19 вересня 2025 рокусправа № 380/13618/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 07.05.2025 № 18, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.04.2025 про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до вимог Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що брат позивача є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому позивач вважає, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацією». Вказав, що мати позивача, ОСОБА_2 , незважаючи на відсутність офіційно встановленої медичної потреби у постійному догляді за висновком МСЕК або ЛКК, фактично не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 (братом позивача). Будучи особою пенсійного віку, вона має обмежені фізичні та, що не менш важливо, фінансові можливості для забезпечення повноцінного догляду за сином, який має ІІ групу інвалідності. Позивач здійснює постійний догляд за своїм братом, що підтверджується актом встановлення факту здійснення догляду від 08.11.2024. Вважає рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформлене протоколом від 07.05.2025 №18 протиправним, тому звернувся з вказаним позовом до суду.
Ухвалою суду від 09.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано учасникам справи, відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.
Відповідач позов не визнав, 28.07.2025 за вх.№61523 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що позивачем не було доведено, що особи, які є членами сім'ї першого ступеня споріднення, неспроможні здійснювати догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Належних документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №560, зокрема довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витягу з рішення експертної комісії про необхідність постійного стороннього догляду, позивачем не подано. Крім того, пенсійне посвідчення, яке надано як доказ, не є передбаченим постановою №560 документом, що підтверджує потребу в догляді чи неспроможність інших членів сім'ї здійснювати такий догляд. Вважає, що рішення комісії прийняте в межах чинного законодавства, а позовні вимоги безпідставними. Просить у задоволенні позову відмовити.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
28.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До вказаної заяви позивачем було долучено копії паспортів та РНОКПП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (брата позивача), ОСОБА_2 (матері позивача); копію свідоцтв про народження ОСОБА_1 ОСОБА_3 ; копію витягів з реєстру територіальної громади щодо ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2 ; копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісію серії 12 ААГ №601340 ОСОБА_3 ; копію посвідчення особи з інвалідністю серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копію відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №6339 від 03.04.2025, виданих Новояворівською міською радою; копію акту №31 від 03.04.2025; копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 серії НОМЕР_5 від 05.12.1995; копію акту №114 від 08.11.2024 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
Повідомленням №8288 від 07.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив позивача, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянуто заяву щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 14 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за результатами розгляду вказаної заяви, протоколом від 07.05.2025 №18 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Причини відмови відсутність усіх підтверджуючих документів, а саме: для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв'язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із документів, що підтверджує неможливість військовозобов'язаної особи першого ступеня споріднення (батьки, її чоловік або дружина, діти такої особи, у тому числі усиновлені) здійснювати догляд за особами з інвалідністю І або ІІ групи: інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, та документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд, або акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) (додаток 8, в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд.
Також у повідомленні №82288 від 07.05.2025 вказано, що сам факт досягнення особою пенсійного віку або наявність пенсійного посвідчення не свідчить про її нездатність здійснювати догляд. Відповідно до чинного законодавства, необхідним є документальне підтвердження медичних обставин, які унеможливлюють виконання доглядових функцій.
Не погодившись з відмовою у наданні відстрочки на підставі п. 14 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направленням) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Абзацом четвертим статті 1 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації (частини п'ята і шоста статті 4 Закону № 3543-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ (далі - Указ № 65/2022, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 3 Указу № 65/2022 встановлено, що мобілізація проводиться протягом 90 днів із дня набрання чинності цим Указом. Строк проведення загальної мобілізації в подальшому неодноразово продовжувався та на день розгляду справи така діє.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, оголошено загальну мобілізацію, які діють й на час розгляду справи у суді.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3543-ХІІ), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, п.14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що право на відстрочку мають члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
З 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
У п. 56, 57, 58 Порядку № 560 зазначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону № 3543-XII.
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Додаток 5 до Порядку № 560 містить перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у ст. 23 Закону №3543-XII у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку.
Документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п.14 ч.1 вказаного Закону є: для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи:
- документи, що підтверджують родинні зв'язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки);
- один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи:
- довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ;
- документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів (п. 60 Порядку № 560).
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Пунктом 14 Додатку 5 Порядку №560 установлено, що особи, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації подають такі документи:
- для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
- для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);
- для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
З матеріалів справи вбачається, що у якості правової підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач зазначив п.14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-ХІІ.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є рідним братом ОСОБА_3 , який згідно довідки МСЕК від 22.11.2023 серії 12ААГ № 601340, є особою з інвалідністю ІІ групи.
Батько позивача відповідно до копії свідоцтва про смерть від 05.12.1995 серії НОМЕР_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Мати позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_3 .
За вказаною адресою також зареєстрований та проживає брат позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №6339 від 03.04.2025, виданих Новояворівською міською радою.
Згідно з актом №31 від 03.04.2025, виданого ТзОВ «Управлінська компанія «Місто нове 2021», зі слів сусідів, за адресою АДРЕСА_3 не зареєстрований, але фактично проживає ОСОБА_1 , який опікується своїм рідним братом ОСОБА_3 .
Відповідно до акту №114 від 08.11.2024, виданого Новояворівською міською радою, підтверджено факт здійснення позивачем постійного догляду за своїм братом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що мати позивача - ОСОБА_2 незважаючи на відсутність офіційно встановленої медичної потреби у постійному догляді за висновком МСЕК або ЛКК, фактично не може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , оскільки є особою пенсійного віку, має обмежені фізичні та фінансові можливості для забезпечення повноцінного догляду за сином, який має ІІ групу інвалідності.
Оцінюючи вказані доводи представниці позивача, суд звертає увагу на те, що за змістом положень п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:
по-перше, зайнятість військовозобов'язаного, який є членом сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, постійним доглядом за такою особою;
по-друге, відсутність членів сім'ї першого ступеня споріднення із зазначеною особою, крім випадку коли такі члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Тобто, лише сукупність наведених обов'язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за цією підставою.
При цьому інші об'єктивні або суб'єктивні чинники не свідчать про дотримання такої обов'язкової умови для набуття військовозобов'язаним права на відстрочку відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, як відсутність членів сім'ї першого ступеня споріднення.
Важливо звернути увагу й на те, що приписами п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII наявність членів сім'ї першого ступеня споріднення допускає надання військовозобов'язаному відстрочки лише у разі підтвердження неможливості виконання відповідних обов'язків такими членами сім'ї першого ступеня споріднення.
Однак позивачем не надано та у матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази, які б доводили неможливість матері позивача здійснювати догляд за братом, зокрема висновок ЛКК або МСЕК про потребу матері у постійному догляді або рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Відсутність таких документів є підставою для висновку про не підтвердження права на відстрочку з відповідних правових підстав.
Також слід зазначити, що досягнення пенсійного віку членом сім'ї першого ступеня споріднення вказаними нормами не визначено, як підставу неможливості здійснення догляду.
Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права у разі наявності підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" повторно звернутися із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Проаналізувавши наведене вище в сукупності та в контексті встановлених обставин у справі, з огляду на приписи ч.2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що рішення відповідача узгоджується з вимогами чинного законодавства та не порушує прав позивача.
Враховуючи вище викладене, суд погоджується з рішенням відповідача, оформленим протоколом від 07.05.2025 № 18, та вважає його обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, в силу приписів частини 1 статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна