Справа № 761/12311/24
Провадження №: 2/752/1316/25
19 вересня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування, пені, 3% річних, інфляційних втрат,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - ТДВ «СК «Гардіан», Товариство) про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування, пені, 3% річних, інфляційних втрат у загальному розмірі 44874,96 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 02.03.2022 о 15 год. 45 хв. у Львів-Винники на перехресті вул.Галицька-вул.Івана Франка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі належного йому транспортному засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , у результаті чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Невідкладно, після настання вказаної ДТП безпосередньо на її місці події транспортних засобів водії, маючи згоду щодо обставин скоєння ДТП, на підставі пункту 33.2 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1961-IV) склали спільне повідомлення про ДТП від 02.03.2022 за вказаною вище адресою.
Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент цієї ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» за полісом №АР/1624359, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши всі необхідні документи. Проте, за результатами розгляду заяви позивача відповідачем було виплачено йому лише частину належного розміру суми страхового відшкодування в розмірі 12655,53 грн.
З метою визначення дійсного розміру страхового відшкодування, що підлягала відшкодуванню Товариством, позивач замовив огляд пошкодженого транспортного засобу у оцінювача ФОП ОСОБА_3 . Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №296/07-22 від 30.07.2022, вартість завданого позивачеві матеріального збитку була визначена в розмірі 39294,25 грн. Відтак, враховуючи, що розмір завданих позивачеві збитків не перевищує установленого полісом №АР/1624359 ліміту відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілих, у розмірі 50000 грн, відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві несплачену частину страхового відшкодування, яка становить різницю між вартістю завданих позивачеві збитків та частиною фактично виплаченого Товариством страхового відшкодування, тобто 26638,72 грн (39294,285 грн - 12655,53 грн).
Окрім того, оскільки ТДВ «СК «Гардіан» прострочило виплату позивачеві решти страхового відшкодування на суму 26638,72 грн на 626 днів, то Товариство також зобов'язано сплатити ОСОБА_1 пеню у розмірі 13319 грн, яка нарахована на підставі пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV, а також 3% річних в сумі 1371 грн та інфляційні втрати в сумі 3546,24 грн, які нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У зв'язку із тим що відповідач у добровільному порядку не здійснив повної виплати ОСОБА_1 належної суми страхового відшкодування у строки, що встановлені Законом №1961-IV, то останній з метою захисту свого порушеного права змушений був звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просив суд стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» на його користь несплачену частину суми страхового відшкодування у розмірі 26638,72 грн, нараховані через її несплату пеню, 3% річні та інфляційні втрати, а також понесені у справі судові витрати.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Гардіан» про відшкодування шкоди, було передано за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 для розгляду цивільної справи №761/12311/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та залишено без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 травня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, установлено відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду для подання суду відзиву на позов.
У червні 2024 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_4 , у якому останній заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що ним у відповідності до вимог пункту 34.2 статті 32 Закону №1961-IV було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу марки Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , та складено відповідний протокол огляду від 23.03.2022. На виконання вимог пункту 34.3 статті 34 Закону №1961-IV та з метою визначення розміру страхового відшкодування Товариством було замовлено звіт №99-D/10/71 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику вказаного вище транспортного засобу, за яким вартість його ремонту з ПДВ склала 56099,30 грн, вартість ремонту з урахуванням зносу з ПДВ - 28480,66 грн, а без ПДВ - 25311,05 грн. Окрім того, дослідивши надані учасниками пригоди матеріали ТДВ «СК «Гардіан», керуючись пунктом 34.4 статті 34 Закону №1961-IV та частиною першою статті 103 Закону України «Про страхування», дійшло висновку щодо необхідності проведення дослідження причин та обставин ДТП з метою визначення ступеню відповідальності її учасників. Згідно наданого судовим експертом Скороходом К.М. висновку №71/22 від 01.07.2022 було визначено, що у виниклій дорожній обстановці дії водія транспортного засобу марки Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , не відповідали вимогам пунктів 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) і, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та зіткнення з транспортним засобом марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 . Відтак, встановивши, що причиною ДТП та, як наслідок, причиною завдання пошкоджень автомобілю Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , слугувало порушення правил дорожнього руху обома учасниками пригоди, то відповідач, керуючись пунктом 36.3 статті 36 Закону №1961-IV, визначив, що розмір страхового відшкодування підлягає розподілу відповідно до кількості учасників пригоди та відповідно становив 12655,52 грн (25311,05 грн / 2). Таким чином, ТДВ «СК «Гардіан» під час розгляду поданих учасниками ДТП документів та вирішення питання щодо визначення розміру страхового відшкодування, яке підлягало виплаті ОСОБА_1 , керувалось положеннями чинного законодавства. При цьому, оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, то у відповідача відсутні підстави для здійснення йому доплати ПДВ. Відповідно, за відсутності правових підстав для стягнення з Товариства доплати страхового відшкодування, то відсутні й підстави для стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , відповідач також посилався на те, що наданий позивачем звіт №296/07-22 не може бути взяти судом уваги з тих підстав, що він, як страховик, у встановлені спеціальним законом строки здійснив огляд пошкодженого транспортного засобу позивача та визначив розмір завданої йому шкоди, а тому у позивача відсутнє право, як у потерпілого, на самостійне обрання експерта для визначення розміру такої шкоди за відсутності допущених з боку відповідача будь-яких порушень цієї процедури. Водночас, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги базуються на вказаному вищі звіті, де визначена вартість завданого збитку з урахуванням ПДВ, хоча докази понесення витрат на проведення відновлювального ремонту до позовної заяви долучено не було.
