Справа № 541/2741/25
Номер провадження 2-о/541/131/2025
іменем України
19 вересня 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шатілової Л.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Гуриної В.М.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представників заявника - ОСОБА_2 , адвоката Сидоренка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересована особа - Миргородська міська рада Полтавської області,
14 липня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити наступні факти: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онукою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; що свідоцтво про право особистої власності на будівлю № НОМЕР_1 від 13 серпня 1990 року на домоволодіння по АДРЕСА_1 , видане « ОСОБА_4 », належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; що сертифікат на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0021924 від 27.12.1996, виданий на ім'я « ОСОБА_5 », належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , спадщини після смерті її баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.
Вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . За життя ОСОБА_3 мала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Промінь», про що отримала відповідний сертифікат серія ПЛ № 0021924 від 27.12.1996, який зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)за № 708. Але у вказаному сертифікаті її ім'я вказане як « ОСОБА_6 ». Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай), розміром 3,85 умовних кадастрових гектарів, із земель колишнього КСП «Промінь», розташована на території колишньої Біликівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
ОСОБА_3 за життя склала заповіт, посвідчений Першою Миргородською ДНК 24.05.1994 року за реєстровим № 1-1764, відповідно до якого належний їй житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , повністю заповіла ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа до її майна не заводилась. В управління та володіння спадковим майном, а саме житловим будинком по АДРЕСА_1 та предметами звичайної домашньої обстановки і вжитку, вступила її онука - ОСОБА_1 , оскільки батько останньої - ОСОБА_7 , який є сином ОСОБА_3 , номер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявник ОСОБА_1 була постійно прописана у спадковому будинку по АДРЕСА_1 з 15.11.1991, що підтверджується записом у її паспорті, продовжила там проживати після смерті ОСОБА_3 , і проживає до цього часу, тобто вступила у володіння спадковим майном. Але, коли заявник звернулась до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, постановою державного нотаріуса Першої Миргородської державної нотаріальної контори Бобир 0.Ю. від 11.02.2022 заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 через те, що у зв'язку з розбіжністю написання імені спадкодавця в наданих нотаріусу документах, немає можливості достовірно встановити склад та належність майна спадкодавцю, що входить до складу спадщини після померлої ОСОБА_3 , відсутністю підтвердження родинного зв'язку між спадкодавцем та спадкоємцем, не підтвердження факту прийняття спадщини спадкоємцем та вказано, що факт належності спадкодавцю майна, факт прийняття спадщини та факт родинних відносин між спадкодавцем та спадкоємцем може бути встановлено лише в судовому порядку.
Дійсно, в свідоцтві про смерть НОМЕР_3 ім'я померлої вказане « ОСОБА_8 », у свідоцтві про право особистої власності на будівлю № 61 від 13 серпня 1990 року на домоволодіння по АДРЕСА_1 , а у сертифікаті на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0021924 від 27.12.1996 - «Ялосовета». Зазначені невідповідності у записах особового імені в документах відображають типові девіаційні явища в практиці документування, але усунути їх на даний час неможливо, тому є необхідність встановити факт належності померлій ОСОБА_3 відповідних правовстановлюючих документів.
Щодо родинного зв'язку між померлою ОСОБА_3 та заявником, то свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 01 вересня 1983 року підтверджується, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка при укладенні шлюбу 31 серпня 1991 року змінила прізвище на « ОСОБА_10 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00028405652 від 04.11.2020.
При зверненні до Миргородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) заявником було отримано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану № 00032087918 від 12 серпня 2021 року, згідно з яким актовий запис про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виявлено. При цьому книги державної реєстрації актів цивільного стану про народження з 1935 по 1941 рр. по м.Миргороду збереглися частково.
Отже, родинний зв'язок батька заявника з її бабусею, а отже і родинний зв'язок заявника з нею (заявником) документально не підтверджується. У зв'язку з цим, виникла необхідність встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що заявник є онукою ОСОБА_3 .
В судовому засіданні заявник та її пресдтавники заяву підтримали, просили її задовольнити з підстав вказаних в ній.
Заінтересована особа: Миргородська міська рада подала клопотання , в якому проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечувала, просила розгляд справи проводити за її відсутності (а.с. 33).
Заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.4).
Свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 01 вересня 1983 року підтверджується, що ОСОБА_7 є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (заявниці по справі), яка при укладенні шлюбу 31 серпня 1991 року змінила прізвище на « ОСОБА_10 », що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00028405652 від 04.11.2020 (а.с.8,9).
При зверненні до Миргородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) заявником було отримано витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану № 00032087918 від 12 серпня 2021 року, згідно з яким актовий запис про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виявлено. При цьому книги державної реєстрації актів цивільного стану про народження з 1935 по 1941 рр. по м.Миргороду збереглися частково (а.с.10). ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.7)
Родинний зв'язок батька заявника з її бабусею, а отже і родинний зв'язок ОСОБА_3 з заявником підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які пояснили, що їм достовірно відомо про те, що ОСОБА_1 є онукою померлої ОСОБА_3 , онука постійно проживала разом з бабусею в АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Згідно з п.1 постанови Пленуму ВСУ №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Факт, про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки від нього залежить оформлення спадщини після смерті баби. Спір про право в даному випадку суд не вбачає.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині встановлення факту родинних відносин, а тому вважає за необхідне встановити відповідний факт.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай), розміром 3,85 умовних кадастрових гектарів, із земель колишнього КСП «Промінь», розташовану на території колишньої Біликівської сільської ради Миргородського району Полтавської області (а.с.6).
ОСОБА_3 за життя склала заповіт, посвідчений Першою Миргородською ДНК 24.05.1994 року за реєстровим № 1-1764, відповідно до якого належний їй житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , повністю заповіла ОСОБА_1 .
Заявниця з метою прийняття спадщини, звернулася до державного нотаріуса Першої Миргородської державної нотаріальної контори Бобир О.Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте постановою від 11.02.2022 у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, у зв'язку з розбіжністю написання імені спадкодавця в наданих нотаріусу документах, немає можливості достовірно встановити склад та належність майна спадкодавцю, що входить до складу спадщини після померлої ОСОБА_3 , відсутністю підтвердження родинного зв'язку між спадкодавцем та спадкоємцем, не підтвердження факту прийняття спадщини спадкоємцем та вказано, що факт належності спадкодавцю майна (а.с.4).
Відмінності у написанні «імені» особи спадкодавця має місце внаслідок довільної транслітерації персональних його даних у різні періоди часу. Це підтверджується наступним: згідно свідоцтва про смерть спадкодавець ідентифікується як ОСОБА_3 , згідно копії свідоцтва про право особистої власності на будівлю № НОМЕР_1 від 13 серпня 1990 року спадкодавиця володіє домоволодінням по АДРЕСА_1 і вказана російською мовою « ОСОБА_4 »; згідно копії сертифікату на земельну частку (пай) серія ПЛ №0021924 який виданий 27.12.1996 року спадкодавиця вказана як ОСОБА_5 .
У зв'язку з тим, що дані померлої у свідоцтві про її смерть не збігаються з її даними, зазначеними у свідоцтві про право особистої власності на будівлю № НОМЕР_1 від 13 серпня 1990 року на домоволодіння по АДРЕСА_1 ; сертифікаті на земельну частку (пай) серія ПЛ №0021924 від 27.12.1996, заявниця позбавлена можливості реалізувати своє право, щодо спадкування майна.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Виходячи зі змісту п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5, (зі змінами від 25 травня 1998 року) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судом розглядаються справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті (у тому числі факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали). Суд може встановлювати факти належності документів, які не належать до тих, що посвідчують особу.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що вимога заявника про встановлення факту належності свідоцтва про право особистої власності на будівлю №61 від 13 серпня 1990 року та сертифікату на земельну частку (пай) серія ПЛ №0021924 від 27.12.1996 ОСОБА_3 підлягає задоволенню, оскільки факт належності вказаних документів знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, іншим шляхом встановлення цих фактів неможливо, а його встановлення необхідно заявнику для реалізації права на спадщину.
Зі змісту заяви, пояснень заявника , показів свідків, письмових доказів вбачається , що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, остання була прописана в належному спадкодавиці будинковолодінні і продовжила проживати по теперішній час , крім того прийняла на зберігання свідоцтво про право особистої власності на будівлю № НОМЕР_1 від 13 серпня 1990 року та сертифікат на земельну частку (пай) серія ПЛ №0021924 від 27.12.1996, , тобто вступила в управління спадковим майном.
Так, при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК України 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
У випадку, коли особи прийняли спадщину шляхом фактичних дій (вступ в управління та володіння спадковим майном), але не оформили права на спадщину, обґрунтованою є вимога заявника про встановлення факту прийняття спадщини, оскільки в цьому випадку підстави для пред'явлення позову та спір з приводу спадщини відсутні.
Відповідно до ст.548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно з положеннями ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.05.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном. У тому ж разі, коли всі необхідні документи були, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, заінтересована особа може звернутись до суду не з заявою про встановлення факту прийняття спадщини, а зі скаргою на відмову вчинити нотаріальну дію (ст.285 ЦПК ).
При вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд виходить з положень статей 526 і 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Таким чином, суд вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, підтверджують факт прийняття ОСОБА_1 спадщини що відкрилась внаслідок смерті її баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Отже, наявні всі підстави для задоволенню заяви в частині встановлення факту прийняття спадщини, оскільки встановлення даного факту породить для заявниці певні юридичні наслідки та іншого шляху для підтвердження факту прийняття спадщини не існує.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права. Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, які зумовлюють виникнення спадкових правовідносин. При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин. За загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Проте із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ними чинності абзацом 2 пункту 5 Прикінцевих пунктом передбачається виняток.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 143/495/19-ц наголосив, що у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі № 6-138цс13 зроблено висновок, що відносини спадкування регулюються нормами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР.
За загальними положеннями про спадкування за ЦК УРСР 1963 року, зокрема згідно зі ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Як передбачено ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а згідно зі ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті відповідно до положень ст. 527 ЦК УРСР.
Статтею 529 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями першої черги за законом є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки(усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Аналогічна думка викладена в роз'ясненні, наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року « Про судову практику у справах про спадкування» - у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним: довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов'язкового страхування: копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини: запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі): інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Враховуючи, що заперечень проти заяви не надійшло, встановлення фактів, що мають юридичне значення відповідають положенням чинного законодавства України, заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 524-527, 529, 548, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 10, 76, 89, 141, 259, 265, 268, 273, 293, 315-319 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онукою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт, що свідоцтво про право особистої власності на будівлю № НОМЕР_1 від 13 серпня 1990 року на домоволодіння по АДРЕСА_1 , видане « ОСОБА_4 », належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт, що сертифікат на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0021924 від 27.12.1996, виданий на ім'я « ОСОБА_5 », належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , спадщини після смерті її баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не було подано.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 .
Представник заявника: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_2 .
Представник заявника: адвокат Сидоренко Юрій Володимирович свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2761 від 23.04.2019 року видане Радою адвокатів Полтавської області на підставі рішення № 7 від 23 квітня 2019 р, адреса АДРЕСА_3 .
Заінтересована особа: Миргородська міська рада Полтавської області, код ЄДРПОУ 21051131, адреса Полтавська область, м.Миргород, вул. Незалежності, 17.
Суддя: Л. Г. Шатілова