19 вересня 2025 року м.Кропивницький Справа № 340/2643/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛОВОДСЬКИЙ МАСЛОСИРЗАВОД" (вул.Макаренка, 2, м.Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, код ЄДРПОУ 40236151) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В.Перспективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, код ЄДРПОУ 43995486) про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00028950707 (форма Р) від 21.03.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток підприємств (код платежу 11021000) на 19 839 050,00 грн., у т.ч.: 15 871 240,00 грн. - сума податкового зобов'язання та штрафні санкції - 3 867 910,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00028960707 (форма Р) від 21.03.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість (код платежу 14010100) на 7 883 611,00 грн., у т.ч.: 6 306 889,00 0,00 грн. - податкове зобов'язання та штрафні санкції - 1 576 722,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00028980707 (форма ПС) від 21.03.2025, яким нараховано адміністративні штрафи та інші штрафні (фінансові) санкції (код платежу 21981103) на 1020,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00029010707 (форма В4) від 21.03.2025, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 30 172, 00 грн.
В обґрунтування вимог зазначає, що Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодський маслосирзавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2019 року по 31.12.2023 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2019 по 31.12.2023 року.
Результати проведеної перевірки оформлено актом №737/11-28-07-07/40236151 від 28.01.2025 року.
За висновками акту перевірки позивачем допущено ряд порушень податкового законодавства, зокрема встановлено, що господарські операції позивача з контрагентами: ТОВ «Макаллан» (1й квартал 2021 року), ТОВ «Інсайдер-2020» (1й, 2й квартал 2021 року), ПП «Добрий дах» (1й квартал 2021 року), ТОВ «Юк Юкрейн- Інвестмент» (3й, 4й квартал 2021 року), ТОВ «Санторс» (1й, 2й квартал 2022 року), ТОВ «Бестіон інвест» (3й квартал 2019 року), ТОВ «Агробізнессоя» (3й квартал 2019 року), ТОВ «Лоер компані ворк» (3й квартал 2019 року), ТОВ «Сітібуд торг» (3й квартал 2019 року), ТОВ «Мерліонс трейд» (3й квартал 2019 року), ТОВ «Фортекс стандарт» (3й квартал 2019 року) носять безтоварний характер, а тому формування показників з податку на додану вартість та податку на прибуток, є протиправними; крім цього позивачем завищено витрати на збут в сумі 2 954 711,00 грн. при цьому не надано первинних документів на запит контролюючого органу під час перевірки щодо підтвердження витрат на збут розмірі 2 954 711,00 грн., що і стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень.
Щодо висновків акту перевірки позивач зазначає про хибність висновків посадових осіб відповідача зважаючи на те, що господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності товариства та досягнення його мети - отримання прибутку. Товар, відвантажений постачальниками мав реальний і товарний характер так само як і правочини, направлені на збут товару позивача на користь третіх осіб. Надані до перевірки документи, повною мірою підтверджують рух активів та зміну майнового стану позивача, як учасника проведених господарських взаємовідносин. Всі первинні документи позивача належно оформлені, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та в сукупності з наявними обставинами останній мав можливість здійснення відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження придбаного або проданого майна, його обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, і які мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і було підставою для формування платником податкового обліку.
Щодо завищення витрат на збут зазначає, що первинні документи щодо наведених витрат були надані як під час перевірки так разом із запереченнями, що підтверджується матеріалами справи, а отже, не можуть не прийматися до уваги відповідачем, та мати як наслідок висновок про безпідставність їх віднесення до витрат на збут відповідачем.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Позивачем виправлено недоліки позовної заяви, вказані в описовій частині ухвали.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засідання на 12 червня 2025 року.
09 травня 2025 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, вимоги не визнаються в повному обсязі, на думку відповідача, операції з постачання товарів відповідачу оформлялись первинними документами лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування податкового зобов'язання та сум витрат (податкового кредиту), наслідком чого є отримання по ланцюгу постачання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді витрат (податкового кредиту) позивача та здійснювалось відображення товарів, наявних у останнього, як придбаних від вище наведених постачальників, чим порушено вимоги ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями). Також посилається на відсутність документів, що підтверджують показники відображені таким платником податків у податковій звітності, що, на думку відповідача, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
02 червня 2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, якою, на переконання позивача, спростовуються доводи відповідача наведені у відзиві, позивач посилається на відсутність аргументованої незгоди з його позицією, а також посилається про порушення строків на подання відзиву відповідачем.
Ухвалою суду від 06.06.2025 задоволено клопотання представників позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
12 червня 2025 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, було подано заяву про відкладення розгляду справи в зв'язку з поданням низки запитів з метою встановлення обставин справи.
Представники позивача заперечували проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 12.06.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні 20 серпня 2025 року.
В період з 01.07.2025 по 18.08.2025 справа не розглядалась у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
20 серпня 2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.09.2025.
08.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Проголошення рішення призначено на 22.09.2025.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі документи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків:
Посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2019 року по 31.12.2023 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2019 по 31.12.2023 року.
