справа№380/15140/25
18 вересня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Відповідач), в якій Позивач просить:
- визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на січень 2021 року, січень 2022 року, січень 2023 року із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 для перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 відповідно;
- зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на січень 2021 року, січень 2022 року, січень 2023 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» вказати розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 за посадою, аналогічною на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби, для проведення перерахунку основного розміру її пенсії з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України» на 2021, 2022 та 2023 роки, змінився розмір грошового забезпечення військовослужбовців, що є підставою для перерахунку його пенсії. Позивач стверджує, що відповідач був зобов'язаний застосовувати для розрахунку складових грошового забезпечення актуальний розмір прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного календарного року, а не зафіксовану величину станом на 01.01.2018. Така позиція ґрунтується на тому, що пункт 6 Постанови КМУ № 103, яким було внесено відповідні зміни до пункту 4 Постанови КМУ № 704, визнано протиправним та скасовано в судовому порядку. Відтак, відмова Відповідача у виготовленні та направленні до пенсійного органу оновлених довідок про розмір грошового забезпечення є протиправною та порушує його право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 25 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень вказує, що підставою для перерахунку пенсії є підвищення грошового забезпечення діючих військовослужбовців. Однак, на його думку, з 29.01.2020 і дотепер розміри посадових окладів та окладів за військовим званням продовжують встановлюватись, виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018. Оскільки фактичного підвищення грошового забезпечення не відбулось, а Кабінетом Міністрів України не приймалось окремого рішення про проведення перерахунку пенсій, у Відповідача відсутні правові підстави для інформування Пенсійного фонду України та підготовки відповідних довідок.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 (далі - позивач) з 29.04.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
26.06.2025 представник позивача звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) з заявою, в якій просив виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення позивачки станом на січень 2021 року, січень 2022 року, січень 2023 року для перерахунку пенсії позивачки з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023. Розрахунок мав включати посадовий оклад, оклад за військовим званням та всі інші види грошового забезпечення, які розраховуються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням за посадою, аналогічною на день звільнення позивачки з військової служби. Цей розрахунок мав відповідати первинній редакції п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Адміністрація Державної прикордонної служби України листом № 09/49860-25-Вих від 27.06.2025 відмовила у задоволенні вказаної заяви. У відмові було зазначено, що з 28.10.2020 і на сьогодні відповідно до п. 4 постанови № 704 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1038) у грошовому забезпеченні діючим військовослужбовцям розміри посадових окладів та окладів за військовим званням продовжують встановлюватись, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018.
Відповідач покликався на те, що за відсутності з 01.03.2018 і на сьогодні факту підвищення грошового забезпечення в частині збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням діючим військовослужбовцям, відсутні підстави для інформування Пенсійного фонду України про настання підстав для перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям за відповідною (аналогічною) посадою, а відтак, і для підготовки відповідних довідок та їх надсилання до 25-ти регіональних Головних управлінь Пенсійного фонду України.
Не погоджуючись із такою відмовою, Позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд керувався наступними нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців, є положення частини третьої статті 43 та частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII.
Так, згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Механізм проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, визначений Порядком проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі - Порядок № 45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови № 704, виклавши пункт 4 в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями використовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Про протиправність застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018, при розрахунку пенсії позивача станом на січень 2021 року та січень 2022 року свідчить наступне.
Закон України № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначає, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом. Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України.
Згідно зі статтею 92 Конституції України, виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система та порядок встановлення державних стандартів.
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій. Відтак, зазначення у пункті 4 Постанови № 704 прожиткового мінімуму як розрахункової величини не суперечить делегованим Уряду повноваженням. Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину, яка не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів застосовується прожитковий мінімум, встановлений на 1 січня 2018 року.
Своєю чергою, Закони "Про Державний бюджет України" на 2020, 2021, 2022 та 2023 роки таких застережень щодо застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2018 року, не містять.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
З 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною прожиткового мінімуму на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно з якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік. Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить законам про Державний бюджет, із використанням для визначення розміру окладів прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Відповідно до статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають законам України, незалежно від того, чи є вони чинними.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховним Судом у справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022), де суд дійшов висновку, що через зростання прожиткового мінімуму у військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням оновлених даних, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Цей висновок був підтриманий Верховним Судом у низці інших справ.
Застосовуючи ці позиції до обставин справи, висновується, що відповідач, відмовляючи позивачу у підготовці довідки, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Застосування для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2018 р., є протиправним також з огляду на те, що 29.01.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.
Отже, зміни, внесені постановою № 103 до п. 4 постанови № 704, були визнані судом протиправними та нечинними. Відтак, з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 - діє редакція п. 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. Зокрема, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Ключовим для вирішення даного спору є те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, яка набрала законної сили, було визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103.
Юридичним наслідком скасування в судовому порядку нормативно-правового акту, який вносив зміни до іншого акту, є відновлення дії попередньої редакції зміненої норми. Отже, з 29.01.2020 відновила свою дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка передбачає використання для розрахунків прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року.
Таким чином, з 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, у зв'язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідними Законами України «Про Державний бюджет України», відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців, що є прямою підставою для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що для перерахунку пенсії необхідне окреме рішення Кабінету Міністрів України, оскільки зміна розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців вже відбулася в силу прямої дії законів про Державний бюджет та відновлення первинної редакції пункту 4 Постанови № 704.
Відповідно до статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік», якими встановлено нові розміри прожиткового мінімуму, мають вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України. Відтак, відповідач був зобов'язаний застосовувати саме ці показники.
Подібна правова позиція викладена у зразковій справі Верховного Суду №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022), де зазначено, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб у військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії з урахуванням оновлених даних.
Отже, бездіяльність відповідача щодо відмови у підготовці та наданні до пенсійного органу оновлених довідок про розмір грошового забезпечення Позивача є протиправною, а порушене право Позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії.
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку про повну обґрунтованість позовних вимог. Цей висновок ґрунтується на комплексному аналізі норм матеріального права та обставин справи, встановлених на підставі досліджених доказів.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У даній справі суд встановив факт триваючого порушення майнових прав Позивача з боку Відповідача, що вимагає втручання суду для їх ефективного поновлення.
Ключовим для цієї справи є положення частини другої статті 77 КАС України, яке встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача». Суд констатує, що Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував доводи Позивача та доводив правомірність його бездіяльності. Аргументи Відповідача щодо необхідності дотримання текстуального змісту постанови № 704 є неспроможними, оскільки не враховують юридичних наслідків скасування її окремих положень в судовому порядку. Така позиція суперечить сталій та однозначній практиці Верховного Суду з цього питання, врахування якої є обов'язковим відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, визнає доводи Позивача переконливими та підтвердженими належними доказами, а заперечення Відповідача - необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що Позивач, відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням його прав, а тому судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідок про розмір грошового забезпечення станом на січень 2021 року, січень 2022 року, січень 2023 року із розрахунком посадового окладу, окладу за військовим званням та всіх інших видів грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 для перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023 відповідно.
3. Зобов'язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України (адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 26, 01601; код ЄДРПОУ 00034039) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) станом на січень 2021 року, січень 2022 року, січень 2023 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в якій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» вказати розміри посадового окладу та окладу за військове звання, визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, які встановлені на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 за посадою, аналогічною на день звільнення, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 вересня 2025 року.
Суддя Коморний О.І.