Справа № 753/11743/24
Провадження № 2/752/1945/25
Іменем України
15.08.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря судового засідання Шевченко В.В.,
розглянувши у судовому засідання з повідомленням (викликом) учасників справи
заяву представника позивача - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни
про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 (відповідач 1)
ОСОБА_3 (відповідач 2)
про стягнення заборгованості
Описова частина
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просив суд, стягнути солідарно із відповідачів на свою користь заборгованість за Договором позики у розмірі 70 800,00 доларів США (шо в еквіваленті національної грошової одинці України - гривні, за офіційним курсом НБУ, станом на день подачі позовної заяви становить 2 863 152,00 гривень).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №753/11743/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 11.02.2022 у розмірі 70 800,00 доларів США та судовий збір у розмірі 15 140,00 гривень.
19.05.2025 представник позивача - адвокат Романцова Тетяна Володимирівна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №753/11743/24 в якій просила суд покласти судові витрати по справі на відповідачів та стягнути солідарно на користь позивача витрати на правничу допомогу адвоката Адвокатського об'єднання «АЛТЕКСА» у розмірі - 100 000,00 гривень.
Як вказано у поданій до суду заяві про ухвалення додаткового рішення між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «АЛТЕКСА» було укладено Договір про надання правничої допомоги від 05.06.2024, у відповідності до якого Адвокатське об'єднання «АЛТЕКСА» надає професійну правничу допомогу з представництва інтересів клієнта у цивільній судовій справі за позовом клієнта до ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 70 800,00 доларів США, що в еквіваленті національної грошової одиниці України - гривні, за офіційним курсом Національного банку України, станом на час здійснення стягнення, становить 2 863 152,00 гривень, за договором позики від 11.02.2022 до ухвалення по справі рішення суду першої інстанції, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар у розмірі 100 000,00 гривень.
За умовами пункту 4.1.3. Договору сторони домовились сплатити гонорар двома частинами. Першу частина гонорару у розмірі - 53 100,00 гривень клієнт зобов'язується сплатити під час судового розгляду справи в суді першої інстанції. Другу частину гонорару у розмірі - 46 900,00 гривень клієнт зобов'язується сплатити після ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Представник позивача вказує, що предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 70 800,00 доларів США, що, за офіційним курсом Національного банку України станом на 19.05.2025, становить 2 938 200,00 гривень, таким чином, розмір погодженого гонорару 100 000,00 гривень становить лише орієнтовно 3,4% від суми, яку має бути стягнуто на користь клієнта, що відповідає усталеній правозастосовній практиці щодо визначення співмірності та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, на думку позивача, гонорар у розмірі 100 000,00 гривень визначений сторонами у Договорі про надання правничої допомоги від 05.06.2024, є розумним, пропорційним та обґрунтованим, виходячи з цінності предмета позову, фінансової спроможності відповідачів, складності справи, обсягу процесуальних дій, здійснених адвокатом, часу, який був витрачений адвокатом не представництво інтересів клієнта в суді, кількості судових засідань, в яких приймав участь адвокат.
Судове засідання для ухвалення додаткового рішення призначено на 15.08.2025.
15.08.2025 в судове засідання учасники справи не з'явилися.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
Указана судова практика є незмінною.
Згідно рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №753/11743/24 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 11.02.2022 у розмірі 70 800,00 доларів США та судовий збір у розмірі 15 140,00 гривень. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №753/11743/24 набрало законної сили 19.06.2025.
У позовній заяві був зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача у розмірі 100 000,00 гривень.
Суд встановив, що професійна правнича допомога ОСОБА_1 у справі №753/11743/24 надавалася Адвокатським об'єднанням «АЛТЕКСА» згідн Договору про надання правничої допомоги від 05.06.2024.
Відповідно до пункту 4.1.3. вказаного Договору вартість професійної правничої допомоги становить 100 000,00 гривень, які позивач, як клієнт зобов'язаний сплатити двома частинами: першу частина гонорару у розмірі - 53 100,00 гривень клієнт зобов'язується сплатити під час судового розгляду справи в суді першої інстанції; другу частину гонорару у розмірі - 46 900,00 гривень клієнт зобов'язується сплатити після ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Відповідно до платіжної інструкції №594938506 від 06.06.2024 ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів у розмірі 40 100,00 гривень на рахунок Адвокатського об'єднання «АЛТЕКСА» із вказанням у графі призначення платежу: «оплата за правничу допомогу на підставі Договору від 05.06.2024 від ОСОБА_1 ».
Відповідно до платіжної інструкції №@2PL121080 від 17.04.2025 ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів у розмірі 5 000,00 гривень на рахунок Адвокатського об'єднання «АЛТЕКСА» із вказанням у графі призначення платежу: « на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.06.2024 з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )».
Відповідно до платіжної інструкції №@2PL218364 від 22.04.2025 ОСОБА_1 здійснив переказ грошових коштів у розмірі 8 000,00 гривень на рахунок Адвокатського об'єднання «АЛТЕКСА» із вказанням у графі призначення платежу: «на підставі договору про надання правничої допомоги від 05.06.2024 з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 )».
Безпосереднє представництво ОСОБА_1 у суді першої інстанції здійснювала адвокат Романцова Тетяна Володимирівна на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АІ №1689216 виданим Адвокатським об'єднанням «АЛТЕКСА».
Таким чином, суд встановив, що Адвокатським об'єднанням «АЛТЕКСА» була надана правнича допомога ОСОБА_1 загальною вартістю 100 000,00 гривень у цивільній справі №753/11743/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Верховний Суд в своїй постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 зазначив, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.
Суд також зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
Розмір витрат на правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді погоджено сторонами в указаному Договорі про надання правничої допомоги від 05.06.2024.
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Таким чином, Шмальком Романом Олександровичем надано докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, понесених у суді.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд звертає увагу, що загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат, так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Отже, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, перегляд документів, копіювання документів). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Відповідач у справі, ОСОБА_2 заперечень щодо розміру судових витрат до суду не надав.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (позиція ВС у постановах від 03.10.2019 у справі № 922 445/19 та від 01.06.2018 у справі № 904 8478/16).
Суд зазначає, що розмір погодженого гонорару у сумі 100 000,00 гривень становить лише орієнтовно 3,4% від суми, яка була стягнута на користь позивача за рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №753/11743/24, а тому суд дійшов до висновку, що гонорар у розмірі 100 000,00 гривень відповідає критерію розумності та необхідності.
Таким чином, за результатами аналізу матеріалів справи №,753/11743/24 виходячи з обсягу фактично наданих Адвокатським об'єднанням «АЛТЕКСА» юридичних послуг згідно Договору про надання правничої допомоги від 05.06.2024, принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, часу який необхідно було витратити адвокату для надання кваліфікованої правничої допомоги, ціни позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та ухвалення у справі додаткового рішення про стягнення лише з ОСОБА_2 (оскільки позов задоволено частково лише щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 ) на користь ОСОБА_1 відповідних витрат на правову допомогу у розмірі 100 000,00 гривень.
Суд зазначає, що вимога заявлена у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрати на сплату судового збору не підлягає задоволенню, оскільки питання розподілу та стягнення судового збору вже було вирішено у рішенні Голосіївського районного суду міста Києва від 19.05.2025.
Керуючись статтями 10,12,81,89,142,258-259,263-265,268,270 ЦПК України, суд,
заяву представника позивача - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у справі №753/11743/24 - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині вимог заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. О. Чекулаєв