За результатом перевірки, ГУ ДПС у Кіровоградській області складено акт №737/11-28-07-07/40236151 від 28.01.2025 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:
- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 пп.134.1.1 п.134 ст.134, п.135.1 ст135 Податкового кодексу України, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 № 860/4153, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 № 85/4306, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 (зі змінами та доповненнями) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/248, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15 871 240 грн, у тому числі:
за 2019 рік в сумі 717 022 грн (3 квартали - 537 022 грн, рік - 717 022 грн);
за 2020 рік в сумі 1 179 900 грн;
за 2021 рік в сумі 13 974 318 грн (1 квартал - 6 747 133 грн, півріччя - 9 436 563 грн,
3 квартали -11 913 918 грн, рік - 13 974 318 грн);
- п.188.1 ст.188, п.198.1 п.198.2 п.198.3 п.198.5 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) встановлено заниження суми податку на додану вартість в сумі 6 306 889 грн, у тому числі:
за липень 2020 року на суму ПДВ 23157грн,
за листопад 2020 року на суму ПДВ 12755 грн,
за грудень 2020 року на суму ПДВ 156484 грн,
за січень 2021 року на суму ПДВ 260667грн,
за лютий 2021 року на суму ПДВ 163260грн,
за березень 2021 року на суму 368467грн,
за квітень 2021 року на суму 429825 грн,
за червень 2021 року на суму 581648грн,
за серпень 2021 року на суму 1033809грн,
за вересень 2021 року на суму 967371грн,
за жовтень 2021 року на суму 1967111грн,
за лютий 2022 року на суму 52819грн,
за березень 2022 року на суму ПДВ 176922 грн,
за квітень 2022 року на суму ПДВ 108159 грн,
за червень 2022 року на суму ПДВ 4435 грн,
та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за грудень 2023 року на суму податку на додану вартість 30172 гривні;
- п.44.6 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), на запит від 14.01.2025 щодо надання первинних бухгалтерських та інших документів щодо підтвердження витрат на збут у сумі 2 954 711 грн за 2019 рік (обліковий бухгалтерський запис Дт 93 Кт 39 за 2019 рік), до перевірки не надано.
Позивач не погодився з наведеними порушеннями та 28.02.2025р. подав заперечення на вказаний Акт перевірки. 21.02.2025 від відповідача надійшли результати розгляду заперечень, якими заперечення залишені без задоволення.
На підставі вищезазначених висновків, викладених в Акті перевірки, відповідачем 21.03.2025 року прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №00028950707 (форма Р) від 21.03.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток підприємств (код платежу 11021000) на 19 839 050,00 грн., у т.ч.: 15 871 240,00 грн. - сума податкового зобов'язання та штрафні санкції - 3 867 910,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення №00028960707 (форма Р) від 21.03.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість (код платежу 14010100) на 7 883 611,00 грн., у т.ч.: 6 306 889,00 0,00 грн. - податкове зобов'язання та штрафні санкції - 1 576 722,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №00028980707 (форма ПС) від 21.03.2025, яким нараховано адміністративні штрафи та інші штрафні (фінансові) санкції (код платежу 21981103) на 1020,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення №00029010707 (форма В4) від 21.03.2025 від 21.02.2025, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 30 172, 00 грн.
В адміністративному порядку зазначені ППР не оскаржувалися.
Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
П. 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, позивач звернувся до адміністративного суду в межах встановленого законодавством строку.
Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
- збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно пунктів 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999р. №318 (надалі - П(с)БО 16 «Витрати»), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно п. 12 П(с)БО 16 «Витрати» до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.2. ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно до абзаців першого-другого пункту 198.3 пункту 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до абз. 3 п. 198.6. ст. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Відповідно до абз. 3 п. 198.6. ст. 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до абз. 2 п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом частини другої статті 9 Закону № 996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Правилу цієї норми Закону № 996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм податкового законодавства, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші можливі порушення податкового законодавства, які допущені його контрагентами.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року (справа № 160/3364/19), в якій сформовані загальні підходи, які повинні застосовуватися судами при вирішенні питання щодо наявності/відсутності підстав у платника податку для отримання певної податкової вигоди (формування витрат, що визначаються при визначенні об'єкта оподаткування, податкового кредиту тощо) за результатами здійснення певних господарських операцій. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (пункт 63 Постанови).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції (пункт 64 Постанови).
Судом встановлено, що станом на дату здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами: ТОВ «Макаллан», ТОВ «Інсайдер-2020», ПП «Добрий дах», ТОВ «Юк Юкрейн- Інвестмент», ТОВ «Санторс», ТОВ «Бестіон інвест», ТОВ «Агробізнессоя», ТОВ «Лоер компані ворк», ТОВ «Сітібуд торг», ТОВ «Мерліонс трейд», ТОВ «Фортекс стандарт», вказані юридичні особи були реально існуючими суб'єктами господарювання, не ліквідовані та не перебували у стані припинення. Позивачем здійснювалася попередня перевірка потенційних контрагентів з отриманням від останніх копій засвідчених реєстраційних документів, документів на підтвердження повноваження підписантів на реалізацію принципу «належної обачності», на дотримання якого неодноразово наголошував Верховний Суд.
До матеріалів справи позивачем долучено копії-фінансово господарських документів щодо господарських взаємовідносин з контрагентами -ТОВ «Макаллан», ТОВ «Інсайдер-2020», ПП «Добрий дах», ТОВ «Юк Юкрейн- Інвестмент», ТОВ «Санторс», ТОВ «Бестіон інвест», ТОВ «Агробізнессоя», ТОВ «Лоер компані ворк», ТОВ «Сітібуд торг», ТОВ «Мерліонс трейд», ТОВ «Фортекс стандарт», а саме:
ТОВ “Макаллан»- договір поставки молока коров'ячого незбираного від 11.02.2021 №11/02/2021, договір надання послуг з перевезення наливних вантажів автотранспортом та транспортного експедирування №07/02 від 07.02.2019, акт виконаних робіт, ТТН та спеціалізовані товарні накладні форми №1-ТН (МС), приймальна квитанція на закупівлю молочної сировини (Форма № 3-ПК (МС)), видаткові накладні, акти прийому-передачі векселів, платіжні доручення, виписка з Журналу контролю якості молока, Звіти з приймання, Акт сепарування, Акти виробництва у розрізі кожного цеху.
ТОВ «Інсайдер-2020» - договір постачання молока коров'ячого незбираного №16/03-2021 від 16.03.2021р, договір надання послуг з перевезення наливних вантажів автотранспортом та транспортного експедирування №07/02 від 07.02.2019р. та акт виконаних робіт, договір на надання послуг по наданню персоналу №03/04 від 03.04.2018р. та заявка про надання персоналу, відповідь про надання персоналу, договір суборенди транспортних засобів №030518СТС від 03.05.2018р. та акти прийому-передачі майна, акти списання палива, ТТН та спеціалізовані товарні накладні форми №1-ТН (МС), приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини (Форма № 3-ПК (МС)), видаткові накладні, акти прийому-передачі векселів, платіжні доручення, виписки з Журналу контролю якості молока, Звіти з приймання, Акти сепарування, Акти виробництва у розрізі кожного цеху.
ПП «Добрий дах» - договір поставки №ЦУ1801 від 18.01.2021р. та заявка на придбання, договір суборенди транспортних засобів №030518СТС від 03.05.2018р., акти прийому-передачі майна та акти списання палива, договір на надання послуг по наданню персоналу №03/04 від 03.04.2018р., заявка про надання персоналу та відповідь про надання персоналу, видаткові накладні та ТТН, сертифікат відповідності, акти списання матеріалів.
ТОВ «ЮК Юкрейн-Інвестмент» - договір постачання молока коров'ячого незбираного №01/08/2021 від 01.08.2021р. з додатками, договір на надання послуг по наданню персоналу №03/04 від 03.04.2018р., заявка про надання персоналу та відповідь про надання персоналу, технічні паспорти на транспортні засоби та акти списання палива, ТТН та спеціалізовані товарні накладні форми №1-ТН (МС), приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини (Форма № 3-ПК (МС)), видаткові накладні, платіжні доручення, виписка з журналу контролю якості молока, звіти з приймання, акти сепарування, акти виробництва у розрізі кожного цеху.
ТОВ «Санторс» - договір поставки №80 від 10.01.2022р., договір суборенди транспортних засобів №030518СТС від 03.05.2018р., акти прийому-передачі майна та акти списання палива, договір на надання послуг по наданню персоналу №03/04 від 03.04.2018р., заявка про надання персоналу та відповідь про надання персоналу, видаткові накладні та ТТН.
ТОВ «Бестіон інвест» - договір поставки №23/08-19 від 23.08.2019р. з специфікацією, договір суборенди транспортних засобів №030518СТС від 03.05.2018р., акти прийому-передачі майна та акти списання палива, договір на надання послуг по наданню персоналу №03/04 від 03.04.2018р., заявка про надання персоналу та відповідь про надання персоналу, видаткові накладні та ТТН, рахунок та платіжні доручення, декларації про якість виробленої продукції, акти виробництва, податкові накладні.
ТОВ «Агробізнессоя» - договір поставки №29/07-19 від 29.07.2019р. з специфікаціями, договір суборенди транспортних засобів №030518СТС від 03.05.2018р., акти прийому-передачі майна та акти списання палива, договір на надання послуг по наданню персоналу №03/04 від 03.04.2018р., заявка про надання персоналу та відповідь про надання персоналу, видаткові накладні та ТТН, рахунок та платіжні доручення, декларації про якість виробленої продукції, акти виробництва, податкові накладні.
ТОВ «Лоер компані ворк» - договір поставки №06/09-19/1 від 06.09.2019р. з специфікацією, договір суборенди транспортних засобів №030518СТС від 03.05.2018р., акти прийому-передачі майна та акти списання палива, договір на надання послуг по наданню персоналу №03/04 від 03.04.2018р., заявка про надання персоналу та відповідь про надання персоналу, видаткові накладні та ТТН, рахунки та платіжні доручення, декларації про якість виробленої продукції, акти виробництва, податкові накладні.
