Справа № 549/191/24 Номер провадження 22-ц/814/953/25Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
08 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Обідіної О. І., Пікуля В. П.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнухинська міжколгоспна пересувна механізована шляхобудівельна колона № 23» - адвоката Мартинюка Олександра Сергійовича
на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2024 року та додаткове рішення цього суду від 12 листопада 2024 року у складі судді Крєпкого С. І.
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнухинська міжколгоспна пересувна механізована шляхобудівельна колона № 23» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківецька» про визнання укладеним договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди нового орендаря,
У квітні 2024 року представник ТОВ «Чорнухинська міжколгоспна пересувна механізована шляхобудівельна колона № 23» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Харківецька», в якому просив суд визнати укладеним договір оренди землі від 26.05.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5325185400:00:003:0043, площею 3,9404 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Харсіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області та визнати відсутнім право оренди у ТОВ «Харківецьке» щодо вказаної земельної ділянки.
Позов мотивовано тим, що 10.01.2007 між ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23» (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) було укладено Договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,9404 га, кадастровий номер 5325185400:00:003:0043, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Харсіцької сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, строком на 15 років.
10 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23» складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.
02 липня 2007 року вказаний Договір зареєстровано у Чорнухинському виїзному офісі Лубенського районного відділу Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040754500287. Отже, договір набрав чинності 02.07.2007, закінчення строку дії Договору - 02.07.2022.
У період із 24.02.2022 по 19.11.2022 договори оренди землі були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу, згідно з приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX.
Таким чином, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23», договір діяв до 02.07.2023.
Відповідно до умов договору після закінчення строку його дії орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Листом від 23.05.2023 ОСОБА_1 повідомила ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23», що у зв'язку з закінченням Договору 03.07.2023 вона розриває Договір з орендарем.
Також позивачем отримано від ОСОБА_1 лист-повідомлення від 23.05.2023 про припинення договору, в якому вона повідомила про те, що не має наміру з 03.07.2023 здавати в оренду належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 5325185400:00:003:0043. Вказала, що з 03.07.2023 Договір оренди землі № б/н від 02.07.2007 є припиненим.
30 травня 2023 року ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23» засобами поштового зв'язку направило на адресу ОСОБА_1 повідомлення від 26.05.2023 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5325185400:00:003:0043, на новий строк. До повідомлення було додано проект Договору оренди землі, датований 26.05.2023.
Вказані повідомлення та проект договору оренди землі ОСОБА_1 отримала 06.06.2023.
Проте, з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу стало відомо, що земельна ділянка, площею 3,9404 га, кадастровий номер 5325185400:00:003:0043, перебуває в оренді ТОВ «Харківецьке» на підставі договору оренди землі № ХА-RA0184781, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Харківецьке» 09.08.2023 строком на 10 років. Дата державної реєстрації права оренди земельної ділянки 09.08.2023; номер запису 51330565; орган, що здійснив державну реєстрацію права -виконавчий комітет Чорнухинської селищної ради.
Вважав, що орендодавець порушив переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, а укладення договору з наступним орендарем вчинено з грубим порушенням норм законодавства України.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди.
Земельна ділянка, площею 3,9404 га, кадастровий номер 5325185400:00:003:0043, перебувала у користуванні в ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23» з 02.07.2007 по 02.07.2023, тобто 16 років.
Протягом всього часу оренди позивач сумлінно виконував взяті на себе зобов'язання за договором, а саме: використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, вчасно сплачував орендну плату, дотримувався вимог земельного законодавства. Орендодавець жодного разу не звертався зі скаргами щодо невиконання орендарем у мов Договору. Пропозицій щодо зміни істотних умов Договору від орендодавця також не надходило.
Бажаючи й надалі обробляти вказану земельну ділянку позивач заздалегідь направив орендодавцю повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі та надав проект договору оренди землі, який містив такі умови: об'єкт оренди: земельна ділянка площею 3,9357 га, кадастровий номер 5325185400:00:003:0043; дата укладення договору 26.05.2023; строк дії договору становить 7 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 17% від нормативно-грошової оцінки в сумі 19 392,00 за один рік оренди земельної ділянки; обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.
При цьому ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23» пропонувало мотиваційні кошти в сумі 72 000 грн за підписання договору оренди строком на 10 років або 50 400 грн строком на 7 років. У разі, якщо орендодавця не влаштовують розмір орендної плати та інші істотні умови Договору, ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23» прохала орендодавця направити пропозиції.
