18 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/5824/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі позивач - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в ДП «Спецтранс» СУ ЛТД з 11.11.1997 по 01.01.1999 та з 31.12.2000 по 01.09.2002;
зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи в ДП «Спецтранс» СУ ЛТД з 11.11.1997 по 01.01.1999 та з 31.12.2000 по 01.09.2002;
зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, враховуючи висновки суду у цій справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши віку, необхідного для призначення пенсії за віком, звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.
09.05.2025 відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком №032150006610. Відповідно до даного рішення відповідачем не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 12.11.1997 по 01.09.2002, оскільки згідно звітності у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Позивач не погоджується з діями ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду роботи, оскільки страхувальники щомісячно здійснювали відрахування страхових внесків із його заробітної плати, а сам факт відсутності за даними системи індивідуальних відомостей про застраховану особу про сплату страхових внесків за вищезазначений період не може бути підставою для не зарахування цих періодів до страхового стажу під час призначення пенсії.
Відтак, оскільки із його заробітної плати щомісячно утримувалися суми страхових внесків, тому позивач вважає, що він не повинен нести відповідальність за неналежне виконання роботодавцем своїх обов'язків по сплаті та зарахуванню обов'язкових платежів.
З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.20).
У відзиві на позов (а.с.23-25) представник відповідача позовних вимог ОСОБА_1 не визнала та зазначила, що в розрахунок страхового стажу відсутні підстави зарахувати період роботи згідно трудової книжки від 05.06.1985 НОМЕР_1 з 12.11.1997 по 01.09.2002, оскільки згідно звітності у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до органу Пенсійного фонду за місцем проживання із заявою від 11.04.2025 (а.с.60-62), в якій просив призначити пенсію за віком.
ГУ ПФУ в Харківській області рішенням від 18.04.2025 №032150006610 відмовило у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.63).
01.05.2025 позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.72).
ГУ ПФУ в Одеській області прийняло рішення від 09.05.2025 №032150006610 про відмову у призначенні пенсії відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з огляду на відсутність необхідного страхового стажу 32 роки. До страхового стажу не зараховано період з 12.11.1997 по 01.09.2002, оскільки згідно звітності у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с.17, 80).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України закріплює право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком.
За правилами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.
Отже, право на призначення пенсії за віком протягом 2025 року мають особи, які досягнули віку 60 років та за умови наявності у таких осіб страхового стажу не менше 32 роки.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.
Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з відмовою пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу (32 роки) та не зарахуванням періоду роботи з 11.11.1997 по 01.01.1999 та з 31.12.2000 по 01.09.2002 через відсутність сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Як слідує з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював в період з 11.11.1997 по 01.09.2002 у ДП «Спецтранс» СУ ЛТД (а.с.8-13, 43-68).
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 . Форми ОК-5 (а.с.75-79) за період роботи позивача з 11.11.1997 по 31.12.1998, з 01.01.2001 по 01.09.2002 відсутні дані про сплату страхових внесків, що в свою чергу стало підставою для не зарахування відповідачем вказаних періодів до страхового стажу.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про безперервну роботу позивача з 11.11.1997 по 01.09.2002 у ДП «Спецтранс» СУ ЛТД, тому, на переконання суду, вказані обставини є достатніми для підтвердження права на врахування періоду з 11.11.1997 по 31.12.1998 включно та з 01.01.2001 по 01.09.2002 до страхового стажу.
При цьому згідно з розрахунком стажу (а.с.82) період роботи позивача у ДП «Спецтранс» СУ ЛТД з 01.01.1999 по 31.12.2000 враховуваний пенсійним органом до страхового стажу з визначенням його тривалості - 2 роки.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Отже, з урахуванням встановлених судом обставин справи, слід дійти висновку, що висновки відповідача у спірному рішенні про не врахування спірного періоду до страхового стажу є необґрунтованими, пенсійний орган допустив надмірний формалізм при розгляді заяви позивача, внаслідок чого протиправно обмежив його право на соціальний захист.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 11.11.1997 по 31.12.2018 включно та з 01.01.2001 по 01.09.2002 включно у ДП «Спецтранс» СУ ЛТД.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду, враховуючи межі позовних вимог та виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 09.05.2025 №032150006610 про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 11.11.1997 по 31.12.2018 включно та з 01.01.2001 по 01.09.2002 включно у ДП «Спецтранс» СУ ЛТД та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням положень підпункту 1 пункту 3 частини другої, частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру належало сплатити 968,96 грн судового збору (0,4 х 3028,00 грн х 0,8, тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року; 0,8 - коефіцієнт для пониження розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі).
При цьому позивач сплатив 1211,20 грн судового збору, тобто в більшому розмірі.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону №3674-VI передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить відшкодувати судові витрати, які пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 968,96 грн, при цьому питання про повернення надміру сплаченого судового збору може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.05.2025 №032150006610 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11.11.1997 по 31.12.2018 включно та з 01.01.2001 по 01.09.2002 у ДП «Спецтранс» СУ ЛТД та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, Одеська обл., м.Одеса, вул.Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій