18 вересня 2025 року ЛуцькСправа № 140/7240/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В. І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним рішення в/ч НОМЕР_1 про відмову у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами; зобов'язати командування в/ч НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби та прийняти відповідне обґрунтоване рішення по суті питання з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу за контрактом до в/ч НОМЕР_1 на посаду водій електрик 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 4 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.
В подальшому у позивача виникла нагальна потреба у звільненні з військової служби за сімейними обставинами у зв'язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох дітей до 18-ти років, а саме: ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), 29 серпня 2012 року, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), 21 квітня 2017 року, ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповідь на поданий рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3, частини 5, пункту 3 частини 12 стаття 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на адресу командування в/ч НОМЕР_1 , від 16.05.2025 отримано відповідь, що у задоволенні рапорту відмовлено у зв'язку не надання документів, а саме: встановлення місця проживання дітей з батьком, або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним із батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця.
Зазначає, що всі необхідні документи для розгляду рапорту та прийняття обґрунтованого рішення були надані в повному обсязі. Всі обставини, на які посилається відповідач підтверджуються відповідними доказами, які надавалися разом з рапортом, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-8).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 29).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 16.07.2025 №707 представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.
Вказав, що на момент подання рапорту про звільнення з військової служби позивач не надав підтверджуючих документів про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше), про визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, що не відповідає вимогам підпункту 13 (абзац другий) пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170.
Відтак уважає, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для визнання протиправним рішення в/ч НОМЕР_1 про відмову у звільненні позивача з військової служби за сімейними обставинами та зобов'язати командування в/ч НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт щодо звільнення позивача з військової служби (арк. спр. 33-37).
На адресу суду 08.08.2025 від позивача надійшли заперечення, у який ОСОБА_1 підтримав позицію, викладену в позові та додав, що на сьогодні є сталим практика суду щодо встановлення відповідного переліку документів, які дають право багатодітному батьку, у якого на утриманні знаходяться діти до 18 років, на відстрочку/звільнення з військової служби та надання відповідного переліку до органу, який правомочний приймати відповідне рішення. Уважає, що ним було подано всі документи, які свідчать про наявність права щодо звільнення з військової служби (арк. спр. 41-45).
Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до суду не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Як видно з військового квитка серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 03.03.2025 прийнятий на військову службу за контрактом до в/ч НОМЕР_1 (арк. спр. 22-23).
Позивачем 16.05.2025 командиру роти було подано рапорт із прохання клопотання перед вищим командуванням про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - через сімейні обставини, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (арк. спр. 11).
До вказано рапорту були надані наступні документи: копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; довідка Виконавчої служби від 30.04.2025 №63200; довідка Виконавчої служби від 30.04.2025 №63201; копія рішення Володимир-Волинського міського суду від 12.12.2024; копія рішення Володимир-Волинського міського суду від 24.04.2025; копія військового квитка (арк. спр. 12-23).
Листом в/ч НОМЕР_1 від 29.05.2025 №3406А повідомлено, що позивачем не надано документів, які визначають місце проживання дітей з батьком, або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, що не відповідає вимогам, встановленим підпунктом 13 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170.
У зв'язку з вищезазначеним, за результатами розгляду рапорту прийнято рішення про відмову у його задоволенні (арк. спр. 10).
Позивач, уважаючи таку відмову у звільненні з лав Збройних Сил України протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і такий стан триває в Україні дотепер.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Частинами першою та другою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави звільнення з військової служби встановлені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ і залежать від виду військової служби.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 4 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція 170).
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV Інструкції 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
У 2024 році у зв'язку з триваючою військовою агресією Російської Федерації проти України, нарощуванням зусиль агресора щодо подальшого захоплення території України, постало питання щодо удосконалення окремих питань проходження військової служби та порядку звільнення із неї. З метою вирішення цієї проблеми Наказом Міністерства Оборони України від 23.07.2024 № 495 були затверджені зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, у тому числі до Додатку 19 до Інструкції №170.
