Справа № 939/2319/25
Номер провадження 2-о/570/203/2025
19 вересня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Красовського О.О., ознайомившись в місті Рівне з матеріалами цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, виконавчий комітет Пісківської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 про заміну опікуна над недієздатною особою, -
До провадження Рівненського районного суду Рівненської області надійшла цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, виконавчий комітет Пісківської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 про заміну опікуна над недієздатною особою.
Зазначена справа надійшла до суду на підставі ухвали Бородянського районного суду Київської області від 21.08.2025 року.
Ухвала мотивована тим, що заявник та заінтересована особа ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , а тому з урахуванням ст. 295 ЦПК України справа не підсудна Бородянському районному суду Київської області.
Ознайомившись з матеріалами справи суд вважає, що дана справа не підсудна Рівненському районному суду Рівненської області, виходячи з наступного.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК України).
Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК України).
Виходячи з поняття «підсудність» у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 1 частини другої статті 293 ЦПК передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV цього Кодексу.
Порядок розгляду судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи визначено Главою 2 Розділу IV ЦПК України.
Статтею 295 ЦПК України встановлено, що заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.
Отже, підсудність розгляду даної категорії справ визначається за місцем проживання фізичної особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у психіатричному закладі - місцем знаходження цього закладу.
При цьому, статтею 300 ЦПК України встановлено, що суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.
Однак, положення статті 300 ЦПК України не встановлюють окремих правил визначення підсудності такої заяви.
Згідно із частиною дев'ятою статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Оскільки порядок розгляду заяви про звільнення опікуна від повноважень визначено у Главі 2. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, Розділу IV Окреме провадження, тому, враховуючи положення частини дев'ятої статті 10 ЦПК України, застосуванню підлягають правила підсудності, встановлені статтею 295 ЦПК України.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 (заявник) та ОСОБА_2 (особа, визнана судом недієздатною), проживають разом за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 9).
Заявник також у поданій заяві зазначає про місце проживання та місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 (а.с. 1).
Доказів того, що ОСОБА_3 (заявник) та ОСОБА_2 (особа, визнана судом недієздатною) проживають за адресою: АДРЕСА_1 - матеріали справи не містять.
За положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Згідно довідки Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_3 (заявник) та ОСОБА_2 (особа, визнана судом недієздатною) зареєстровані: АДРЕСА_1 .
Частина 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлює, що реєстрація місця проживання особи не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно із статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Судом встановлено, що підсудність цієї категорії справ визначається за місцем проживання особи (а не за місцем реєстрації такої особи), тому дана справа територіально не підсудна Рівненському районному суду Рівненської області.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Виходячи з конструкції ч.1 ст.6 Конвенції, можна зробити висновок, що у ній закріплено такі елементи права на судовий захист:
1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду.
Термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом.
Основними критеріями, якими керується ЄСПЛ щодо визначення органу «судом» у розумінні статті 6 Конвенції є: 1) здатність ухвалювати обов'язкові для виконання рішення; 2) обов'язкова законодавча регламентація функціонування та діяльності суду; 3) наявність встановленої законом функції щодо розгляду юридично значимих питань; 4) гарантованість незалежності від державної виконавчої влади та інших учасників справи.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Як зазначено в ухвалі Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.07.2025 року (справа № 990SCCV/71/25):
«Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу (частина перша статті 295 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду (частина друга зазначеної статті).
Адвокат підтвердила належними доказами проживання за межами України тітки заявника, яка є громадянкою України, та яку заявник бажає визнати недієздатною. В Україні місце проживання тітки заявника згідно з її паспортом, копію якого адвокат додала до заяви про визначення підсудності, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на вказане Верховний Суд визначає, що справа про визнання тітки заявника недієздатною підсудна Голосіївському районному суду міста Києва».
Тобто у даному випадку для визначення підсудності вирішальне значення мало саме місце проживання особи, а не місце реєстрації такої особи.
Отже, вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника буде розглянута національним судом, який створено на підставі закону.
За наведених обставин наявні підстави для передачі справи за підсудністю до Бородянського районного суду Київської області.
Керуючись ст. 295 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, -
Цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, виконавчий комітет Пісківської селищної ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_3 про заміну опікуна над недієздатною особою - передати на розгляд Бородянського районного суду Київської області, для розгляду за підсудністю з урахуванням положень ст. 295 ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Красовський О.О.