У липні 2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, подана представником ОСОБА_2 , у якому останні категорично заперечували проти посилань ТДВ «СК «Гардіан» щодо наявності у діях позивача, як водія пошкодженого транспортного засобу, вини у настанні дорожньо-транспортної пригоди. А саме, посилались на те, що наданий відповідачем висновок експерта №71/22 від 01.07.2022 не може бути взятий до уваги судом, адже він був складений з порушенням порядку, встановленого Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за №53/5, а його зміст не відповідає дійсним обставинам справи. Зі змісту цього висновку вбачається, що дослідження виконувалось за фото-матеріалами, без огляду пошкоджених транспортних засобів та без виїзду на місце ДТП. Дослідницька частина висновку №71/22 від 01.07.2022 в частині зазначення опису механізму події, не відповідає фактичному механізму ДТП, який зафіксований сторонами при складенні спільного повідомлення про ДТП (європротокол), а саме не враховано, що за поясненнями учасників пригоди вона відбулася в той момент коли транспортний засіб позивача зупинився, що виключає будь-які порушення пунктів 10.1 та 10.4 ПДР України.
Також, у поданій відповіді на відзив позивач зауважував на тому, що згідно пункту 33.2 статті 33 Закону №1961-IV водіям транспортних засобів дозволяється скласти спільне повідомлення про ДТП виключно за наявності згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин її скоєння, а тому за відсутності такої згоди водіїв-учасників ДТП щодо винної у ній особи спільне повідомлення не складається, а оформлення ДТП здійснюється працівниками патрульної поліції. На переконання позивача, у таких випадках законодавство не наділяє страховика та відповідно сторону відповідача визначати вину водіїв-учасників ДТП у її настанні.
Відповідач ТДВ «СК «Гардіан» своїм процесуальним правом на подання до суду заперечень на вказану вище відповідь на відзив не скористалось.
Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Судом установлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 позивач є власником автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.41-42).
02.03.2022 близько 15 год. 40 хв. у Львів-Винники на перехресті вул.Галицькій-вул.Івана Франка трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача, та автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
З матеріалів справи убачається, що водії автомобілів Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 ,та Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі пункту 33.2 статті 33 Закону №1961-IV спільно склали та підписали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), яка мала місце за їх участі (а.с.9).
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу №АР1624359 у відповідача ТДВ «СК «Гардіан», а цивільно правова відповідальність водія автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , у АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (а.с.10, 11).
За наданими відповідачем до відзиву доказами підтверджено, що 04.03.2022 інший учасник ДТП - ОСОБА_5. звернувся до нього, як страховика, із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка трапилась 02.03.2022, повідомив останнього про страховий випадок та подав копію спільно складеного водіями повідомлення (європротоколу).
З метою визначення розміру завданих позивачеві збитків у вказаній вище дорожньо-транспортній пригоді, ТДВ «СК «Гардіан» було отримано звіт №99-D/10/71 від 14.07.2022, складений ФОП ОСОБА_7 , за яким визначено, що вартість відновлювального ремонту майна Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , унаслідок його пошкодження складає 56099,30 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 28480,66 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ - 25311,05 грн.
Як посилалось ТДВ «СК «Гардіан» у своєму відзиві, у зв'язку з тим, що ДТП від 02.03.2022 була оформлена без виклику поліції, відповідач не мав можливості здійснити запит до компетентних органів або до суду для отримання матеріалів (протоколу, схеми ДТП, постанови суду тощо), в яких відображені причини та обставини пригоди, тому Товариство замовило висновок спеціаліста.
Відповідно до наданої суду копії висновку експерта №71/552 від 01.07.2022, складеного судовим експертом Скороходом К.М., за результатами автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи визначено, що в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам пунктів 10.1, 10.4 ПДР України і, з технічної точки зори, знаходились в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 . В даній дорожній обстановці в зв'язку з відсутністю необхідної інформації для розрахунків надати оцінку дій водія автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 на відповідність вимогам пункту 12.3 ПДР України не має можливості.
15.07.2022 позивач отримав від відповідача виплату суми страхового відшкодування у розмірі 12655,53 грн, що підтверджується наданою суду копією виписки з банківського рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.12).
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 убачається, що останній не погодився із розміром отриманої суми страхового відшкодування, у зв'язку із чим замовив проведення оцінки завданих йому матеріальних збитків у згаданій вище ДТП.
Так, відповідно до наданої позивачем копії звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу №296/07-22 від 30.07.2022, складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , на дату огляду 02.03.2022 становить 39294,25 грн, вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу вузлів і деталей - 86086,84 грн, а розмір витрат на проведення відновлювального ремонту з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату огляду та становить 35951,92 грн (а.с.13-39).
Звертаючись до суду із позовом у цій справі та посилаючись на положення статтей 1166, 1187 ЦК України та статті 22 Закону №1961-IV, ОСОБА_1 вказував, що ТДВ «СК «Гардіан», як страховик особи, винної у вказаній вище ДТП, зобов'язане сплатити йому частину невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 26638,72 грн, що становить різницю між розміром завданих збитків у розмірі 39294,25 грн (який був визначений згідно замовленого позивачем вказаного вище звіту) та сумою сплаченої відповідачем суми страхового відшкодування в сумі 12655,53 грн, що у свою чергу не перевищує разом із раніше здійсненою виплатою ліміту відповідальності страхувальника за полісом №РА/1624359.
Так, згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Як визначено статтею 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступник) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Частиною першою статті 22 Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, у ТДВ «СК «Гардіан» є обов'язок відшкодувати шкоду на умовах, визначених Законом №1961-IV.
Пунктом 33.2 статті 33 Закону №1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 29.12.2015 за №3471, яке було чинним на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди у цій справі, такий ліміт складав 50000 грн.
Як установлено судом, за фактом настання ДТП 02.03.2022 учасники події скористались своїм правом на складення повідомлення про ДТП (європротоколу), що містить дані про дату, час і місце події, інформацію про транспортні засоби, страхові компанії, поліси, обставини ДТП, а також обрано схему ДТП.
При цьому, відсутні будь-які відмітки про наявність з боку водіїв зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.
З поданих сторонами до суду заяв по суті спору убачається, що позивач наголошував на тому, що на місці ДТП другий її учасник свою провину визнав та не заперечував проти неї. У зв'язку із цим, на переконання позивача, відповідач безпідставно удвічі зменшив розмір страхового відшкодування, пославшись лише на висновок судового експерта №71/552 від 01.07.2022, складеного за результатами проведеного автотехнічного дослідження по матеріалам страхової справи щодо невідповідності дій позивача, як водія пошкодженого транспортного засобу, вимогам ПДР України. Вказував, що таке дослідження було проведено з грубим порушенням вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, адже виконувалось за фото-матеріалами та без огляду пошкоджених транспортних засобів та без виїзду на місце ДТП. Також, сама дослідницька частина вказаного висновку містить помилки щодо обставин ДТП в частині опису механізму події.
Разом з тим, ОСОБА_1 не погоджувався також і з проведеним ТДВ «СК «Гардіан» розрахунком розміру страхового відшкодування, в основу якого було покладено вказаний вище звіт №99-D/10/71 від 14.07.2022, оскільки він був складений з порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика). А саме зазначав, що додаток №6 Методики визначає перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідникової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням, зокрема, де пункт 59 передбачає перелік комп'ютерних програм для складання відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва (Audatex). Натомість, складений на замовлення відповідача звіт містить ремонтну калькуляцію, що не відповідає зразку, який розміщено на сайті ТОВ «Аудатекс Україна», а відтак, викликає сумнів у її достовірності та може свідчити про порушення ліцензійних умов СОД ФОП ОСОБА_7 .
Вивчивши викладені сторонами доводи щодо суті спору, а також дослідивши надані ними докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень з приводу цих питань, суд зазначає таке.
Так, згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону №1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (пункт 34.3 статті 34 Закону №1961-IV).
Отже, на думку суду, потерпілий має право на самостійне обрання аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика не з'явився у визначений пунктом 34.3 статті 34 Закону №1961-IV строк для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Відповідно до пункту 34.4 статті 34 Закону №1961-IV для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
У відповідності до вимог статті 35 Закону 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування установленого зразка.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Згідно вимог пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Також, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону страховик у вказаний вище строк зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У справі встановлено, що ОСОБА_1 15.03.2022 звернувся до ТДВ «СК «Гардіан» з повідомленням про ДТП.
Представником відповідача 23.03.2022 було складено протокол огляду транспортного засобу, а власник транспортного засобу ОСОБА_1 підписав акт огляду, з протоколом ознайомився і засвідчив, що пошкодження записані вірно.
Згідно з звіту №99-D/10/71 від 14.07.2022 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного оцінювачем ФОП ОСОБА_7 , вартість відновлювального ремонту майна Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП станом на 02.03.2022 складає 56099,30 грн, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 28480,66 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ - 25311,05 грн.
Також, встановленими у справі обставинами підтверджено, що страхова компанія на виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів забезпечила проведення у встановлені строк та порядок проведення огляду пошкодженого транспортного засобу і оцінки шкоди пошкодженого транспортного засобу позивача, погодивши з ним та провівши такий огляд за участі його представника. Надалі відповідач здійснив розрахунок страхового відшкодування та виплатив позивачеві страхове відшкодування на загальну суму 12655,53 грн, що відповідає половині розміру вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ (25311,05 грн), згідно звіту №99-D/10/71 від 14.07.2022.
Так, хоча положеннями пункту 34.3 статті 34 Закону №1961-IV, на які посилався відповідач у своєму відзиві, передбачене право потерпілого на самостійне обрання експерта для визначення розміру шкоди, у випадку коли представник страховика не з'явився у визначений строк для огляду пошкодженого транспортного засобу, але це не обмежує права потерпілого на оспорення суми визначеного страховиком розміру страхового відшкодування.
Наведені вище положення пункту 36.2 статті 36 Закону №1961 чітко визначають, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів саме з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Тобто, виходячи з наведених вище норм спеціального законодавства, слід дійти висновку, що виплаті страхового відшкодування передує стадія узгодження між сторонами її розміру. При цьому слід з'ясовувати думку сторін щодо необхідності оцінки або експертизи.
Однак, в ході розгляду судом даного спору відповідачем не надані будь-які докази на підтвердження фактів як про прийняття ним вмотивованого рішення про здійснення страхового відшкодування, так і про вчинення будь-яких дій щодо узгодження із позивачем розміру страхового відшкодування і прийняття від нього заяви про її виплату.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина шоста статті 81 ЦПК України встановлює, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як убачається з матеріалів справи страхова компанія жодним чином не повідомляла позивача про прийняте рішення стосовно розміру та строків виплати страхового відшкодування. Відсутні відомості про ознайомлення потерпілого з результатами оцінки, а той факт, що він погодився з визначеними при огляді ТЗ представником страхової компанії пошкодженнями не свідчить про погодження розміру відшкодування, встановленого у звіті, який був складений на замовлення страховика.
З урахуванням такої обставини суд уважає, що позивач мав право звернутись до оцінювача з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику ТЗ, внаслідок його пошкодження в ДТП та доводити такий розмір в судовому порядку.
Убачається, що у матеріалах справи сторонами надано два звіти щодо визначення вартості заподіяних збитків, розмір яких відрізняється.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині з'ясування належного розміру страхового відшкодування, яка підлягала сплаті, суд відхиляє доводи останнього про те, що складений на замовлення відповідача звіт №99-D/10/71 від 14.07.2022 не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру завданих позивачеві збитків з огляду на те, що він був складений з порушенням вимог Методики через відсутність у оцінювача ФОП ОСОБА_7 права на використання програмного забезпечення Audatex та невідповідності доданої до звіту ремонтної калькуляції оригінальному формату, що виготовляється за допомогою вказаної системи.
Посилаючись на невідповідність складеної ФОП ОСОБА_7 ремонтної калькуляції зразку тієї, що розміщена на сайті ТОВ «Аудатекс Україна» та яка виготовляється за допомогою програмного забезпечення Audatex, представник позивача надав суду копії відповіді ТОВ «Аудатекс Україна» від 01.07.2024, де вказано, що ОСОБА_7 станом на момент надання відповіді не є користувачем послуг цієї компанії, калькуляція транспортного засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , виготовлялась лише ФОП ОСОБА_3 на замовлення позивача, а ремонтна калькуляція №99-D/10/71 від 02.03.2022 не складалась у цій системі.
Так, відповідно до статті 2 Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон №2658-ІІІ) оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з оцінки майна, що не суперечать йому.
Оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (частина перша статті 3 Закону №2658-ІІІ).
Стаття 9 Закону № 2658-ІІІ встановлює, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
До таких нормативно-правових актів, зокрема належить згадана Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 1074/8395 в редакції Наказу від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159.
Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (пункт 1.3.).
Згідно з пунктами 2.3., 2.4. Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ, а вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження) за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта або інший документ, передбачений законодавством (пункт 4.3. Методики).
Відповідно до пункту 5.1. Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту (пункт 8.1. Методики).
Отже за змістом наведених положень Методики оцінка збитку внаслідок ДТП проводиться шляхом складання калькуляції вартості ремонтних робіт і запчастин, а базою для оцінки є результати огляду пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до пункту 8.5.10. Методики, дані про вартість складових частин КТЗ, які підлягають заміні, беруть відповідно до додатка 6, інформаційного забезпечення від виробника КТЗ, а також інших джерел, які містять у собі необхідну інформацію щодо оригінальних складників.
Так, пункт 59 Додатку 6 до Методики, на який посилався представник позивача, передбачає серед Переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпечення, застосування під час проведення оцінки комп'ютерних програм для складання кошторису відновлювального ремонту КТЗ іноземного виробництва «Audatex М21», «Audatex М95», «AudaShare» - Німеччина.
Втім, відповідно до складеного на замовлення відповідача звіту №99-D/10/71 від 14.07.2022 та доданої до нього ремонтної калькуляції відсутні будь-які посилання оцінювача про використання під час їх здійснення саме зазначеної у пункті 59 Переліку згаданої позивачем комп'ютерної програми.
Складений ФОП ОСОБА_7 звіт №99-D/10/71 від 14.07.2022 про визначення вартості матеріального збитку містить використаний під час його складання перелік нормативно-правових актів, а також інформаційних джерел.
Дослідженням наданого відповідачем звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, та додатків до нього встановлено, що за своєю формою та змістом він відповідає загальним засадам оцінки майна і Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Будь-яких ґрунтовних заперечень щодо неналежності та недопустимості вказаного звіту стороною позивача в ході розгляду справи судом висловлено не було.
Разом з тим, оцінюючи наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку №296/07-22 від 30.07.2022, суд зазначає, що оцінювач, яким було виготовлено цей звіт, безпідставно включено до вартості матеріального збитку певні види робіт, зокрема, заміну крила переднього правого (код 0742) та ремонт диску колеса переднього правого (код 7202), адже перелік виявлених ушкоджень із зазначенням необхідних відновлювальних робіт були раніше зазначені при огляді пошкодженого транспортного засобу у присутності позивача та зафіксовані відповідачем у відповідному протоколі від 23.03.2022, з яким ОСОБА_1 погодився, підписавши його без жодних зауважень.
Також, у підписаному позивачем вказаному протоколі огляду було зазначено про непов'язаність із виниклою ДТП пошкоджень диску колеса правого переднього з пошкодженням лако-фарбового покриття.
З огляду на те, що розмір завданих позивачеві збитків в цілому був встановлений та оцінений ТДВ «СК «Гардіан» належним чином і у встановлені законом строки, відповідно до вимог Закону та Методики, то відсутні підстави брати до уваги замовлений позивачем за власним бажанням та на власний розсуд висновок експерта з визначення вартості матеріального збитку, який містить перелік неузгоджених видів робіт, що у свою чергу викликає збільшення суми оцінених збитків.
Водночас, суд враховує, що позивачем не порушувалося питання про сумнівність звіту про оцінку автомобіля, виготовленого на замовлення відповідача, клопотання про проведення судової експертизи з приводу неправильного розрахування суми відновлювального ремонту транспортного засобу у цій справі не заявлялося, рецензування не проводилось.
В той же час, що стосується правомірності зменшення ТДВ «СК «Гардіан» удвічі суми страхового відшкодування, яка підлягала виплаті позивачеві, то суд зазначає таке.
Згідно викладених відповідачем обставин щодо визначення ним розміру страхового відшкодування, яке підлягало сплаті ОСОБА_1 , убачається, що відповідач здійснив сплату позивачеві суми страхового відшкодування у розмірі 12655,52 грн, тобто, половини вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ, пославшись на пункт 36.3 статтті 36 Закону №1961 та висновок судового експерта №71/552 від 01.07.2022, складеного судовим експертом Скороходом К.М. за результатами автотехнічного дослідження. Вказував на наявність обопільної вини водіїв у ДТП, яка сталася 02.03.2022, оскільки за результатами проведеного за його замовленням автотехнічного дослідження, у момент виникнення ДТП убачалася також невідповідність вимогам ПДР України дій позивача, як водія пошкодженого транспортного засобу.
На противагу цим доводом відповідача ОСОБА_1 посилався на те, що у випадку, коли обидва водії на місці вчинення ДТП погодилися з її обставинами та склали спільне повідомлення про нього, то законодавство не наділяє страховика правом визначати вину учасників пригоди у її настанні. Також, вказував, що наданий відповідачем висновок експерта №71/22 від 01.07.2022 не є належним і допустимим доказом щодо наявності вини у діях позивача, як учасника виниклої дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на невідповідності встановлених експертом обставин та допущених порушень проведення авто технічного дослідження.
Так, пунктом 2.11 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, визначено, що якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.
У разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.
Як було зазначено вище, пунктом 33.2 статті 33 Закону №1961-IV передбачалось, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
На виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 «Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду» (надалі - Інструкція).
Відповідно до зазначеної Інструкції, у Європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.
Європротокол - це спеціальний бланк повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди, який заповнюється водіями-учасниками ДТП на місці аварії, потім надається страховику та стає підставою для виплати страхового відшкодування потерпілим. Європротокол може заповнюватися як в паперовому вигляді на спеціальному бланку, так і в електронній формі з використанням системи «Електронний Європротокол».
Учасники пригоди самостійно можуть провести огляд місця пригоди та скласти схему ДТП, по можливості за участю двох незацікавлених осіб (свідків). Схема ДТП є одним із основних документів, на підставі яких проводиться аналіз механізму пригоди та оцінка дій водіїв стосовно Правил дорожнього руху.
Тобто, Європротокол - є спільне повідомлення учасників ДТП про подію яка трапилася. Основним завданням Європротоколу, як і звичайного протоколу про адміністративне правопорушення (у випадку оформлення ДТП працівниками поліції) є виключно фіксація обставин за яких дана подія трапилася. Однак, сам по собі Європротокол, як і протокол оформлений працівниками поліції, не може вважатися доказом вини особи, а підлягає розгляду компетентним на це органом який і буде розглядувати обставини ДТП та встановлювати відповідальність осіб.
Як визначено вимогами частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).
У пунктах 61 та 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц зроблено висновок, що для отримання страхової виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону.
Отже, з аналізу вищенаведених положень матеріального закону, а також ПДР України, слідує, що чинним законодавством передбачена можливість альтернативного позасудового порядку вирішення питання щодо встановлення обставин виникнення дорожньої транспортної пригоди за участю транспортних засобів, які забезпечені відповідно до Закону №1961-IV, без процедури притягнення водіїв до адміністративної відповідальності. В такому разі, якщо водії погоджуються з обставинами ДТП, складається повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке подається потерпілою стороною разом із заявою про виплату страхового відшкодування.
Водночас, за наслідками складення учасниками дорожньо-транспортної пригоди спільного повідомлення про її обставини (європротоколу), законодавство не виключає автоматичної відсутності вини іншого учасника ДТП, аніж того, відносно якого водії погодили обставини пригоди та погодили його вину у повідомленні.
Складене водіями на підставі пункту 33.2 статті 33 Закону №1961-IV повідомлення не є тим судовим рішенням, яке згідно частини шостої статті 82 ЦПК України встановлювало б наявність вини конкретного водія у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та паралельно спростовувало б можливість наявності вини у діях або бездіяльності іншого (інших) учасників пригоди. А тому, ступінь вини кожного з учасників ДТП може визначатися судом у справі про правові наслідки дій чи бездіяльності володільця джерела небезпеки та завдавача шкоди на підставі зібраних у справі доказів у загальному порядку.
При цьому, вказане вище повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є одним із доказів, що засвідчує обставини ДТП на рівні із будь-якими іншими можливими належними та допустимими доказами, та відповідно повинно оцінюватися у сукупності з ними. Закон №1961-IV визначає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, як офіційний документ на підставі якого за наслідками ДТП страхова компанія проводить виплати за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника забезпеченого транспортного засобу.
Водночас, вимогами пункту 34.1 статті 34 Закону №1961-IV визначено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Таким чином, з огляду на зазначене, суд відхиляє доводи позивача про виключення можливості установлення вини іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, аніж того, який у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) зазначив про наявність вини у своїх діях або бездіяльності.
Так, абзацом першим пункту 36.3 статті 36 Закону №1961-IV передбачено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Обґрунтовуючи зменшення удвічі розміру суми страхового відшкодування, яке підлягало сплаті позивачеві, ТДВ «СК «Гардіан» посилалось на наявність у останнього вини у виниклій ДТП також. При цьому, відповідач в обґрунтування наявності у діях ОСОБА_1 вини послався лише на висновок авто технічної експертизи, що був виготовлений на його замовлення.
З наданого відповідачем Висновку експерта №71/22 від 01.07.2022, складеного судовим експертом Скороходом К.М. за результатами проведення автотехнічного дослідження, убачається, що воно проводилось на підставі копій матеріалів страхової справи, а саме фотознімків з місця пригоди, повідомлення про ДТП з поясненнями водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол).
Так, призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень здійснюється відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5.
Цивільне процесуальне законодавство України зобов'язує кожну сторону надавати суду докази на підтвердження своїх вимог і заперечень (стаття 12 ЦПК України), а суд - належним чином оцінити ці докази (стаття 89 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, експерт зобов'язаний особисто провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на поставлені питання, а в разі необхідності роз'яснити його.
Згідно з пунктом 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 у випадку, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Таким чином, можливість проведення дослідження за фотознімками без безпосереднього огляду об'єкта дослідження, пов'язана з наявністю певних умов та відповідно можлива лише у випадку відсутності об'єктивної можливості для доступу до цього об'єкта.
Разом з тим, жодних доказів, які б свідчили про існування будь-яких причин, які б унеможливили, перешкоджали чи затруднили доступ експерта для огляду об'єктів дослідження, матеріали справи не містять. А отже, вбачається порушення порядку проведення огляду об'єкта дослідження.
Визнаючи вказаний висновок автотехнічної експертизи неналежним доказом у цій справі, суд також враховує і те, що висновок містить взаємовиключні суперечності, а викладене у ньому суперечить іншим доказам у справі.
Так, за результатами проведення автотехнічного дослідження судовий експерт вказав, що в даній дорожній обстановці, дія водія автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам пунктів 10.1, 10.4 ПДР України і, з технічної точки зори, знаходились в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки та зіткненням з Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 . В даній дорожній обстановці в зв'язку з відсутністю необхідної інформації для розрахунків надати оцінку дій водія автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_5 на відповідність вимогам пункту 12.3 ПДР України не має можливості.
Убачається, що дослідження проводилось на підставі пояснень, які містяться в повідомленні про ДТП з поясненнями водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), складеному на місці пригоди.
За викладеними у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколі) від 02.03.2022 поясненнями ОСОБА_1 він вказував, що зупинився в повороті та за декілька секунд відчув удар, в ДТП не винен. Водій ОСОБА_5 вказував, що невчасно відреагував на зупину авто попереду, вдарив його, вину визнав.
У поданому відповідачу повідомленні від 15.03.2022 про ДТП позивач виклав пояснення, де зазначив, що, рухаючись по вул.Галицькій на авто Volvo, почав виконувати поворот праворуч на вул.Франка, водій автомобіля Volkswagen не відреагував на маневр його автомобіля і вдарив авто в праву частину.
В дослідницькій частині висновку, без будь-яких посилань вказано на те, що автомобіль позивача перед перехрестям не зайняв крайнє положення на проїзній частині та почав повертати праворуч. Міститься цитування пунктів 10.1, 10.4 ПДР України.
Так, відповідно до вимог пункту 10.1 ПДР України Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою (пункт 10.4 ПДР України).
Втім, вихідні дані та дослідницька частина висновку, а також пояснення водіїв - учасників дорожньо-транспортної пригоди взагалі не містять викладу інформації щодо положень вказаних автомобілів на проїзній частині під час руху та виконуваного ОСОБА_1 маневру.
Водночас, суд звертає увагу, що викладена у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду схема не містить і даних про те, що проїзна частина по вулиці Галицькій має більше однієї смуги руху. Зі схеми прослідковується, що перехресна до вулиці Галицької вулиця Франка містить зустрічну смугу руху, а сам з'їзд на цю вулицю, куди рухався позивач, має крутий поворот з загостреним кутом бордюру.
Вимогами пунктів 10.5, 10.6 ПДР України передбачається, що поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини.
Якщо транспортний засіб через свої габарити або інші причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення, дозволяється відступити від вимог пункту 10.4 цих Правил, якщо це не суперечить вимогам заборонних чи наказових дорожніх знаків, дорожньої розмітки та не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, слід звернутися за допомогою до інших осіб.
З фотознімків місця дорожньо-транспортної пригоди вбачається, що проїзна частина дорога по вулиці Галицькій, з якої повертав позивач, містить одну смугу руху, тип кузова автомобіля ОСОБА_1 - позашляховик, має габарити більші за автомобіль іншого учасника пригоди.
Проте, враховуючи вказану вище дорожню обстановку та особливості проїзної частини, де відбулася ДТП, дослідницька частина наданого відповідачем висновку судового експерта не містить будь-якого викладу обставин на предмет дослідження неможливості відступу водія автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , від вимог пункту 10.4 ПДР України, як це передбачено пунктом 10.6 Правил.
Будь-яких додаткових доказів або пояснень учасників дорожньо-транспортної пригоди, які б могли мати вирішальне значення для з'ясування наявності вини у діях позивача в матеріали справи відповідачем надано не було, клопотань про їх витребування або отримання не заявлялося.
Відтак, відповідачем не доведено, що дії позивача, як водія транспортного засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , були взаємопов'язаними у сукупності із діями іншого учасника ДТП, який визнав свою провини у її спричиненні, та як наслідок завданні збитків.
Тому, у даному випадку підстави для застосування абзацу першого пункту 36.3 статті 36 Закону №1961-IV та зменшення розміру страхової виплати у ТДВ «СК «Гардіан» були відсутні.
Будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б вказували на обґрунтованість дій відповідача при виплаті половини страхового відшкодування позивачу, представником відповідача надано не було.
Таким чином, зазначені у відзиві на позовну заяву доводи представника відповідача про необґрунтованість заявлених до ТДВ «СК «Гардіан» позовних вимог у цій частині, судом під час ухвалення рішення у справі не приймаються, оскільки дані твердження сторони відповідача повністю спростовуються наявними у справі і дослідженими судом доказами та не звільнюють відповідача від обов'язку здійснити повну виплату страхового відшкодування у визначений законом строк, а також від штрафних санкцій у випадку прострочення виконання зобов'язання.
Отже відповідач ТДВ «СК «Гардіан» зобов'язаний доплатити позивачу розмір страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності застрахованого транспортного засобу та установленого максимального розміру суми такого відшкодування, у разі складення учасниками ДТП спільного повідомлення про пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції.
Перевіряючи розмір невиплаченої суми страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача, суд виходив з наступного.
Вимогами статті 29 Закону №1961-IV визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди,чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити настоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України №1961-IV, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Податок на додану вартість становить 20 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (підпункт 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України).
База оподаткування ПДВ визначається відповідно до статтей 188, 192 Податкового кодексу України.
Системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №565/1210/19 (провадження №61-9485св20) та у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №911/286/20.
У матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження факту оплати проведеного позивачем ремонту пошкодженого транспортного засобу.
Однак, у звіті №99-D/10/71 від 14.07.2022 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, який суд покладає в основу свого рішення, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням зносу була визначена у розмірі 28480,66 грн, а без врахування ПДВ - 25311,05 грн.
Таким чином, розмір невиплаченої частини у спірних правовідносинах у даній справі, який підлягає стягненню з відповідача ТДВ «СК «Гардіан», має визначатися зі зменшенням вартості матеріального збитку на суму податку на додану вартість.
Відповідно з Товариства на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню частина несплаченої вартості страхового відшкодування в розмірі 12655,53 грн (25311,05 грн (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ) - 12655,53 грн (розмір виплаченого відшкодування)).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача у цій частині вимог підлягають частковому задоволенню, з огляду на те, що наданий позивачем висновок щодо вартості матеріального збитку №296/07-22 від 30.07.2022, де визначений інший розмір завданих йому збитків, не приймається судом з підстав, що були зазначені вище.
При вирішенні позову у цій справі щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТДВ «СК «Гардіан» пені, 3% річних та інфляційних витрат, то суд керується наступним.
За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, згідно пункту 36.2 статті 36 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону №1961-IV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі №6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18.
З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до відповідача із повідомленням про страховий випадок 15.03.2022. В той же час, сторонами в матеріали справи не надані будь-які докази, з яким можна було б установити дату подання позивачем до відповідача заяви про виплату страхового відшкодування та відповідно початок перебігу 90 денного строку для здійснення страхового відшкодування у встановленому розмірі.
Частина страхового відшкодування у розмірі 12655,53 грн була виплачена позивачеві 15.07.2022.
Отже, оскільки за наслідками розгляду судом було установлено, що відповідач, як страховик, допустив прострочення виплати іншої частини страхового відшкодування у сумі 12655,53 грн, за відсутності наданої зі сторони відповідача інформації про дату подання йому позивачем заяви про виплату страхового відшкодування, суд при обчисленні нарахувань у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат виходить із дати порушення ним такого грошового зобов'язання з 16.07.2022, яка також взята позивачем, як початок розрахункового періоду прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді сплати решти суми невиплаченого страхового відшкодування.
Також, зі змісту позовної заяви та наведених у ній розрахунків убачається, що розрахунковий період пені за прострочення виплати страхового відшкодування згідно пункту 36.5 статті 36 Закону №1961-IV обчислюється за період з 16.07.2022 по 16.07.2023, а розрахунковий період 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, - з 16.07.2022 (дата прострочення виконання зобов'язання) по 02.04.2024 (дата звернення до суду із позовом).
У зв'язку із тим, що за результатами розгляду заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення з відповідача суми частини невиплаченого страхового відшкодування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення та стягнення меншої суми такого відшкодування, аніж та, що заявлена у позові, то судом здійснено перерахунок вказаних сум, відповідно до задоволеної частини вимог.
Відповідно до проведеного розрахунку пені та 3% річних за вказаних позивачем у позовній заяві період прострочення виконання основного зобов'язання у розмірі 12655,53 грн, пеня за період з 16.07.2022 по 16.07.2023 складає 6345,10 грн, а 3% річних за період з 16.07.2022 по 02.04.2024 - 651,93 грн, а інфляційні втрати складають 1756,49 грн.
При цьому, будь-яких заперечень щодо періоду обрахування пені, 3% річних та інфляційних втрат в ході розгляду справи судом відповідачем надано не було.
Згідно з вимогами частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Отже, з огляду на встановлені судом обставини, а також наявні в матеріалах докази, враховуючи норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ТДВ «СК «Гардіан» на його користь частини суми невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 12655,53 грн, пені у розмірі 6345,10 грн, 3% річних в сумі 651,93 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 1756,49 грн, а всього стягнути 21409,05 грн.
Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Положеннями частини першої статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язанні з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що за наслідками розгляду даної справи суд ухвалює рішення про часткове задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, відповідно, з відповідача на користь останнього підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору за подання позовної заяви в розмірі 577,86 грн, тобто пропорційно до загального розміру задоволених позовних вимог (47,71%).
У позовні заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь понесені у справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн (з яких 4000 грн ним були фактично сплачені, а 6000 грн він очікує понести), а також понесені витрати на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу в розмірі 2800 грн.
Що стосується понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача у розмірі 10000 грн, то суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до положень частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Повноваження представника позивача - адвоката Конюшко Д.Б. підтверджені ордером на надання правничої допомоги серії АВ №1124747 від 02.04.2024, а також договором про надання правової допомоги №16/07/22-ЮП/IL від 18.07.2022, укладеним між позивачем та адвокатом Конюшко Д.Б.
Як слідує із Договору про надання правової допомоги №16/07/22-ЮП/IL від 18.07.2022, замовник замовляє, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі (об'ємах та кількості) та на умовах, передбачених цим Договором, замовник зобов'язується оплатити адвокату надані послуги на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору).
За умовами пункту 4.1 Договору, за послуги, надані адвокатом, замовник сплачує кошти в розмірі, який зазначається в Додатку №l до цього Договору.
Згідно із актом виконаних робіт №1 до Договору №16/07/22-ЮП/IL від 18.07.2022, адвокат виконав, а замовник прийняв та оплатив юридичні послуги, а саме: юридичну консультацію замовника - 1 год. вартістю 1000 грн; вивчення документів, наданих замовником - 1 год. вартістю 1000 грн; збір доказів - 2 год. вартістю 2000 грн; підготовку та подання позовної заяви - 6 год. вартістю 6000 грн, що разом склало разом 10 000 грн.
Відповідно до квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» №Р24А62956870D257579 від 18.07.2022 ОСОБА_1 оплатив на рахунок адвоката Конюшка Д.Б. кошти у розмірі 4000 грн.
Як було заявлено позивачем у позовній заяві решту витрат у вигляді 6000 грн він очікує понести.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в статті 141 ЦПК України.
Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як установлено судом, позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві було заявлено позовні вимоги загальною сумою 44874,96 грн, проте, враховуючи встановлені обставини, судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 21409,05 грн.
З врахування наведеного та вимог пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, оскільки позов ОСОБА_1 задоволено частково, з відповідача ТДВ «СК «Гардіан» на користь позивача підлягає стягненню 4771 грн витрат на професійну правничу допомогу (10000 х 47,71%).
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу в розмірі 2800 грн, то суд не убачає підстав для їх стягнення з останнього, з огляду на те, що виготовлений на замовлення позивача звіт про оцінку вартості матеріального збитку №296/07-22 від 30.07.2022 суд не поклав його в основу ухваленого судом рішення за наслідками розгляду заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування, пені, 3% річних, інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 частину невиплаченого страхового відшкодування у розмірі 12655,53 грн, пеню в розмірі 6345,10 грн, 3% річних в сумі 651,93 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 1756,49 грн, а всього стягнути 21409,05 грн.
У задоволенні інших вимог позову відмовити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 577,86 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4771 грн.
У відшкодуванні решти судових витрат у справі, понесених ОСОБА_1 , відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
1. Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;
2. Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок №96, код ЄДРПОУ - 35417298.
Повне рішення складено 19.09.2025.
Суддя А.О. Митрофанова