19 вересня 2025 рокусправа № 380/11060/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.05.2025 № 163750032901 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 з 02.05.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 з врахуванням періодів з 24.05.1993 по 31.12.2014, в пільговому обчисленні відповідно до пільгової довідки № 58 від 18.03.2025 починаючи з 27.04.2025.
Ухвалою від 09.06.2025 суддя відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Рішенням від 02.05.2025 № 163750032901 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через неврахування наданих позивачем довідок про підтвердження пільгового стажу, з підстав видачі даних довідок установами, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
Відповідач, подав відзив на позовну заяву від 03.07.2025 (вх. № 11563ел), у якому зазначає, що згідно абзаців 1-2 пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Вказує, що надані довідки видані органами, що здійснюють свою діяльність на непідконтрольній Україні території, вважаються недійсними і не створюють правових наслідків. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 27.04.2025 подав заяву про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності документи позивачки розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.05.2025 № 163750032901 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У рішенні, зокрема, вказано, що «страховий стаж особи становить 14 років 11 місяців.
Пільговий стаж особи не підтверджено.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
Страховий стаж з 01.01.1999 зараховано згідно даних що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно пункту 2 статті 24 Закону 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
*за доданими документами до пільгового стажу не зараховано:
- періоди роботи з травня 1993 по травень 2016, згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 18.03.2025 № 58, виданою підприємством Донецької народної республіки, яка розташована на тимчасово окупованій території Донецької області, тому довідка вважається не дійсною і не створює правових наслідків. Крім цього, не прийнято до уваги архівні копії документів про періоди роботу та про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, видані архівними установами Донецької народної республіки.
Згідно наданих документів право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відсутнє. У разі повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто».
Вважаючи рішення відповідача щодо відмови в призначення пенсії протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Щодо пільгового періоду роботи позивача з 24.05.1993 по 31.12.2014, суд зазначає таке.
Позивач надав уточнюючу довідку від 18.03.2025 № 58, виданої Філіалом «Шахта імені Челюскінцев» днр, у якій зазначено, що позивач працював повний робочий день в відокремленому підрозділі «Шахта «Трудівська» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», і за період з :
- 24.05.1993 (наказ від 25.05.1993 № 350к) по 31.07.1993 (наказ від 02.08.1993 № 535к) в якості гірничого майстра підземного, дільниці підземних робіт,
- 08.12.1993 (наказ від 17.12.1993 № 967к) по 30.04.1994 (наказ від 03.05.1994 №297к) в якості гірничого майстра підземного, дільниці підземних робіт,
- 22.06.1994 (наказ №435к від 28.06.1994) по 31.03.1999 в якості гірничого майстра підземного, дільниці підземних робіт,
- 01.04.1999 (наказ від 31.03.1999 № 262к) по 26.12.1999 в якості помічника начальника дільниці підземного, дільниці підземних робіт,
- 27.12.1999 (наказ від 27.12.1999 №1075) по 21.09.2003 в якості гірничого майстра підземного, дільниці підземних робіт,
- 22.09.2003 (наказ від 29.09.2003 №991к) в якості помічника начальника дільниці підземного, дільниці підземних робіт,
- 20.10.2003 - заступник начальника дільниці, підземний,
- 04.02.2004 - заступник начальника дільниці, підземний,
- 25.09.2004 - помічник начальника дільниці, підземний,
- 22.12.2004 - помічник начальника дільниці, підземний,
- 12.01.2005 - помічник начальника дільниці, підземний,
- 01.04.2005 (наказ від 31.03.2005 № 358к) в якості майстра гірничого підземного, дільниці підземних робіт по 04.08.2013,
- 01.11.2014 (наказ від 31.10.2014 № 994к) по 31.01.2016 в якості начальника дільниці підземного, дільниці підземних робіт,
- 01.02.2016 (наказ від 01.02.2016 №36к) по 19.05.2016 (наказ від 19.05.2016 №253к) в якості майстра гірничого підземного, дільниці підземних робіт.
Підстава для видачі довідки: накази, архівні особові карти форми Т-2, П-2. Атестація робочих місць: наказ від 06.02.1995 № 70, наказ від 09.02.2000 № 140, наказ від 27.04.2005 № 437к, наказ від 27.04.2010 № 444к.
Відповідно до ст.18 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з частинами 1-3 ст. 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Разом з тим, згідно з положеннями частини 4 статті 9 Закону №1207-VII встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Європейський суд з прав людини у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) вказав, що зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, вважають судді ЄСПЛ, Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.
При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 0440/6809/18 дійшов висновку про можливість застосування названих загальних принципів ("Намібійські винятки"), сформульованих в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивачів на соціальний захист та гарантованих їм прав на пенсійне забезпечення.
Крім того, суд зазначає, що архівні документи, які залишились на окупованій території та неможливість пенсійного органу здійснити їх перевірку, не може бути підставою для позбавлення права позивача на призначення пенсії, оскільки позивач не може бути позбавлений свого права на призначення пенсії згідно з вказаною довідкою.
Відтак, неможливість пенсійного органу здійснити перевірку достовірності відомостей, зазначених в довідці, виданій органами, які перебувають на тимчасово окупованих територіях не може бути підставою для позбавлення особи права на призначення чи перерахунок пенсії.
Крім того, вищезазначені обставинами виникли не з вини позивача та він не міг вплинути на них.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22.10.18 у справі № 235/2357/17.
У зв'язку з цим, суд вважає, що неврахування відповідачем довідки від 18.03.2025 № 58, виданою підприємством Донецької народної республіки та архівних копії документів про періоди роботу та про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці, виданих архівними установами Донецької народної республіки, є порушенням конституційних прав позивача на отримання пенсійного забезпечення.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 02.05.2025 № 163750032901 про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 з врахуванням періодів з 24.05.1993 по 31.12.2014, в пільговому обчисленні відповідно до пільгової довідки № 58 від 18.03.2025 починаючи з 27.04.2025, суд зазначає таке.
Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону № 1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з пп. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно із частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки на даний час спірним питанням є зарахування періодів роботи позивача до пільгового стажу, а питання про призначення пенсії на пільгових умовах відноситься до дискреційних повноважень відповідача, суд дійшов висновку, що в даному випадку, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати період роботи з 24.05.1993 по 31.12.2014 до пільгового стажу та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 27.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Щодо клопотання про встановлення судового контролю суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 382 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
На даний час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.
Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.
Таким чином, клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1, частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
У цій справі рішення має зобов'язальний характер і не відноситься до рішень, які підлягають негайному виконанню, а тому підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання відсутні.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.05.2025 № 163750032901 про відмову у призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 24.05.1993 по 31.12.2014.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити
6. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 968,96 грн судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 19.09.2025.
Суддя Кедик М.В.