У Додатку 19 до Інструкції № 170 визначений перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до підстав, зазначених у статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», окремо для кожної категорії військовослужбовців.
На переконання суду, Міністерством оборони України в такий спосіб чітко регламентувало порядок звільнення з військової служби та усунуло можливість прямих командирів (начальників) військовослужбовця, уповноважених приймати рішення щодо звільнення чи відмови у звільненні з військової служби, свавільно тлумачити закон та на власний розсуд визначати перелік документів, необхідних та достатніх для звільнення зі служби.
Відповідно до підпункту 13 пункту 5 Додатку 19 «Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби» до наведеної Інструкції, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):
- копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи;
- один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину;
- довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Отже, Додаток 19 до Інструкції № 170 для підтвердження факту перебування трьох і більше дітей віком до 18 років на утриманні військовослужбовця передбачає необхідність подання:
- свідоцтв про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства особи, тобто підтвердження батьківства військовослужбовця щодо трьох і більше дітей;
- довідки про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством, для підтвердження відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір яких перевищує суму платежів за три місяці;
- інших документів (залежно від індивідуальної ситуації кожного військовослужбовця), що підтверджують факт визначення місця проживання дітей з одним із батьків.
Відтак, у підпункті 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170 чітко та недвозначно визначений вичерпний перелік документів, які мають бути долучені до рапорта про звільнення з військової служби у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Відмова в/ч НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, ґрунтується на тому, що позивач не надав до рапорта одного із документів, визначених підпунктом 13 пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170.
На переконання позивача, необхідною умовою звільнення з військової служби військовослужбовця, який проходять військову службу за призовом під час мобілізації відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ є: (1) перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше неповнолітніх дітей та (2) відсутність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до обставин цієї справи позивач разом з рапортом надав свідоцтва про народження дітей, що підтверджують його батьківство та вік дітей, довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів, а також рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 12.12.2024 у справі №151/3832/24 про розірвання шлюбу з ОСОБА_5 (арк. спр. 20-21) та рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24.04.2025 у справі №154/3758/24 про стягнення аліментів (арк. спр. 16-19).
Разом з тим, для підтвердження факту перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей та звільнення позивача з військової служби на підставі абзацу 4 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ позивачу слід дотриматися вимог законодавства щодо надання всіх підтверджуючих документів, визначених в Інструкції № 170. Тобто, ОСОБА_1 необхідно було до рапорту про звільнення, крім інших документів, долучити один із документів з альтернативного переліку, щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків, як того вимагає Інструкція № 170.
Однак, як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем до рапорта долучив рішення суду про розірвання шлюбу з матір'ю дітей та стягнення аліментів, проте вказані рішення не містить відомостей щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків, на що відповідач звернув увагу позивача. Проте позивач не надав рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей, чи договору між батьками про проживання та утримання дітей, чи жодного іншого документа (рішення суду) з альтернативного переліку вказаних документів на підтвердження місця проживання дітей з одним із батьків.
Враховуючи наведене суд погоджується із доводами відповідача про те, що долучені позивачем до рапорту документи належним чином не підтверджують всіх обставин, що є підставою для звільнення з військової служби на підставі положень підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої, пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, отже - відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби.
За наведених обставин, розглянувши рапорт позивача про звільнення та проаналізувавши додані до нього документи, відповідач правомірно, в порядку та в межах визначених чинним законодавством, відмовив позивачу у задоволенні його рапорту, у зв'язку із ненаданням повного переліку документів на підтвердження сімейних обставин відповідно до пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ.
До того ж суд звертає увагу, що у листі від 29.05.2025 №3406А відповідачем належно зазначив, що позивачу роз'яснено, що після усунення зазначених недоліків ОСОБА_1 має право повторно звернутися із рапортом про звільнення з військової служби.
Разом із тим є безпідставними посилання позивача про необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Суд звертає свою увагу, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Враховуючи факт прийняття 03.03.2025 позивача на військову службу за контрактом у Збройні Сили України, ОСОБА_1 є військовослужбовцем на якого вимоги пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не поширюються.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович