СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-о/759/363/25
ун. № 761/43738/24
15 вересня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., за участю заявниці, ОСОБА_1 , заінтересованої особи, ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи, адвоката Якименка М.М., розглянувши в судовому засіданні заяву представника заінтересованої особи, адвоката Якименка М.М., про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
У провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.
15 вересня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява представника заінтересованої особи, адвоката Якименка М.М., в якій він просив заяву про видачу обмежувального припису залишити без розгляду у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У судовому засіданні представник заінтересованої особи уточнив вимогу, викладену в заяві і просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Зазначену заяву суд розцінює як заяву про закриття провадження у справі.
Заява обґрунтована тим, що заява про видачу обмежувального припису подана в листопаді 2024 року, тому предмет розгляду відсутній як на сьогодні, так і станом на день подання заяви.
У судовому засіданні заінтересована особа та її представник заяву про закриття провадження підтримали. Додатково представник заінтересованої особи мотивував заяву тим, що:
- вимоги, викладені в заяві, не містять конкретних місць проживання, перебування, частого відвідування заявниці та її сина, до яких вона просить встановити заборону наближатися;
- ОСОБА_2 не є особою, на яку поширюються положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»;
- будь-які адміністративні чи кримінальні провадження щодо ОСОБА_2 за фактом учинення нею домашнього насильства відсутні.
Заявниця в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечила. Зазначила, що закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору неможливе, оскільки заява про видачу обмежувального припису розглядається в порядку окремого провадження, а тому спір відсутній як такий. Акцентувала, що подання заяви спрямоване на затягування розгляду справи і свідчить про зловживання процесуальними правами. Окрім того, вказала, що зазначення конкретної адреси місця проживання, перебування, частого відвідування постраждалих осіб не є обов'язковим. У задоволенні заяви просила відмовити.
Вислухавши учасників і дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.
Отже, відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-591/11 від 08.06.2022.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 15 листопада 2023 року в справі № 522/3680/22 Верховний Суд зазначив, шо «предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 зроблений висновок, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
З огляду на те, що процесуальний закон не врегульовує питання закриття провадження у справі, що розглядається в порядку окремого провадження, у зв'язку з відсутністю предмета спору, суд за аналогією закону (п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) вважає допустимим закриття провадження у таких справах, за відсутності предмета розгляду, але лише за обґрунтованої наявності достатніх підстав.
У справі, що розглядається, предметом заяви є вимога про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 шляхом заборони наближатися на 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалих осіб ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 , а також до будь-якого іншого місця перебування постраждалих осіб; заборони особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними.
У судовому засіданні ОСОБА_1 наполягала на задоволенні заяви, адже, на її думку, існує обґрунтований ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства щодо заявниці та дитини.
За таких обставин, суд констатує, що питання, порушені ОСОБА_1 в заяві про видачу обмежувального припису, станом на день розгляду цієї заяви ще не вирішені, що свідчить про відсутність підстав для закриття провадження у справі. Відтак оцінку аргументам представника заінтересованої особи суд не надає. Указані аргументи мають бути перевірені під час розгляду заяви по суті та в разі встановлення їх обґрунтованості можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
З огляду на викладене, в задоволенні заяви про закриття провадження у справі суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 255, 258-261, 294, 353ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника заінтересованої особи, адвоката Якименка М.М., про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повна ухвала суду складена 19 вересня 2025 року
Суддя Ю.В. Кравченко