707/1494/25
2/707/906/25
17 вересня 2025 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Волкової Н.С.,
за участю секретаря Костроміної Л.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна,
1.Позиції сторін, процесуальні дії
1.1. ОСОБА_1 звернувся через свого представника до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він та його дружина є особами похилого віку та такими, що потребують сторонньої допомоги, а тому він подарував на підставі договору дарування від 03.02.2007 своїй дочці житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , за умови, що остання буде доглядати за ним та своєю матір'ю, підтримувати їх, доглядати за будинком. Через чотири місяці після укладання договору дарування, а саме 06.06.2007 відповідачка уклала шлюб з громадянином російської федерації ОСОБА_4 та виїхала на постійне місце поживання до росії та з початком повномасштабної війни росії проти України, відповідачка до України не приїздила. Після підписання договору будинок залишився в розпорядженні позивача, в зв'язку з чим, передача будинку фактично не відбулася, що підтверджує реальні наміри позивача на укладення договору довічного утримання, а не договору дарування. Позивачем була хибно оцінена правова природа договору, це не надало йому права отримувати від відповідача догляду та піклування. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- визнати недійсним договір дарування житлового будинку що знаходиться в АДРЕСА_1 , укладений 03.02.2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 ;
- скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок за адесою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 ;
- повернути право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 .
1.2. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, з підстав викладених у позові.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Заяв про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.
1.3. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Позивач та його представник в судовому засіданні не заперечували проти заочного розгляду справи за відсутності відповідача. У зв'язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
2.Обставини справи, зміст спірних правовідносин
2.1. Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 12.02.1972, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , 12.02.1972 уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 8. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвища: дружині - ОСОБА_7 , чоловіку ОСОБА_7 .
З витягу з реєстру Білозірської територіальної громади № 2025/005134922 від 22.04.2025, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1 ,
Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 21.02.2011, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком.
Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 22.05.2007, ОСОБА_8 отримує пенсію у зв'язку з інвалідністю ІІІ групи.
позивач переніс ішемічний інсульт, що підтверджується Відповідно до медичної виписки від 25.01.2007, ОСОБА_1 в період 25.01.2007 по 01.02.2007 перебував у стаціонарі ЦВП відділення з діагнозом: 163.5 -інфаркт мозку, викликаний неуточненою закупоркою або стенозом мозку артерій. Мозковий ішемічний інсульт (25.01.2007) в басейні ЛСМА з правобічним геміпарезом та афатичними порушеннями.
Відповідно до копії свідоцтва про народження від 12.02.1972, ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області. Батьком записаний ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_8 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження від 03.09.1977, ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області. Батьком записаний ОСОБА_1 , матір'ю - ОСОБА_8 .
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 06.06.2007,ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , 06.06.2007 уклали шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 16. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвища: дружині - ОСОБА_11 , чоловіку ОСОБА_11 .
2.2. Згідно з договору дарування від 03.02.2007 посвідченого державним нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори Вороною О.О., ОСОБА_1 безоплатно передав у власність ОСОБА_10 належний йому жилий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці, яка належить Білозірській сільській раді.
Відповідно до витягу № 13511330 виданого 09.02.2007 КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», інформаційної довідки про зареєстроване право власності № 62128 виданої 14.04.2025 КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 423019593 від 16.04.2025, власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_10 .
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок, який розташований за адресою:АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_10 складається з: "А-1" житловий будинок, з надвірними спорудами: сараєм під літ "Г", сараєм-гаражем- літньою кухнею під літ "Б", прибудовою під літ "б", погрібом під літ "В", вбиральнею підліт "Ж", гаражем, огл. ямою під літ "Д", огорожею під № 1-3, свердловиною під №4, душем під № Е, замощення під І.
2.3. Згідно з актом обстеження від 27.02.2025, складеним депутатом Білозірської сільської ради Загранічною С.М., в присутності сусідів - ОСОБА_12 . ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , постійно дбає про своїх батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , допомагає фінансово та фізично, підтримує житловий будинок у належному стані, здійснює ремонтні роботи та забезпечує життєві потреби батьків.
Релевантні джерела права
3.1. Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202 ЦК України).
Відповідно до статті 203 ЦК загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
На відміну від договору дарування, за договором довічного утримання (догляду), який згідно із позовними вимогами мала на увазі позивачка, одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно, що унормовано статтею 744 ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із статтями 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
За змістом частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Таким чином, для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Істотність помилки встановлює суд.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-372цс16, постанови Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 645/10160/15-ц, від 03 травня 2018 року у справах № 465/826/13-ц та № 334/7904/15-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 202/2578/19).
3.2. Верховний Суд у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначив, що «спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав.»
4.Оцінка доказів та аргументів сторін
4.1. Позивач обґрунтовує свої вимоги помилкою через яку ним укладено договір дарування, замість договору довічного утримання.
Суд зазначає, що будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися неадекватною внутрішній волі суб'єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб, а також внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб'єктом правочину його очікуваного юридичного результату. Тому волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Наведені позивачем обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, свідчать про наявність помилки - хибного сприйняття ним істотних обставин договору дарування, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення такого договору, оскільки як слідує з обґрунтування позовних вимог та наданих пояснень в судовому засіданні позивача, він мав на меті укласти із відповідачкою договір довічного утримання, за яким право власності на будинок перейде до відповідачки, за умови здійснення догляду за ним та його дружиною, що суперечить меті договору дарування - передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.
Крім того, як встановлено в судовому засіданні на момент вчинення правочину позивач потребував догляду (в січні 2007 року, тобто менш ніж за місяць до укладення оспорюваного договору, позивач переніс ішемічний інсульт, що підтверджується медичною випискою від 25.01.2007, а його дружині у зв'язку з не задовільним станом здоров'я в січні 2007 року встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК № 101932 від 18.01.2007), виходячи із віку та стану здоров'я, після укладання договору дарування позивачем не переданий будинок відповідачці по справі, тобто вказане житло не вийшло з володіння позивача та останній продовжує ним користуватись, а відповідачка постійно проживає на території РФ та не має можливості утримувати житловий будинок та здійснювати догляд за батьком та матір'ю.
Враховуючи вищевикладене, позивач не мав вільного і свідомого волевиявлення під час укладення оспорюваного договору дарування від 03.02.2007 та передачу у власність відповідачки будинку, який є його єдиним житлом, що свідчить про те, що позивач не мав наміру дарувати даний будинок, і що він, потребуючи за станом здоров'я стороннього догляду, погоджувався на передачу нерухомого майна у власність відповідачки лише на підставі договору довічного утримання, укладаючи спірний договір, помилився щодо саме правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між ним і відповідачкою.
А тому суд вважає, що спірний договір дарування спрямований на настання реальних наслідків, однак, не за договором дарування, а за договором довічного утримання.
Суд зауважує, що факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, не може вважатись безумовними обставинами, які б виключали підстави для визнання договору дарування недійсним, внаслідок укладення його під впливом помилки.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що позивач, укладаючи договір дарування будинку, неправильно сприймав фактичні обставини правочину, а саме вважав, що укладений договір встановлює обов'язок відповідачки здійснювати догляд за ним, що вплинуло на його волевиявлення, що у відповідності до норм ст.717 ЦК України не є договором дарування, та враховуючи що позивач за станом здоров'я потребує догляду, відсутність фактичної передачі майна відповідачці, після укладення договору дарування, за таких обставин позовні вимоги про визнання договору дарування недійсними є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
4.2. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відновлення становища, яке існувало до порушення, має місце у випадку, коли припинення порушення суб'єктивного права недостатньо, а необхідно поновити порушене право у повному обсязі відновити становище. Такий спосіб захисту застосовується у правовідносинах щодо визнання правочину недійсним.
Оскільки, визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням наслідків його вчинення і встановлення наслідків, передбачених законом, тому належне вирішення цього питання має велике значення не тільки для учасників таких правовідносин, а й для третіх осіб.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позовної заяви в частині відновлення становища між сторонами спірного договору, що існувало до його укладення шляхом скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_5 на житловий будинок за адесою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі договору дарування від 03.02.2007, є належним способом захисту та поновлення права, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню. Вказаний спосіб захисту є ефективним для захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах.
4.3. Щодо позовної вимоги повернути в попередній стан право власності позивачу на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.
Суд зауважує, що порушенням розуміється такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. За наслідками задоволення такого позову має відбуватися поновлення (захист) майнових прав позивача або ж його інтереси можуть бути реалізовані, внаслідок чого він зможе набути прав.
Таким чином, в контексті обставин даної справи, суд бере до уваги, що визнання оспорюваного договору дарування недійсним обумовить анулювання наслідків укладання такого договору та необхідність внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Варто звернути увагу, що на підставі пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону №1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить, що чинне нині положення абзацу третього частини третьої статті Закону №1952 містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 по справі №914/2350/18 (914/608/20).
Таким чином, враховуючи правову підставу даного позову та результат вирішення спору, відповідно до якого суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним договору дарування від 03.02.2007 та скасування реєстрації права власності відповідачки на спірний житловий будинок, то у задоволенні позову в частині вимоги про повернення позивачу права власності на спірний житловий будинок слід відмовити, оскільки відповідна вимога не відповідає критерію ефективності способу захисту прав позивача. Варто зауважити, що скасування на підставі судового рішення державної реєстрації права власності, проведеної на підставі договору, який визнаний недійсним відповідним судовим рішенням, є самостійною підставою для припинення за відповідачкою речового права та поновлення права власності на спірний житловий будинок за позивачем, оскільки відповідні права повертаються у стан, що існував до скасованої державної реєстрації, а дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної (скасованої) державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, залишаються незмінними, що узгоджується з положеннями статті 26 Закону №1952.
5.Розподіл судових витрат
5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією від 28.04.2025 про сплату судового збору в сумі 3000 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 3000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна - задовольнити частково.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 03 лютого 2007 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
???Скасувати реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_14 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Повний текст заочного рішення виготовлено 19.09.2025.
Суддя: Н. С. Волкова