Справа № 761/3169/25
Провадження № 2/761/4892/2025
15 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.,
при секретарі судового засідання - Лазуренко А.В.,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Корнієнка П.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії статистики, обліку та аудиту про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
В січні 2025 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до відповідача Національної академії статистики, обліку та аудиту, в якому просив скасувати незаконний наказ № 2 від 02.01.2025 про виселення позивача зі студентського гуртожитку Національної академії статистики, обліку та аудиту.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2025, позов було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
В лютому 2025 року на виконання зазначеної ухвали суду, позивач подав до суду позовну заяву до відповідача Національної академії статистики, обліку та аудиту, в якій просив заборонити відповідачу виселення позивача із гуртожитку, заборонити відповідачу перешкоджати позивачу користуватися кімнатою № НОМЕР_1 у студентському гуртожитку Національної академії статистики, обліку та аудиту, а також скасувати незаконний наказ № 2 від 02.01.2025 про виселення відповідача зі студентського гуртожитку Національної академії статистики і аудиту.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у вересні 2023 року позивач був зарахований на фінансово-економічний факультет за спеціальністю «081 Право» до Національної академії статистики, обліку та аудиту, а також позивача у відповідності до вимог закону було заселено у кімнату гуртожитку цього навчального закладу. У лютому 2024 року до кімнати позивача було заселено ОСОБА_3 , який мешкав в Оболонському районі міста Києві, перебував під слідством за розповсюдження наркотичних засобів та не мав жодного відношення до навчального закладу - Національної академії статистики, обліку та аудиту. З огляду на те, що ОСОБА_3 не був студентом, десь працював та він кожного ранку о 5 годині починав збиратись на роботу, не даючи можливості позивачу відпочити. Крім того, в зв'язку з тим, що до їх кімнати почали приходити невідомі люди, позивач був вимушений звернутись до завідуючої гуртожитку Кущ В.І. з проханням переселити ОСОБА_3 до іншої кімнати. Однак, зазначене обурило завідуючу гуртожитку, та до позивача почали ставитись упереджено. Останній вказує, що з початку навчання він є старостою групи, головою студентського парламенту НАСОА, асоційованим членом експертної ради студентства ЗВО, а також активним учасником громадського життя Національної академії статистики, обліку та аудиту. Крім того, позивач вказує, що він без затримок сплачував за проживання в гуртожитку, та жодним чином не порушував внутрішній порядок, а тому наказ про його виселення з гуртожитку є незаконним та став для позивача повною несподіванкою. Так, 01.01.2025 дійсно відбулась подія, пов'язана із порушенням внутрішнього розпорядку, однак, остання, пов'язана з іншою студенткою фінансово-економічного факультету ОСОБА_5 , та докази про порушення порядку саме позивачем відсутні. 02.01.2025 позивача разом із мамою, яка була свідком всіх подій, було викликано на засідання комісії, та без належного ознайомлення із суттю правопорушення та доказами, які це підтверджують, а також без погодження із органами студентського самоврядування, позивача наказом № 2 від 02.01.2025 було незаконно виселено зі студентського гуртожитку. Позивач зазначає, що із вказаним наказом його не було ознайомлено належним чином, та, останній, є незаконним. Спроби позивача вирішити питання в досудовому порядку були залишені відповідачем без належного реагування. Посилаючись на викладене, а також з огляду на те, що в оспорюваному наказі про виселення відсутній перелік пунктів порушення позивачем внутрішнього розпорядку, відсутні докази винуватості позивача, а відтак наказ відповідача про виселення та перешкоджання позивачу проживати в кімнаті гуртожитку є незаконними, в зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав із даним позовом.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2025, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.02.2025, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено.
В лютому 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Так, сторона відповідача вказує, що із 01.09.2024 студент фінансово-економічного факультету НАСОА ОСОБА_1 , який зареєстрований в м. Києві, - одноосібно проживав у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку Національної академії статистики, обліку та аудиту. Відповідно до п. 2.1 Положення про гуртожиток НАСОА, гуртожиток призначений для проживання іногородніх студентів НАСОА. Разом з тим, позивачу, як представнику органу студентського самоврядування НАСОА, в порядку виключення, було надано окрему кімнату № НОМЕР_1 в гуртожитку, в якій позивач проживав до 02.01.2025. В порушення п. 2 розділу 5 Правил внутрішнього розпорядку НАСО, п. 4.1 розділу 4 Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, п. 3.2 Правил поведінки здобувачів освіти НАСОА, - в ніч із 31.12.2014 - 01.01.2025 позивач разом зі студенткою ОСОБА_5 розпивали спиртні напої у великій кількості в зазначеній кімнаті гуртожитку. Після спільного розпивання спиртних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 виник конфлікт, в ході якого позивач заподіяв, останній, тілесні ушкодження, та намагався викинутись з вікна кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку. Однак, ОСОБА_5 , стримавши позивача, відтягнула, останнього, від вікна та зламала віконну ручку аби позивач не міг відкрити вікно повторно. Побоюючись, що ОСОБА_1 зможе собі щось зробити, ОСОБА_5 викликала поліцію. Про порушення Правил внутрішнього розпорядку НАСОА, Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, Правил поведінки здобувачів освіти НАСОА, 01.01.2025 завідувач гуртожитку НАСОА Кущ В.І. доповіла т.в.о. ректора Корнієнку П.С., який в межах своїх повноважень створив комісію у складі: проректора з науково-педагогічної та виховної роботи ОСОБА_6 , декана фінансово-економічного факультету ОСОБА_7 та завідувача гуртожитку Кущ В.І. , а також надав доручення опитати учасників подій, відповідальних працівників, та скласти відповідний акт. Крім того, на місце події за дорученням т.в.о. ректора прибув адвокат Лозовий Д.А., який за договором представляв інтереси навчального закладу, та який також зафіксував порушення зазначених правил. Відповідач вказує, що під час роботи комісії було виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння у студентів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , та заперечення позивачем факту перебування в стані алкогольного сп'яніння не можуть слугувати підставою для звільнення його від відповідальності за порушення п. 2 розділу 5 Правил внутрішнього розпорядку НАСО, п. 4.1 розділу 4 Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, п. 3.2 Правил поведінки здобувачів освіти НАСОА. Крім того, факт порушення зазначених правил також зафіксовано окремим актом завідувача гуртожитку та членом студентського самоврядування гуртожитку. Встановивши факт порушення позивачем зазначених правил, з урахуванням акту комісії від 01.01.2025, та службової записки завідувача гуртожитку Кущ В.І. від 02.01.2025, відповідачем в межах наданих повноважень було видано наказ № 1 від 02.01.2025 про виселення із гуртожитку, з яким позивач відмовився ознайомлюватись, про що було складено відповідний акт. Відповідач вказує, що навчальним закладом були повно з'ясовані обставини та правомірно видано оспорюваний наказ з огляду на наявність підстав для виселення позивача із гуртожитку, та посилання позивача на порушення відповідачем Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», є безпідставними, оскільки, відповідно до статті 1 зазначеного закону, його дія не поширюється на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв'язку із навчанням. З огляду на викладене, а також в зв'язку із недоведеністю обґрунтувань позову, сторона відповідача вказувала на відсутність підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про виселення позивача із гуртожитку.
В березні 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач наполягав на скасуванні наказу № 2 від 02.01.2025 та зобов'язанні ректора НАСОА не чинити перешкоди у користуванні позивачем кімнати в гуртожитку. Так, позивач вказує, що був заселений до гуртожитку в законний спосіб, та розгляд подій, які відбулись в ніч із 31.12.2024-01.01.2025 відбувся без з'ясування всіх дійсних обставин, а відтак висновки комісії є безпідставними, та недоведеними, що, відповідно, вказує на незаконність оскаржуваного наказу, та неправомірність дій відповідача, якими чиняться перешкоди в користуванні позивачем кімнатою в гуртожитку. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не доведено порушення позивачем правил внутрішнього розпорядку, які б слугували підставою для виселення позивача, а відтак вимоги позивача про скасування оспорюваного наказу є законними.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2025, у задоволенні заяви представника позивача про постановлення окремої ухвали було відмовлено.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.06.2025, було визнано необґрунтованою заяву представника позивача про відвід судді від розгляду даної цивільної справи, та відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді від розгляду даної цивільної справи.
В червні 2025 позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив скасувати незаконний наказ № 1 від 02.01.2025 про виселення позивача зі студентського гуртожитку НАСОА, зобов'язати ректора НАСОА переукласти з позивачем договір на проживання у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку НАСО на літній період (липень, серпень 2025 року), згідно поданої позивачем заяви на ім'я ректора від 18.06.2025.
Крім того, в серпні 2025 року позивачем було подано заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив визнати незаконним та скасувати незаконний наказ № 1 від 02.01.2025 про виселення позивача зі студентського гуртожитку НАСОА; зобов'язати ректора заселити позивача до кімнати № НОМЕР_1 , на який виписано ордер, і не перешкоджати позивачу у користування кімнатою, пролонгувати договір на проживання у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку НАСО на наступний навчальний рік 2025-2026, як це було передбачено договором між позивачем та адміністрацією при вступі в НАСОА; стягнути із відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 32000,00 грн, що не оподатковується відповідно до Податкового кодексу.
19.08.2025 судом було прийнято заяву про зміну предмету позову та вирішено в подальшому розглядати справу із врахуванням її вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з викладених в позові та заяві про зміну предмету позову.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на підстави, які викладені в письмовому відзиві на позов.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, а також дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно дослідивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є студентом фінансово-економічного факультету Національної академії статистики, обліку та аудиту.
Згідно зі статтею 61 ЖК Української РСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно зі статтею 127 ЖК Української РСР, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Отже, гуртожитком є жила будівля, що відповідає певним вимогам, в якій особам у зв'язку з трудовими відносинами або навчанням в учбовому закладі надається за плату та за ордером, що видається власником гуртожитку, у тимчасове користування жила площа.
Відповідно до вимог статті 128 ЖК Української РСР, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
Стаття 129 ЖК Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Отже, ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.
Таким чином, житлове законодавство України пов'язує виникнення права на користування жилим приміщенням в гуртожитках виключно з отриманням ордеру.
Встановлено, що відповідно до довідки Національної академії статистики і аудиту від 14.02.2025 № 75, ОСОБА_1 одноосібно проживав у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку Національної академії статистики, обліку та аудиту із 01.09.2024 по 01.01.2025.
Крім того, в матеріалах справи мітиться ряд копій квитанцій про оплату позивачем коштів за проживання в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку Національної академії статистики, обліку і аудиту, однак, посилань на достатні докази правомірного вселення позивача до гуртожитку, в тому числі в порядку, визначеному Положенням про гуртожиток Національної академії статистики, обліку та аудиту, затвердженого 31.01.2019 Вченою радою НАСОА, та наявності законного права позивача на користування кімнатою в гуртожитку, який перебуває в оперативному управлінні відповідача, - стороною позивача суду надано не було.
Крім того, доказів проживання інших осіб, окрім позивача, в кімнаті № НОМЕР_1 за вказаний період матеріали справи також не містять.
Позивач в ході розгляду справи не заперечував, що в ніч із 31.12.2014 на 01.01.2025 перебував в кімнаті № НОМЕР_1 разом зі студенткою ОСОБА_5 .
З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2025 працівники гуртожитку звернулись до т.в.о. ректора НАСОУ Корнієнка П.С. зі службовими записками, в яких повідомили про те, що, перебуваючи на чергуванні, мешканці гуртожитку 01.01.2025 звернулись до них зі скаргами про гучні жіночі крики із кімнати № НОМЕР_1 .
Крім того, мешканці кімнати № НОМЕР_4 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до т.в.о. ректора НАСОУ Корнієнка П.С. із доповідними від 01.01.2025, в яких повідомили про те, що 01.01.2025 приблизно о 08-30 год було чутно крики та жіночий плач, про що вони повідомили чергового гуртожитку.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5 від 01.01.2025 року було встановлено, що 31.12.2024 вона разом зі ОСОБА_1 , придбавши все необхідне до святкового столу, приготували їжу та почали святкувати, вживаючи алкогольні напої. Під ранок між ними виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 наніс ОСОБА_5 тілесні ушкодженні та кинувся до вікна, однак, ОСОБА_5 його відтягнула від вікна та в подальшому викликала поліцію та швидку допомогу.
Відповідно до довідки КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17» № 6 від 01.01.2025, було встановлено, що 01.01.2025 року було здійснено огляд ОСОБА_5 та встановлено діагноз: забій м'яких тканин голови та алкогольне сп'яніння.
Відповідно до листа КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17» від 19.03.2025 № 77, адміністрація КНП «Київська міська клінічна лікарня № 17» підтвердила видачу довідки № 6 від 01.01.2025 про факт звернення за медичною допомогою
ОСОБА_5 в.о. ректора НАСОА Корнієнко П.С. створив комісію у складі: проректора з науково-педагогічної та виховної роботи ОСОБА_6 , декана фінансово-економічного факультету ОСОБА_7 та завідувача гуртожитку Кущ В.І. , та надав доручення опитати учасників подій, відповідальних працівників, а також скласти відповідний акт по результату розгляду конфлікту, який відбувся із 31.12.2024 на 01.01.2025 в гуртожитку НАСОА за участю студентів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Відповідно до акту комісії від 01.01.2025, комісією було встановлено, що в порушення вимог Правил внутрішнього розпорядку НАСОА, Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, Правил поведінки здобувачів освіти НАСОА, студенти ОСОБА_1 , який одноосібно проживає в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку, та ОСОБА_5 , яка проживає в кімнаті № НОМЕР_3 гуртожитку, в ніч із 31.12.2024 на 01.01.2025 розпивали спиртні напої у великій кількості в кімнаті № НОМЕР_1, після чого між ними виник конфлікт, під час якого ОСОБА_1 наніс ОСОБА_5 тілесні ушкодженні та намагався викинутись із вікна.
Крім того, відповідно до акту, складеного 01.01.2025 завідувачем гуртожитку Кущ В.І. та представником студентського самоврядування гуртожитку ОСОБА_11 , було зафіксовано, що в порушення вимог Правил внутрішнього розпорядку НАСОА, Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, Правил поведінки здобувачів освіти НАСОА, студенти ОСОБА_1 , який одноосібно проживає в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку, та ОСОБА_5 , яка проживає в кімнаті № НОМЕР_3 гуртожитку, в ніч із 31.12.2024 на 01.01.2025 розпивали спиртні напої в кімнаті № НОМЕР_1 та порушували спокій мешканців гуртожитку.
02.01.2025 завідувач гуртожитку Кущ В.І. звернулась до т.в.о. ректора НАСОА Корнієнка П.С. зі службовою запискою, в якій повідомила про вказані вище факти та наполягала на виселенні ОСОБА_1 та ОСОБА_12 із гуртожитку.
Відповідно до наказу НАСОА № 1 від 02.01.2025, за порушення Правил внутрішнього розпорядку НАСОА, Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, Правил поведінки здобувачів освіти НАСОА, та враховуючи службову записку завідувача гуртожитку Кущ В.І. від 02.01.2025, - було вирішено виселити з 02.01.2025 з гуртожитку НАСОА здобувачів освіти фінансово-економічного факультету ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , та попередити зазначених студентів, що в разі повторного порушення Правил внутрішнього розпорядку НАСОА та Правил поведінки здобувачів освіти НАСОА, - їх буде відраховано зі складу здобувачів вищої освіти.
Відповідно до акту від 02.01.2025, комісією було зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від ознайомлення із наказом № 1 від 02.01.2025.
23.01.2025 відповідачем були повернуті позивачу надлишково сплачені кошти за проживання в кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку НАСОА.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що він не вчиняв жодних дій, які б можна було кваліфікувати, як порушення правил проживання в гуртожитку, його було протиправно виселено із гуртожитку, що свідчить про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу про виселення позивача зі студентського гуртожитку НАСОА, зобов'язання ректора заселити позивача до кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку, і не перешкоджати позивачу у користування кімнатою, пролонгувавши договір на проживання у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку НАСО на навчальний рік 2025-2026.
Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача вказувала на те, що позивачем були порушені правила проживання в гуртожитку, що було зафіксовано відповідачем належним чином та навчальним закладом правомірно було видано наказ про виселення позивача із гуртожитку, а відтак відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , суду повідомила, що є знайомою позивача ОСОБА_1 та була студенткою НАСОУ. Суду показала, що напередодні 31.12.2024 мала конфліктні стосунки зі ОСОБА_1 . Вона не проживає в кімнаті НОМЕР_1 де мешкає ОСОБА_1 , але вона намагалася зайти до кімнати НОМЕР_1, проте двері ніхто не відчиняв. Внаслідок чого вона викликала наряд поліції. Вказала суду, що при написанні письмових пояснень на неї тиснула адміністрація гуртожитку, однак вона в ніч з 31.12.2024 по 01.01.2025 не вживала спиртних напоїв зі ОСОБА_1 та він її не бив.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є проректором з науково-педагогічної та виховної роботи НАСОУ суду показала, що ОСОБА_1 є студентом НАСОУ та проживав в кімнаті НОМЕР_1. 01.01.2025 приблизно о 12 год - 13 год прибула до гуртожитку, оскільки поступили скарги, що із кімнати НОМЕР_1 доносяться крики та шум. Від ОСОБА_5 , яка надала письмові пояснення про обставини, які призвели до скарг мешканців гуртожитку на шум із кімнати НОМЕР_1 , які студентка ОСОБА_5 писала власноруч та без тиску.
В судовому засіданні свідок Кущ В.І. , яка є завідувачем гуртожитку НАСОУ суду показала, що ОСОБА_1 є студентом НАСОУ та проживав в кімнаті НОМЕР_1. 01.01.2025 приблизно о 11 год - 12 год вона прибула до гуртожитку НАСОУ за викликом чергової у зв'язку зі скаргами на шум із кімнати НОМЕР_1. Вказала, що у кімнаті НОМЕР_1 було брудно та у кімнаті були розкидані недоїдки та скляна посуд з - під алкоголю. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 візуально були в стані алкогольного сп'яніння. Щодо відібрання пояснень від ОСОБА_5 , то до останньої тискуне було.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про освіту», безпечне освітнє середовище - це сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил, законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпечності та якості харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (зокрема шляхом булінгу (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору, а також унеможливлюють вживання на території та в приміщеннях закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про освіту», керівник закладу освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Повноваження (права і обов'язки) та відповідальність керівника закладу освіти визначаються законом та установчими документами закладу освіти. Керівник є представником закладу освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених законом та установчими документами закладу освіти.
Крім того, керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність закладу освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов'язки; забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти; забезпечує умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти; сприяє та створює умови для діяльності органів самоврядування закладу освіти; сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти; затверджує положення про запобігання і протидію насильству та жорстокому поводженню з дітьми в закладі освіти з урахуванням Типової програми унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми та Порядку реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми, затверджених Кабінетом Міністрів України, забезпечує його оприлюднення, обов'язкове ознайомлення з ним працівників закладу та здійснює контроль за його виконанням; розглядає усні та письмові заяви (скарги, повідомлення) про випадки насильства або жорстокого поводження з дитиною в закладі освіти протягом однієї доби з моменту надходження та у разі виявлення ознак насильства або жорстокого поводження невідкладно повідомляє про це батьків, інших законних представників дитини, а також письмово повідомляє уповноважений підрозділ органу Національної поліції України та службу у справах дітей; сприяє проходженню особами, які вчинили насильство або жорстоке поводження з дитиною, стали свідком або постраждали від насильства або жорстокого поводження, відповідної програми для таких осіб; здійснює інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу освіти.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про освіту», здобувачі освіти мають право на: навчання впродовж життя та академічну мобільність; індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання; якісні освітні послуги; справедливе та об'єктивне оцінювання результатів навчання; відзначення успіхів у своїй діяльності; свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо; безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці; повагу людської гідності; захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю здобувача освіти; проходження відповідної програми для осіб, які вчинили насильство або жорстоке поводження з дитиною, стали свідком або постраждали від насильства або жорстокого поводження; користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів; доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності; забезпечення стипендіями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; трудову діяльність у позанавчальний час; збереження місця навчання на період проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; особисту або через своїх законних представників участь у громадському самоврядуванні та управлінні закладом освіти; самостійну або через своїх законних представників реєстрацію на державних інформаційних ресурсах та державних веб-платформах дистанційного навчання; інші необхідні умови для здобуття освіти, у тому числі для осіб з особливими освітніми потребами та із соціально незахищених верств населення. Закон України «Про освіту».
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про вищу освіту», особи, які навчаються у закладах вищої освіти, зобов'язані: 1) дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти; 2) виконувати вимоги з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки, передбачені відповідними правилами та інструкціями; 3) виконувати вимоги освітньої програми (індивідуального навчального плану, дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.
Відповідно до п. 6 Положення про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України 21 листопада 2019 року № 1452, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2020 р. за № 114/34397, мешканцям гуртожитку закладу освіти під час проживання у гуртожитку забороняється: порушувати правила внутрішнього розпорядку гуртожитку; палити (крім спеціально відведених місць), вживати наркотичні або токсичні речовини, перебувати у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння; порушувати вимоги щодо дотримання допустимого рівня шуму в приміщенні.
Відповідно до п. 1 даного положення, це Положення поширюється на заклади фахової передвищої, вищої освіти незалежно від форми власності та підпорядкування, відокремлені структурні підрозділи закладів освіти (далі - заклади освіти), крім закладів вищої духовної освіти, вищих військових навчальних закладів (закладів фахової передвищої військової освіти, закладів фахової передвищої освіти із специфічними умовами навчання, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, та визначає механізм забезпечення гуртожитками здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, особливості використання гуртожитків закладів освіти, зокрема порядок надання, поселення та користування жилою площею, жилими та іншими приміщеннями гуртожитку та умови проживання. Гуртожиток закладу освіти є частиною його цілісного майнового комплексу, керівництво яким здійснює керівник такого закладу.
Відповідно до п. 2.1 Положення про гуртожиток Національної академії статистики, обліку та аудиту, затвердженого 31.01.2019 Вченою радою НАСОА, гуртожиток Національної академії статистики, обліку та аудиту призначений для проживання іногородніх студентів НАСОА очної та заочної форм навчання, які потребують в забезпеченні місцем проживання на період навчання, та інших осіб (наймачів).
Відповідно до п. 2.4 зазначеного положення, при поселенні з наймачем укладається договір найму місця проживання.
Відповідно до п. 2.6 зазначеного положення, гуртожиток підпорядковується ректору НАСОА і може здійснювати в межах компетенції самостійну господарську діяльність у структурі НАСОА.
Відповідно до п. 3.1 Положення про гуртожиток Національної академії статистики, обліку і аудиту, розміщення наймачів у гуртожитку та виселення з нього, умови проживання, права і обов'язки визначаються цим положенням та додатками до нього.
Відповідно до п. 7.5 Положення про гуртожиток Національної академії статистики, обліку і аудиту, адміністрація гуртожитку має право виселити наймача (достроково припинити договір найму місця проживання (ліжко-місця) в односторонньому порядку), який порушує встановлені правила проживання, не дотримується вимог п.п.3-4 Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, наносить шкоду майну гуртожитку та репутації НАСОА без надання іншого місця проживання (ліжко-місця).
Відповідно до п. 2 розділу 5 Правил внутрішнього розпорядку Національної академії статистики, обліку і аудиту, у приміщеннях академії забороняється голосно розмовляти, палити, розпивати спиртні напої, вживати наркотичні засоби та прекурсори, проводити азартні ігри.
Відповідно до п. 4.1 розділу 4 Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, наймачу, який проживає в гуртожитку, забороняється, зокрема, вчиняти будь-які дії, що створюють небезпеку життю та здоров'ю осіб, що проживають у гуртожитку, або можуть призвести до псування майна гуртожитку, а також курити тютюнові вироби, зберігати, вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори, знаходитись в гуртожитку в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння.
Відповідно до п. 4.3 розділу 4 Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, за порушення цих правил на наймачів накладаються стягнення: розірвання договору найму місця проживання (ліжко-місця) з виселенням з гуртожитку, а також відмова в поселенні до гуртожитку на наступний навчальний рік.
Відповідно до п. 4.5 розділу 4 Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, факт порушення встановлюється адміністрацією гуртожитку, або членами студентського самоврядування гуртожитку, а також про факт порушення доповідають завідувачу гуртожитку та керівництву НАСОА, складається акт (доповідна записка), який підписують члени комісії і порушник. У випадку коли порушник відмовляється або не в змозі підписати акт, в акті робиться відмітка.
Відповідно до п. 3.2 Правил поведінки здобувачів освіти НАСОА, здобувачі освіти, які навчаються в академії, зобов'язані, зокрема, дотримуватись вимог законодавства, статуту і правил внутрішнього розпорядку академії, а також дотримуватись чистоти і порядку в навчальному копусі, гуртожитку академії.
Відповідно до п. 3.2 Положення про студентське самоврядування гуртожитку НАСОА, студентська рада гуртожитку має право, зокрема, клопотати про виселення порушників Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку та інших внутрішніх документів НАСОА.
Відповідно до п. 4.6 розділу 4 Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, незнання цих правил не звільняє наймача гуртожитку від відповідальності.
Крім того, відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства ЦК України
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ЦК України
Права здобувача вищої освіти кореспондуються з обов'язками таких учасників освітнього процесу, визначеними статтею 63 Закону №1556-VII, а саме: дотримуватися вимог законодавства, статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу вищої освіти; виконувати вимоги освітньої (наукової) програми (індивідуального навчального плану (за наявності), дотримуючись академічної доброчесності, та досягати визначених для відповідного рівня вищої освіти результатів навчання.
Крім того, за статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Із системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.
При цьому, таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у відповідних законодавчих актах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Разом з тим, саме по собі порушення певних вимог закону рішенням відповідача не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою для цього є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів відповідним рішенням.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Таким чином, обов'язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Так, з досліджених судом в ході розгляду справи доказів вбачається, що відповідачем в період проживання в гуртожитку, який перебуває під управлінням відповідача, - були порушені п. 2 розділу 5 Правил внутрішнього розпорядку НАСОА, п. 4.1 розділу 4 Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, п. 3.2 Правил поведінки здобувачів освіти НАСОА, та зафіксовано перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні гуртожитку та наявність конфліктної ситуації між ним та іншою студенткою, що порушувало порядок в приміщенні гуртожитку.
За результатами розгляду конфлікту, відповідачем в межах наданих повноважень, було створено комісію, проведено відповідну перевірку, та встановлено факт порушення позивачем зазначених правил, а тому з урахуванням акту комісії від 01.01.2025, та службової записки завідувача гуртожитку Кущ В.І. від 02.01.2025, відповідачем в межах наданих повноважень та наявних розпорядчих документів академії було правомірно видано наказ № 1 від 02.01.2025 про виселення позивача із гуртожитку, з яким позивач відмовився ознайомлюватись, про що було складено відповідний акт.
Твердження позивача та наявні в матеріалах справи докази не підтверджують обставин, які б вказували на належне дотримання позивачем в ніч із 31.12.2024 на 01.01.2025 Правил внутрішнього розпорядку НАСОА, Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, та Правил поведінки здобувачів освіти НАСОА.
Суд критично ставиться до пояснень позивача про наявність не приязних стосунків із завідувачем гуртожитку, що також слугувало підставою для видання оспорюваного наказу та виселення позивача із гуртожитку, оскільки, такі обставини стороною позивача належними доказами не доведено та ці твердження не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи.
Суд вважає, що оскаржуваний наказ був прийнятий компетентною особою, в межах наданих повноважень, на підставах, передбачених чинним законодавством та із дотримання вимог внутрішніх документів закладу освіти, та такі дії відповідача узгоджуються із вимогами Правил внутрішнього розпорядку НАСОА, Правил внутрішнього розпорядку в гуртожитку НАСОА, та Правил поведінки здобувачів освіти НАСОА, з якими позивач був достеменно ознайомлений, як при зарахуванні до навчального закладу, так і при заселенні до гуртожитку, який перебуває в оперативному управлінні відповідача.
Окремо слід відмітити, що посилання позивача на порушення відповідачем при його виселенні вимог Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» є безпідставними, оскільки, дія вимог цього закону не розповсюджується на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання, у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом, а відтак заперечення сторони відповідача в цій частині є слушними.
Суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог не знайшли свого об'єктивного підтвердження в ході розгляду справи, позивачем не доведено достатніми доказами порушення його прав з боку відповідача, оспорюваний наказ про виселення позивача із гуртожитку є законним, вмотивованим та таким, що прийнятий відповідачем в межах повноважень та у спосіб визначений законом та затвердженими правилами, а відтак відсутні підстави для визнання цього наказу незаконним та його скасування, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним наказу про виселення позивача із гуртожитку, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача не було доведено достатніми доказами підстави, з якими закон пов'язує можливість зобов'язання ректора заселити позивача до кімнати № НОМЕР_1 , не перешкоджати позивачу у користування кімнатою, та пролонгувати договір на проживання у кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку НАСО на наступний навчальний рік 2025-2026, а відтак суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід також відмовити.
В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 32 000 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду у своїй постанові від 01 березня 2021 у справі 180/1735/16-ц зазначила, що тлумачення положень статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об'єднана палата КЦС зазначила, що зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
У даній справі стороною позивача не надано суду достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що відбулось порушення законних прав позивача, у тому числі внаслідок його виселення із гуртожитку, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Поруч із цим, стороною відповідача доведено відсутність протиправності дій відповідача при виселенні позивача із гуртожитку, а також відсутність вини відповідача, що стороною позивача належними доказами в ході розгляду справи спростовано не було.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги недоведеність позивачем наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними, а відтак суд вважає, що відсутні підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди на користь позивача, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині слід також відмовити.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишити за позивачем по фактично понесеним.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Національної академії статистики, обліку та аудиту про визнання незаконним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Судові витрати залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні ім'я та найменування сторін:
позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1, кім. НОМЕР_1 ;
відповідач Національна академія статистики, обліку та аудиту, ЄДРПОУ 04837462, адреса: м. Київ, вул. Підгірна, 1.
Повний текст рішення суду складено 19.09.2025.
Суддя Андрій АНОХІН