19 вересня 2025 р.Справа №160/23811/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову по справі №160/23811/25,-
19.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною відмову командування військової частини НОМЕР_1 у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- за результатами розгляду зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 негайно звільнити з військової служби у запас солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передати особову справу для постановки на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою від 25.08.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 КАС України.
17.09.2025 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить:
- забезпечити позов шляхом накладання заборони відповідачу вчиняти певні дії, а саме - заборонити переведення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової частини НОМЕР_1 до будь-якої іншої військової частини до закінчення розгляду судом позовних вимог по суті справи.
В обгрунтування означеної заяви позивач вказав, що на даний час є гостра необхідність у забороні відповідачу вчиняти будь-які дії щодо переміщення позивача, ОСОБА_1 , зі штату військової частини НОМЕР_1 до будь-якої військової частини з метою подальшого проходження військової служби до вирішення судом питання по суті справи, так як в результаті такого переміщення відповідач набуде статусу неналежного відповідача, що в свою чергу призведе до штучного затягування розгляду справи - позивач вимушений буде подавати знов рапорт на звільнення, розгляд такого рапорту буде штучно відкладатись, відсутність відмови по суті рапорту унеможливлює звернення з відповідним позовом до суду. Така необхідність забезпечення позову викликана тим, що командування військової частини НОМЕР_1 здійснює тиск на позивача, який є військовослужбовцем, шляхом наполегливої обіцянки перевести його до іншого військового підрозділу в найближчий час з огляду на те, що він звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав, на що він, за думкою командування, не має права
Проаналізувавши доводи заяви про забезпечення позову та додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
Так, згідно зі ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Вичерпний перелік підстав забезпечення позову визначений частиною 2 статті 150 КАС України, відповідно до якої забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З наведених норм Закону вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд зазначає, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача є наявність відповідних підстав.
Тобто, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Отже, заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов'язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких позивач звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі №826/10936/18, від 11.01.2022 року у справі №640/18852/21.
При цьому, суд вказує, що заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Враховуючи викладене, на момент розгляду заяви про забезпечення позову не знайшли підтвердження обставини того, що невжиття заходів забезпечення у вигляді заборони переведення позивача на службу до іншої військової частини може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача в цій справі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд дійшов висновку, що заява позивача не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд,
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі №160/23811/25.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко