Ухвала від 16.09.2025 по справі 1-292/11

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 1-292/11

номер провадження 1-о/695/1/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

прокурора - ОСОБА_5 ,

засудженого - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши заяву ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_2 у справі за заявою про перегляд вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.08.2012 за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебуває заява засудженого ОСОБА_6 про перегляд вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.08.2012 за нововиявленими обставинами.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_6 заявив клопотання про відвід судді ОСОБА_2 , так як вона входила в склад колегії суддів при винесенні вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.08.2012, а тому такий склад суду є незаконним.

Захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав клопотання про відвід судді ОСОБА_2 ..

Прокурор у судовому засіданні поклалася на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини першої статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Правове регулювання відводу судді, слідчому судді визначається статтями 75, 76 КПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, зокрема у п.4 ч.1 ст.75 КПК України, якщо існують інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді.

За наявності підстав, передбачених статтями 75-76 КПК України, слідчий суддя, суддя, зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (ч. 1 ст. 81 КПК).

Відповідно до ч.3 ст.81 КПК України, заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України», «Білуха проти України», «Рудніченко проти України» вказав на те, що наявність безсторонності (неупередженості) суду має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайн проти Швейцарії).

Європейський суд з прав людини пояснив, що вимоги щодо неупередженості мають два аспекти. По-перше, суд має бути неупередженим у суб'єктивному плані, тобто жоден член суду не повинен мати будь-яких особистих упереджень. Припускається, що особиста неупередженість існує, якщо немає доказів протилежного. По-друге, суд має бути неупередженим з об'єктивної точки зору, тобто він повинен запропонувати достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів щодо цього. Справа «Грегорі проти Сполученого Королівства» (Gregory v United Kingdom),Європейський суд з прав людини, (1997) 25 EHRR 577

За цим критерієм слід визначити, чи існують, незалежно від поведінки судді, будь-які факти, які можна перевірити та які можуть викликати сумніви щодо неупередженості судді. У цьому випадку навіть зовнішні ознаки мають значення. Адже на карту поставлено довіру, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості та обвинувачуваній особі зокрема. Тому кожний суддя, щодо неупередженості якого існують обґрунтовані сумніви, повинен відмовитися від ведення справи. Справа «Кастільйо Альгар проти Іспанії» (Castillo Algar v Spain), Європейський суд з прав людини, (1998) 30 EHRR 827.

У рішенні ЄСПЛ «Морел проти Франції» (Morel v. France), заява № 34130/96, п. 44, ЕСНR 2000-VІ), ЄСПЛ вважає, що сам факт того, що справа заявника розглядалася вже суддею, яка сама мала сумніви щодо своєї безсторонності у цій справі, підриває видимість справедливого судового розгляду (п. 118). Відповідно ЄСПЛ вважав, що цього достатньо, щоб зробити висновок, що суд, який визнав заявника винним, не може розглядатись як безсторонній і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 119-120).

Відповідно до ч. 3 ст. 82 КПК України у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) одного чи кількох суддів із складу суду або всього складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведених суддів із заміною останніх іншими суддями або іншим складом суддів.

Як убачається з матеріалів справи, суддя ОСОБА_2 входила до складу колегії суддів при розгляді кримінальної справи № 1-292/11, у якій вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.08.2012 ОСОБА_6 засуджено.

Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).

Стороною захисту не повідомлено об'єктивних та достатніх обставин, які б підтверджували те, що поведінка судді свідчить про упередженість при розгляді справи, як і не повідомлено про те, що суддя має певні переконання, які можуть вплинути на її неупередженість.

Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення ЄСПЛ у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

Не зважаючи на те, що поведінка судді не викликає об'єктивних побоювань щодо її безсторонності з точки зору стороннього спостерігача, однак може бути пов'язана з питанням особистих переконань.

При цьому суд вважає, що у разі не задоволення заявленого відводу від розгляду справи та її розгляду суддею ОСОБА_2 по суті, незалежно від прийнятого рішення, сторона захисту та інші учасники судового розгляду, або інші сторонні спостерігачі, можуть стверджувати, що таке рішення судді є наслідком її упередженості.

В судовому засіданні встановлено, що у сторони захисту є сумніви щодо об'єктивного відправлення правосуддя у вказаній справі суддею ОСОБА_2 , а тому суд, враховуючи, що «інститут відводу» покликаний ліквідувати найменший сумнів у відправленні суддею правосуддя, навіть якщо сумніви є безпідставними, оскільки тут є головним «публічний інтерес», з метою уникнення будь-яких сумнівів у об'єктивності судді у стороннього спостерігача, приходить до висновку, що заява про відвід судді ОСОБА_2 від розгляду заяви про перегляд вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.08.2012 за нововиявленими обставинами, підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів простою більшістю голосів при вирішенні заяви про відвід дійшла висновку, що наявні правові підстави для задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_2 ..

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_2 у справі за заявою про перегляд вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.08.2012 за нововиявленими обставинами задовольнити.

Відвести суддю ОСОБА_2 від участі у розгляді справи за заявою ОСОБА_6 про перегляд вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.08.2012 за нововиявленими обставинами.

Справу за заявою ОСОБА_6 про перегляд вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 15.08.2012 за нововиявленими обставинами передати до канцелярії Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області для виконання вимог ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 19.09.2025 о 08.00 год..

Судді: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3