Справа №760/21906/24
Провадження №1-кп/760/2367/25
17 вересня 2025 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді - ОСОБА_1
за участі сторін та інших учасників провадження
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві розгляд кримінального провадження №62024080200001217 від 13.08.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сімферополь, АР Крим, громадянки України, колишнього прокурора відділу прокуратури міста Сімферополя АР Крим, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла Присягу працівника прокуратури, відповідно до змісту якої, вона присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі, урочисто присягнула неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесним, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
Наказом прокурора АР Крим ОСОБА_5 призначено на посаду прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в суді прокуратури міста Сімферополь Автономної Республіки Крим. Наказом Генерального прокурора України від 06.06.2012 № 680к їй присвоєно класний чин - юрист 3класу.
Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11.03.2014 №1729-6/14, тобто всупереч установленому чинним законодавством України порядку, ОСОБА_6 призначено на посаду прокурора Автономної Республіки Крим.
За допомогою не встановлених слідством осіб ОСОБА_6 у березні 2014 року запропонувала ОСОБА_5 продовжити працювати в органах прокуратури Автономної Республіки Крим та виконувати лише розпорядження та накази, надані нею.
У подальшому у березні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливе, не встановленими слідством особами ОСОБА_5 запропоновано перейти до незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, яка увійшла до складу прокуратури російської федерації.
Нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_6 на посаду так званого «прокурора Республіки Крим», а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності, посиленні окупації півострову та утворенні в АР Крим системи незаконних органів прокуратури Російської Федерації, погодилась на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі прокуратури АРК, а згодом прокуратури міста Сімферополя, без підпорядкування Генеральній прокуратурі Україні.
Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_5 , перебуваючи у місті Сімферополі АР Крим на посаді прокурора прокуратури міста Сімферополя АР Крим, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні-серпні 2014 року, більш точну дату не встановлено, погодилась на призначення її на посаду помічника прокурора прокуратури міста Сімферополя незаконно створеної, прокуратури Республіки Крим, виконувала вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури Республіки Крим.
Зокрема, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи стаж роботи в органах прокуратури, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи в приміщенні так званого «Центрального районного суду м. Сімферопроль» по вул. Турецькая, буд. 21, м. Сімферополь, діючи в інтересах російської федерації, 17.05.2016, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, взяла участь як сторона відповідач помічник прокурора прокуратури міста Сімферополя незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, у справі №2-1947/2016, та висловила позицію щодо прийняття «судом» рішень російською мовою та відповідно до російського законодавства, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової та правоохоронної системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави російської федерації, що призвело до забезпечення належного функціонування незаконно створених органів прокуратури та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи стаж роботи в органах прокуратури, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, перебуваючи у м. Сімферополь АР Крим, точне місце не встановлено, діючи в інтересах російської федерації на телеканалі «1 Крим» в 2015 році в ефірі телепередачі «Гість у студії» виступила, як помічник прокурора прокуратури міста Сімферополя на тему «Соціальні права та роль прокуратури в їх реалізації» відповідно до законодавства рф.
Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів прокуратури російської федерації та на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, завдяки чому окупація триває.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваної або обвинуваченої (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, враховує необхідність забезпечення особливого значення охорони прав та законних інтересів обвинуваченої, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура, в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Суд також враховує, що наведені особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Статтею 297-5 глави 24-1 КПК України встановлений порядок вручення процесуальних документів підозрюваній при здійсненні спеціального досудового розслідування.
Повістки про виклик підозрюваної у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем її проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрювана вважається належним чином ознайомлена з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваній, надсилаються захиснику.
На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2017 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), остання показань суду не надавала, клопотань на адресу суду також не надходило.
Відповідно до ухвали суду від 31.01.2025 постановлено здійснювати розгляд у вказаному кримінальному провадженні за відсутності обвинуваченої (in absentia) в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України.
Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов'язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, мала можливість отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, а також бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самостійно захисника; в) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безоплатно для неї. Зазначене узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористалась своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.
Вказані висновки також ґрунтуються на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «Шомоді проти Італії» від 18.05.2004 та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, та так само свідчать про її наміри ухилення від кримінальної відповідальності.
У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньої її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось з обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 , в ході судових засідань неодноразово зазначала на відсутність прямих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, захисник додала, що вина ОСОБА_5 , як і факт вчинення кримінального правопорушення не доведена, а тому, захисник просила виправдати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України.
Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто умисного діяння вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України доведена такими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом:
- даними указу президента України ОСОБА_7 від 21.03.2014 №01/2014 м. Ростов-на-Дону про вихід з громадянства України, відповідно до якого задоволено клопотання про вихід з громадянства України ОСОБА_5 , 1988 року народження, уродженки м. Сімферополя, Кримської області, УРСР;
- даними витягу з наказу Генеральної прокуратури України від 01.12.2014 №13дк щодо звільнення за порушення «присяги працівника прокуратури» прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в суді прокуратури міста Сімферополя ОСОБА_5 звільнено із займаної посади з позбавленням класного чину «юрист 3 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 06.06.2012 №680к;
- даними протоколу огляду інтернет видань від 02.09.2015 з додатками у вигляді Распоряжение Главы Республики Крым №55-рг від 03.03.2015 (мовою оригіналу), вище зазначений документ містить призвіща працівників прокуратури АР Крим різних ланок, з зазначенням класних чинів та посад, яких відзначено подякою помічника прокурора м. Сімферополя ОСОБА_5 ;
- даними протоколу огляду інтернет видань від 16.08.2025 з додатком у вигляді DVD-R диску, відповідно до якого проведено моніторинг відкритих джерел мережі Інтернет та встановлено участь ОСОБА_5 у судових процесах, представництва інтересів держави країни окупанта, забезпечення функціонування незаконно створених судових та правоохоронних органів країни агресора на території АР Крим та міста Севастополя. У ході огляду отримано інформацію про участь ОСОБА_5 у судовому засіданні Центрального районного суду м. Сімферополя Республіки Крим як помічника прокурора м. Сімферополя справа №2-1947/2016, Розпорядження голови Республіки Крим №55 від 03.03.2015 про нагородження помічника прокурора м. Сімферополя, юриста 2 класу, ОСОБА_5 ;
- даними довідки Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про отримання інформації щодо державної зради прокурора прокуратури АР Крим. Відповідно до якої отримана достатня та достовірна інформація про те, що колишній прокурор відділу прокуратури АР Крим ОСОБА_5 всупереч вимогам законодавства України, порушуючи присягу працівника прокуратури України, після анексії російською федерацією Кримського півострова з 2014 пішла служити у незаконно створену прокуратуру Республіки Крим та виконувати вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури;
- даними довідки про отримання інформації щодо державної зради прокурора відділу прокуратури АР Крим, відповідно до якої ОСОБА_5 має паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 30.03.2005 Київським РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в Криму. Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Датою припинення громадянства України є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст.18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов'язки громадянина України (ст.20). За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України. Суд при цьому бере до уваги, що законодавство РФ визначає підстави набуття та припинення громадянства рф, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України. Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 18 та 19 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону №1207, дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_5 на час поставлених їй у провину подій була громадянкою України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею як громадянкою України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати нею громадянства України. Через оголошену ОСОБА_5 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і її вихід із громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_5 громадянства рф не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянкою України;
- даними протоколу огляду інтернет видань від 06.09.2024 з додатками у вигляді сріншотів інтернет видань, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_5 з 2014 по 2017 рік перебувала на посаді помічника прокурора м. Сімферополя;
- даними вимоги ДІАЗ МВС України щодо судимостей стосовно ОСОБА_5 , відповідно до якої остання не притягувалась раніше до кримінальної відповідальності.
Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі, а тому її дії правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 111 КК України, тобто в умисному діянні, вчиненим громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребують доказуванню в межах даного провадження та викладені у обвинуваченні, факти про те, що рф тимчасово окупувала частину території України АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексувала цю частину території України, які за хронологією подій пов'язані із прийняттям відповідних нормативних актів рф, а також «нормативних актів» самопроголошених суб'єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, що приймаються судом до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, скоєного внаслідок прийняття таких актів; встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для застосування на території України; засуджені міжнародними актами колективного реагування.
Крім того, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 обіймаючи посаду прокурора відділу прокуратури міста Сімферополя АР Крим, будучи громадянкою України вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Здійснення ОСОБА_5 конкретних дій від імені російської федерації свідчить про те, що обвинувачена забезпечувала становлення та зміцнення окупаційної влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим.
При призначенні покарання суд, згідно із вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, тривалий період часу вчиняла умисний, закінчений, особливо тяжкий злочин, її ставлення до вчиненого, яка свідомо розірвавши всі правові стосунки з державою, громадянкою якої вона є, обіймаючи посаду прокурора відділу прокуратури міста Сімферополя АР Крим здійснювала допомогу іноземній державі та її представникам в проведенні підривної діяльності проти України.
Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, позицій державного обвинувачення та захисту, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч.1 ст.111 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється, зокрема, за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст.59, ч.1 ст.111 КК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_8