Також ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23» повідомило, що на вказаній земельній ділянці восени 2022 року проведено обробіток ґрунту під посів врожаю 2023 року, а в квітні 2023 року проведено роботи по внесенню добрив та посіву сільськогосподарських культур (кукурудза).
Таким чином процедура повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк позивачем дотримана.
При цьому жодних заперечень щодо запропонованих умов проекту Договору оренди землі від 26.05.2023 орендодавець не надала.
Орендодавець повідомляла, що не має наміру з 03.07.2023 здавати в оренду належну їй на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим номером 5325185400:00:003:0043, з чого слідує, що відповідач взагалі не бажає здавати належну йому земельну ділянку, як ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23», так і будь-якій іншій особі.
Вважає, що така підстава для відмови в продовженні договірних відносин є фіктивною та удаваною. Дії орендодавця свідчать про її бажання й надалі надавати земельну ділянку в оренду, але іншому орендарю - ТОВ «Харківецьке».
Орендодавець ОСОБА_1 знехтувала обов'язком добросовісно провести переговори з ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23», безпідставно відмовила в укладанні договору оренди землі на новий строк, а договір оренди землі між нею та ТОВ «Харківецьке» укладений з порушенням прав та інтересів ТОВ «Чорнухинська МПМШК-23», а саме: переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.
Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «Чорнухинська міжколгоспна пересувна механізована шляхобудівельна колона № 23» відмовлено.
Рішення суду мотивовано відсутністю порушеного права позивача.
Додатковим рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 12 листопада 2024 року в порядку розподілу судових витрат стягнуто з ТОВ «Чорнухинська міжколгоспна пересувна механізована шляхобудівельна колона № 23» на користь ОСОБА_1 4 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з вказаними рішеннями, представник ТОВ «Чорнухинська міжколгоспна пересувна механізована шляхобудівельна колона № 23» - адвокат Мартинюк О. С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішень, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Чорнухинська міжколгоспна пересувна механізована шляхобудівельна колона № 23» задовольнити в повному обсязі, судові витрати по справі покласти на відповідачів.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач ОСОБА_1 жодним чином не повідомляла позивача про недосягнення домовленостей саме щодо запропонованих ним нових умов договору, не вела переговори, а тому не можна стверджувати, що сторони не досягли домовленостей щодо нових умов договору, оскільки ОСОБА_1 як орендодавець навіть їх не розглянула, не оцінила їх прийнятність, а тому твердження суду першої інстанції про відсутність домовленості на укладення нового договору оренди землі є помилковими.
Вважає, що суд першої інстанції здійснив невірне тлумачення статті 33 Закону України «Про оренду землі», що потягло за собою ухвалення незаконного судового рішення.
Зазначає, що орендар, бажаючи й надалі обробляти земельну спірну ділянку, заздалегідь направив орендодавцю повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі та надав проект договору оренди. Тобто орендарем дотримано процедуру повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк.
Наголошує, що суд не взяв до уваги той факт, що орендодавець після закінчення строку дії договору оренди не приступила до самостійного використання земельної ділянки, а передала її іншому орендарю, що свідчить про недобросовісність, суперечливу та непослідовну поведінку орендодавця, що призводить до порушення переважного права попереднього орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.
Отримавши листа орендодавця про намір у подальшому самостійно обробляти земельну ділянку, орендар очікує на вчинення таких дій власником земельної ділянки після спливу строку дії договору оренди, а невчинення таких дій призвело до введення в оману орендаря та, як наслідок, порушення його прав, зокрема переважного права на укладення договору оренди на новий строк.
Вважає, що ОСОБА_1 діяла недобросовісно, всупереч забороні суперечливої поведінки, а тому укладений між нею та ТОВ «Харківецьке» договір оренди земельної ділянки порушує законні права та інтереси позивача, зокрема, переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк.
Відтак, ТОВ «Харківецьке» незаконно заволоділо правом оренди спірної земельної ділянки.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 66402 від 25.06.2007 ОСОБА_1 належить земельна ділянка кадастровий номер 525185400:00:03:0043, площею 3,9404 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Харсіцької сільської ради Чорнухинського (нині - Лубенського) району Полтавської області.
10 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Чорнухинська МПМШК № 23» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 15 років з річною орендною платою у розмірі 1,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Пунктами 6, 27 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У разі виконання умов договору орендар має пріоритетне право на продовження терміну оренди земельної ділянки (а. с. 24).
Цього ж дня між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.
02 липня 2007 року договір зареєстровано у Чорнухинському виїзному офісі Лубенського районного відділу Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040754500287.
З урахуванням положень статей 182, 640 ЦК України, статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV у редакції, що діяла на час укладення договору, приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року № 2145-IX, строк дії договору закінчився 02.07.2023.
23 травня 2023 року відповідач ОСОБА_1 направила позивачу повідомлення про припинення договору оренди землі з ТОВ «Чорнухинська МПМШК № 23», а 26 травня 2023 року - повідомлення про припинення договору оренди після закінчення строку дії договору оренди землі та повернення належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 5325185400:00:003:0043, яку вона не має наміру здавати в оренду (а. с. 25, 26).
У свою чергу ТОВ «Чорнухинська МПМШК № 23» з повідомленням від 26 травня 2023 року про намір скористатись своїм переважним правом оренди та продовжити дію договору оренди землі на новий строк, направило позивачу проект Договору оренди землі від 26 травня 2023 року (а. с. 27-30).
09 серпня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Харківецьке» укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 10 років. Державну реєстрацію речового права - права оренди відповідача проведено 09.08.2023 (а. с. 23).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що переважне право орендаря, яке передбачено положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» і може підлягати судовому захисту, по відношенню до позивача не порушено, а отже правові підстави для визнання укладеним на новий строк Договору оренди землі між ТОВ «Чорнухинська МПМШК № 23» та ОСОБА_1 у запропонованій позивачем редакції та визнання припиненим права оренди ТОВ «Харківецьке» - відсутні.
Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до статті 16 ЦК України, статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (стаття 6 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.
Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 33 цього Закону після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частинами восьмою та одинадцятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури поновлення договору оренди землі.
Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.
При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини другої-п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.
Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п'ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору у вибраний позивачем спосіб.
До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 січня 2020 року у справі № 379/1354/18 (провадження № 61-17309 св 19); від 25 березня 2020 року у справі № 379/1439/18 (провадження № 61-1715 св 20); від 06 квітня 2020 року у справі № 378/382/18 (провадження № 61-2684 св 19), від 20 серпня 2020 року у справі № 325/1951/19 (провадження № 61-7876 св 20), від 15 лютого 2023 року у справі № 399/295/11 (провадження № 61-13035 св 22), від 15 травня 2023 року у справа № 693/137/22 (провадження № 61-1217 св 23).
По справі встановлено та не спростовується доводами апеляційної скарги, що орендодавець ОСОБА_1 не погодила продовження орендних відносин з ТОВ «Чорнухинська МПМШК № 23» після закінчення строку дії договору оренди землі від 10.01.2007, про що в установленому порядку повідомила позивача до висловлення ним свого наміру скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.
Надсилання повідомлення в порядку, встановленому частинами другою, третьою статті 33 Закону України «Про оренду землі», після того, як орендодавець зажадала повернення належної їй земельної ділянки по закінченню строку дії договору оренди землі - 02.07.2023 не свідчить про виникнення у позивача переважного права орендаря.
Умовами укладеного між сторонами договору встановлено, що дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 3.2.). До обов'язків орендаря належить повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди (пункт 2.8.).
Згідно абзацу другого частини першої статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України «Про оренду землі»).
За таких обставин переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки не було порушено, оскільки відсутня воля орендодавця на поновлення такого договору, що підтверджується повідомленням відповідача ОСОБА_1 від 23.05.2023 про припинення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5325185400:00:003:0043 загальною площею 3,9404 га, яка знаходиться на території Харсіцької сільської ради, по закінченню строку, на який його було укладено, та повернення земельної ділянки у належному стані згідно з умовами договору та вимогами Закону України «Про оренду землі».
Доводи апеляційної скарги представника позивача щодо недобросовісної поведінки орендодавця ОСОБА_1 є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
У справі, що переглядається апеляційним судом, повідомлення орендодавця про припинення договору оренди землі після закінчення строку його дії не шкодить інтересам позивача, який був обізнаний про закінчення строку оренди земельної ділянки 02.07.2023 та мав планувати свою господарську діяльність відповідно до наявних у нього прав. При цьому підстав розраховувати, що ОСОБА_1 погодиться на укладення договору на новий строк у позивача не було. Доказів відповідної поведінки орендодавця матеріали справи не містять, а доводи апеляційної скарги щодо повідомлення ОСОБА_1 від 23.05.2023 про відсутність у неї наміру з 03.07.2023 здавати в оренду належну їй земельну ділянку, натомість укладення 09.08.2023 договору оренди з ТОВ «Харківецьке» не свідчать про недобросовісність відповідача та на обсяг прав позивача не впливають.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Отже, уклавши 09 серпня 2023 року договір оренди землі з ТОВ «Харківецьке», відповідач ОСОБА_1 розпорядилась своїми правами власника спірної земельної ділянки та прав позивача при цьому не порушувала, оскільки укладений між нею та ТОВ «Чорнухинська МПМШК № 23» договір оренди землі від 10.01.2007 припинився у зв'язку із закінченням строку, на якій його було укладено, 02 липня 2023 року - до укладення між відповідачами вказаного договору оренди землі, а наявність переважного права на укладення договору на новий строк позивач суду не довів.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі та вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача відповідачами не порушено і підстави для вжиття заходів судового захисту відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність та обґрунтованість не впливають.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною й достатньою підставою для відмови у позові і не потребує перевірки обраного позивачем способу захисту і правової оцінки по суті спору.
В частині оскарження представником позивача додаткового рішення суду першої інстанції та заяви представника відповідача про розподіл судових витрат на правничу допомогу за результатами апеляційного розгляду справи, колегія суддів виходить з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанцій здійснювалося адвокатом Адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Вокс Легіум» Руденком С. П. на підставі договору № 06/06-24ЦП-2 про надання професійної правничої допомоги від 06.06.2024 та Додаткової угоди № 1 від 02.12.2024, а також ордерів серії АІ № 1628781 від 06.06.2024, серії АІ № 1785251 від 06.012025 (а. с. 181, 182-183, т. 1, а. с. 77-83, т. 2).
Адвокат Руденко С. П. здійснює свою адвокатську діяльність відповідно до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 10687/10 від 25.07.2022, виданого радою адвокатів Київської області на підставі рішення № 112 від 22.07.2022.
Згідно пунктів 4.1., 4.8. Договору про надання професійної правничої допомоги, сума гонорару адвоката за надання правової допомоги клієнту в суді першої інстанції становить 6 500 грн, в суді апеляційної інстанції - 4 500 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
На виконання умов договору 25.10.2024 сторони склали Акт здачі-прийняття робіт (прийняття послуг), у якому засвідчили факт виконання усіх належних робіт та надання всіх належних послуг з представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції, а саме те, що адвокат Руденко С. П. здійснив представництво інтересів Клієнта в статусі відповідача в даній цивільній справі № 549/191/24 в Чорнухинському районному суді Полтавської області на суму гонорару 6 500 грн, а саме: підготовка та подача відзиву на позовну заяву; підготовка та подача необхідних процесуальних документів; участь у судових засіданнях в режимі відеоконференцзв'язку через особистий кабінет в системі ЄСІТС (а. с. 184, т. 1).
Згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.03.2025 в суді апеляційної інстанції адвокатом було надано послуги клієнту з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, інших процесуальних документів та участі в судових засіданнях на загальну суму 4 500 грн (а. с. 83, т. 2).
Відповідно до частини другої статті 137, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами та у разі відмови у позові покладаються на позивача.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
Суд має також виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем ОСОБА_1 послуг адвоката відповідно до умов укладеного Договору про надання правової допомоги від 06.06.2024.
Позивач своїм правом доводити неспівмірність заявлених до відшкодування відповідачем витрат на правничу допомогу не скористався, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до суду не подавав.
Доводи апеляційної скарги не містять обґрунтування незаконності додаткового рішення суду першої інстанції, а мотивовані лише необхідністю розподілу судових витрат у разі задоволення позову, підстав для чого колегією суддів не встановлено, а тому, як основне, так і додаткове рішення суду першої інстанції, не підлягають скасуванню.
Враховуючи вказане, колегія суддів залишає апеляційну скаргу представника позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підлягають розподілу між сторонами за правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України з покладенням таких витрат на позивача по справі, який ініціював судовий спір, що змусило відповідача скористатися правничою допомогою адвоката.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнухинська міжколгоспна пересувна механізована шляхобудівельна колона № 23» - адвоката Мартинюка Олександра Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 25 жовтня 2024 року та додаткове рішення цього ж від 12 листопада 2024 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорнухинська міжколгоспна пересувна механізована шляхобудівельна колона № 23» на користь ОСОБА_1 4 500 грн у відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді О. І. Обідіна
В. П. Пікуль