Справа № 761/37898/24
Провадження № 1-кп/761/2541/2025
16 вересня 2025 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинуваченого ОСОБА_13 , в приміщенні суду в ході судового засідання в рамках кримінального провадження № 42020000000002261 за обвинуваченням ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 111 КК України, ОСОБА_16 - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_17 - у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 111 КК України,
Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд у наведеному кримінальному провадженні.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 звернувся із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2023, а саме на автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», чорного кольору, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 .
Дане клопотання обвинувачений ОСОБА_13 обґрунтовує тим, що при розгляді клопотання про арешт майна стороною обвинувачення було допущено порушення кримінального процесуального закону, а тому такий арешт підлягає скасуванню.
Захисники ОСОБА_13 підтримали заявлене ним клопотання.
Прокурор заперечував з даного приводу.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2023 накладено арешт на майно ОСОБА_13 , а саме на автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», чорного кольору, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 . При цьому такий арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини (далі - Європейський Суд) від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.
Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Положеннями ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Як встановлено в судовому засіданні, арешт на згадане майно було накладено в рамках необхідності забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна, як виду покарання, а тому на даний момент актуальність застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження не відпала.
При цьому суд звертає увагу, що матеріали клопотання не містять достатнього документального підтвердження, що арешт накладено необґрунтовано, в тому числі із порушенням вимог КПК України, або відпала потреба в арешті наведеного майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170, 171, 172, 395 КПК України, суд,
Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2023, а саме на автомобіль «Toyota Land Cruiser 200», чорного кольору, 2013 р.в., державний номер НОМЕР_1 , vin: НОМЕР_2 .
Оголошення повного тексту ухвали відбудеться 19 вересня 2025 року о 09 годині 20 хвилин.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_________________ _________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3