Справа № 570/6623/24
Номер провадження 2/570/1692/2025
16 вересня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі:
судді Красовського О.О.
з участю:
секретаря судових засідань Захарук Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача 27.12.2024 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 07.06.2021 р. між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та відповідачкою укладено договір позики № 75467188, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 15 000 грн, строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальниці, відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачкою електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Позичальниці були надані грошові кошти, встановлений термін їх повернення. Однак відповідачка не виконує покладені на неї зобов'язання, не повертає отримані грошові кошти у визначений договором строк. Через це утворилася заборгованість, яка до цього часу не погашена. 19.11.2021 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" укладено договір факторингу № 1911. Згідно цього договору позивач набув права вимоги до відповідачки. Тому представник позивача звернувся до суду, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідачки наявну заборгованість, стягнути судові витрати та стягнути витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року позов ТзОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики № 75467188 в розмірі 50287,17 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за тілом позики, 35287,17 грн. - відсотки; та судові витрати: 2422,40 грн. (сплата судового збору), 3500 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а всього 56 209 (п'ятдесят шість тисяч двісті дев'ять) грн. 57 коп.
28 березня 2025 року рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20 лютого 2025 року набрало законної сили.
18 березня 2025 року представник позивача подала заяву про видачу виконавчих листів по справі.
28 березня 2025 року Рівненським районним судом Рівненської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 75467188 в розмірі 50 287, 17 грн.
19 червня 2025 року представник відповідачки - адвокат Заєць Вікторія Вікторівна звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення у даній справі та просить скасувати його.
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 09 липня 2025 року заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 20.02.2025 року у цивільній справі за позовом ТзОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - скасовано. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
11 липня 2025 року представником позивача подано клопотання про розгляд справи без його участі.
24 липня 2025 року представником відповідачки подано - адвокатом Заєць В.В. подано відзив на позов. Зазначає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. За договором позики № 75467188 від 07.06.2021 р. відповідачка визнає, що допустила заборгованість із сплати за основною сумою кредиту (тілом кредиту) в розмірі 15 000 грн. Проте, відповідачка не погоджується із визначеним розміром заборгованості за відсотками в сумі 35 287,17 грн.
Вказує, що до позовної заяви подано розрахунок заборгованості за договором позики № 75467188 за період з 07.06.2021 р. по 21.12.202 р., з якого вбачається, що розмір заборгованості становить 15 000 грн. за тілом кредиту та 35 287,17 грн. сума заборгованості за відсотками. Проте, наданий розрахунок заборгованості за відсотками в сумі 35 287,17 грн. проведено на 120 днів, коли договором позики передбачений строк - 30 днів.
Згідно умов договору позики № 75467188, строк договору - 30 днів, дата надання позики - 07 червня 2021 року по 07 липня 2021 року - дата повернення позики (останній день). Таким чином, строк кредитування сплив 07 липня 2021 року.
На обґрунтування проведення розрахунку заборгованості за відсотками та нарахування таких на 120 днів, позивач посилається на п. 6.5. Правила про надання грошових коштів у позику від 14.05.21 року (повернення позики в кінці строку), який передбачає, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Відповідно до пункту 5.2 Договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Представник відповідачки зазначає, що дійсно, розділ 6 та 7 правил надання грошових коштів у позику містить умови про порядок нарахування, сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів і порядок повернення позики (розділ 6), а також умови продовження строку користування позикою (розділ 7).
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані відповідачці при укладенні договору та яка ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання фінансовою установою додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачкою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту та збільшили строк позики на 120 днів.
У позикодавця виникло право нарахування процентів за договором тільки у межах строку його дії - до 07 липня 2021 року.
А тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості по відсотках необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами умовами договору позики №75467188, а не завуальованими, неоднозначними, умовами викладеними у правилах надання грошових коштів у позику, які дозволили позикодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування позикою поза чітко вказаного строку кредитування.
Розрахунок заборгованості за відсотків необхідно провести в межах строку дії договору позики, тобто за 30 днів, починаючи з 07 червня 2021 року по 07 липня 2021 року, з врахуванням часткового погашення в розмірі - 532, 83 грн., розмір яких складає 8422,17 грн. (15000 грн х 1,99%=298,5 грн х 30 днів= 8955 грн. - 532, 83 грн. часткове погашення від 16.07.2021 = 8422,17 грн.)
Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості по відсоткам необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами умовах договору позики № 75467188, якими визначено строк позики в 30 днів, а не завуальованими, двозначними, умовами правил про надання грошових коштів у позику, які дозволяють позикодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом та фактично застосовувати санкції за невиконання первинно запропонованих умов.
Виходячи з вищевикладеного, загальний розмір заборгованості за договором позики № 75467188, що підлягає стягненню з відповідачки, на думку представника відповідачки - становить 23 422,17 грн. з яких: - 15000 грн. тіло позики; - 8422,17 грн. відсотки в межах строку кредитування.
Щодо розподілу судових витрат, то представник відповідачки зазначає, що оскільки заявлені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то і судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
30 липня 2025 року представником позивача подано відповідь на відзив.
Зазначає, що відповідно до п. 5.2. договору позики № 75467188, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. (Правила про надання грошових коштів у позику від 14.05.21 (повернення позики в кінці строку) - містяться в матеріалах справи).
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою.
Умовами, які передбачені у правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з умовами договору позики та правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61- 18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статі 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Водночас, зобов'язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №911/94/23 від 14.02.2024 року (див. п.61).
Окрім того, Верховним Судом у справі №910/9072/17 від 26.06.2018 року зроблено висновок про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно з вимогами ст. 599 ЦК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Отже, доводи представника відповідачки, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими Відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить Відповідача.
Представник позивача зазначає, що відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду (ст. 89 ЦПК України). Тому позов просить задоволити.
16 вересня 2025 року представником відповідачки подано заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без участі відповідачки та її представника. Доводи, викладені у відзиві підтримує та просить їх врахувати при ухваленні рішення.
Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи, сторони суду не повідомляли, при тому що в силу ч. 2, 3 та 4 ст. 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа вирішена на основі наданих доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії.
Обставини справи встановлювалися таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Згідно поданої заяви просить справу розглядати без їх участі. Позов підтримує, просить його задоволити. Зважаючи на подану заяву про розгляд справи без участі представника позивача суд не проводив судове засідання у режимі відеоконференції.
Відповідачка не з'явилася в судове засідання.
Представник відповідачки не з'явилася в судове засідання. Згідно поданої заяви просить справу розглядати без участі відповідачки та її представника. Просить врахувати обставини, що викладені у відзиві.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін чи учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів, участь сторін у справі не є обов'язковою.
Дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом, позиція сторін.
Як встановлено в судовому засіданні, 07.06.2021 р. між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачкою укладено договір позики № 75467188, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у розмірі 15 000 грн., строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).
Догові підписано електронним підписом позичальниці, відтворений шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачкою електронну адресу у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін у договорі.
Позикодавець на виконання п.1 Договору позики № 75467188 від 07.06.2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачці у власність грошові кошти в розмірі 15 000, 00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 .
Згідно листа № 15/11/24-53 від 15.11.2024 року, ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідачки на підставі платіжної інструкції № 59а53с92-еа18-4118-bc61-5f80336f4747 перераховано кошти на виконання умов договору позики № 75467188.
Згідно довідки № КД-000002307/ТНПП від 15.11.2024 р. ТОВ "ФК Фінекспрес" (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ "ФК ФІНЕКСПРЕС" та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та завершення наступної платіжної операції, зокрема 07.06.2021 року, сума 15 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 59a53c92-ea18-4118-bc61-5a80336a4747. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування. Таким чином, підписанням договору позики позичальниця підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Згідно із п. 6.5. Правил у редакції, що діяла на час укладання договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому розміром позики, за кожен день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Відповідно до пункту 5.2 договору позики № 75467188, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Розділами 6 та 7 правил надання грошових коштів у позику ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів", передбачено порядок нарахування, сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів і порядок повернення позики та порядок подовження строку користування позикою.
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою.
Умовами, які передбачені у правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.
Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції (ресурс позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання відповідачкою особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з умовами договору позики та правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.
Таким чином, підписанням договору позики позичальниця підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Отже, сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту та збільшили строк позики на 120 днів.
Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за договором позики № 75467188 від 07.06.2021 року 120 днів.
Враховуючи умови договору позики та здійснені відповідачкою платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 532, 83 грн., заборгованість відповідачки за договором позики складає 50 287, 17, з яких:
- 15 000, 00 - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 35 287, 17 - сума заборгованості за відсотками.
Отже, відповідачка належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами - не виконала.
Щодо відступлення права вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
19.11.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» було укладено договір факторингу №1911, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до боржників за договорами позики в тому числі за договором №75467188 від 07.06.2021 року.
03.04.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром маркет» було укладено договір факторингу №030423-ФК, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило на користь ТОВ «Фінпром маркет» права грошової вимоги за договором №75467188 від 07.06.2021 року.
Так, згідно п.5.2. зазначеного вище договору факторингу встановлено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до позивача/фактора відповідних прав вимоги та є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до реєстру прав вимоги від 03.04.2023 року до договору факторингу №030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «Фінпром маркет» набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 50 287, 17 грн., з яких:
- 15 000, 00 - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 35 287, 17 - сума заборгованості за відсотками.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору та мотиви їх застосування.
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як визначено в ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблений висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Оскільки, відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом - то ТОВ «Фінпром маркет» вважає за доцільне користуватись обсягом прав, якими був наділений попередній кредитор, але в межах, що не суперечать нормам законодавства.
Висновки суду.
Наявність підписаних сторонами кредитного договору свідчить про бажання його учасників укласти договір та розуміння його змісту, таке укладення відповідало внутрішній волі сторін, жодна з них не примушена до укладення такого договору (договорів).
Відтак, волевиявлення відповідачки було вільним і відповідало її внутрішній волі. При укладенні договору відповідачці були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили її прийняти умови договорів.
Договір у судовому порядку недійсним чи неукладеним не визнаний.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши грошові кошти відповідачці, проте відповідачка свої зобов'язання за договором не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Наведений розрахунок заборгованості відповідачкою не спростовано, альтернативний розрахунок не надано. Відповідачка не просила суд про призначення у справі експертизи з метою спростування доводів позивача щодо суми заборгованості. Також нею не був поданий відповідний висновок експертизи, який міг бути проведений за заявою відповідачки.
При розгляді справи суд детально дослідив подані сторонами докази, навів аргументацію щодо прийняття до уваги тих чи інших доводів сторін або відхилення зазначених ними аргументів.
У ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що відповідачка не належним чином виконувала свої зобов'язання за договорами позики, не повернула отримані кошти та відсотки, тому виникла заборгованість, яку в добровільному порядку відповідачка не погашає, тобто в наявності є порушення права позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду. А тому позов є обґрунтованим, доведеним належними доказами, а отже підлягає до задоволення.
Розподіл судових витрат.
За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.
При зверненні з позовом у позовній заяві ТОВ «Фінпром маркет» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 500 грн.
За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фінпром маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №01-11/2024 від 01.11.2024, та рахунок на оплату замовлення, на підставі яких вартість надання правової допомоги склала 3500 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Саме такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19.
На виконання вимог ЦПК України представником позивача були подані: копія договору про надання правової допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 року; копія акту про підтвердження факту надання правничої допомоги (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг); копія витягу від 18.12.2024 р. з акту № 5-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 р.
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд у постанові від 08.08.2024 р. у справі № 824/268/21 зазначив, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 3-5 ст. 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (див. додаткову постанову Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20).
При розгляді справи відповідачка чи її представник не довели суду, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3500 грн. є неспівмірними чи завищеними.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500 грн. відповідає принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Відповідно до змісту ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведеного наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача як судового збору в сумі 2422, 40 грн., так і витрат на правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за договором позики № 75467188 в розмірі 50287,17 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за тілом позики, 35287,17 грн. - відсотки; та судові витрати: 2422,40 грн. (сплата судового збору), 3500 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а всього 56209 (п'ятдесят шість тисяч двісті дев'ять) грн. 57 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач: ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, вул. Михайла Стельмаха, буд. 9а, офіс 204, м. Ірпінь Київська область, 82000; рахунок НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО 334851).
Відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; вибула за адресою - місце реєстрації чи проживання не підтверджене: АДРЕСА_2 ; адреса місця проживання вказана представником відповідачки (фактично не підтверджене): АДРЕСА_3 ).
Суддя Красовський О.О.
Повне рішення суду складено 19 вересня 2025 року.