ТОВ «Сітібуд торг» - договір поставки №01/08/19 від 01.08.2019р. з специфікацією, договір суборенди транспортних засобів №030518СТС від 03.05.2018р., акти прийому-передачі майна та акти списання палива, договір на надання послуг по наданню персоналу №03/04 від 03.04.2018р., заявка про надання персоналу та відповідь про надання персоналу, видаткові накладні та ТТН, рахунок та платіжні доручення, декларації про якість виробленої продукції, акти виробництва, податкові накладні.
ТОВ «Мерліонс трейд» - договір поставки №27/08-19 від 27.08.2019р. з специфікацією, договір суборенди транспортних засобів №030518СТС від 03.05.2018р., акти прийому-передачі майна та акти списання палива, договір на надання послуг по наданню персоналу №03/04 від 03.04.2018р., заявка про надання персоналу та відповідь про надання персоналу, видаткові накладні та ТТН, рахунок та платіжні доручення, декларації про якість виробленої продукції, акти виробництва, податкові накладні.
ТОВ «Фортекс стандарт» - договір поставки №05/09-19/1 від 05.09.2019р. з специфікацією, договір суборенди транспортних засобів №030518СТС від 03.05.2018р., акти прийому-передачі майна та акти списання палива, договір на надання послуг по наданню персоналу №03/04 від 03.04.2018р., заявка про надання персоналу та відповідь про надання персоналу, видаткові накладні та ТТН, рахунок та платіжні доручення, декларації про якість виробленої продукції, акти виробництва, податкові накладні.
Здійснення розрахунків за поставлену у власність ТОВ «Бестіон інвест», ТОВ «Агробізнессоя», ТОВ «Лоер компані ворк», ТОВ «Сітібуд торг», ТОВ «Мерліонс трейд», ТОВ «Фортекс стандарт» продукцію підтверджується укладеними Позивачем з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФРЕЙЗЕР», ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «РОЯЛ ФІНАНС 1» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФАЛЬКОН» договорами факторингу (№11022021-01-ДФ від 11.02.2021р., №22012021-01-ДФ від 22.01.2021р., №24112020-01-ДФ від 24.11.2020р., №Р-29122020-01-Ф від 29.12.2020р., №Ф-01-05032021 від 05.03.2021р., №Ф-01-16022021 від 16.02.2021р., №Ф-01-22042021 від 22.04.2021р., №Ф-02-29032021 від 29.03.2021р.) з відповідними додатковими угодами, актами прийму-передачі документації та актами прийму-передачі прав вимоги, банківськими виписками.
Позивачем надано документи, підтверджуючи наявність трудового, матеріального ресурсу для здійснення вищенаведених операцій з закупівлі сировини та відчуження товару на користь покупців. Як підтверджується матеріалами справи, всі перевезення як сировини, що закуповувалася (за виключенням перевезення сировини, що постачалася ТОВ «Макаллан», та сировини що постачалася ТОВ «Інсайдер-2020» у 1 кварталі 2021р.), так і готової продукції, що поставлялась - здійснювалися власними силами позивача. У власності позивача знаходиться цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Світловодськ, вул. Героїв Чорнобиля, 33, на території якого облаштовано автотранспортне господарство підприємства з необхідним обладнанням для ремонту та обслуговуванням транспортних засобів. Окрім цього у позивача знаходиться у власності спеціалізований вантажний транспорт - цистерни харчові. Підставою для провадження діяльності по перевезенню вантажів є наявність у позивача в ЄДРПОУ КВЕДУ - 49.41 вантажний автомобільний транспорт. Додатково позивачем залучено у тимчасове користування 29 одиниць вантажного транспорту на підставі договору суборенди транспортних засобів № 030518 СТС від « 03» травня 2018 року укладеного з ТОВ «Світ-Транс-Ресурс», факт передачі якого підтверджується відповідними актами прийому-передачі майна та здійсненими розрахунками. Залучення водіїв для роботи на автотранспорті також підтверджується матеріалами справи, а саме повідомленнями про прийняття працівників та копією договору на надання послуг по наданню персоналу на обумовлений строк (аутстаффінгу) № 03/04 від 03 квітня 2018р. Використання транспортних засобів для перевезень додатково підтверджується ТТН та актами списання палива, які наявні в матеріалах справи.
За висновками акту перевірки, аналіз господарських взаємовідносин з постачальниками:
ТОВ «Макаллан» (код ЄДРПОУ 43214408), ТОВ «Інсайдер-2020» (код ЄДРПОУ 43621873), ПП «Добрий дах» (код ЄДРПОУ 36456810), ТОВ «Юк Юкрейн Інвестмент» (код ЄДРПОУ 43932058), ТОВ «Санторс» (код ЄДРПОУ 42171552) свідчить про нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання.
Відповідач не заперечує надходження товарів до позивача але, на його думку, товари отримані не від постачальників, які склали видаткові накладні, а від невідомих осіб, і ці товари слід відображати в бухгалтерському та податковому обліку як безоплатно одержані.
Такі твердження ґрунтуються на наявній у контролюючого органу податковій інформації щодо контрагентів позивача, на підставі якої відповідач зробив висновки про:
- відсутність руху активів, зобов'язань та власного капіталу у процесі здійснення господарської операції;
- відсутність законного (легального) джерела походження придбаного товару, відображеного як реалізованого позивачу, що свідчить про порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту для покупців;
- відсутність власних трудових ресурсів, виробничих потужностей, складських приміщень та інших основних засобів, які є необхідними для здійснення господарської діяльності у контрагентів позивача, відсутність за місцезнаходженням.
Враховуючи вищевикладене, за висновком відповідача, фактично не підтверджено можливість здійснення вище наведеними постачальниками господарських операцій з ідентифікованим товаром, у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, що свідчить про відсутність можливості виконання взятих на себе зобов'язань з реалізації товару для позивача.
Наведені дані, що доводять нереальність господарської операції, (неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг) дозволяють відповідачу зробити висновки щодо складених позивачем документів виключно для цілей оподаткування.
Відповідач наголошує, що нереальність придбання позивачем товарів, а саме від вище наведених постачальників, та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, що фактично не здійснювалися, засвідчує факт безоплатного отримання товару позивачем.
Водночас, під час проведення перевірки встановлений факт використання товару, ідентичних задекларованому, що в свою чергу є свідченням набуття останнього платником податків у власність (безоплатного отримання активу) без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що відповідачем не заперечується та не спростовується факт наявності товарно-матеріальних цінностей одержаних позивачем від контрагентів, їх використання у власній господарській діяльності, але при цьому вказується на невідоме джерело їх походження.
В даному випадку суд дійшов висновку, що позивач не зобов'язаний відстежувати джерело походження товару, який реалізовувався його контрагентами, а в разі встановлення контролюючим органом таких фактів, відповідальність має нести саме та особа, яка вводить товар в обіг, а не добросовісний набувач.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).
Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Як виснував відповідач в акті перевірки від 28.01.2025 року, підставою для віднесення контролюючим органом вартості поставленого товару від ТОВ «Макаллан» , ТОВ «Інсайдер-2020» , ПП «Добрий дах», ТОВ «Юк Юкрейн Інвестмент», ТОВ «Санторс» до інших доходів позивача слугувало те, що такий товар слід вважати безоплатно отриманим, оскільки його походження не підтверджено.
Що стосується не визнання господарських правовідносин з такими суб'єктами господарювання-покупцями як: ТОВ «Агробізнессоя», ТОВ «Лоер компані ворк», ТОВ «Сітібуд торг», ТОВ «Фортекс стандарт», ТОВ «Мерліонс трейд», ТОВ «Бестіон інвест» відповідач зазначає, що придбана від останніх товарна продукція, в подальшому, за даними зареєстрованих податкових накладних, не реалізовувалась, з боку наведених постачальників, а, отже, документально оформлені правовідносини щодо поставки товару з боку позивача не визнаються як реальні господарські операції. Як зазначено в акті перевірки, аналіз надходжень грошових коштів від вищенаведених покупців за отриманий товар свідчить, що вони повинні враховуватися як актив у складі інших доходів відповідного звітного періоду, перерахування яких не пов'язано з постачанням товарів та при відсутності даних, щодо їх повернення. Відповідач зазначає, що позивачем порушено п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 за № 860/4153 (П(С)БО 15 і за висновками відповідача, отримані грошові кошти вважаються як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності позивача та не враховано останнім при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
З таким висновками контролюючого органу суд не погоджується, та зазначає наступне.
Відповідно до п.5 П(П)Б 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінку доходу може бути достовірно визначено.
В п.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПКУ надано значення терміну «безоплатно надані товари» - це товари, що надаються за договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачено грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладання таких договорів. Також безоплатно наданими товарами є товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне збереження і використані нею.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що товар поставлявся позивачу та реалізовувався позивачем за договорами поставки, які не передбачають безоплатну передачу товару. За товар протягом спірного періоду позивач сплатив на користь постачальників грошові кошти, що підтверджується матеріалами справи, а також розраховувався шляхом передачі векселів, що не суперечить діючому законодавству та не заперечується самим контролюючим органом. При цьому за поставлений товар з боку покупців позивача оплата надходила як безпосередньо від покупців такого товару, так і за договорами факторингу, право вимоги за якими було відступлено позивачем до третіх осіб та не заперечується контролюючим органом.
Згідно умов укладених договорів факторингу, «Фактор передає в розпорядження Клієнта суму фінансування, а Клієнт безповоротно відступає Факторові Право вимоги до Боржника (покупця) за Основним Договором в розмірі, вказаному в Акті прийому-передачі права вимоги. Фактор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за Основним Договором в обсязі придбаного права вимоги та одержує право замість Клієнта вимагати від Боржника належного виконання ним зобов'язань за Основним Договором. Фактор має право нараховувати Боржнику проценти за Основним Договором, нараховувати неустойку (штрафні санкції) за прострочення виконання зобов'язань за Основним Договором, вимагати погашення заборгованості за Основним Договором, користуватись іншими правами, які належали Клієнту за Основним Договором». В договорах факторингу, укладених між сторонами, чітко вказано в рахунок якого договору поставки відбувається оплата та передача відповідних прав вимоги.
