Справа № 752/21170/24 Номер провадження 22-ц/814/2681/25Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л. Є. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
08 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенка Михайла Ігоровича
на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2025 року, ухвалене в селищі Диканька під головуванням судді Петренко Л. Є.
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 97539539000 від 03.04.2021 у розмірі 260 085,42 грн, а також 3 121,02 грн понесених по справі судових витрат зі сплати судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позов мотивовано тим, що 03.04.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 97539539000, згідно умов якого останній отримав споживчий кредит у розмірі 149 999 грн строком до 03.08.2022.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти в обсязі та строк, визначені договором.
У порушення положень договору відповідач своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 260 085,42 грн, яка складається з 92 915,24 грн заборгованості за тілом кредиту, 167 170,18 грн заборгованості за процентами.
У подальшому між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 269 від 16.04.2024, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 397539539000 від 03.04.2021.
ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» неодноразово вживалися заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення листів-повідомлень про заміну кредитора та вимоги про сплату заборгованості, проте відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, з огляду на що позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути заборгованість, яка складає 260 085,42 грн та судові витрати.
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2025 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 97539539000 від 03.04.2021 у загальному розмірі - 134 970,60 грн, яка складається із суми заборгованості за тілом кредиту - 92 915,24 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 42 055,36 грн та понесені позивачем судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 1 619,49 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 2 594,50 грн, а всього 139 184,59 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням процентів, нарахованих в межах строку кредитування.
В апеляційному порядку рішення суду оскаржене представником ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», якій, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення про часткове задоволення позову й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд неповно з'ясував обставини справи, зокрема умови укладеного кредитного договору, тому необгрунтовано визнав, що проценти , які нараховані згідно норм статті 625 ЦК України, заявлені за період, який стосується періоду дії в Україні воєнного стану та нараховані поза межами строку кредитування.
Вказує, що відповідачем було свідомо укладено кредитний договір, а тому він мав можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов'язання, оцінити всі ризики у зв'язку із його прийняттям.
Наголошує, що наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документів, що свідчить про дотримання усіх умов правомірності кредитного договору та усіх його істотних умов.
Зазначає, що на час дії воєнного стану законодавство України не передбачає скасування нарахування процентів за користування кредитними коштами, а тому позичальник має сплачувати тіло кредиту та нараховані проценти. Факт запровадження воєнного стану сам по собі не звільняє боржника від виконання зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальним законом.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подав відповідь на відзив та просить задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, викладених у ній.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
По справі встановлено, що 03 квітня 2021 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 97539539000 (а. с. 24-25), згідно умов якого банк надав позичальнику кредит в сумі 149 999 грн для особистих потреб шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, відкритий банком та до якого випущено платіжну карту, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов договору та Правил (Договірні умови) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк».
Згідно пунктів 3.5.-3.7. договору позичальник зобов'язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення щомісячних ануїтентних платежів у розмірі 14 421 грн у строк до 3 числа місяця, але не пізніше 03.08.2022, згідно Графіку платежів, що є Додатком № 1 та невід'ємною частиною кредитного договору,
Процентна ставка за договором встановлена у розмірі 67% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлена процентна ставка у розмірі 74% річних (пункти 3.8., 3.9. кредитного договору).
Паспорт споживчого кредиту, договір № 97539539000 від 03.04.2021 разом із Додатком № 1 з графіком платежів складено в електронній формі засобами Системи АТ «Укрсиббанк». Датою підписання між банком та клієнтом зазначених документів є дата підписання їх зі сторони банку електронним підписом банка.
З витягу з систем Банку щодо підтвердження факту підписання договору електронним підписом фізичної особи-клієнта АТ «Укрсиббанк» вбачається, що банк засвідчив факт автентифікації особи підписувача Договору про надання споживчого кредиту № 97539539000 від 03.04.2021 в електронній формі, та підтвердження логічного зв'язку між електронним підписом та кредитним договором у електронній формі. До сукупності даних, за допомогою яких здійснювалась процедура автентифікації особи підписувача входять: ідентифікаційний код відповідача 3231314551, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , цифрове значення коду підтвердження ОТР 18412, електронна адреса позичальника, на яку банк надіслав кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, дата та час, коли банк надіслав на електронну адресу позичальника кредитний договір та паспорт споживчого кредиту 03.04.2021 15:21:43 (а. с. 30).
Факт отримання відповідачем споживчого кредиту у сумі 149 999 грн та внесення ОСОБА_1 платежів на виконання своїх кредитних зобов'язань підтверджується випискою з карткового рахунку за кредитним договором № 97539539000 від 03.04.2021 за період 03.04.2021 по 16.04.2024 (а. с. 31-48).
Проте, свої зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів відповідач неналежним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 92 915,25 грн та по процентах за користування кредитом - 42 078,55 грн, що сторонами по справі не оскаржується.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача процентів за порушення строків виконання грошового зобов'язання в порядку частини другої статті 625 ЦК України, про що позивачем заявлено окрему вимогу з посиланням на умови кредитного договору сторін, що встановлюють розмір процентів за користування кредитним коштами понад встановлений договором строк кредитування, виходячи з підвищеної процентної ставки - 74% річних від простроченої суми.
За загальними правилами, передбаченими статтями 526-530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та в установлений строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).
За змістом вищенаведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-45гс23).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, у зв'язку із простроченням виконання боржником ОСОБА_1 грошового зобов'язання за кредитним договором № 97539539000 від 03.04.2021, позивач, який на підставі договору факторингу № 269 від 16.04.2024 є правонаступником первісного кредитора - АТ «Укрсиббанк», вправі вимагати від відповідача сплати заборгованості за кредитом (тілом кредиту) та процентів, що передбачені умовами кредитного договору, у тому числі, й процентів за період неправомірного користування кредитними коштами після закінчення строку кредитування відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Відмовляючи у стягненні з відповідача процентів за порушення грошового зобов'язання в порядку частини другої статті 625 ЦК України, суд першої інстанції помилково вважав, що таке право у кредитора виникає тільки після закінчення строку кредитування, що в даному випадку визначений до 03.08.2022.
При цьому, суд не взяв до уваги, що спірний кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами шляхом внесення щомісячних обов'язкових платежів до 3 числа кожного місяця та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку.
Таким чином, позивач має право на одержання від відповідача процентів за прострочення виконання кожного з грошових зобов'язань з моменту порушення строку внесення чергового платежу до 23 лютого 2022 року включно, оскільки з 24 лютого 2022 року в України було введено воєнний стан, у період дії якого та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 97539539000 від 03.04.2021 станом на 16.04.2024 розмір процентів за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України) за період з 03.06.2021 по 23.02.2022 становить 3 321,32 грн, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.
В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає встановленим фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, зокрема, Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) викладено правові висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказано, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку із невиконанням позичальником ОСОБА_1 грошових зобов'язань за кредитним договором, наявність яких та розмір встановлена рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2025 року, яке в цій частині сторонами не оскаржується, вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовуються лише до процентів в порядку статті 625 ЦК України, нарахованих за період з 24.02.2022 по 15.04.2024, що становить 121 770,31 грн, які підлягають списанню кредитодавцем згідно вимог Закону. Такі проценти не можуть бути стягнуті з відповідача, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Таким чином, апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання в порядку статті 625 ЦК України - скасуванню з постановленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до вимог частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання в порядку статті 625 ЦК України - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту № 97539539000 від 03 квітня 2021 року за період з 03 червня 2021 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 3 321,32 грн.
Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 3 591,43 грн.
В іншій частині рішення Диканського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна