Справа № 554/9940/24 Номер провадження 11-кп/814/1502/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
17 вересня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора захисників обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12024170420001227 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2025 року,
Цим вироком ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Великі Солонці Новосанжарського району Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з вищою освітою, одружений, маючий неповнолітню дитину, працюючий механіком ТОВ «Востокстройгаз», несудимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 1135,92 грн.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
22 липня 2024 року о 10 год. 40 хв. обвинувачений, керуючи автомобілем RENAULT DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїжджаючи з прилеглої території КП «Декоративні культури Полтавської міської ради», що розташоване за адресою: м. Полтава, вулиця Нижньомлинська, 33, на вулицю Нижньомлинську, в порушення вимог п.10.2 Правил дорожнього руху України, не дав дорогу та допустив зіткнення з велосипедом FORMULA, обладнаним електричним двигуном, під керуванням велосипедиста ОСОБА_10 , який рухався по вулиці Нижньомлинській у напрямку зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить виключити з вироку вказівку про застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
При цьому звертає увагу на щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди.
Вказує, що на момент вчинення кримінального правопорушення не перебував у стані сп'яніння, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи, одружений, має двох дітей.
Наголошує, що йому встановлено інвалідність 3 групи з висновком щодо протипоказань роботи, пов'язаної з тривалою ходою.
Стверджує, що застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами фактично позбавить його роботи та засобів до існування.
Зауважує, що його матір, яка має інвалідність по зору, проживає в іншому населеному пункті, у зв'язку з чим він змушений їздити до неї, щоб забезпечити продуктами харчування та допомогти по господарству.
Вказує, що прокурор в судовому засіданні не просив застосувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисників на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не спростовуються.
Доводи обвинуваченого про безпідставне застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є непереконливими.
Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, санкцією ч.2 ст.286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Відповідно до роз'яснень в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за ч.2 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Призначаючи ОСОБА_9 покарання, місцевий суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, з огляду на обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, про які наголошено в апеляційній скарзі, відсутність обставин, які його обтяжують, обґрунтовано прийшов до висновку про призначення основного покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.286 КК України, та про можливість звільнення від відбування такого покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України.
При цьому місцевий суд дійшов до правильного висновку, що враховані при призначені основного покарання обставини, що його пом'якшують, не є безумовною підставою для незастосування додаткового виду покарання.
Призначаючи додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, місцевий суд також дотримався наведених вимог закону та належним чином мотивував своє рішення.
Колегія суддів погоджується, що суд обґрунтовано взяв до уваги конкретні обставини кримінального провадження, а також належним чином врахував, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок грубого порушення ОСОБА_9 Правил дорожнього руху, що призвело до заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя у вигляді закритої черепно-мозкової травми - забою головного мозку середнього ступеню тяжкості, забій-гематоми обох гемісфер головного мозку та правої гемісфери мозочку з перефокальним набряком, пневмоцефалії, субарахноїдального крововиливу в лобній ділянці справа, перелому потиличної кістки з формуванням кісткового фрагменту (скалку) з переходом на основу черепу, соскоподібні відростки, пірамідальні та барабанні частини, клиноподібні кістки, скроневі кістки з обох сторін, зі зміщенням кісткових фрагментів, забій-гематоми м?яких тканин лобної та параорбітальної ділянок зліва, забою м?яких тканин тім?яної ділянки зліва та центральногополісинуситу з геморагічним компонентом, двобічного часткового мастоїдиту з геморагічним компонентом, закритого перелому V-го ребра зліва по задній аксилярній лінії та забійних саден шкіри обличчя, кистей та нижніх кінцівок.
Звертає увагу колегія суддів і на дані про особу обвинуваченого, який незадовго до вчинення злочину притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху за ч.1 ст.122 КпАП України, проте належних висновків для себе не зробив, а чергове порушення призвело до вчинення злочину проти безпеки руху.
Доводи обвинуваченого, що позбавлення права керування транспортними засобами позбавить його засобів до існування, чи унеможливить його повсякденне життя, не знайшли свого підтвердження.
Адже, як видно з дослідженої судом характеристики з місця роботи, ОСОБА_9 забезпечує роботу устаткування, ремонт і технічне обслуговування сільськогосподарської техніки, формує заявки на придбання необхідних запасних частин чи інструменту.
Виконання роботи такого характеру, на думку колегії суддів, можливе і без керування транспортними засобами.
Також суд бере до уваги дані довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №203561 від 28.09.2014, відповідно до якої обвинуваченому встановлена третя група інвалідності і протипоказана робота, пов'язана з тривалою ходою.
Водночас, надані стороною захисту медичні документи щодо стану здоров'я ОСОБА_9 не спростовують висновків суду про застосування додаткового покарання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає непереконливими доводи сторони захисту про наявність достатніх підстав не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Враховуючи наведене, призначене ОСОБА_9 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає принципам законності та індивідуалізації та є справедливим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути провадження і ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,
Вирок Шевченківського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2025 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4