Справа № 991/8743/25
Провадження 1-кп/991/106/25
17 вересня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
його захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
його захисника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
його захисників ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 ,
обвинуваченого ОСОБА_13 ,
його захисника ОСОБА_14 ,
представника потерпілого (ІНФОРМАЦІЯ_6) ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20.04.2023, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Нижній Одес Ухтинського району Республіки Комі російської федерації, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Сміла Черкаської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Сульському Білопілького району Сумської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,
ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України,
І. Історія провадження.
26 серпня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42023000000000674 від 20 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та ОСОБА_10 , ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.27, ч.5 ст.191 КК України.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26 серпня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_17 .
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 03 вересня 2025 у справі №991/1307/25 (провадження 1-кп/12/25) відмовлено в об'єднанні цього кримінального провадження №42023000000000674 від 20.04.2023 з матеріалами кримінального провадження №42019171190000068 від 05.09.2019.
Кримінальне провадження №42023000000000674 від 20.04.2023 (справа №991/8743/25 (провадження №1-кп/991/106/25) передано до відділу забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду Управління документообігу та організаційного забезпечення Вищого антикорупційного суду для виконання вимог ст.35 КПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 вересня 2025 року для розгляду вказаного кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .
Ухвалою судді від 05.09.2025 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 17.09.2025.
16.09.2025 до суду надійшло клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 про продовження дії процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 .
ІІ. Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
2.1. Обґрунтування заявленого прокурором клопотання
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 21.05.2025 застосований до ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишення місця проживання з 23:00 год. до 06:00 год. наступної доби змінено на особисте зобов'язання із покладенням обов'язків: не відлучатись за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України. Вказані обов'язки в подальшому продовжено ухвалою слідчого судді ВАКС від 17.07.2025.
Відтак на теперішній час існує необхідність продовження строку дії покладених на ОСОБА_13 процесуальних обов'язків з урахуванням існування наявних ризиків, які дають підстави вважати можливим переховування останнього від суду, здійснення ним незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, або продовження кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Ризик переховування від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України) прокурор обґрунтовує тяжкістю інкримінованого ОСОБА_13 злочину, вчиненого в складі організованої групи, невідворотністю покарання у вигляді позбавленні волі у разі визнання його винуватим, а також можливість переховування від суду на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, враховуючи те, що ОСОБА_13 раніше неодноразово виїздив за кордон, немає для цього жодних перешкод. Також просив врахувати сталість організованої групи і зв'язки її членів в кримінальному середовищі, обвинувачений може вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Ризик незаконного впливу ОСОБА_13 на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України) з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників прокурор обґрунтовує тим, що обвинувачений може вчинити дії, спрямовані на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Оскільки, враховуючи встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками/обвинуваченими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні, ризик впливу на цих осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від них та дослідження їх судом.
На переконання прокурора продовжує існувати і ризик вчинення ОСОБА_13 іншого кримінального правопорушення чи продовження ним вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується (п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України), так як тривалість вчинення вищевказаного злочину вказує на систематичний характер неправомірних дій обвинуваченого. Зазначив, що ОСОБА_13 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину та вчинив його під час воєнного стану. Додатковою підставою для продовження вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень є необхідність обвинуваченого в отриманні джерела доходів для забезпечення його життєдіяльності.
Також продовжує існувати ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), який обґрунтовується тим, що ОСОБА_13 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину та вчинив його під час воєнного стану. Крім того учасники організованої групи, керівником якої є ОСОБА_4 , обговорювали наміри про можливість незаконного впливу на орган досудового розслідування, а саме «забрати» матеріали зазначеного кримінального провадження, у якому вони набули статусу обвинуваченого.
2.2. Позиції учасників щодо клопотання прокурора про продовження дії процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, покладених на ОСОБА_13 .
У підготовчому судовому засідання прокурор заявлене клопотання підтримав з наведених у ньому підстав. Послався на обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 191 КК України, а також на існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на даний час не змінились.
Зазначив, що на теперішній час існує необхідність у продовженні обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 , оскільки ризики, зазначені в клопотанні, не перестали існувати. На думку прокурора, продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 обов'язків забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та запобігання вказаним ризикам.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_14 у підготовчому судовому засіданні зазначив, що позиція прокурора містить лише загальні положення КПК України щодо наявності ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Жодних доказів на підтвердження ризиків, на які посилається прокурор, в клопотанні ні суду, ні стороні захисту надано не було. Наміру переховуватись від суду його підзахисний не має, тиску на свідків він не чинив. Стороною обвинувачення також не доведено, що ОСОБА_13 може вчинити новий злочин, про це не надано жодної інформації, підкріпленої відповідними доказами. Єдиною безумовною підставою для продовження ОСОБА_13 обов'язків є обвинувачення його у скоєнні особливо тяжкого злочину. Обов'язки, які були покладені на обвинуваченого, він виконував сумлінно. Просив врахувати суд, що ризики, про які зазначає прокурор, не доведені, а тому в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити. У разі, якщо суд задовольнить клопотання прокурора, просив не продовжувати ОСОБА_13 обов'язок не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду, оскільки це порушує його право на вільне пересування, що гарантується Конституцією України. У ОСОБА_13 може виникнути необхідність виїхати з метою лікування.
Обвинувачений ОСОБА_13 підтримав позицію свого захисника.
Представник потерпілого ОСОБА_15 підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити.
Інші учасники кримінального провадження у вирішенні клопотання прокурора поклалися на розсуд суду.
2.3. Обставини, встановлені судом.
Дослідивши реєстр матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №42023000000000674 від 20.04.2023, ухвали слідчих суддів, отримані під повним доступом з ЄДРСР, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 21.05.2025 у справі №991/4506/25 змінено застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.12.2024 у справі № 991/13015/24 запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_13 у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Зобов'язано ОСОБА_13 прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою та виконувати такі обов'язки: не відлучатись за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України. Строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_13 визначено до 21.07.2025 включно, але в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді ВАКС від 17.07.2025 у справі №991/7164/25 продовжено на два місяці строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного по 17.09.2025 включно, але в межах строку досудового розслідування.
2.4. Оцінка судом доводів прокурора.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких, зокрема, віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч.2 ст. 131 КПК України).
Оцінюючи доводи прокурора, зазначені у поданому клопотанні, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням особливостей, визначених ч.7 ст.194 КПК України, відповідно до яких обов'язки, передбачені частинами 5 та 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.1, 5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов'язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов'язків.
Водночас, в силу положень ч.2 ст.42 КПК України, ОСОБА_13 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_13 кримінального правопорушення.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати наступні ризики, що визначені у ч.1 ст.177 КПК України: ризик переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, для констатації існування ризику має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
2.4.1. Ризик переховування обвинуваченого від суду.
В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_13 від суду прокурор послався на тяжкість інкримінованого ОСОБА_13 злочину, вчиненого в складі організованої групи, невідворотність покарання у вигляді позбавленні волі у разі визнання його винуватим а також можливість переховуватись від суду на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України, враховуючи те, що ОСОБА_13 раніше неодноразово виїздив за кордон. Також через сталість організованої групи і зв'язки її членів в кримінальному середовищі, можливість ОСОБА_13 вжити заходів конспірації з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Щодо вказаного ризику суд зазначає таке.
Так, ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, який відповідно до класифікації злочинів за ступенем тяжкості, закріпленої у ст.12 КК України, належить до особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. Також суд враховує, що з огляду на положення ст.45 КК України цей злочин належить до категорії корупційних, що виключає можливість звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст.75 КК України, а також призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, відповідно до ст.69 КК України.
Отже, існування ризику переховування підтверджується ймовірністю для обвинуваченого бути засудженим на тривалий строк з примусовим відчуженням всього належного йому майна.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою (п.33 рішення у справі «W v.Switzerland», заява № 14379/88, 26.01.1993).
З цього слідує, що саме по собі обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.
Також варто враховувати, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом №2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено, та він діє дотепер.