З наведеного вбачається, що оплата, яка підтверджується банківськими виписками та була здійснена з боку як безпосередніх покупців позивача, так і від факторів за договорами факторингу, була здійснена саме як сплата заборгованості за поставлений товар, а не як стороннє фінансування.
Отже, між контрагентами позивача не відбувалось укладання ані договорів дарування, ані відповідального збереження, зарахування грошових коштів здійснювалось виключно за поставлений товар.
Таким чином, суд приходить до висновку, що товар, який був поставлений позивачу, не підпадає під поняття «безоплатно наданого товару», а грошові кошти, отримані за договорами поставки від покупців та від юридичних осіб за договорами факторингу - не підпадають під поняття «грошових коштів, перерахування яких не пов'язано з постачанням товарів та при відсутності даних, щодо їх повернення», закріпленого нормами ПКУ.
Суд зазначає, що відповідачем не було винесено аргументованих зауважень щодо змісту документів, підтверджуючих відступлення права вимоги до покупців. Наявні зауваження відповідача позивачем було спростовано на етапі подання заперечень до Акту перевірки шляхом надання документів, які свідчили про помилковість зазначених зауважень.
Відповідачем не було проаналізовано наявності економічного ефекту здійснених операцій щодо відступлення права вимоги до покупців позивача. Необхідність проведення аналізу наявності якого відображено в позиції КАС ВС в Постанові від 17 березня 2020 року у справі №812/9439/13-а, в якій зазначено, що має існувати намір платника отримати відповідний економічний ефект. Господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. З'ясування наміру платника на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення».
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому, відповідачем не доведено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними також не встановлено. Аналогічно відсутні докази, що позивач самостійно вніс до первинних документів недостовірну інформацію щодо постачання товару а також наявність у позивача обґрунтованих підстав сумніватись у достовірності відомостей про постачальника на час здійснення господарських операцій.
Отже, будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Відповідач не спростовує первинні документи, на підставі яких здійснювалося оформлення господарських операцій позивача, а посилається на деякі недоліки в первинних документах.
Водночас, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 року у справі №160/3364/19 зробила висновок, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
На переконання суду, висновки Акту перевірки та податкових повідомлень рішень в оскаржуваних частинах ґрунтуються не на фактах, а на припущеннях не підтверджених належними та допустимими доказами. Натомість, за положеннями ст. 112 ПК України, усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
В пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Європейський Суд з прав людини визначив, що ...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказує, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Верховний Суд у поставові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19 зробив правовий висновок, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Отже, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.
Як вбачається з акту №737/11-28-07-07/40236151 від 28.01.2025 року, у ході документальної планової виїзної перевірки позивача зустрічні звірки з його контрагентами з питань підтвердження отриманих від позивача відомостей щодо господарських відносин між ними контролюючими органами не проводилися. Натомість відповідач використав податкову інформацію щодо цих контрагентів, наявну в базах даних інформаційних систем ДПС, на підставі якої зробив висновки про відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, основних фондів у контрагентів, відсутності подальшого руху придбаного товару.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, не є належним доказом в розумінні процесуального закону і не породжує правових наслідків для платника податків. Схожу правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, від 15.05.2018 року у справі №810/4391/16, від 24.02.2022 року у справі №420/8924/20, від 11.05.2022 року у справі №826/6126/18.
У статті 83 ПК України наведений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв'язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Під час зустрічної звірки здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування повноти їх відображення в обліку платника податків. За результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб'єкту господарювання у десятиденний строк.
Доводи контролюючого органу про те, що п. 74.3 ст. 74 ПК України дозволяє зібрану податкову інформацію та результати її опрацювання використовувати для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, не можуть бути достатньою підставою для рішень відносно платника податків лише на підставі даних комп'ютерних баз та автоматизованих інформаційних програм.
Внаслідок належного опрацювання отриманої інформації, проведеного відповідно до норм податкового законодавства, контролюючий орган зобов'язаний довести факт податкового порушення, а не покладати на платника податків відповідальність лише через те, що є підстави поставити під сумнів факт здійснення господарської операції з боку контрагентів платника.
В Постанові КАС ВС від 1 лютого 2023 року у справі №380/9660/21 встановлено, що податкова інформація не може бути належним доказом і слугувати підставою для прийняття висновків, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та не заснована на безпосередньому аналізі первинних документів. За відсутності доказів, які беззаперечно могли б свідчити про неможливість виконання господарської операції або про її невиконання контрагентами, платник не може бути позбавлений можливості відображення такої операції в податковому обліку. Податкова інформація в аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність здійснених господарських операцій, не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків».
Аналогічна позиція міститься в Постанові КАС ВС від 02.02.2020 року № 160/93/19 - податкова інформація, наявна в інформаційно- аналітичних базах щодо контрагентів платника податків по ланцюгу постачання, має виключно інформативний характер і не є належним доказом неправомірності дій відповідного платника податків.
