Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 вересня 2025 року Справа№640/18422/21
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул.Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про
визнання протиправними дій в частині затримки остаточного розрахунку при звільненні з органів внутрішніх справ, відповідно наказу МВС України від 03.08.2020 № 582 о/с;
стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з органів внутрішніх справ, відповідно наказу МВС України від 03.08.2020 № 582 о/с, за період з 21.12.2016 по 08.09.2017, у розмірі 262 985 грн., -
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно 06 листопада 2015 року №2338о/с його звільнено з посади заступника начальника відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління згідно пунктів 10, 11 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 64 «г». Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року позивача поновлено на займаній посаді, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.11.2015 по 23.11.2016 року.
Відповідач зарахував позивачу вимушений прогул з 24.11.2016 по 08.09.2017 у трудовий та страховий стаж та вніс відповідні відомості у трудову книжку, однак нарахування заробітної плати за вказаний період не здійснив.
03.08.2020 відносно позивача видано наказ №582о/с про звільнення з посади заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління з 09.01.2018 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом 64 "з" (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).
Ознайомившись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2022 у справі № 640/18422/21, позивач вирішив скористатися правом на зміну предмета позову, оскільки з вказаних обставин справи вбачається необхідним стягнення з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з органів внутрішніх справ.
Кількість робочих днів позивача у 2016 році становив 8 днів, у 2017 році - 168 днів. Відповідно середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з органів внутрішніх справ з 21 грудня 2016 року по 08 вересень 2017 року (8+168) X 1494,23) складає 262 985 грн.
В зв'язку з тим, що при звільненні з позивачем не здійснено повного розрахунку, він звернувся до суду з даним позовом.
У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2016, винесеної у справі №826/26466/15, наказом МВС від 21.12.2016 №1223 о/с поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління МВС України з 06.11.2015.
Вказали, що МВС України у повному обсязі та відповідно до резолютивної частини рішення, що стосувалось Міністерства, виконало постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2016, винесену у справі № 826/26466/15.
Вважають, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України та абзацом 1 пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, якими передбачено таке стягнення лише у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу. Позовні вимоги про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу по затримці остаточного розрахунку при звільненні з органів внутрішніх справ за період з 24.11.2016 по 08.09.2017 є безпідставними, оскільки судами зроблено висновок про відсутність самих підстав виплати цього середнього заробітку за вказаний період.
Також вказали, що відповідно до листа Департаменту забезпечення діяльності апарату МВС від 13.09.2021 № 38771/09 (міститься у матеріалах справи), за результатами набрання законної сили судовими рішеннями у справах № 826/26466/15 та № 826/12793/17 розрахунки з позивачем проводились вчасно та у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2022 прийнято справу до свого провадження, яка буде розглядатись суддею Каракашьяном С.К. в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну предмету позову в адміністративній справі №640/18422/21.
Справа № 640/18422/21 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2025 року, справу №640/18422/21 передано на розгляд судді Аканова О.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року прийнято до розгляду адміністративну справу; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); розгляд справи розпочато спочатку.
Ухвалою суду від 14 липня 2025 року зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надати до суду довідку про розмір грошового забезпечення поліцейського ОСОБА_1 за повних два відпрацьованих місяця які передували звільненню, із зазначенням середньої заробітної плати та середньоденного розміру заробітної плати; довідку про виплачене грошове забезпечення поліцейського ОСОБА_1 при звільненні; довідку про виплачене грошове забезпечення поліцейського ОСОБА_1 на виконання рішення №826/26466/15; витребувано з ОСОБА_1 : - копію трудової книжки.
Ухвалою суду від 29 липня 2025 року ПОВТОРНО зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надати до суду: довідку про розмір грошового забезпечення поліцейського ОСОБА_1 за повних два відпрацьованих місяця, які передували звільненню, із зазначенням середньої заробітної плати та середньоденного розміру заробітної плати; довідку про виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 при звільненні; довідку про виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення №826/26466/15.
Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надати до суду письмові пояснення та докази (платіжні доручення, тощо .....) щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 21.12.2016 по 08.09.2017 року; письмові пояснення та докази (платіжні доручення, тощо .....) щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 21.12.2016 по 08.09.2017 при звільненні 03.08.2020 року.
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23 липня 2024 № 3892-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29 жовтня 2024 № 4024-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 січня 2025 № 4220-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16 квітня 2025 № 4356-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 липня 2025 № 4524-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 01 вересня 1996 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та звільнений наказом вд 03.08.2020 № 582/ос за пунктом 64 "з", що підтверджується копією трудової книжки.
Зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у адміністративній справі №826/26466/15 вбачається, що відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України «По особовому складу» від 06 листопада 2015 року №2338о/с полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил з займаної посади згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2016 року у адміністративній справі №826/26466/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України про визнання незаконними дій, скасування наказу, поновлення на посаді, яке залишено без змін відповідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року та постанови Верховного Суду від 20 вересня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року 2338 о/с «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління, згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів); поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України; стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2015 року по 23 листопада 2016 року у розмірі 392 982,49 грн; визнано протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо не вирішення питання про прийняття ОСОБА_1 в органи поліції; зобов'язано Національну поліцію України розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»; допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі - 32 873,08 грн.
На виконання постанови Окружного адміністративного суду місті Києві від 23 листопада 2016 року у справі №826/26466/15 Міністерством внутрішніх справ України 21 грудня 2016 року винесено наказ №1223 о/с «По особовому складу» по апарату Міністерства, яким скасовано пункт наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №2338 о/с «По особовому складу» у частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено останнього на посаді заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України з 06 листопада 2015 року.
Згідно платіжного доручення №162 від 05 лютого 2020 відповідачем позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у справі №826/26466/15 в розмірі 32 873,08 грн.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08 вересня 2017 року №953 о/с (по особовому складу) по апарату Міністерства полковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління, з 08 вересня 2017 року звільнено з займаної посади відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2020 року у справі № 826/12793/17 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 08 вересня 2017 року №953 о/с (по особовому складу) в частині звільнення в запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом полковника міліції ОСОБА_1 (М-086841), заступника начальника 1-го відділу управління розслідування особливо важливих кримінальних проваджень Головного слідчого управління з 08 вересня 2017 року; стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 вересня 2017 року по 09 січня 2018 року у розмірі 182296 (сто вісімдесят дві тисячі двісті дев'яносто шість) грн 06 коп; допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Міністерства внутрішніх справ України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць без урахування обов'язкових податків та зборів.
Листом відповідача №34630/15 від 29.07.2025 позивачу, серед іншого, повідомлено, що на виконання вищезазначеного рішення суду в частині негайного виконання ОСОБА_1 в лютому 2020 року було нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць у сумі 40 836,10 грн. та платіжним дорученням від 05.02.2020 № 162 йому на картковий рахунок було перераховано кошти у сумі 32 873,06 грн. з урахуванням утриманих обов'язкових податків і зборів. Також вказано, що під час захисту інтересів МВС України в судовому процесі просимо врахувати, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2020 у справі № 826/7001/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 щодо стягнення з Міністерства внутрішніх справ України середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 24 листопада 2016 року по 08 вересня 2017 року відмовлено. Інша інформація в ДФОП відсутня.
Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що МВС України наказом від 03.08.2020 № 582/ос звільнено позивача за пунктом 64 "з".
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, має застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на корить працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.
Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, а коли він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз'яснення цієї норми права надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Вказана правова позиція також висловлена і Верховним судом України у постанові від 21.01.2015 № 6-195цс14, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.
Розрахунок середнього заробітку проводиться за формулою, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", тобто обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача, виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана дана виплата.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2020 у справі № 826/7001/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020, у задоволенні адміністративного позову позивача до відповідача про визнання протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не вирішення питання подальшого використання на службі ОСОБА_1 ; стягнення з Міністерства внутрішніх справ України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 листопада 2016 року по 08 вересня 2017 року; за час не відбутої відпуски за 2016 рік стягнути з Міністерства внутрішніх справ України матеріальну допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення - відмовлено.
Частиною 4 статті 78 КАС України встановлено, підстави звільнення від доказування обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, на виконання ухвали суду від 04 вересня 2025 року про зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України надати до суду письмові пояснення та докази (платіжні доручення, тощо .....) щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 21.12.2016 по 08.09.2017 року; письмові пояснення та докази (платіжні доручення, тощо .....) щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 21.12.2016 по 08.09.2017 при звільненні 03.08.2020 року до суду надійшов лист МВС № 43918/15 від 17.09.2025 (2119357) в якому зазначено, що наказом МВС від 03.08.2020 № 582 о/с полковника міліції ОСОБА_1 поновленого за рішенням суду було звільнено з посади з 09 січня 2018 року у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації).
Повторно наголошено, що ОСОБА_1 в апарат Міністерства на виконання рішень суду поновлювався наказами МВС України як працівник міліції зі спеціальним званням «полковник міліції» без зазначення розміру посадового окладу та інших надбавок, у зв'язку з тим, що основні нормативноправові акти, які регламентували умови нарахування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а саме працівників міліції, втратили чинність.
Крім того, у вересні 2017 року відповідно до наказу МВС від 08.09.2017 № 953 о/с полковника міліції ОСОБА_1 було звільнено в запас Збройних Сил з 08 вересня 2017 року з вислугою років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні 21 рік 00 місяців 06 днів.
В листопаді 2017 року ОСОБА_1 було донараховано одноразову грошову допомогу на загальну суму 8064,50 грн. та після утриманих обов'язкових податків і зборів платіжним дорученням від 24.11.2017 № 2155 було перераховано кошти у сумі 7 943,53 грн на його картковий рахунок.
Повторно наголошено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2020 у справі № 826/7001/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 щодо стягнення з Міністерства внутрішніх справ України середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 24 листопада 2016 року по 08 вересня 2017 року було відмовлено.
Інша інформація в ДФОП відсутня.
Суд зазначає, що в наказі МВС України від 03.08.2020 № 582/ос про звільнення позивача за пунктом 64 "з" та в листі МВС № 43918/15 від 17.09.2025 (2119357) на виконання ухвали суду не зазначено про не виплату позивачу сум, що належить йому від відповідача та позивачем до позову не додано доказів які б свідчили про неналежний розрахунок при звільненні, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність оскаржуваної бездіяльності відповідача та, як наслідок, необґрунтованість заявлених позовних вимог.
З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судових витрат, а матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для компенсації судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: Україна, 01601, м. Київ, вул.Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про визнання протиправними дій в частині затримки остаточного розрахунку при звільненні з органів внутрішніх справ, відповідно наказу МВС України від 03.08.2020 № 582 о/с та стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні з органів внутрішніх справ, відповідно наказу МВС України від 03.08.2020 № 582 о/с, за період з 21.12.2016 по 08.09.2017, у розмірі 262 985 грн. - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Аканов