Водночас, попри існуючі наразі обмеження щодо перетину державного кордону чоловіками призовного віку, суд не виключає можливість здійснювати перетин кордону навіть в умовах воєнного стану, у тому числі й незаконно та через неконтрольовані ділянки державного кордону.
Ураховуючи, що кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді можливого ув'язнення у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить цей ризик достатньо високим.
Зазначені обставини, на думку суду, дають підстави вважати обґрунтованою позицію прокурора про те, що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_13 , та наведені вище особливості закону про кримінальну відповідальність, є вагомим доводом, що підтверджує існування ризику переховування обвинуваченого від суду.
2.4.2. Ризик незаконного впливу на свідків, інших обвинувачених.
Оцінюючи можливість впливу на свідків/інших обвинувачених, суд виходить із передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками/обвинуваченими, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків/обвинувачених існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків/обвинувачених та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків та обвинувачених, обвинувачений ОСОБА_13 знає як їх персональні дані, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Отже, вказане дає підстави обґрунтовано припускати ймовірність незаконного впливу зі сторони ОСОБА_13 на свідків та інших обвинувачених з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
2.4.3. Щодо ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_13 .
Обставина, наведена в обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, така як тривалість вчинення інкримінованого злочину, що на думку прокурора свідчить про систематичний характер неправомірних дій обвинуваченого, є недостатньою на підтвердження існування цього ризику.
Разом з цим, суд враховує, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт передано на розгляд до суду, та прокурором не доведено, що обвинувачений може продовжити вчиняти інкримінований йому злочин.
У клопотанні прокурор зазначає про те, що ОСОБА_13 раніше притягувався до кримінальної відповідальності в іншому кримінальному провадженні за вчинення особливо тяжкого злочину під час воєнного стану, а також про намір учасниками організованої групи, керівником якої є ОСОБА_4 «забрати» матеріали зазначеного кримінального провадження, однак даних на підтвердження зазначеного не надав, а тому такі покликання суд оцінює критично. Разом з цим прокурор не надав доказів того, що ОСОБА_13 має реальну можливість вчинити відповідну дію.
Необхідність обвинуваченого в отриманні джерела доходів, для забезпечення його життєдіяльності, не може бути підставою для продовження ним вчинення аналогічних та інших кримінальних правопорушень, оскільки обвинувачений ОСОБА_13 займається підприємництвом (ФО-П), що свідчить про його трудову діяльність.
Отже, існування цих ризиків прокурором не доведено.
2.5. Оцінка доводів сторони захисту.
Не є обґрунтованими доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_14 щодо загального характеру зазначених прокурором ризиків, оскільки, як зазначив суд в ухвалі, такі ризики частково наявні та обґрунтовані прокурором.
Суд не враховує доводи сторони захисту щодо сумлінного виконання обвинуваченим ОСОБА_13 своїх процесуальних обов'язків протягом досудового розслідування, оскільки їх виконання свідчить про дієвість застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу та не є підставою для пом'якшення обов'язків, встановлених ухвалою слідчого судді.
Суд відхиляє доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_13 адвоката ОСОБА_14 щодо виключення із обов'язків обвинуваченого обов'язку не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду, з огляду на можливе проходження лікування за кордоном, оскільки не доведено відповідними доказами наявність такої необхідності.
До того ж, у разі існування такої потреби, обвинувачений не позбавлений права звернення до суду із відповідним клопотанням про надання дозволу на виїзд за межі України.
IІІ. Висновки суду.
Оцінюючи співмірність обов'язків, про продовження строку дії яких прокурор заявив клопотання, з встановленими судом ризиками його переховування від суду та впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, суд дійшов таких висновків.
Покладення зазначених у клопотанні обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_13 становитиме мінімальне втручання у його права, а тому є співмірним меті застосування запобіжного заходу та здатне запобігти ризику його переховування від суду та незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, а отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.314-315, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд
Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_16 про продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20.04.2023, - задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 , а саме:
- не відлучатися за межі України без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України (якщо такі не здано).
Встановити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_13 , до 17.11.2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Офісу Генерального прокурора з групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000000674 від 20.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Головуючий суддя ОСОБА_1