Незначні недоліки первинної документації не можуть впливати на дійсність господарських операцій. Необхідно наголосити, що превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону N 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
Як зазначає Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 14.08.2024 року у справі №560/12984/23, платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.
Посилання відповідача на наявність зареєстрованих кримінальних проваджень у відношенні контрагентів позивача також не приймаються до уваги судом, так як сама по собі наведена інформація щодо існуючих кримінальних проваджень, учасниками в яких є контрагенти платника податку, не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій за їх участі.
Згідно до позиції Верховного суду України в Постанові від 19 червня 2023 року по справі № 810/1577/17, наявність вироку щодо контрагента платника податків так само як і лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Суд зазначає, що підстави визнання правочину недійсним визначено чинним законодавством, зокрема ст.215 ЦКУ.
Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦКУ Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частини 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦКУ визначає загальні вимоги, дотримання яких є необхідними для чинності цивільному законодавству, а саме: Зміст правочину не може суперечити чинному законодавству; Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.; Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Згідно положень Податкового кодексу України п.20.1 ст.20 контролюючим органам надано право:
-звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами; (п.20.1.30);
-звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою - підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання; (п.20.1.37).
За інформацією, викладеною а Акті перевірки від 28.01.2025, усі суб'єкти господарювання контрагенти позивача обліковуються в органах ДПС.
Як зазначав позивач, і з цим погодився суд, в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо наявності судових рішень про визнання недійсними правочинів з поставки товарів на адресу позивача та правочинів, за якими позивач виступав постачальником, а також договорів факторингу, за якими відбувалась оплата відвантаженого товару. Також матеріали справи не містять судових рішень про припинення реєстрації суб'єктів господарювання- контрагентів позивача.
Відтак, докази, наявні в матеріалах справи, свідчать, що позивач належним чином довів та в повному обсязі підтвердив правомірність віднесення відповідних сум до податкового кредиту та формування показників податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ «Макаллан», ТОВ «Інсайдер-2020», ПП «Добрий дах», ТОВ «Юк Юкрейн- Інвестмент», ТОВ «Санторс», ТОВ «Бестіон інвест», ТОВ «Агробізнессоя», ТОВ «Лоер компані ворк», ТОВ «Сітібуд торг», ТОВ «Мерліонс трейд», ТОВ «Фортекс стандарт».
Відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.
Отже, як зазначає позивач, з чим погоджується і суд, під час здійснення господарських операцій позивач:
- діяв добросовісно та обачливо, здійснював всі належні та допустимі заходи щодо перевірки своїх контрагентів перед укладенням відповідних господарських договорів;
- не наділений повноваженнями податкового контролю та не має обов'язку здійснення
контролю за дотриманням своїми контрагентами правил оподаткування, у наслідок чого не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом будь-яких податкових зобов'язань;
- здійснював реальні господарські операції які відповідають економічному змісту та статутній діяльності підприємства;
- відповідач не надав доказів встановленої нікчемності вчинених платником податків правочинів або нереальності господарських операцій та доказів того, що укладаючи спірні договори, учасники відносин діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства;
Щодо твердження відповідача про завищення витрат на збут в сумі 2 954 711,00 грн. з ненаданням первинних документів на запит контролюючого органу під час перевірки, суд зазначає таке.
Перевіркою відображених у рядку 2150 Звіту про фінансові результати «Витрати на збут» показників за період з 01.04.2019 по 31.12.2023 року у загальній сумі 33 815 000 грн встановлено, що на формування даного показника вплинули витрати на збут (витрату на оплату праці працівників збуту та нарахування на неї, витрати на рекламу, транспортні послуги та інші витрати на збут).
Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2019 по 31.12.2023 року в сумі 33 815 000 грн на підставі документів: банківських та касових документів, накладних, актів виконаних робіт, бухгалтерських регістрів синтетичного та аналітичного обліку по рахунках 10, 11, 12, 13, 18, 20, 22, 28, 30, 31, 33, 36, 37, 39, 50, 63, 64, 65, 66, 70, 71, 74, 79, 92, 94 (в розрізі субрахунків), головних книг встановлено завищення показників у рядку 2150 Звіту про фінансові результати «Витрати на збут» на загальну суму 2 954 711 грн, у тому числі за 2019 рік 2 954 711 грн (3 квартал 1 954 711 грн, 4 квартал 1 000 000грн), а саме бухгалтерський запис Дт 93 Кт 39 згідно зведених облікових даних регістрів бухгалтерського обліку не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними бухгалтерськими документами. Під час перевірки 14.01.2025 року платнику було надано запит щодо надання первинних бухгалтерських документів, що підтверджують в бухгалтерському обліку бухгалтерський запис Дт 93 Кт 39, документи не надано.
Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
На думку відповідача, позивачем завищено показники у рядку 2150 Звіту про фінансові результати (форма № 2) на загальну суму 2 954 711,00 грн, у тому числі за 2019 рік 2 954 711,00 грн (3 квартал 1 954 711,00 грн, 4 квартал 1 000 000,00 грн) без їх підтвердження відповідними первинними документами, що суперечить п.5,6,7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року (зі змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248.
Відповідно п. 86.7. п.86 ПКУ у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було зазначено про відсутність надання первинних документів на підтвердження витрат на загальну суму 2 954 711,00 грн.
Проте, як зазначалось в запереченнях до Акту перевірки позивача, згідно даних бухгалтерського обліку в 3 кварталі 2019 року платником податків до витрат на збут було віднесено 1 618 286,52 грн, в 4 кварталі 2019 року 1 306 886,00 грн. на підставі бухгалтерських довідок, дані яких підтверджуються первинними документами.
Позивач зазначає, що первинні документи надавались відповідачу під час перевірки і повторно було продубльовано разом з наданням письмових заперечень до Акту перевірки.
Матеріалами справи підтверджується, що разом з запереченнями позивачем надано накази по ТОВ «СМСЗ» (№5 від 01.11.2018р. та №3 від 01.01.2019р.) щодо розподілу витрат по послугам з реклами, бухгалтерські довідки (якими розшифровувались суми з ПДВ за кожним місяцем спірного періоду) та копії актів наданих послуг (якими підтверджується факт надання рекламних послуг третіми особами), що відповідно до положень п. 86.7 Податкового кодексу України робить їх невід'ємною частиною матеріалів перевірки, а, отже не може вважатись порушенням та не підлягає застосування штрафу за таке ненадання.
Аналогічний висновок міститься у постанові ВС від 21.01.2025 у справі №140/6001/24 «у разі, якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності».
Отже, матеріалами справи спростовується доводи відповідача щодо безпідставності віднесення до витрат на збут та відсутність надання підтверджуючих документів для такого віднесення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00028950707 (форма Р) від 21.03.2025, №00028960707 (форма Р) від 21.03.2025, №00029010707 (форма В4) від 21.03.2025, які оскаржуються позивачем в частині взаємовідносин з ТОВ «Макаллан», ТОВ «Інсайдер-2020», ПП «Добрий дах», ТОВ «Юк Юкрейн- Інвестмент», ТОВ «Санторс», ТОВ «Бестіон інвест», ТОВ «Агробізнессоя», ТОВ «Лоер компані ворк», ТОВ «Сітібуд торг», ТОВ «Мерліонс трейд», ТОВ «Фортекс стандарт» та у частині безпідставного віднесення на витрати на збут у сумі 2 954 711,00 грн. із застосування штрафу, прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до положень п.57.4 ст.57 Податкового кодексу України, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
Щодо податкового повідомлення-рішення №00028960707 (форма Р) від 21.03.2025 в частині нарахування компенсуючих податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 93 273,33 грн., заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2023 року на суму 9 546, 25 грн., за лютий 2022 року на суму 4 435,00 грн., за червень 2022 року на суму 4 435,00 грн., в частині завищення податкового кредиту за листопад 2020 року в сумі 70 153, 41 грн., в частині завищення податкового кредиту по декларації за березень 2020 року на суму 28 970, 00 грн., в частині безпідставного зменшення суми ПДВ за березень 2020 року на суму 176 922,00 грн., в частині не відображення зменшення від'ємного значення в деклараціях за жовтень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року на суму 20 626,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №00029010707 (форма В4) від 21.03.2025 в частині нарахування «компенсуючих» податкових зобов'язань в сумі 93 273,33 грн., в частині заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2023 року на суму 9 546, 25 грн., за лютий 2022 року на суму 4 435,00 грн., за червень 2022 року на суму 4 435,00 грн., в частині завищення податкового кредиту по декларації за березень 2020 року на суму 28 970, 00 грн. , в частині безпідставного зменшення суми ПДВ за березень 2020 року на суму 176 922,00 грн., в частині не відображення зменшення від'ємного значення в деклараціях за жовтень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року на суму 20 626, 00 грн., суд дійшов висновку про відмову в цій частині позовних вимог у зв'язку з недоведеністю позивачем протиправності наведених повідомлень-рішень в зазначених частинах.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 30 280, 00 грн., що підтверджується копією платіжних інструкцій №31124 від 18 квітня 2025 року на суму 3 280,00 грн та №31204 від 05 травня 2025р. на суму 27 000,00грн, який належить покласти на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до положень ч.3 ст.139 КАСУ та стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у розмірі 29 674, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ТОВ «Світловодський маслосирзавод» задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення №00028950707 (форма Р) від 21.03.2025 p. на загальну суму 19 839 050,00 грн., у т.ч.: 15 871 240,00 грн. - сума податкового зобов'язання з податку на прибуток та штрафних санкцій - 3 867 910,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення №00028960707 (форма Р) від 21.03.2025 на загальну суму 7 410 876, 25 грн. в частині завищення суми податкового кредиту з ПДВ на суму 5 928 701,00 грн. та штрафних санкцій- 1 482 175,25 грн.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення- рішення №00029010707 (форма В4) від 21.03.2025, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 30 172, 00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення №00028980707 (форма ПС) від 21.03.2025 на загальну суму 1020 грн. - сума штрафних санкцій.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ТОВ «Світловодський маслосирзавод» (код ЄДРПОУ 40236151) витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 674, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43995486).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 19.09.2025.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК