону №1105-XIVнепрацездатними особами, передбаченими частиною першою цієї статті, є:
1) діти, які не досягли 18 років;
2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), - до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства;
3) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;
4) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Частиною п'ятої статті 36 Закону України №1105-ХІV встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються:
1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Відповідно до ст. 37 Закону України №1105 для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України.
За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.
Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ч. 3 ст. 37 Закону, потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», розгляд справи про страхові виплати здійснюється таким чином:
Територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Територіальні органи уповноваженого органу управління можуть затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо: 1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку; 2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок; 3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Ключовим питанням у цій справі є визначення кола осіб (членів сім'ї), які мають право на отримання страхових виплат у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Як встановлено судом, лист від 21.03.2025 року № 2100- 0311-8/11119 та лист від 21.03.2025 року № 2100-0311-8/11117, про відмову позивачам у призначенні страхової виплати, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї, мотивовані тим, що реєстрація місця проживання з померлим за однією адресою не підтверджує постійного спільного проживання разом, у зв'язку з чим, оскільки відсутні підтверджуючи документи про проживання однією сім'єю та ведення спільного побуту з померлим, а також той факт, що ОСОБА_2 має свою створену на підставі шлюбу сім'ю, відсутнє право на одноразову виплату відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону № 1105.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Закон №1105-XIV не містить визначення поняття сім'ї та її членів, відтак з урахуванням предмету спору, Сімейний кодекс України є спеціальним законом, який має враховуватись при визначені поняття сім'ї та її членів при вирішенні питання щодо наявності права на отримання допомоги, передбаченої Законом №1105-XIV.
Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
За такого правового регулювання з урахуванням предмету спору, суд визнає, що Сімейний кодекс України є спеціальним законом який має враховуватись при визначені поняття сім'ї та її членів при вирішенні питання щодо наявності права на отримання допомоги передбаченої Законом №1105-XIV.
З матеріалів справи судом встановлено, що факт родинних відносин позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ОСОБА_3 підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 18), та копією свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 (а.с. 19), де у графі «батько» записаний ОСОБА_3 .
Факт проживання однією сім'єю з доньками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих осіб № 6371 від 29.10.2024 року Виконавчого комітету Херсонської міської ради (а.с. 24).
Отже, під час судового розгляду справи відповідач не надав доказів того, що позивачі не є сім'єю з батьком ОСОБА_3 .
Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Що стосується доводів відповідача про відсутність підтверджуючих документів, що позивачі є єдиними членами сім'ї померлого, суд зазначає, що доведення цього факту не вимагається пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для отримання одноразової допомоги у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Ця норма передбачає виплату одноразової допомоги у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї без прив'язки щодо кількості членів сім'ї та ступені їх спорідненості, тощо.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивачів права на одноразову виплату на сім'ю, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку зі смертю їх батька внаслідок нещасного випадку на виробництві згідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивачів про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової допомоги відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову допомогу відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивачів задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачів та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1937,92 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової допомоги відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову допомогу відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, у зв'язку зі смертю батька ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра