справа№380/11727/25
17 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Чаплик І.Д.,
секретар судового засідання Драганчук О.В.,
за участю:
представника відповідача Грицак З.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
Львівський регіональний структурний підрозділ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» (адреса місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Любінська, 217; ЄДРПОУ: 19326017) звернувся до суду із позовом до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299; ЄДРПОУ: 35009206), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про відкриття виконавчого провадження № 77112248 від 06.02.2025;
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про стягнення виконавчого збору у ВП № 77112248 від 06.02.2025;
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про розмір мінімальних витрат у ВП № 77112248 від 06.02.2025;
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицак З.М. про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду від 19.05.2025 винесену у ВП № 77112248.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Залізничним відділом Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06.02.2025 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77112248 з виконання виконавчого листа №380/11059/24, виданого Львівським окружним адміністративним судом 23.07.2024 про зобов'язання Державне підприємство обслуговування повітряного руху України «Украерорух» в особі Львівського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в більшому розмірі у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності та із урахуванням раніше виплачених сум. Також відповідачем було стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 32 000 грн та визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 19.05.2024 державним виконавцем винесено постанову про накладення на позивача штрафу у сумі 5100 грн. Позивач не погоджується із діями відповідача щодо відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, мінімальних витрат виконавчого провадження та штрафу за невиконання судового рішення, оскільки ним були вчинені усі необхідні дії, спрямовані на виконання рішення суду 20.01.2025, тобто до відкриття виконавчого провадження, а тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття оспорюваних постанов. Вказане зумовило звернення позивача до суду із цим позовом.
Ухвалою від 16.06.2025 позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду та несплати судового збору.
04.07.2025 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та заяву про поновлення строку на звернення до суду.
Ухвалою від 09.07.2025 продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов на десять днів з моменту вручення вказаної ухвали.
24.07.2025 позивач подав клопотання про поновлення строку на звернення до суду, у якому зазначив, що якщо строк для звернення до суду щодо хоча б однієї із позовних вимог не пропущено, то позов підлягає до прийняття до розгляду.
Ухвалою від 29.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. При цьому суд зазначив, що заява про поновлення строків звернення до суду буде розглядатись з урахуванням позиції відповідача у вказаній справі. Судове засідання призначено на 13 серпня 2025 року. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ). Зобов'язано Залізничний відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати до суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №77112248 щодо примусового виконання виконавчого листа №380/11059/24, виданого Львівським окружним адміністративним судом 13 січня 2025 року про зобов'язання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» в особі Львівського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в більшому розмірі у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності та із урахуванням раніше виплачених сум, а також доказів направлення позивачу оспорюваних постанов.
12.08.2025 відповідач подав до суду витребувані матеріали виконавчого провадження №77112248.
Також відповідач 13.08.2025 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що виходячи зі змісту рішення Львівського окружного адміністративного суду № 380/11059/24 від 23.07.2024, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 740993 від 13.07.2023, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності. Захворювання пов'язане з проходженням військової служби. Статтею 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). Таким чином, на користь ОСОБА_1 підлягає нарахування та виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-XII, у більшому розмірі та з урахуванням раніше виплачених сум допомоги. Отже, розмір одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням військовослужбовцю інвалідності II групи становить 300-кратний прожитковий мінімум 300-кратний розмір цього мінімуму становить 3028 * 300 = 908 400 грн. Враховуючи вищенаведене, рішення суду виконано частково, оскільки боржником у добровільному порядку сплачено лише 3480,40 грн. Відтак, постанова про відкриття виконавчого провадження, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн від 06.02.2025, постанова про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. від 19.05.2025 винесена державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.
Ухвалою від 13.08.2025 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду Львівським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування постанов та в клопотанні про його поновлення відмовлено.
Позовну заяву Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» до Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишено без розгляду в частині наступних позовних вимог:
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про відкриття виконавчого провадження № 77112248 від 06.02.2025;
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про стягнення виконавчого збору у ВП № 77112248 від 06.02.2025;
визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьоби М.В. про розмір мінімальних витрат у ВП № 77112248 від 06.02.2025.
Судове засідання, призначене на 13.08.2025, було відкладене на 17.09.2025 за клопотанням представника позивача для подання заперечення на відзив.
У судовому засіданні 17.08.2025 представник відповідача заперечила проти задоволення позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа у судове засідання 17.09.2025 не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила.
Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи. Проте, враховуючи наявні у справі матеріали, можливість представника позивача викласти свою позицію у попередньому судовому засіданні, а також той факт, що дана категорія справ передбачає скорочені строки розгляду, суд ухвалив розгляд справи здійснювати за вказаною явкою сторін.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Під час проходження військової служби ОСОБА_1 був відряджений до Львівського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух», звідки був звільнений у зв'язку із виходом на пенсію. При звільненні позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності, пов'язана із проходженням військової служби, за що він отримав одноразову грошову допомогу у 2011 році у розмірі 268 758,00 грн.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №740993 від 13.07.2023, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності. Захворювання пов'язане з проходженням військової служби.
21.09.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності із урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно протоколу №4 від 19.12.2023 засідання комісії з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовцям, звільнення зі служби безпосередньо з посад в Украерорусі представники комісії вирішили, зокрема, повідомити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що їх заяви розглянуті та прийнято рішення на підставі відповідних договорів виплатити грошову допомогу протягом 100 банківських днів з дня скасування воєнного стану.
Листом Львівського регіонального структурного підрозділу ДП Обслуговування повітряного руху України №20.1-08/19/24 від 09.01.2024 позивача повідомлено, що його заява від 21.09.2023 про виплату одноразової грошової допомоги у зв?язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов?язаного з проходженням військової служби були розглянуті 19.12.2023 на засіданні комісії з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад в Украерорусі. У зв?язку із відсутністю надходжень від аеронавігаційних зборів, відсутності надходжень з Державного бюджету України на фінансове забезпечення витрат, пов?язаних з реалізацією Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і, як наслідок, внесення Украерорухом наказом №308 від 28.09.2022 змін до наказу №239 від 09.04.2021 «Про затвердження Порядку виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовців, відряджених до Украероруху, та у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності» комісія вирішила запропонувати позивачу укласти з підприємством договір про виплату грошової допомоги протягом ста банківських днів з дня скасування воєнного стану в Україні.
14.03.2024 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності із урахуванням раніше виплачених сум.
Листом Львівського регіонального структурного підрозділу ДП Обслуговування повітряного руху України №20.1-08/217/24 від 02.04.2024 позивача повторно повідомлено, що комісія з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад в Украерорусі прийняла рішення про можливість проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності лише на підставі укладеного відповідного договору.
Вказані обставини були встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №380/11059/24, тому вони на підставі частини четвертої статті 78 КАС України доказуванню не підлягають.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №380/11059/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024, зобов'язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України «Украерорух» в особі Львівського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в більшому розмірі у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності та із урахуванням раніше виплачених сум.
Вказане рішення суду набрало законної сили 30.12.2024.
На підставі рішення суду Львівським окружним адміністративним судом було виготовлено виконавчий лист, який видано 13 січня 2025 року.
Львівським регіональним структурним підрозділом ДП «Украерорух» було виплачено різницю одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності у розмірі 3480,40 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 20.01.2024 №136, №137 та №138.
Старшим державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьобою Маріанною Володимирівною на підставі заяви стягувача винесено постанову від 06.02.2025 про відкриття виконавчого провадження №77112248 з виконання виконавчого листа №380/11059/24, виданого 13.01.2025 про зобов'язання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» в особі Львівського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в більшому розмірі у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності та із урахуванням раніше виплачених сум.
Також 06.02.2025 старшим державним виконавцем Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзьобою Маріанною Володимирівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
24.02.2025 позивач направив до відповідача заяву №19.1-08/106/25, у якій просив закінчити виконавче провадження № 77112248, відкрите 06.02.2025 щодо виконання виконавчого листа № 380/11059/24, виданого Львівським окружним адміністративним судом 13.01.2025 про зобов'язання Державного підприємства «УКРАЕРОРУХ» в особі Львівського регіонального структурного підрозділу ДП «УКРАЕРОРУХ» нарахувати виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у більшому розмірі у зв'язку із встановленням II групи інвалідності з урахуванням раніше виплачених сум.
19.05.2025 державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Грицак Зоряною Михайлівною складено акт державного виконавця, у якому зазначено, що рішення суду боржником не виконано.
19.05.2025 за невиконання рішення суду та відсутність в державного виконавця будь-яких документальних підтверджень щодо виконання в повному обсязі виконавчого документа державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн, та зобов'язано виконати рішення суду. Одночасно зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.
Підставою прийняття оскаржуваної постанови державним виконавцем зазначено, що боржником рішення суду не виконано. Відповідно до частини 1 ст. 75 ЗУ “Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Вважаючи постанови про відкриття виконавчого провадження № 77112248 від 06.02.2025; про стягнення виконавчого збору у ВП № 77112248 від 06.02.2025; про розмір мінімальних витрат у ВП № 77112248 від 06.02.2025; про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду від 19.05.2025 винесену у ВП № 77112248 протиправними, позивач звернувся до суду.
Оскільки ухвалою від 13.08.2025 було залишено без розгляду позовні вимоги в частині скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд розглядає справу лише в межах вимоги про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду від 19.05.2025.
Даючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, судом враховано такі обставини та норми права.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або з принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 цього Закону).
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).
Приписами статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З системного аналізу вищенаведених норм Закону № 1404-VIII слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Надаючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 по справі №812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічна позиція висловлена Постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.
Судом з матеріалів справи встановлено, що підставою накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн., є невиконання боржником - Львівським регіональним структурним підрозділом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №380/11059/24 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності .
Водночас позивач зазначає, що на виконання вказаного рішення суду ним було виплачено ОСОБА_1 різницю виплати одноразової грошової допомоги між розміром такої у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності (272 520 грн) та ІІІ групи інвалідності, яка була встановлена раніше (268 758 грн) в сумі 3762 грн.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №2011-ХІІ) та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Статтею 16 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п.п.4 та 5 п.2 ст.16 Закону №2011-XII (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;.
Статтею 16-2 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;
500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 17 Порядку №975, у разі встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від групи інвалідності та її причинного зв'язку:
військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин у розмірі:
400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;
300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;
250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;
військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або особі, звільненій з військової служби, інвалідність якої встановлено не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:
120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;
90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;
70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи;
З матеріалів справи вже встановлено, що предметом спору у справі №380/11059/24 було вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІ групи, встановленої при повторному огляді 13.07.2023, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Так, суд у вказаній справі встановив, що ОСОБА_1 вперше встановлено ІІІ групу інвалідності 02.04.2011, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії ЛВА 1 №462625, за наслідком чого йому було виплачено одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону №2011-XII. Надалі ОСОБА_1 при повторному огляді 17.03.2023 було встановлено ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності: захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
Оскільки стягувачеві було встановлено ІІ групу інвалідності саме внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд приходить до висновку, що розмір одноразової грошової допомоги, належний йому до виплати, мав бути виплачений саме у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено відповідну групу інвалідності.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня становив 3028 грн.
Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, відповідно до Постанови КМУ №975, який становить 90-кратний розмір такого прожиткового мінімуму, складає 272 520 грн (3028 грн х 90).
Оскільки розмір попередньої виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності склав 268 758 грн, відповідно різниця одноразової грошової допомоги, яка належала до виплати, становить 3762 грн. Сума до виплати з урахуванням всіх податків і зборів склала 3480,40 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач вчинив усі необхідні дії на виконання рішення суду від 23.07.2024 у справі №380/11059/24.
З наведеного суд доходить висновку, що державний виконавець передчасно прийняв постанову про накладення штрафу від 19.05.2025 у виконавчому провадженні №77112248 щодо примусового виконання виконавчого листа №380/11059/24 виданого Львівським окружним адміністративним судом 20.06.2024, не переконавшись у наявності факту невиконання судового рішення позивачем.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положення ч.1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Щодо способу захисту порушеного права позивача, то з огляду на передчасність винесеної постанови суд вважає, що вказана постанова від 19.05.2025 у виконавчому провадженні №77112248 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. не може бути визнана протиправною, а лише підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.. Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн. Отже, беручи до уваги, що позивач в даній справі виступає не як суб'єкт владних повноважень а як сторона виконавчого провадження, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 3028 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 287, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.05.2025 у виконавчому провадженні №77112248 про стягнення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн.
Стягнути на користь Львівського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України ДП «Украерорух» (адреса місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Любінська, 217; ЄДРПОУ: 19326017) за рахунок бюджетних асигнувань Залізничного відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299; ЄДРПОУ: 35009206) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст.287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.09.2025.
Суддя Чаплик І.Д.