м. Миколаїв
19 вересня 2025 р.справа № 400/4825/25
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Клепки А.В.,
представника позивача: Марку О.В.,
представника відповідача: Миршавки К.А.,
у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачавійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним та скасування наказу від 23.01.25 р. № 24 в частині; зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 23.01.25 р. № 24 в частині призову та направлення позивача для проходження військової служби за мобілізацією до ВЧ НОМЕР_1 ;
2) зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби позивача та виключити його із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 .
На обґрунтування своїх вимог позивач пояснив, що його мобілізація ІНФОРМАЦІЯ_1 і подальше зарахування до ВЧ НОМЕР_1 носять протиправний характер, оскільки він не проходив ВЛК, яка є обов'язковим етапом мобілізації. Також позивач звертає увагу суду на те, що раніше він був знятий з військового обліку, як особа засуджена до позбавлення волі за вчинення злочину, а тому він не має статусу військовослужбовця, і, відповідно, не міг бути мобілізований та зарахований до ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідач подав відзив, в якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що ВЧ НОМЕР_1 не здійснювала стосовно позивача жодних мобілізаційних заходів. Позивач набув статусу військовослужбовця, а Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачає можливості звільнення військовослужбовця з військової служби, з підстав наведених в позові.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним записом в його тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного. Ця обставина виключає можливість мобілізації позивача і відповідач був обізнаний про факт виключення позивача з військового обліку.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 був мобілізований та направлений для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідач не вправі ставити під сумнів законність мобілізаційних заходів, проведених цим органом.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому, суд керується наступним.
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_2 від 29.11.23 р., ОСОБА_1 02.11.07 р. був зарахований у запас, яка такий, що досяг 25-річного віку, а 30.04.08 р. ІНФОРМАЦІЯ_3 виключений з військового обліку на підставі ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Вказана норма в редакції на момент внесення запису до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного передбачала, що виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 по стройовій частині від 23.01.25 р. № 24 позивача було зараховано до списків цієї частини на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону.
Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.02.25 р. № 34, ОСОБА_1 з 01.02.25 р. вважається таким, що самовільно залишив ВЧ НОМЕР_1 .
По суті доводи позову зводяться до того, що позивача було протиправно мобілізовано на військову службу, незважаючи на виключення його з військового обліку ще в 2008 р.
Суд погоджується з запереченнями відповідача з приводу того, що ним жодних дій, пов'язаних з мобілізацією позивача, не вчинялось, оскільки вони не відносяться до його компетенції.
Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ст. 1) містить визначення таких термінів:
мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
система управління мобілізаційною підготовкою - складова частина загальної системи управління державою, яка спрямовує діяльність органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту на підготовку систем управління, засобів зв'язку, інформаційного забезпечення, а також фінансових і матеріально-технічних ресурсів, підприємств, установ і організацій до проведення мобілізації;
мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Пункт 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.22 р. № 154 (далі - Положення № 154) визначає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 8 Положення № 154).
За приписами п. 91 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.24 р. № 560 (далі - Порядок № 560), відправлення резервістів та військовозобов'язаних до місць проходження військової служби здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у складі військових команд або індивідуально.
Таким чином, з наведених норм можна зробити висновок про те, що мобілізаційні заходи щодо позивача здійснював не відповідач, а ІНФОРМАЦІЯ_1 , але позивачем вимог до цього органу не заявлено, а їх перевірка виходить за межі предмету доказування в даній справі.
З тих самих міркувань суд відкидає доводи позивача про те, що його мобілізація відбулась із порушенням установленої процедури, а саме без проходження ВЛК.
Так, відповідно до п. 1.2. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.08 р. № 402 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.08 р. за № 1109/15800 (далі - Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) (п. 2.1. Положення № 402).
Отже, проведення військово-лікарської експертизи покладено на окремі і самостійний органи - ВЛК, які мають власну компетенцію, відмінну від компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Позивач так само жодних рішень, дій (бездіяльності) відповідної ВЛК в рамках даної справи не оспорює.
З наказу відповідача від 23.01.25 р. № 24 слідує, що правовою підставою його видання є поіменний список військовозобов'язаних від 20.01.25 р. № М/1456.
Згідно з п. 97 Порядку № 560 на особовий склад військової (зведеної військової) команди відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки оформляється поіменний список (додаток 14) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який після накладення кваліфікованого електронного підпису керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки надсилається засобами системи електронного документообігу на адресу військової частини (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), до якої відправляється військова (зведена військова) команда.
Відповідно до п. 30 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.11.22 р. № 280 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.11.22 р. за № 1407/38743 (далі - Інструкція № 280) виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.
Зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця (п. 32 пп. 1 Інструкції № 280).
Суд відзначає, що відповідач, отримавши від ІНФОРМАЦІЯ_4 поіменний список військовозобов'язаних, зобов'язаний включити позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 . При цьому, він не наділений повноваженнями ревізувати таки списки, ставлячи під сумнів законність мобілізації тих чи інших осіб, навіть за наявності в їх військових облікових документах запису про виключення з військового обліку, тобто у відповідача мається єдиний і безальтернативний спосіб законних дій, який наведений вище.
Також суд погоджується з відповідачем і в тому, що Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» (ст. 26) не передбачає таких підстав для звільнення позивача з військової служби, як порушення процедури мобілізації, яка не є предметом розгляду в межах даної справи.
Обов'язковою передумовою скасування рішення суб'єкта владних повноважень, є встановлення в його діях (бездіяльності) протиправності. В даному спорі суд не вбачає в діях відповідача порушення норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Всі судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) відмовити.
2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз