Справа № 534/1764/24 Номер провадження 22-ц/814/2909/25Головуючий у 1-й інстанції Комарова Д. Ю. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
18 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Обідіна О.І., Чумак О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 квітня 2025 року, постановлене суддею Комаровою Д.Ю., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
03.07.2024 АТ «Універсал Банк» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 14.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» із метою отримання банківських послуг «Monobank», у зв'язку із чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом із Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 40 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Із підстав неналежного виконання відповідачем кредитних зобов'язань у порядку та строки, визначені умовами кредитного договору про надання банківських послуг «Monobank», позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за наданим кредитом (тілом) станом на 10.09.2023 у розмірі 64 925,46 грн., а також судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
Заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 14.04.2025 у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовлено.
Рішення міського суду вмотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження погодження кредитором заявки позичальника та отримання останнім платіжного інструменту. Із огляду на викладене та враховуючи відсутність доказів на підтвердження обізнаності позичальника із істотними умовами кредитування, а також первинних бухгалтерських документів в обґрунтування розміру стягнення, міський суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення міського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків відносно того, що клієнт не був ознайомлений із наведеними мовами кредитування, які за правилами статей 633, 634, 641 ЦК України є публічною пропозицією (офертою).
Наголошує, що підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Поміж цього, клієнт на постійній основі, але не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, зобов'язана ознайомлюватися із чинною редакцією Умов і правил, що розташовані за посиланням https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку, з метою виконання умов Договору з урахуванням можливих змін до нього.
Просить врахувати, що відповідачем неодноразово вчинялися банківські операції з використання власної картки, зокрема, переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплату товарів і торгових точках тощо. Тим самим відповідач надав свою згоду зі змінами та доповненнями до Договору про надання банківських послуг.
Звертає увагу, що Витяг з Умов та Тарифи за карткою, що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювалися та доповнювалися у відповідності з вимогами діючого законодавства. Актуальні редакції, згоду на які, були надані відповідачем, шляхом, зокрема та не виключно проведенням банківських операцій та подальшого користування банківськими послугами були доступні на постійній основі у публічному доступі на офіційному сайті банку та у мобільному додатку.
Посилаючись на положення частини третьої статті 82 ЦПК України вважає наявними усі підстави стверджувати, що Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі та посилання (https://www.monobank.ua/terms), на які містяться у кожній анкеті-заяві підписаній клієнтом є загальновідомим фактом. Такий доказ є загальнодоступним, а тому необхідності його залучення до справи у паперовому вигляді позивач не вбачає.
Вважає безпідставними висновки районного суду про недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, як такі, що не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію» та суперечать позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, №234/7159/20 від 10.06.2021.
Посилаючись на позицію Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 доводить, що договір, укладений в електронній форі, є таким, що укладений у письмовій формі (статті 205, 207 ЦК України); тоді як стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка у розумінні позиції ВП ВС у справі №2-383/2010 від 14.11.2018 означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Зазначає, що презумпція правомірності такого правочину відповідачем не спростована. Доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.06.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду без проведення судового засідання в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 06.06.2025.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд виходить з наступного.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 14.07.2020 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг monobank/Universal Bank, за змістом якої просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Проставлянням, власноруч, свого підпису під цією анкетою-заявою, він: 1) погоджується із тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови; 2) підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погоджується, з тим, що про зміни доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток; 3) просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналогу (в тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом його власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, 2CBлистів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису; 4) підтверджує, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису./а.с.10/
До Анкети-заяви банк додав Витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), які набули чинності з 24.11.2021, а також додатки: тарифи, паспорт споживчого кредиту чорної картки «monobank», таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача./а.с.11-28/
Згідно із розрахунком за договором №б/н від 14.07.2020, укладеного між Універсал Банк та клієнтом ОСОБА_1 станом на 10.09.2023 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) склав 64 925,46 грн./а.с.7-9/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог міський суд виходив із того, що позивач не довів належними доказами факт погодження кредитором заявки позичальника на видачу кредитних коштів, а також обізнаність останнього із істотними умовами кредитування. Тоді як заявлений до стягнення розмір заборгованості за кредитним договором не підтверджений належними доказами, якими мають бути первинні бухгалтерські документи.
Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції у повній мірі погодитися не може з огляду на наступне.
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11, частини другої статті 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно зі статтями 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1054, 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010).
На доведення факту укладення кредитного договору позивачем надано суду Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка містить підписи представника банку та позичальника зі світлокопіями його паспорту та ІПН, а також печатку Monobank ПАТ «Універсал Банк», що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.
Згідно із абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України «Про електронну комерцію», який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно зі статтею 3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3-6, 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справах №524/5556/19 від 12.01.2021, №234/7159/20 від 10.06.2021.
Ізматеріалів справи убачається, що відповідач з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнив і підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений позичальником за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто, факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Указана Анкета-заява в такому ж порядку, факсимільне відтворення підпису, підписана представником банку, який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта.
Анкета-заява містить детальну інформацію щодо особи позичальника, а також копії сторінок паспорту та ідентифікаційного коду, які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді, з проханням відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов.
Аналізуючи приєднані АТ «Універсал Банк» до позовної заяви Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, суд першої інстанції правильно врахував, що вони не містять підпису позичальника, що виключає підстави для застосування правил частини першої статті 634 ЦК України та вважати погодженими позичальником істотні умови кредитування.
Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до переоцінки доказів та довільного трактування норм права на власну користь. Разом з тим, матеріалами справи доведено підписання особою лише анкети-заяви, яка не містить відомостей щодо строків здійснення періодичних платежів, процентної ставки, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Посилання позивача, що примірники Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту позичальник отримав у мобільному додатку, колегія суддів відхиляє, оскільки у справі відсутні докази на підтвердження викладеного. Тоді як вчинення позичальником банківських операцій з використання кредитних коштів не підтверджує погодження істотних умов зобов'язання, але у відповідності до позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03.07.2019 є підставою для кредитора вимагати захисту свої прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Доводи апеляційної скарги, що Витяг з Умов та Тарифи за карткою, що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювалися та доповнювалися у відповідності з вимогами діючого законодавства, колегією суддів відхиляються, як неспроможні. Оскільки для вирішення заявленого спору має значення обізнаність позичальника із умовами кредитування на час підписання ним анкети-заяви, тобто 14.07.2020. Натомість, приєднані позивачем до позову Умови і правила надання банківських послуг в редакції, затвердженій Протоколом правління №46 від 24.11.2021 та набувають чинності з 27.11.2021, тобто не могли бути надані відповідачу для ознайомлення, у зв'язку з набуття ними чинності задовго після укладення договору.
При цьому колегія суддів приймає до уваги, що Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Натомість, їх оприлюднення на офіційному сайті банку не звільняє позивача від обов'язку доказування у індивідуальному судовому спорі погодження позичальником умов кредитування шляхом їх підписання. Наведене забезпечує автономію волі та приватного інтересу кожної особи без порушення прав позичальника, як слабшої сторони.
Наведена позивачем у доводах апеляційної скарги практика Верховного Суду колегією суддів до уваги не приймається, як сформована з відмінних фактичних обставин, тобто нерелевантна. Оскільки Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).
Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався у позовній заяві, з посиланням на правові висновки Верховного Суду щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не був позбавлений можливості доводити перед судом переконливість своїх доводів, надавши до позовної заяви відповідні докази, однак зазначеною процесуальною можливістю не скористався.
Посилання банку на те, що при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дослідив механізм отримання банківських послуг проекту Monobank, колегія суддів відхиляє, оскільки банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №619/1384/21 від 22.11.2023.
Разом із цим апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції щодо недоведеності погодження кредитором заявки на видачу кредитних коштів, а також отримання позичальником платіжної картки. Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, оскільки в межах заявленого спору відповідач не спростував факт отримання кредитних коштів та як убачається із розрахунку заборгованості активно вносив платежі на погашення суми боргу.
При цьому відсутність належних доказів фіксації волі позичальника щодо сплати процентів (базової відсоткової ставки), а також неустойки, не виключає право вимоги позивача щодо повернення фактично отриманої та не повернутої позичальником суми кредитних коштів, розмір якої має бути доведений належними та допустимими доказами.
Згідно вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належність виконання зобов'язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022.
За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у справі №910/14570/21 від 02.08.2023 сформував позицію за змістом якої факт здійснення відповідної операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення надання послуг.
Так, зі змісту розрахунку убачається, що заявлена до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 64 925,45 грн. включає у себе безпідставно нараховані та списані відсотки за процентними ставками 19,2% та 37,2%, які позичальник не погоджував. Наведене, а також факт внесення позичальником у рахунок погашення заборгованості коштів у загальному розмірі 73 246,63 грн. доводить відсутність мінусового сальдо за тілом кредиту, що виключає підстави його стягнення судом згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, який не відповідає фактичним умовам зобов'язання.
Доводів на спростування викладеного апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши підстави відмови у задоволенні позову в редакції мотивувальної частини цієї постанови.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 квітня 2025 року - змінити, виклавши підстави відмови у задоволенні позову в редакції мотивувальної частини цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді О.І. Обідіна
О.В. Чумак